Вирок № 78762985, 21.12.2018, Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 473/4748/18

Номер провадження1-кп/473/425/2018

ЄРДР № 12015150190002984.

Категорія: ч.2 ст.286 КК України

ВИРОК

іменем України

"21" грудня 2018 р. місто Вознесенськ

Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області у складі головуючого судді Дробинського О.Е., за участю секретаря Алдушиної І.Я.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Вознесенську кримінальне провадження по обвинуваченню:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця села Таборівка Вознесенського району Миколаївської області, громадянина України, освіта професійна технічна, працює електромонтером ЕЧК - 13 станції Вознесенськ Одеської залізниці, сімейний стан одружений, має на утриманні малолітню дитину, мешкає за адресою: АДРЕСА_1, не судимого,

в скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України

Учасники судового провадження:

прокурор Кравченко К.І.,

потерпіла /цивільний позивач/ ОСОБА_2,

законний представник потерпілої /цивільного позивача/ ОСОБА_3,

цивільний позивач Комунальне підприємство «Комунальне некомерційне підприємство Вознесенська багатопрофільна лікарня» Вознесенської міської ради, код ЄДРПОУ 01998443,

представник цивільного позивача Комунального підприємства «Комунальне некомерційне підприємство Вознесенська багатопрофільна лікарня» Вознесенської міської ради ОСОБА_6,

обвинувачений /цивільний відповідач/ ОСОБА_1,

В С Т А Н О В И В:

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним:

29 серпня 2012 року обвинувачений ОСОБА_1 у встановленому законодавством порядку набув права керування транспортними засобами категорії «А», «В», та «С». Тому, обвинувачений ОСОБА_1 будучі особою, яка у встановленому законодавством порядку набула права керування транспортними засобами, під час керування транспортним засобом, повинен дотримуватися та виконувати вимоги Закону України «Про дорожній рух», а також пункти «Правил дорожнього руху України» (далі - ПДР України), затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306.

15 грудня 2015 року о 18 годині 30 хвилин обвинувачений водій ОСОБА_1, керуючи технічно несправним автомобілем моделі «ЗАЗ -110206», державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, рухався в умовах недостатньої видимості, в темний час доби, з увімкненими фарами головного світла автомобіля в режимі «ближнє світло», в ясну погоду, без дощу, без туману та штучних явищ, що погіршували б видимість у напрямку руху, по освітленій ліхтарями міського електроосвітлення проїжджій частині вулиці Київської у місті Вознесенську Миколаївської області. Керований обвинуваченим водієм ОСОБА_1 автомобіль моделі «ЗАЗ -110206», державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, рухався у напрямку від перехрестя з вулицею Одеською до перехрестя з вулицею Танасчишина у місті Вознесенську Миколаївської області зі швидкістю біля 21 км/год. В порушення вимог п.2.9 «а» ПДР України обвинувачений водій ОСОБА_1 керував автомобілем моделі «ЗАЗ -110206», державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, а також, в порушення вимог п.2.1 «ґ» ПДР України під час керування транспортним засобом обвинувачений водій ОСОБА_1 не мав полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що забороняло йому керування транспортним засобом. Технічна несправність автомобіля моделі «ЗАЗ -110206», державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, полягала у технічно несправному, але працездатному стані ходової частини, що полягала у встановленні на переднє ліве колесо шини з висотою протектора 0 - 1 мм, що не відповідало вимогам п.31.4.5 «а» ПДР України. В салоні керованого обвинуваченим водієм ОСОБА_1 автомобілі моделі «ЗАЗ -110206», державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, знаходився пасажир громадянин ОСОБА_7, вантажу в автомобілі не було.

Ділянка проїжджої частини вулиці Київської у місті Вознесенську Миколаївської області, по якій рухався керований обвинуваченим водієм ОСОБА_1 автомобіль моделі «ЗАЗ -110206», державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, мала асфальтобетонне, сухе, чисте, без пошкоджень та вибоїн покриття, являла собою горизонтальну, пряму в плані ділянку, призначена для руху транспортних засобів в обох напрямках, мала по дві смуги для руху в кожному напрямку, на ній була нанесена горизонтальна дорожня розмітка білого кольору розділу №34 ПДР України: №1.3 подвійна вузька суцільна лінія (що поділяє транспортні потоки протилежних напрямків на дорогах, які мають чотири і більше смуг руху), №1.1 вузька суцільна лінія (що позначає межі смуг руху на дорогах), №1.7 переривчаста лінія з короткими штрихами та рівними їм проміжками (що позначає смуги руху в межах перехрестя), №1.14.1 «зебра» (що позначає нерегульований пішохідний перехід), по напрямку руху автомобіля моделі «ЗАЗ -110206», державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, встановлені та діяли дорожні знаки №3.34 «Зупинку заборонено», №5.35.1 «Пішохідний перехід» розділу №33 ПДР України. Проїжджа частина вулиці Київської знаходилася в зоні дії дорожнього знаку №5.45 «Початок населеного пункту» розділу №33 ПДР України, що згідно з вимогами п.12.4 ПДР України обмежував швидкісний режим транспортних засобів на даній ділянці не більш, як 60 км/год.

В цей час, попереду керованого обвинуваченим водієм ОСОБА_1 автомобіля моделі «ЗАЗ -110206», державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, в місці розташованому між горизонтальною дорожньою розміткою №1.14.1 «зебра» розділу №34 ПДР України та межами перехрестя проїжджих частин вулиць Київської та Танасчишина у напрямку з ліва на право по відношенні до напрямку руху обвинуваченого водія ОСОБА_1, проїжджу частину вулиці Київської перетинало декілька пішоходів, серед яких знаходилася потерпіла ОСОБА_2.

Також, у цей час по проїжджій частині вулиці Київської в місті Вознесенську Миколаївської області, але у зустрічному для обвинуваченого водія ОСОБА_1 напрямку та одночасно з ним, до пішохідного переходу, розташованому біля перехрестя проїжджих частин вулиць Київської та Танасчишина наближався не встановлений вантажний автомобіль з увімкненим світлом фар у режимі «ближнє світло».

Надалі, обвинувачений водій ОСОБА_1, продовжуючи рух на керованому ним автомобілі моделі «ЗАЗ -110206», державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, грубо порушив вимоги п.п. 1.3, 1.5, 2.3 «б» та 12.3 ПДР України, а саме: не виконуючи належним чином вимог вказаних Правил, тим самим своїми діями створив небезпеку для життя та здоров'я громадян, під час керування транспортним засобом проявив неуважність, відповідним чином не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не зреагував на її особливість у вигляді переходу проїжджої частини, по якій рухався керований ним автомобіль, пішоходів, які переходячи проїжджу частину вулиці Київської, являли собою небезпеку для його подальшого руху, яких він об'єктивно мав можливість виявити. При одночасному наближенні до пішохідного переходу керованого обвинуваченим водієм ОСОБА_1 автомобіля моделі «ЗАЗ -110206», державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, та вантажного автомобіля, що рухався у зустрічному для нього напрямку, водій вантажного автомобіля виявивши групу пішоходів, деякі з котрих перетинали проїжджу частину вулиці Київської, а деякі з тих вагалися переходити проїжджу частину, подав звуковий сигнал. Почувши звуковий сигнал автомобіля потерпіла пішохід ОСОБА_2, яка перетинала проїжджу частину вул. Київської та перебувала на смузі руху керованого обвинуваченим водієм ОСОБА_1 автомобіля моделі «ЗАЗ -110206», державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, зробила декілька кроків у зворотному напрямку. Виявивши на смузі свого руху потерпілу пішохода ОСОБА_2, обвинувачений водій ОСОБА_1 не вжив всіх заходів для зменшення швидкості руху аж до повної зупинки керованого ним автомобіля моделі «ЗАЗ -110206», державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, хоча мав об'єктивну можливість та повинен був так зробити, але не зробив. Внаслідок цього, обвинувачений водій ОСОБА_1 правою передньою частиною автомобіля моделі «ЗАЗ -110206», державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, скоїв наїзд на потерпілу пішохода ОСОБА_2.

Внаслідок виниклої дорожньої транспортної пригоди (надалі - ДТП) потерпіла пішохід ОСОБА_2 з отриманими травмами доставлена для надання медичної допомоги до Комунальної установи «Вознесенська ЦРЛ», яка на теперішній час має назву Комунальне підприємство «Комунальне некомерційне підприємство Вознесенська багатопрофільна лікарня» Вознесенської міської ради, код ЄДРПОУ 01998443.

Згідно з висновком судової медичної експертизи №67 від 16 лютого 2016 року у потерпілої ОСОБА_2 після виниклої ДТП мали місце: лінійний перелом лівої скроневої кістки з забоєм головного мозку, крововиливом на верхньому повіці лівого ока, саднами в ділянці обличчя зліва, які відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень по ознаці небезпеки для життя.

Причиною настання даної ДТП стали злочинні порушення обвинуваченим водієм ОСОБА_1 вимог п.п. 1.3, 1.5, 2.3 «б», 2.9 «а», 12.3 ПДР України, які знаходяться в прямому причинному зв'язку з виниклими наслідками.

Позиція обвинуваченого ОСОБА_1.

Під час судового розгляду кримінального провадження обвинувачений ОСОБА_1 визнав свою вину повністю та підтвердив вчинення даного злочину при викладених вище обставинах.

Докази на підтвердження встановлених судом обставин

Підстав для сумнівів в показаннях обвинуваченого ОСОБА_1 у суда немає, так як дані показання суд знаходить достовірними та логічними.

Відповідно до ч.3 ст.349 КПК України, так як проти цього не заперечували учасники судового провадження, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються. При цьому судом було з'ясовано, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, та в судовому засіданні встановлена відсутність сумнівів у добровільності їх позиції.

Аналіз та оцінка приведених доказів в сукупності, приводить суд до переконання доведеності вини обвинуваченого ОСОБА_1.

Стаття Закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений ОСОБА_1.

Неумисні дії обвинуваченого ОСОБА_1, суд кваліфікує за ч.2 ст.286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, що керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілій тяжкі тілесні ушкодження.

Обставини, які пом'якшують або обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_1.

Обставинами, які відповідно до ст.66 КК України пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_1, суд визнає його щире каяття, та повне добровільне відшкодування завданого збитку та усунення заподіяної матеріальної шкоди потерпілій ОСОБА_2.

Обставин, які б відповідно до ст. 67 КК України обтяжували покарання обвинуваченому ОСОБА_1, судом не встановлено.

Висновок органу досудового розслідування, що обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченому ОСОБА_1, може бути визнано вчинення ним злочину, як особою, яка перебуває в стані алкогольного сп'яніння, судом не визнаний, так як порушення обвинуваченим водієм ОСОБА_1 вимог п.2.9 «а» ПДР України, тобто перебування в стані алкогольного сп'яніння під час керування транспортним засобом - легковим автомобілем моделі «ЗАЗ -110206», державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, не знаходиться в прямому причинному зв'язку з настанням даної дорожньої транспортної пригоди.

Відповідно до ч.2 ст.67 КК України, суд має право, залежно від характеру вчиненого злочину, не визнати будь - яку із зазначених у частині першій цієї статті обставин, за винятком обставин, зазначених у пунктах 2, 6, 6-1, 7, 9, 10, 12 такою, що обтяжує покарання, навівши мотиви свого рішення у вироку.

Саме з цих підстав, висновок органу досудового розслідування про те, що обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченому ОСОБА_1, відповідно до п.13 ст.67 КК України, може бути визнано вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння, судом не визнаний, і тому підлягає виключенню із обвинувального акту за кримінальним провадженням висновок органу досудового розслідування про те, що перебування обвинуваченого ОСОБА_1 в стані алкогольного сп'яніння при керуванні ним транспортним засобом є обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченому ОСОБА_1.

Відповідно до обвинувального акту за кримінальним провадженням, обвинувачений водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом у стані алкогольного спяніння, чим порушив, крім інших, положення п. 2.9 а/ ПДР України, про що зазначено в формулюванні обвинувачення. Отже ця обставина увійшла до об'єктивної сторони складу злочину фактично як кваліфікуюча ознака, з огляду на бланкетність диспозиції усіх частин статті 286 КК України.

Мотиви призначення покарання

При визначенні виду та міри покарання, яке слід застосувати відносно обвинуваченого ОСОБА_1, суд виходить з наступних обставин.

При визначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1, суд враховує скоєння ним злочину з необережності, який відповідно до ст.12 КК України відноситься до категорії тяжкого злочину. Суд також враховує умови життя обвинуваченого ОСОБА_1, його соціальне та матеріальне становище, стан його здоров`я, рівень культури та освіти, його соціально - психологічні риси.

Крім того суд враховує стать та вік обвинуваченого ОСОБА_1, який позитивно характеризується за місцем роботи та проживання, є працевлаштованим, не судимим, має на утриманні малолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_4. /а.к.п. 52 - 63/.

З урахуванням всіх обставин кримінального провадження, суд приходить до висновку, що повинно бути призначено основне покарання в виді позбавлення волі в межах передбачених санкцією ч.2 ст.286 КК України, з призначенням додаткового виду покарання в виді позбавлення права керувати транспортними засобами на певний строк.

Крім того, суд приходить до висновку, враховуючи всі обставини кримінального провадження, а саме тяжкість вчиненого злочину обвинуваченим ОСОБА_1, який є тяжким, але не умисним злочином, наявність пом'якшуючих покарання обставин та відсутність обтяжуючих покарання обставин, з врахуванням особи обвинуваченого, суд приходить до висновку про можливість виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 без реального відбування основного покарання, із застосуванням випробування, відповідно до ст. ст.75 - 78 КК України,

При призначенні основного покарання обвинуваченому ОСОБА_1, суд виходить із змісту ст. ст. 50, 65 КК України, відповідно до яких покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Відповідно до вимог, викладених в п.1 та п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержувати вимог статті 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.

Відповідно до ст.77 КК України, у разі звільнення від відбування основного покарання з випробуванням, підлягає реальному та самостійному виконанню додаткове покарання в виді позбавлення права керувати транспортними засобами на певний строк, в межах додаткового покарання, передбаченого санкцією ч.2 ст.286 КК України.

Підстави для задоволення цивільного позову /відмови у ньому, або залишення його без розгляду/.

Вирішуючи питання, що стосується цивільних позовів, пред'явлених в порядку ст.ст. 127 - 128 КПК України до обвинуваченого ОСОБА_1 потерпілою ОСОБА_2 про стягнення на користь потерпілої ОСОБА_2 з обвинуваченого ОСОБА_1 спричиненої моральної шкоди /а.к.п. 36 - 38/, Комунальним підприємством «Комунальне некомерційне підприємство Вознесенська багатопрофільна лікарня» Вознесенської міської ради про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_1 витрат на стаціонарне лікування потерпілої від злочину ОСОБА_2 /а.к.п. 14 - 16/, прокурором Вознесенської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі міської лікарні швидкої медичної допомоги про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_1 витрат на стаціонарне лікування потерпілої від злочину ОСОБА_2 /а.к.п. 17 - 21/, суд виходить з наступних обставин.

Дані цивільні позови, які повністю в судовому засіданні визнані обвинуваченим ОСОБА_1 підлягають повному задоволенню.

Питання про речові докази підлягають вирішенню відповідно до ст.100 КПК України. /а.к.п. 64/.

Відповідно до ч.2 ст.124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта. /а.к.п. 6/.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 369-380 КПК України, суд

У Х В А Л И В :

ОСОБА_1 визнати винним в скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, та призначити йому покарання в виді 04 /чотирьох/ років позбавлення волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 02 /два/ роки.

На підставі ст. ст. 75, 76 КК України обвинуваченого ОСОБА_1 від призначеного основного покарання звільнити, встановивши йому строк випробування 02 /два/ роки, зобов`язавши обвинуваченого періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання або роботи.

На підставі ст.77 КК України підлягає реальному та самостійному виконанню додаткове покарання обвинуваченому ОСОБА_1 в виді позбавлення права керувати транспортними засобами строком на 02 /два/ роки.

Цивільний позов потерпілої /цивільного позивача/ ОСОБА_2 задовольнити повністю.

Стягнути на користь потерпілої /цивільного позивача/ ОСОБА_2 з обвинуваченого ОСОБА_1 - 5000 /п'ять тисяч/ гривень в рахунок відшкодування заподіяної моральної шкоди, пов'язаної із вчиненням злочину. /а.к.п. 36 - 38/.

Цивільний позов Комунального підприємства «Комунальне некомерційне підприємство Вознесенська багатопрофільна лікарня» Вознесенської міської ради, код ЄДРПОУ 01998443, задовольнити повністю.

Стягнути на користь Комунального підприємства «Комунальне некомерційне підприємство Вознесенська багатопрофільна лікарня» Вознесенської міської ради, код ЄДРПОУ 01998443, банк ГУДКСУ в Миколаївській області, МФО 826013, р/р 35419076034236, з обвинуваченого ОСОБА_1 - 4022 /чотири тисячі двадцять дві/ гривні 28 копійок витрат на стаціонарне лікування потерпілої від злочину ОСОБА_2. /а.к.п. 14 - 16/.

Цивільний позов прокурора Вознесенської місцевої прокуратури Миколаївської області в інтересах держави в особі міської лікарні швидкої медичної допомоги міста Миколаєва, код ЄДРПОУ 05483090, задовольнити повністю.

Стягнути на користь міської лікарні швидкої медичної допомоги міста Миколаєва, код ЄДРПОУ 05483090, банк ГУДКСУ в Миколаївській області, МФО 826013, р/р 31551260143958, з обвинуваченого ОСОБА_1 - 5556 /п'ять тисяч п'ятсот п'ятдесят шість/ гривень 45 копійок витрат на стаціонарне лікування потерпілої від злочину ОСОБА_2. /а.к.п. 17 - 21/.

Речовий доказ за кримінальним провадженням: транспортний засіб - автомобіль моделі «ЗАЗ -110206», державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, який зберігається на автомобільному майданчику Вознесенського ВП ГУНП в Миколаївській області за адресою: Миколаївська область, місто Вознесенськ, вулиця Київська, 24 та відносно якого застосований вид заходу забезпечення кримінального провадження в виді арешту транспортного засобу, відповідно до ухвали слідчого судді Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 18 грудня 2015 року /справа №473/4718/15-к, провадження №1-кс/473/814/2015/ - повернути його власнику громадянину ОСОБА_8, який мешкає за адресою: АДРЕСА_2. /а.к.п. 64/.

Ухвалу слідчого судді Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 18 грудня 2015 року /справа №473/4718/15-к, провадження №1-кс/473/814/2015/ про застосування виду заходу забезпечення кримінального провадження в виді арешту транспортного засобу легкового автомобіля моделі «ЗАЗ -110206», державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 - скасувати. /а.к.п. 64/.

Судові витрати, які документально підтверджені в судовому засіданні, стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1 на користь держави в особі Вознесенського УК, р/р 31117106014007, код отримувача ЄДРПОУ: 38037770, банк отримувача: Казначейство України /ЕАП/, МФО банку: 899998, код класифікації доходів бюджету: 21081100: - 3354 /три тисячі триста п'ятдесят чотири/ гривні за проведення судових інженерних транспортно - трасологічних та автотехнічних експертиз. /а.к.п. 6/

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до Миколаївського апеляційного суду через Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 /тридцяти/ днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя: О. Е. Дробинський