Рішення № 78766347, 20.12.2018, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа №521/242/17

Провадження №2/521/1179/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2018 року Малиновський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді – Поліщук І.О.,

при секретарі – Бєрової А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, –

ВСТАНОВИВ:

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» звернувся з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 як з солідарних боржників суму заборгованості за Кредитним договором № ML-507/078/2008 від 03.09.2008 р. в розмірі 1 093 982,70 гривень та судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 16 409,74 гривень. В обґрунтування своїх позовних вимог представник позивача у позовній заяві посилався на те, що 03 вересня 2008 року між Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк», правонаступником усіх прав та обов‘язків якого є Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» та ОСОБА_1 був укладений Кредитний договір № ML-507/078/2008, за умовами якого відповідачці надано кредит в розмірі 41 000 доларів США 00 центів зі сплатою плаваючої процентної ставки за користування кредитом, яка складається з фіксованого відсотку (5,99% річних) + FIDR з кінцевим терміном погашення кредиту 03.09.2023 року. В забезпечення належного виконання зобов’язань відповідачки за Кредитним договором 03 вересня 2008 року між Банком та ОСОБА_2 було укладено Договір поруки SR-502/078/2008, де у відповідності з умовами договору поруки, поручитель зобов'язується відповідати за повне та своєчасне виконання боржником зобов'язань перед кредитором за кредитним договором в повному обсязі таких зобов'язань. У зв'язку з тим, що позичальник своїх зобов'язань по поверненню кредиту і сплаті процентів не виконує, станом на 29.12.2016 року сума заборгованості становить 1 093 982,70 гривень (що складає еквівалент 48 801,64 доларів США по курсу 22,416926 на 09.09.2015 року) яка складається з: залишку заборгованості за кредитом у сумі 913 195,17 гривень, а також суми відсотків за користування кредитом за період з 03.09.2008 р. по 29.06.2010 р. у сумі 180 787,57 гривень.

Представник позивача в судове засідання не з’явився, надав до канцелярії суду клопотання про розгляд справи без участі представника позивача, в якому просив розглянути справу за його відсутності, а також вказав, що вимоги викладені у позовній заяві підтримує у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з’явилась, надала до канцелярії суду заяву про застосування строків позовної давності, в якій зазначила, що 21 червня 2010 року ПАТ «ОТП Банк» звернулось до Приморського районного суду міста Одеси із позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості. В подальшому до участі у справі було залучено ТОВ «ОТП Факторинг Україна» в якості правонаступника ПАТ «ОТП Банк». Відповідно до положень статті 262 ЦПК України заміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності. В якості доказів в обґрунтування заявлених позовних вимог по справі № 2- 4461/11, ПАТ «ОТП Банк» було долучено до матеріалів справи копію досудової вимоги про погашення заборгованості за кредитним договором № ML-507/078/2008 від 03 вересня 2008 року на ім'я ОСОБА_1 від 16 квітня 2009 року. Відповідно до вказаної вимоги банк просив достроково, а саме протягом 30 днів, виконати зобов'язання з повернення кредиту та сплати відсотків за його користування. Таким чином, банк відповідно до положень кредитного договору № ML- 507/078/2008 від 03 вересня 2008 року змінив строк виконання зобов'язання. Вказані вимоги було відправлено банком 30 квітня 2009 року. Відтак, граничний строк виконання зобов'язань за кредитним договором № ML- 507/078/2008 від 03 вересня 2008 року настав 30 травня 2009 року та перебіг трирічного строку позовної давності, протягом якого банк мав право звернутися до суду з вимогою про стягнення заборгованості за кредитним договором, розпочався 31 травня 2009 року. Тому банк або його правонаступник мав право звернутися до суду із позовом про стягнення заборгованості не пізніше 31 травня 2012 року. Банк звернувся до Приморського районного суду міста Одеси із позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2В про стягнення заборгованості - 21 червня 2010 року. Проте, ухвалою Приморського районного суду міста Одеси по справі № 2-4461/11 від 02 червня 2016 року цивільну справу за позовом ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитом — залишено без розгляду. Відповідно до приписів частини 1 статті 265 ЦПК України залишення позову без розгляду не зупиняє перебігу позовної давності. ТОВ «ОТП Факторинг Україна» звернулось до Малиновського районного суду міста Одеси із вказаним позовом лише в січні 2017 року. Таким чином, позивачем було пропущено строк позовної давності для звернення до суду із позовними вимогами про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості за кредитним договором.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник в судове засідання не з’явилися. Представник ОСОБА_2 надав до канцелярії суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що ОСОБА_2 не погоджується із позовними вимогами ТОВ «ОТП Факторинг Україна», вважає твердження позивача безпідставними та необґрунтованими, а позов таким, що не підлягає задоволенню з огляду на наступне. По-перше, у зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 своїх зобов'язань за кредитним договором № ML-507/078/2008 від 03.09.2008 року ПАТ «ОТП Банк» 21 червня 2010 року звернулось до Приморського районного суду міста Одеси із позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості. В подальшому до участі у справі було залучено ТОВ «ОТП Факторинг Україна» в якості правонаступника ПАТ «ОТП Банк». В якості доказів в обґрунтування заявлених позовних вимог, ПАТ «ОТП Банк» було долучено до матеріалів справи копії досудових вимог про погашення заборгованості за кредитним договором № ML-507/078/2008 від 03.09.2008 року адресовані на ім'я ОСОБА_1 та ОСОБА_2 Вказані вимоги було датовано 16 квітня 2009 року. Відповідно до вказаних вимог банк просив достроково, а саме протягом 30 днів, виконати зобов'язання з повернення кредиту та сплати відсотків за його користування. Таким чином, банк відповідно до положень кредитного договору № ML-507/078/2008 від 03 вересня 2008 року змінив строк виконання зобов'язання. Вказані вимоги було відправлено банком 30 квітня 2009 року. Відтак, граничний строк виконання зобов'язань за кредитним договором № ML- 507/078/2008 від 03 вересня 2008 року настав 30 травня 2009 року та перебіг трирічного строку позовної давності, протягом якого банк мав право звернутися до суду з вимогою про стягнення заборгованості за кредитним договором, розпочався 31 травня 2009 року. Тому банк або його правонаступник мав право звернутися до суду із позовом про стягнення заборгованості не пізніше 31 травня 2012 року. Банк звернувся до Приморського районного суду міста Одеси із позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості — 21 червня 2010 року. Проте, ухвалою Приморського районного суду міста Одеси по справі № 2-4461/11 від 02 червня 2016 року цивільну справу за позовом ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитом — залишено без розгляду. Відповідно до приписів частини 1 статті 265 ЦПК України залишення позову без розгляду не зупиняє перебігу позовної давності. Позивач звернувся до суду із вказаним позовом лише в січні 2017 року, таким чином, позивачем було пропущено строк позовної давності для звернення до суду із позовними вимогами про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості за кредитним договором. По-друге, для правильного вирішення справи по суті необхідно, зокрема, встановити також дійсний розмір заборгованості за кредитним договором № ML-507/078/2008 від 03 вересня 2008 року, в тому числі за кредитом та процентами за користування кредитними коштами, які підлягають стягненню на користь позивача. Належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Позивачем в обґрунтування заявленого розміру позовних вимог було надано Розрахунок заборгованості за кредитним договором № ML-507/078/2008 від 03 вересня 2008 року, відповідно до якого всього заборгованість по кредиту складає 40736,86 доларів США. заборгованість по відсоткам складає 8064,77 доларів США. Додатково позивачем було надано виписку по рахунку, на який перераховувалися грошові кошти в порядку виконання зобов'язань з погашення заборгованості за кредитним договором. Проте вказана виписка охоплює період з 03 вересня 2008 року по 03 квітня 2009 року. Таким чином, в матеріалах справи відсутня виписка, в якій би зазначалися коли та в якій кількості зараховувалися грошові кошти в рахунок погашення заборгованості за кредитом та відсотками, а також дозволяла б суду та сторонам перевірити правильність наданого позивачем розрахунку заборгованості. З наведеного вбачається, що в порушення вимог ЦПК України позивачем не було надано до матеріалів справи належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів в обґрунтування заявлених позовних вимог. Відтак, в матеріалах справи відсутні докази дійсного розміру заборгованості за кредитним договором № ML-507/078/2008 від 03 вересня 2008 року. Тому у задоволенні позовних вимог ТОВ «ОТП Факторинг Україна» слід відмовити. По-третє, відповідно до правового висновку Верховного суду України у справі №6-190цс14, предметом якої був спір про визнання поруки припиненою, пред’явивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплати відсотків за користування кредитом та пені, кредитор відповідно до частини 2 статті 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов’язання й був зобов’язаний пред’явити позов до поручителя протягом шести місяців, починаючи від цієї дати. Аналогічна позиція висловлена й в постанові Верховного Суду від 23 травня 2018 року по справі № 405/6063/13. Таким чином, у разі зміни кредитором на підставі частини 2 статті 1050 ЦК України строку виконання основного зобов’язання передбачений частиною 4 статті 559 ЦК України шестимісячний строк підлягає обрахуванню від цієї дати. Як вбачається з поштового повідомлення, наданого ПАТ «ОТП Банк» в якості доказу направлення Вимоги про дострокове повернення кредиту адресатам в матеріали справи № 2- 4461/11, зазначена Вимога була відправлена 30.04.2009 року. Відтак, враховуючи наведене, строк виконання зобов’язання за Договором про надання траншу настав 30.05.2009 року. За таких обставин, у ПАТ «ОТП Банк» було зобов’язано пред’явити вимогу (позов) до ОСОБА_2 про виконання порушеного ОСОБА_1 зобов’язання щодо повернення кредиту протягом шести місяців, починаючи від цієї дати. Проте, позивач звернулося із вищевказаними позовними вимогами лише 05 січня 2017 року, тобто вже після спливу встановленого частиною 4 статті 559 ЦК України шестимісячного строку. Враховуючи вищенаведене, можна зробити висновок про те, що поруку ОСОБА_2 перед ТОВ «ОТП Факторинг Україна» за виконання ОСОБА_1 зобов’язань за кредитним договором № ML-507/078/2008 від 03 вересня 2008 року, слід вважати припиненою з 01 грудня 2009 року. А відтак, в задоволені вимог ТОВ «ОТП Факторинг Україна» про стягнення з ОСОБА_2, як поручителя ОСОБА_1, заборгованості за кредитним договором № ML-507/078/2008 від 03 вересня 2008 року належить відмовити.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Згідно з положеннями ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ для захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ст.2 ЦПК).

Згідно ч.1 та ч.2 ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Достовірними, відповідно до ст.79 ЦПК України є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ч.1 ст.80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування.

Згідно ч.1 та ч.6 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених законом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

03 вересня 2008 року між ЗАТ «ОТП Банк Україна», правонаступником усіх прав та обов’язків якого є Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №ML-507/078/2008, за умовами якого відповідачка ОСОБА_1 отримала кредит в розмірі 41 000,00 доларів США, зі сплатою плаваючої процентної ставки за користування кредитом, яка складається з фіксованого відсотку (5,99% річних) + FIDR з кінцевим терміном погашення кредиту 03.09.2023 року, поточний рахунок 26204701839558 з цільовим використанням кредитом: на споживчі цілі. Відповідно до п.п. 1.1., 1.1.1. кредитного договору №ML-507/078/2008 від 03.09.2008 року, банк надає позичальнику кредит у розмірі та валюті, визначених у частині 1, а позичальник приймає кредит, зобов'язується належним чином використати та повернути банку суму отриманого кредиту, відповідну плату за користування кредитом і виконати всі інші зобов'язання, які визначені у цьому договорі. З метою отримання, обслуговування та погашення кредиту банк відкриває позичальнику поточний рахунок. Згідно до п.п. 1.5., 1.5.1., 1.5.1.1. кредитного договору №ML-507/078/2008 від 03.09.2008 року, повернення відповідної частини кредиту здійснюється позичальником щомісяця у розмірі та строки, визначені у графіку платежів, шляхом внесення готівки в касу банку або безготівковим перерахуванням на поточний рахунок, якщо інше не передбачено цим договором. Нараховані в порядку передбаченому цим договором проценти сплачуються позичальником одночасно з погашенням відповідної частини кредиту та в строк передбачений в графіку платежів. Як вбачається в п.п. 4.1., 4.1.1., 4.1.2. Кредитного договору №ML-507/078/2008 від 03.09.2008 року, за невиконання або неналежне виконання прийнятих на себе зобов'язань по цьому договору позичальник несе відповідальність у порядку і на умовах визначених у цьому договорі, а саме: за порушення прийнятих на себе зобов'язань стосовно повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом у визначені цим договором строки. Позичальник зобов'язаний сплатити банку пеню в розмірі 1% від суми несвоєчасно виконаних боргових зобов'язань за кожний день прострочки. Зазначена пеня сплачується додатково до прострочених сум, що підлягають сплаті згідно цього договору. За прострочення виконання боргових зобов'язань понад 15 календарних днів позичальник, крім пені передбаченої п. 4.1.1. цього договору, додатково сплачує на користь банку штраф у розмірі 0,01 % від суми прострочених боргових зобов'язань, але не менше 25.00 гривень

В забезпечення повернення кредиту за кредитним договором №ML-507/078/2008 від 03.09.2008 року, між ЗАТ «ОТП Банк» - кредитором та поручителем – ОСОБА_2 було укладено договір поруки №SR-502/078/2008 від 03.09.2008 року, де у п. 1.1. поручитель зобов'язується відповідати за повне та своєчасне виконання боржником зобов'язань перед кредитором за кредитним договором в повному обсязі таких зобов'язань.

Ч. 1 ст. 553, ч.1, 2 ст. 554 ЦК України передбачають, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченогопорукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Зазначене кореспондується з п. 1.1. договору поруки №SR-502/078/2008 від 03.09.2008 року, поручитель зобов'язується відповідати за повне та своєчасне виконання боржником зобов'язань перед кредитором за кредитним договором в повному обсязі таких зобов'язань.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1, ч. 2 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і з неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Параграфом 1 Глави 71 Цивільного Кодексу України врегульовані правовідносини, що виникають за договорами позики.Згідно з частиною 1 статі 1050, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статі 625 ЦК України.Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Ст.611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Надані суду докази свідчать про невиконання Позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором. У даному випадку умовами договору передбачено повернення кредитних коштів, плата відсотків за користування кредиту, стягування з позичальника пені за порушення позичальником терміну повернення кредитних коштів. Відповідно до вимог ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, відсотків, пені, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до вимог частини другої статті 1050 ЦК України у разі, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати відсотків.

Матеріалами справи підтверджується, що 16.04.2009 року ПАТ «ОТП Банк» направило ОСОБА_1 досудову вимогу про погашення заборгованості за кредитним договором № М1-507/078/2008 від 03.09.2008 року з якої вбачається, що враховуючи допущені ОСОБА_1 порушення умов кредитного Договору, Банк на підставі п.1.9. Кредитного договору вимагає дострокового виконання боргових зобов’язань за Кредитним договором в повному обсязі, а саме, у вимозі вказується, що ОСОБА_1 повинна протягом тридцяти календарних днів з дня отамання цієї вимоги спалити суму кредиту у розмірі – 40736,86 доларів США , суму відсотків за користування кредитом в розмірі – 973,04 доларів США, суму пені за порушення строків повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом розмірі – 1551, 40 гривень, суму штрафів у розмірі – 75,00 гривень. Вказані вимоги направлені ОСОБА_3 30 квітня 2009 року.

Таким чином, направивши вимогу на адресу відповідача, банк, фактично керуючись пунктом 1.9. кредитного договору, змінив строк виконання зобов’язань за кредитним договором.

Позивач вперше звернувся до суду з позовом до Приморського районного суду міста Одеси 21 червня 2010 року, а з позовом у цій справі 05.07.2017 року.

Відповідно до відзиву та доповнень до заперечень, який було надано відповідачами, позов відповідачі не визнають.

Статтями 525, 526, 629 ЦК України передбачено, що зобов'язання мають виконуватися належним чином згідно з умовами договору та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За змістом ч.ч. 1, 2 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення ст.ст. 1046 - 1053 цього Кодексу, якщо інше не встановлено цими нормами і не випливає із суті кредитного договору.

За ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч. 1, 3, ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором установлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишалася, та сплати належних йому процентів.

Відповідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 ст. 631 ЦК України передбачено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Відповідно до ст. 530 вказаного Кодексу, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Виходячи з наведеного та роз’яснень даних в п.17 Постанови Пленуму ВССУ № 5 від 30 березня 2012 року суд приходить до висновку, що кредитний договір припинив свою дію, а позивач втратив можливість нарахування та стягнення відсотків за кредитним договором, оскільки нарахування процентів за користування кредитними коштами, комісійних, неустойки поза строку дії кредитного договору, не передбачено.

Згідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до правової позиції, яка викладена в постанові Верховного Суду від 14.02.2018 року, справа № 564/2199/15-ц (провадження № 61-2404св18), Кредитний договір закінчив свою дію 30 травня 2009 року.

Представник позивача 21.06.2010 року звернувся до Приморського районного суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором за період з 03.09.2008 року по 30.05.2009 року.

Ухвалою Приморського районного суду міста Одеси по справі № 2-4461 /11 від 02 червня 2016 року цивільну справу за позовом ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 простягання заборгованості за кредитним договором залишено без розгляду. Відповідно до приписів частини 1 статті 265 ЦК України залишення позову без розгляду не зупиняє перебігу строку позовної давності. Відповідачка ОСОБА_1 подала заяву, про застосування позовної давності до вимог заявлених ТОВ «ОТП Факторинг Україна».

За ст.267 ЦК України, заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Суд з врахуванням висновків викладених вище у мотивувальній частині рішення відмовляє у задоволенні позову у зв’язку зі спливом строку позовної давності, оскільки кредитний договір припинив свою дію у травні 2009 року, а позов подано до Малиновського районного суду м. Одеси 05.07.2017 року, тобто з пропуском трирічного строку позовної давності.

Стосовно позовних вимог пред’явлених до поручителя ОСОБА_2, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з положеннями частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. У даному випадку договором поруки не визначено строк, після закінчення якого порука припиняється, оскільки умовами цього договору встановлено, що він діє до повного припинення всіх зобов'язань боржника за кредитним договором.

У зв'язку з порушенням боржником виконання зобов'язання за кредитним договором позивач відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України і пункту 1.9.1 кредитного договору використав право достроково стягнути з позичальника та поручителя заборгованість за кредитним договором, надіславши 16 квітня 2009 року претензію-повідомлення (вимогу) про дострокове повернення всієї суми кредиту й пов'язаних із ним платежів.

Отже, пред'явивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплати відсотків за користування кредитом та пені, кредитор відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов'язання й був зобов'язаний пред'явити позов до поручителя протягом шести місяців, починаючи від цієї дати. До суду позивач з позовом звернувся 05.01.2017 року. З огляду на викладене, доводи викладені у відзиві представника відповідача ОСОБА_2 відповідають положенням закону і дійсним обставинам даної справи. Оскільки порука ОСОБА_2 припинилася ще у 2009 році, позовні вимоги пред’явлені до нього як до поручителя задоволенню не підлягають.

Згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися в суд за захистом свого цивільного права у випадку його порушення з вимогою про примусове виконання зобов'язання в натурі.

Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Частиною 1 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справу не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Після всебічного, повного дослідження, оцінки наявних матеріалів та обставин справи суд дійшов висновку, щодо відмови у позовних вимогах, вважає їх необґрунтованими і недоведеними.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати пов’язані з розглядом справи покладаються у разі відмови в позові на позивача. Враховуючи що суд відмовив у задоволенні позову, судові витрати сплачені представником позивача, покладаються на них та іншому розподілу не підлягають.

Враховуючи вищевикладене, на підставі ст.ст. 16, 265,267, 525, 526, 530, 553, 554, 593, 599, 605, 610-612, 623, 624, 1049, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, та керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-82, 89, 92, 133, 258-259, 263-265, 268 ЦПК України, –

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором – відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене учасниками процесу до апеляційного суду Одеської області в тридцятиденний термін. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 20.12.2018 року

Головуючий: