Рішення № 78762503, 20.12.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 грудня 2018 року № 826/16603/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія

«Форте Лайф»

до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері

ринків фінансових послуг

про визнання протиправним та скасування рішення

представники позивача - не прибув;

сторін: відповідача - Карпик Л.І.,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Форте Лайф» (далі - позивач або ПАТ «Страхова компанія «Форте Лайф») звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (надалі - відповідач або Нацкомфінпослуг), у якому просить суд визнати незаконною та скасувати постанову від 28.09.2016 № 340/1/13-15/13/4 про накладення штрафної санкції.

Позов обґрунтовано тим, що спірною постановою протиправно повторно застосовано штрафні санкції за одне і те ж саме порушення, а саме невиконання позивачем розпорядження від 12.05.2016 № 981.

В наданих суду письмових запереченнях відповідач проти позову заперечив та зазначив, що оскільки позивачем не виконано вимоги розпорядження № 981, оскаржувана постанова є законною та обґрунтованою, а тому у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.10.2016 (суддя Качур І.А.) відкрито провадження у справі № 826/16603/16.

Відповідно до розпорядження щодо призначення повторного автоматизованого розподілу справ від 10.10.2017 № 6309 справу передано на розгляд судді Пащенку К.С.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.11.2017 (суддя Пащенко К.С.) прийнято справу до провадження та призначено до судового розгляду у судове засідання на 30.01.2018.

В судовому засіданні 30.01.2018 судом оголошено перерву до 27.02.2018.

У судовому засіданні 27.02.2018 представником відповідача подано до суду клопотання про розгляд справи № 826/16603/16 в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Суд вказує, що позивач, не зважаючи на належне його повідомлення про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не прибув.

Зважаючи на викладене, адміністративна справа, відповідно до частини третьої статті 194 та частини дев'ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України (по тексту - КАС України), розглядається у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як випливає з матеріалів справи, 12.05.2016 Нацкомфінпослуг видано розпорядження № 981 «Про застосування заходу впливу до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Форте Лайф», (далі - розпорядження № 981), яким встановлено порушення позивачем вимог законодавства про фінансові послуги та зобов'язано позивача:

- усунути порушення законодавства про фінансові послуги, зазначені у п. 1.1 констатуючої частини цього розпорядження, вжити заходів для усунення причин, що сприяли вчиненню порушення та повідомити Нацкомфінпослуг про усунення таких порушень із наданням підтверджуючих документів включно до 02.06.2016;

- усунути порушення законодавства про фінансові послуги, зазначені у п. 1.2 констатуючої частини цього розпорядження та повідомити Нацкомфінпослуг про усунення таких порушень із наданням підтверджуючих документів у термін до 12.07.2016 включно.

20.07.2016 Нацкомфінпослуг складено акт № 514/13-14/13/5 про правопорушення, вчинені позивачем на ринку фінансових послуг, у якому зафіксовано, що станом на дату складання цього акту, позивачем листами від 01.06.2016 № 4589/СК та від 12.07.2016 № 0380 надано документи на виконання вимог розпорядження № 981, проте викладене в листах не підтверджує виконання розпорядження в повному обсязі.

На підставі вказаного акту, 10.08.2016 Нацкомфінпослуг прийнято постанову № 293/13-15/13/5 про накладення на позивача штрафної санкції (штрафу) у розмірі 1 700,00 грн. за правопорушення, вчинені на ринку фінансових послуг, у зв'язку з невиконанням останнім розпорядження № 981 у повному обсязі.

В подальшому, 12.09.2016 Нацкомфінпослуг складено акт № 626/13-14/13/4 про правопорушення, вчинені позивачем на ринку фінансових послуг, у якому зафіксовано, що станом на дату складання цього акту позивачем надіслані листи від 01.06.2016 № 4589/СК та від 12.07.2016 № 0380 щодо усунень порушень, зазначених у розпорядженні № 981, втім викладені в листах заходи не підтверджують усунення позивачем порушень в повному обсязі.

На підставі вказаного акту, 28.09.2016 Нацкомфінпослуг прийнято постанову № 340/1/13-15/13/4 про накладення на позивача штрафної санкції (штрафу) у розмірі 1 700,00 грн. за правопорушення, вчинені на ринку фінансових послуг у зв'язку з невиконанням останнім розпорядження № 981 у повному обсязі.

Вважаючи оскаржувану постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню, позивач подав на розгляд суду відповідний позов.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12.07.2001 № 2664-III, Положенням про застосування Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, заходів впливу за порушення законодавства про фінансові послуги, затвердженого розпорядженням Нацкомфінпослуг від 20.11.2012 № 2319.

Отже, правові засади у сфері надання фінансових послуг, здійснення регулятивних та наглядових функцій за діяльністю з надання фінансових послуг визначено Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12.07.2001 № 2664-III, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин (нижче - Закон № 2664-III).

Крім того, Розпорядженням Нацкомфінпослуг від 20.11.2012 № 2319 затверджено Положення про застосування Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, заходів впливу за порушення законодавства про фінансові послуги, яке визначає порядок провадження у справах про порушення законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність з надання фінансових послуг, механізм прийняття рішень Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, про застосування заходів впливу (в подальшому - Положення).

Частиною першою статті 27 Закону № 2664-III передбачено, що одним із основних завдань національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, є, зокрема, захист прав споживачів фінансових послуг шляхом застосування у межах своїх повноважень заходів впливу з метою запобігання і припинення порушень законодавства на ринку фінансових послуг.

Вимогами статті 39 Закону № 2664-III передбачає, що у разі порушення законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність з надання фінансових послуг, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, застосовує заходи впливу відповідно до закону.

Частиною першою статті 40 Закону № 2664-III визначено перелік заходів впливу, які може застосовувати Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, обирає та застосовує заходи впливу на основі аналізу даних та інформації стосовно порушення, враховуючи наслідки порушення та наслідки застосування таких заходів.

Відповідно приписів вказаної норми Нацкомфінпослуг може застосовувати такі заходи впливу:

1) зобов'язати порушника вжити заходів для усунення порушення;

2) вимагати скликання позачергових зборів учасників фінансової установи;

3) накладати штрафи в розмірах, передбачених статтями 41 і 43 цього Закону;

4) тимчасово зупиняти або анулювати ліцензію на право здійснення діяльності з надання фінансових послуг;

5) відсторонювати керівництво від управління фінансовою установою та призначати тимчасову адміністрацію;

6) затверджувати план відновлення фінансової стабільності фінансової установи;

7) виключати відповідно до законодавства учасників ринків фінансових послуг (крім споживачів фінансових послуг) з Державного реєстру фінансових установ або реєстру осіб, які не є фінансовими установами, але мають право надавати окремі фінансові послуги;

8) установлювати для небанківських фінансових груп підвищені економічні нормативи, ліміти та обмеження щодо здійснення окремих видів операцій;

9) виносити рішення про заборону недержавним пенсійним фондам - суб'єктам другого рівня системи пенсійного забезпечення укладати нові пенсійні контракти з учасниками накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування у разі порушення вимог, установлених для таких недержавних пенсійних фондів законом та ліцензійними умовами.

Порядок та умови застосування заходів впливу встановлюються законами України та нормативно-правовими актами національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

Відповідно до пункту 2.1 розділу ІІ Положення комісія може застосовувати такі заходи впливу:

1) зобов'язати порушника вжити заходів для усунення порушення;

2) вимагати скликання позачергових зборів учасників фінансової установи;

3) накладати штрафи в розмірах, передбачених статтею 41 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»;

4) тимчасово зупиняти (обмежувати) або анулювати (відкликати) ліцензію на право здійснення діяльності з надання фінансових послуг;

5) відсторонювати керівництво від управління фінансовою установою та призначати тимчасову адміністрацію;

6) затверджувати план відновлення фінансової стабільності фінансової установи;

7) виключати відповідно до законодавства учасників ринків фінансових послуг (крім споживачів фінансових послуг) з Державного реєстру фінансових установ або реєстру осіб, які не є фінансовими установами, але мають право надавати окремі фінансові послуги;

8) установлювати для небанківських фінансових груп підвищені економічні нормативи, ліміти та обмеження щодо здійснення окремих видів операцій;

9) виносити рішення про заборону недержавним пенсійним фондам - суб'єктам другого рівня системи пенсійного забезпечення укладати нові пенсійні контракти з учасниками накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування у разі порушення вимог, установлених для таких недержавних пенсійних фондів законом та ліцензійними умовами.

Пунктом 2.2 Положення передбачено, що рішення про зобов'язання порушника вжити заходів для усунення порушення оформляється письмовим розпорядженням (приписом) Нацкомфінпослуг. Метою застосування даного заходу впливу є усунення особою у визначений у розпорядженні (приписі) строк виявлених порушень законодавства про фінансові послуги.

Вказана норма узгоджується з приписами пункту 12 частини першої статті 28 Закону № 2664-III яким визначено, що Національна комісія, яка здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, у межах своєї компетенції надсилає фінансовим установам та саморегулівним організаціям обов'язкові до виконання розпорядження про усунення порушень законодавства про фінансові послуги та вимагає надання необхідних документів.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 41 Закону № 2664-III за ухилення від виконання або несвоєчасне виконання розпорядження, рішення Уповноваженого органу про усунення порушення щодо надання фінансових послуг уповноважений орган застосовує до учасників ринків фінансових послуг (крім споживачів фінансових послуг) штрафні санкції - у розмірі від 100 до 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, штраф є одним із заходів впливу, який в обов'язковому порядку застосовує уповноважений орган у разі ухилення від виконання або несвоєчасне виконання розпорядження правопорушником.

Як установлено судом під час розгляду справи, на позивача, за невиконання розпорядження № 981 у повному обсязі, фактично двічі накладено штрафні санкції:

- постанова № 293/13-15/13/5 - у розмірі 1 700,00 грн.;

- постанова № 340/1/13-15/13/4 - у розмірі 1 700,00 грн.

Щодо доводів відповідача про можливість повторного накладення штрафу, суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 2.4 Положення № 2319, якщо до особи застосований захід впливу у вигляді штрафної санкції (штрафу) за правопорушення, вчинені на ринках фінансових послуг, і цією особою сплачено штраф, але правопорушення, за яке застосовано штрафну санкцію (штраф), не усунено, то до такої особи може бути застосований захід впливу, передбачений пп. 1 п. 2.1 цього розділу.

З матеріалів справи убачається, що позивачем сплачено штрафні санкції за невиконання розпорядження № 981, що підтверджується платіжним доручення № 10268 від 29.08.2016.

Судом вже зазначалося, що відповідно до пп. 1 п. 2.1 Положення № 2319, Нацкомфінпослуг може застосовувати такі заходи впливу, крім іншого: зобов'язати порушника вжити заходів для усунення порушення, яке в свою чергу згідно п. 2.2 оформляється письмовим розпорядженням (приписом) Нацкомфінпослуг.

Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що відповідач наділений правом повторного застосування заходу впливу шляхом зобов'язання порушника вжити заходів для усунення порушення, що оформлюється розпорядженням, лише у разі оплати порушником штрафу та не усунення правопорушення, за яке застосовано штрафну санкцію (штраф).

Проте, як встановлено судом, оскаржуваною постановою в черговий раз застосовано відносно позивача штрафну санкцію за невиконання розпорядження № 981 у повному обсязі, яка вже застосовувалася постановою № 293/13-15/13/5. Хоча, невиконання позивачем розпорядження № 981 є триваючим правопорушенням.

Відповідно до частини першої статті 61 Конституції України, ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Аналогічної правової позиції дотримується і Верховний Суд, про що останнім зазначено у постанові від 21 червня 2018 року по справі № 826/15547/16.

Водночас, як було встановлено судом під час розгляду даної справи оскаржуваною постановою Нацкомфінпослуг порушено порядок застосування до особи заходів впливу за правопорушення, вчинені на ринках фінансових послуг, та вдруге застосовано до позивача такий захід впливу, як штраф, за невиконання одного і того ж розпорядження від 12.05.2016 № 981, що в свою чергу суперечить положенням статті 61 Конституції України.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідач не мав права повторно застосовувати штраф за одне і те саме правопорушення, а тому оскаржувана постанова прийнята Нацкомфінпослуг із порушеннями приписів Положення № 2319 та є протиправною і підлягає скасуванню.

Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини першої статті 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого, вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з частиною другою статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Проте, в даному випадку Нацкомфінпослуг не доведено правомірності своїх дій відповідно до норм чинного законодавства.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28 серпня 2018 року (справа № 802/2236/17-а).

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, проаналізувавши всі обставини справи, з урахуванням нормативного регулювання спірних правовідносин, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Керуючись статтями 6, 72-77, 241-246, 250, 255 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Форте Лайф» задовольнити.

2. Визнати незаконною та скасувати постанову від 28.09.2016 № 340/1/13-15/13/14 про накладення штрафної санкції на Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Форте Лайф», виданої Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

3. Стягнути на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Форте Лайф» (адреса: 01054, м. Київ, вул. Дмитрівська, буд. 46, корп. А, 46, код ЄДРПОУ - 33940722) судові витрати по сплаті судового збору 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) гривень за рахунок бюджетних асигнувань Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (адреса: 01001, м. Київ, вул. Б. Грінченка, код ЄДРПОУ - 38062828).

Рішення, відповідно до ст. 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Суддя К.С. Пащенко