Рішення № 78762051, 19.12.2018, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/10751/18

2/357/3843/18

Категорія 57

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

19 грудня 2018 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді - Орєхова О. І. ,

за участі секретаря - Сокур О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження в залі суду № 2 в м. Біла Церква цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області про зняття заборони з майна, -

В С Т А Н О В И В :

14.09.2018 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовною заявою до Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області про зняття заборони з майна, посилаючись на наступні обставини.

Вона є власником 1/4 частини квартири АДРЕСА_2 на підставі свідоцтва про право власності № 36699 від 14 жовтня 2004 року, виданого комунальною службою приватизації державного житлового фонду в м. Біла Церква.

Місяць назад вона випадково, будучи у нотаріуса дізналася про те, що її майно перебуває під арештом на підставі реєстраційного номеру обтяження 3203139, накладеного на невизначене майно відділом ДВС Білоцерківського МУЮ.

Вона звернулася з проханням про зняття арешту з майна до відповідача, однак в усній формі їй було відмовлено.

Арешт на її майно накладений постановою державного виконавця про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження серії АА № 140151 від 26 квітня 2006 року на підставі виконавчого листа № 2-20581 від 07.12.2004 року, виданого Білоцерківським міськрайонним судом.

Однак, рішення Білоцерківського міськрайонного суду від 07.12.204 року по справі № 2-20581 про стягнення з неї на користь КП «Білоцерківтепломережа» заборгованості було скасовано цим же судом ухвалою суду від 01.11.2005 року.

Наявність арешту порушує її цивільні права на розпорядження майном.

Просила суд звільнити з під арешту належне їй невизначене майно шляхом вилучення з єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, запис про обтяження зареєстрований 13.05.2006 року в реєстрі за № 3203139 та стягнути з відповідача на її користь понесенні нею судові витрати ( а. с. 16-17 ).

Ухвалою судді від 26 жовтня 2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у вищезазначеній цивільній справі. Постановлено провести розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче судове засідання на 12 годину 15 хвилин 20 листопада 2018 року ( а. с. 34-35 ).

Ухвалою суду від 20 листопада 2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 15 годину 00 хвилин 19 грудня 2018 року ( а. с. 43-44 ).

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явилася, надала до суду заяву, отримана судом 19.12.2018 року за вх. № 41947, в якій просила справу розглянути у її відсутність, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та не заперечує проти прийняття заочного рішення.

Відповідач Білоцерківський міський відділ ДВС ГУЮ у Київській області в судове засідання не направив свого представника, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце слухання справи, про що в матеріалах справи свідчить наявне поштове повідомлення, де отримано особою за довіреністю ще 03.12.2018 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Отже, оскільки сторони не з'явилися в судове засідання, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Ухвалою суду від 19.12.2018 року було постановлено провести заочний розгляд у вищезазначеній цивільній справі.

Стаття 280 ЦПК України визначає, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Згідно ч. 2 ст. 281 ЦПК України розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цією главою.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги позивача ОСОБА_1 підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин,крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Судом встановлені фактичні обставини та зміст спірних правовідносин.

В судовому засіданні встановлено, що позивача ОСОБА_1 є власником 1/4 частини квартири АДРЕСА_2 на підставі свідоцтва про право власності № 36699 від 14 жовтня 2004 року, виданого комунальною службою приватизації державного житлового фонду в м. Біла Церква ( а. с. 5 ).

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 07 грудня 2004 року у справі за позовом КП «Білоцерківтепломережа» до ОСОБА_1 про стягнення боргу задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь КП «Білоцерківтепломережа» сума в розмірі 2723,31 грн. та держмито у сумі 51 грн. ( а. с. 7 ).

Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 01.11.2005 року рішення цього суду від 07.12.2004 року за позовом КП «Білоцерківтепломережа» до ОСОБА_1 про стягнення боргу скасовано ( а. с. 8 ).

Згідно постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 06 квітня 2006 року, серія АА № 140151 державним виконавцем було постановлено накласти арешт на все майно, що належить ОСОБА_1 ( а. с. 9 ).

Зазначена постанова була винесена у зв'язку з стягненням з ОСОБА_1 на користь КП «Білоцерківтепломережа» боргу в сумі 2725,31 грн.

Оскільки, позивач ОСОБА_1 будучи у нотаріуса дізналася про те, що її майно перебуває під арештом на підставі реєстраційного номеру обтяження 3203139, накладеного на невизначене майно відділом ДВС Білоцерківського МУЮ, наявність арешту порушує її цивільні права на розпорядження майном, у зв'язку з чим, була вимушена звернутися до суду з вказаним позовом.

Крім того, так як державним виконавцем накладено арешт на все майно, тобто не визначене коло, позивачем додано до суду Витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності щодо наявного майна у позивачки ( а. с. 25-31 ).

Статтею 12 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно вимог ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності зі ст. 41 Конституції України, кожний має право володіти, користуватися й розпоряджатися своєю власністю.

Статтею 1 Першого протоколу до конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону України від 17 липня 1997 року №475/97 «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини 1950 року та основоположних свобод. Першого протоколу та протоколів № 2, 4. 7. та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно зі ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд; власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно зі ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03.06.2016 року № 5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» позов про зняття арешту з майна може бути пред'явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачка ОСОБА_1 зверталася з заявою до начальника Білоцерківського відділу ДВС про скасування постанови АА № 140151 від 06.04.2006 року про арешт майна, однак остання залишилася поза увагою ( а. с. 19 ).

Отже, безпідставна наявність арешту всього майна позивача ОСОБА_3 порушує права останньої на вільне володіння та розпорядження майном на власний розсуд.

З огляду наведеного, даючи оцінку зібраним доказам по справі, суд вважає, що позовні вимоги позивачки ОСОБА_1 є цілком обґрунтованими та такими,що підлягають задоволенню.

У відповідності до вимог ст.ст. 133, 141 ЦПК України судові витрати понесені позивачем при зверненні до суду віднести за рахунок позивача.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст. 41Конституції України, ст.ст. 16, 319, 321, 391 ЦК України, ст.ст. 4, 12, 19, 76, 77, 81, 133, 141, 265, 273, 280-289 ЦПК України, п. 2 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03.06.2016 року № 5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», суд, -

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області про зняття заборони з майна, - задовольнити.

Звільнити з під арешту належне ОСОБА_1 невизначене майно шляхом вилучення з єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис про обтяження, зареєстрований 13.05.2006 року в реєстрі за номером 3203139.

Судові витрати залишити за позивачем.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення ( виклику ) учасників справи, копія судового рішення на надсилається протягом двох днів з дня його складання у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.

Позивач: ОСОБА_1 ( адреса проживання: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1, паспорт НОМЕР_2 );

Відповідач: Білоцерківський відділ державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області ( адреса знаходження: 09113, Київська область, м. Біла Церква, бульвар Олександрійський, буд. 94, ЄДРПОУ - 34846021 ).

Повне заочне судове рішення складено 21 грудня 2018 року.

Заочне рішення надруковане в нарадчій кімнаті в одному примірнику.

СуддяО. І. Орєхов