Рішення № 78762454, 17.12.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

17 грудня 2018 року 12:17 № 826/6864/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Каракашьяна С.К., при секретарі судового засідання Мині І.І., за участі позивача, представника позивача - ОСОБА_1, представника відповідача - Кухаревської Н.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Національної поліції у місті Києві Солом'янського управління поліції Головного управління національної поліції у м. Києві про визнання протиправним та скасування наказів, зобов'язання вчинити дії

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов ОСОБА_3, в якому позивач просить суд:

«Визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у м.Києві від 28.02.2018 № 193 о/с.

Визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у м. Києві від 14,02.201.8 № 91.

Поновити ОСОБА_3 па посаді підполковника поліції, начальника сектору карного пошуку відділу поліції на ст. Київ-ІІасажирський Солом'янського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві з виплатою середнього) заробітку за час вимушеного прогулу.

Стягнути з Головного управління Національної поліції у м. Києві на користь позивача 10000.00 тис грн. завданої моральної шкоди».

Позовні вимоги мотивовано тим, що звільнення позивача відбулося без наявних для цього підстав, оскільки проведення обшуку у позивача не є, на думку позивача, доказом вчинення позивачем кримінального правопорушення. При цьому, позивач посилається на принцип презумпції невинуватості та відсутність будь - яких обставин, які б свідчили про вчинення позивачем дисциплінарного проступку.

Відповідачем - Головним управлінням Національної поліції у місті Києві позовні вимоги заперечуються з огляду на те, що проведення на робочому місці позивача обшуку та повідомлення позивача про підозру свідчить про наявність підстав для звільнення позивача.

Представником відповідача було заявлено клопотання про зупинення провадження у справі до закінчення розслідування кримінального провадження стосовно позивача. Судом дане клопотання було відхилено з огляду на відсутність такої підстави для зупинення провадження серед підстав, передбачених статтею 236 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, ОСОБА_3 перебував на службі в органах внутрішніх справи України з 1997 року та в органах Національної поліції України з 7 листопада 2015 року.

Згідно наказу Головного управління Національної поліції у м. Києві №193 о/с від 28.02.18 р. "Щодо особового складу", ОСОБА_3, начальника сектору кримінальної поліції відділу поліції на станції Київ - Пасажирський Солом'янського управління поліції Головного управління Національної поліції України в м. Києві звільнено зі служби в поліції згідно з п. 6 (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію".

Звільненню позивача зі служби в поліції передували наступні події.

22.06.17 р. слідчим відділом прокуратури м. Києва розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні №42017100000000796 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 185 та ч. 3 ст. 368 КК України.

В результаті проведення комплексу оперативних заходів отримано фактичні дані та задокументовано протиправну діяльність організованої групи у складі керівництва відділу поліції на станції Київ-Пасажирський Солом'янського управління поліції, яке із залученням можливостей оперативних працівників сектору кримінальної поліції цього ж відділу та відділу кримінальної поліції та сектору превенції Солом'янського управління поліції безпосередньо організувало на території Центрального залізничного вокзалу протиправну діяльність чотирьох кваліфікованих груп кишенькових злодіїв.

25.01.18 р. працівниками Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України та прокуратури м. Києва проведено 35 обшуків за місцем проживання учасників злочинної групи з числа працівників поліції та цивільних осіб, а також у їхніх службових кабінетах. Цього ж дня за окремими епізодами вчинених кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 185 та ч. 3 ст. 364 КК України, повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, в тому числі, і начальнику сектору кримінальної поліції відділу поліції на станції Київ - Пасажирський Солом'янського управління поліції Головного управління Національної поліції України в м. Києві ОСОБА_3

У зв'язку з вказаними обставинами, Головним управлінням Національної поліції у м. Києві проведено службове розслідування, за результатами якої зроблено висновок про те, що зібраними матеріалами вина, в тому числі, і позивача, у вчиненні дисциплінарного проступку підтверджується в повному обсязі. Своїми діями позивач допустив дискредитацію звання поліцейського та підрив авторитету поліції в цілому внаслідок порушення вимог Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.16р. №1179.

Наказом Головного управління Національної поліції у м. Києві від 14.02.18 р. №91 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників Солом'янського управління поліції" за вчинення дисциплінарного проступку, що виразилося у порушенні вимог аб. 2 ч. 1 ст. 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, аб. 1, 2 та 3 ч. 1 р. ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.16 р. №1179, ст. 18 Закону України "Про Національну поліцію", на начальника сектору кримінальної поліції відділу поліції на станції Київ - Пасажирський Солом'янського управління поліції Головного управління Національної поліції України в м. Києві ОСОБА_3 накладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.

Відповідачем не заперечується та обставина, що 27.03.18 р., позивачем було отримано копію наказу Головного управління Національної поліції України в м. Києві від 28.02.18р. № 193 о/с про звільнення.

З огляду на те, що позовну заяву було надіслано до суду поштою 27 квітня 2018 року, суд вважає, що позивачем дотримано строки оскарження.

Згідно ч. 1, 2, 3 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію", поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється: 6) у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України; 10) у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, або кримінального правопорушення.

Днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення.

День звільнення вважається останнім днем служби.

В даному випадку позивача звільнено зі служби в поліції згідно оскаржуваного наказу Головного управління Національної поліції України в м. Києві від 28.02.18 р. №193 о/с саме на підставі п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону, і для застосування вказаного положення має бути встановлено вчинення позивачем дисциплінарного проступку за результатами відповідного службового розслідування, та притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.

Згідно ст. 2 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України" від 22.02.06р. №3460-IV, дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

Згідно аб. 2 ч. 1 ст. 7 Дисциплінарного статуту службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників.

Згідно аб. 1-3 ч. 1 р. ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.16 р. №1179, під час виконання службових обов'язків поліцейський повинен:

неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;

професійно виконувати свої службові обов'язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами.

Згідно матеріалів справи, зокрема, наказу Головного управління Національної поліції у м. Києві від 14.02.18 р. №91, дисциплінарним проступком в даному випадку визнано початок досудового розслідування у кримінальному провадженні №42017100000000796 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 185 та ч. 3 ст. 368 КК України 22.06.17 р. слідчим відділом прокуратури м. Києва, проведені оперативні заходи та отриманням фактичних даних щодо протиправної діяльності організованої групи, до складу якої входив позивач, а також перебуванням його під вартою у вигляді запобіжного заходу.

Тобто, дисциплінарним проступком в даному випадку визнано дії, які кваліфіковані прокуратурою м. Києва як такі, що містять ознаки кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 185 та ч. 3 ст. 368 КК України, і наявність чи відсутність яких щодо позивача є предметом досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні.

Суд не може погодитися з висновком відповідача, що одні й ті ж самі дії можуть бути кваліфіковані або як дисциплінарний проступок, або як кримінальне правопорушення (за умови наявності відповідного вироку суду), тоді як оцінка відповідних дій позивача має бути кваліфікована лише в межах однієї з цих процедур.

Зокрема, в межах дисциплінарного провадження не можна встановити наявність чи відсутність події, що може бути кваліфікована як кримінальне правопорушення, і, відповідно, встановити, що вказана подія (за умови підтвердження її наявності) є правопорушенням.

В той же час, за відсутності відповідного судового вироку, що набув законної сили, особа вважається невинною, і її дії, що були предметом оцінки у кримінальній справі, не можуть бути кваліфіковані як протиправні іншими особами.

Суд зазначає, що невиконання чи неналежне виконання поліцейським своїх посадових обов'язків та дотримання законодавства під час виконання посадових обов'язків можуть бути кваліфіковані як дисциплінарний проступок у тих межах, у яких відповідні дії не можуть бути визнані адміністративним чи кримінальним правопорушенням, що віднесено до компетенції інших органів.

Оскільки станом на час притягнення позивача до адміністративної відповідальності було розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні №42017100000000796, і позивачу висунуто звинувачення, наступні дії його роботодавця - Головного управління Національної поліції України мали носити похідний характер щодо вказаних дій, а саме:

Ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" передбачає в якості окремої підстави для припинення служби у поліції набрання законної сили рішенням суду щодо кримінального правопорушення, і після початку досудового розслідування у кримінальному провадженні №42017100000000796 щодо позивача могло бути вирішене питання про відсторонення від посади в передбаченому законодавством порядку.

Згідно ч. 3 ст. 70 Закону України "Про Національну поліцію", поліцейський, щодо якого здійснюється кримінальне провадження, може бути відсторонений від посади в порядку, визначеному Кримінальним процесуальним кодексом України.

Відповідні заходи відповідачем вжиті не були, натомість, за відсутності підстав (вироку суду) було притягнуто позивача до дисциплінарної відповідальності та звільнено.

Судом було допитано в якості свідка ОСОБА_4 - члена комісії, якою було проведено службове розслідування щодо позивача.

Свідок пояснив суду, що рішення про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності було прийнято виключно на підставі повідомлення про вищезазначені обставини, додаткових відомостей про вчинення позивачем проступків комісією отримано не було, з позивача пояснення не витребовувалися.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В даному випадку оскаржуваний наказ прийнято на порушення принципу обґрунтованості, що є підставою для визнання його протиправним та скасування.

Згідно ст. 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

До матеріалів справи додано копію довідки про доходи позивача від 29.10.2018р., №2182, видану Головним управлінням Національної поліції у м.Києві, за січень-лютий 2018 р., в якій зазначено про суму середньоденної та середньомісячної заробітної плати позивача, кількість фактично відпрацьованих робочих днів та кількість робочих днів згідно графіка роботи.

З огляду на диспозитивність судового процесу, суд приймає дану довідку, надану відповідачем.

Відповідно до даної довідки, сума середнього заробітку за період з 28.02.2018р. по 17.12.2018р., виходячи з зазначеного в довідці середньоденного заробітку в сумі 295,33грн. та кількості робочих днів 201, становить 59361 (п'ятдесят дев'ять тисяч триста шістдесят одна грн. 33 коп).

З огляду на це, суд дійшов висновків, що вимоги про скасування наказів, поновлення позивача на службі та стягнення суми середнього заробітку підлягають задоволенню.

Згідно ст. 371 КАС України, негайно виконуються рішення суду про: 2) присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; 3) поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Згідно зі ст. 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до вимог статті 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до пункту 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р. №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства України, моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі, інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Пунктом 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р. №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" визначено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

З врахуванням наведеного, суд приходить до висновку про те, що позивачем не надано суду належних обґрунтувань та доказів заподіяння йому моральної шкоди в заявленому в позовній заяві розмірі, тому позовна вимога про стягнення моральної шкоди задоволенню не підлягає.

З огляду на викладене та керуючись вимогами ст.ст. 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов ОСОБА_3 задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції України в м. Києві від 14.02.2018р. №91 в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності підполковника поліції ОСОБА_3.

3. Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції України в м. Києві від 28.02.2018 року № 193 о/с в частині звільнення зі служби в поліції підполковника поліції ОСОБА_3 з посади начальника сектору кримінальної поліції відділу поліції на станції Київ - Пасажирський Солом'янського управління поліції Головного управління Національної поліції України в м. Києві.

4. Поновити підполковника поліції ОСОБА_3 на посаді начальника сектору кримінальної поліції відділу поліції на станції Київ - Пасажирський Солом'янського управління поліції Головного управління Національної поліції України в м. Києві.

5. Стягнути з Головного управління Національної поліції України в м. Києві (м.Київ, вул.Володимирська, 15, код 40108583) на користь ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) 59361 (п'ятдесят дев'ять тисяч триста шістдесят одна грн. 33 коп.) середнього заробітку за час вимушеного прогулу без врахування обов'язкових податків та зборів за період з 28.02.2018р. по 17.12.2018р.

6. Допустити до негайного виконання постанову в частині поновлення підполковника поліції ОСОБА_3 на посаді начальника сектору кримінальної поліції відділу поліції на станції Київ - Пасажирський Солом'янського управління поліції Головного управління Національної поліції України в м. Києві.

7. Допустити до негайного виконання постанову суду в частині стягнення 8712,32 (вісім тисяч сімсот дванадцять грн. 32 коп). заробітної плати.

8. В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Повний текст рішення складено 21.12.2018.

Суддя С.К. Каракашьян