Рішення № 78761794, 21.12.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

Вн. №27/133

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

21 грудня 2018 року № 826/3186/18

За позовом ОСОБА_1

До Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві

Про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії

Суддя О.В.Головань

Обставини справи:

Позовні вимоги заявлені про

визнання дій Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві незаконними та зобов'язання визначити ОСОБА_1 розмір щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 90% заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді Верховного Суду України з 01 жовтня 2017 року, що становить 27 992, 25 грн., та з 01 грудня 2017 року включно, що становить 30 888 грн.;

стягнення у частині позовних вимог щодо відшкодування шкоди за жовтень, листопад 2017 року різниці між фактично виплаченим та заново встановленим розміром щомісячного довічного грошового утримання судді у розмірі 21 932, 04 грн. за мінусом необхідних утримань (відрахувань);

стягнення у частині позовних вимог щодо відшкодування шкоди за грудень 2017 року, січень, лютий 2018 року різниці між фактично виплаченим та заново встановленим розміром щомісячного довічного грошового утримання судді у розмірі 41 585, 31 грн. за мінусом необхідних утримань (відрахувань);

в подальшому визначити розмір щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 30 888 грн. за мінусом необхідних утримань (відрахувань);

стягнення у частині позовних вимог щодо відшкодування шкоди за березень-грудень 2015 року різниці між фактично виплаченим та заново встановленим розміром щомісячного довічного грошового утримання судді у розмірі 64 872, 6 грн. за мінусом необхідних утримань (відрахувань).

Ухвалою суду від 02.03.18 р. відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

29.03.18 р. до суду надійшов відзив на позов.

Ознайомившись з матеріалами справи, суд, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує щомісячне довічне грошове утримання, призначене відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.10 р. №2543-VI.

Загальний стаж ОСОБА_1 cтановить 23 року 11 місяців 1 день, в тому числі, на посадах судді - 22 роки 11 місяців 17 днів.

16.06.14 р. позивач звернувся до Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва із заявою про здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" на підставі довідки про заробітну плату від 23.05.14р. № 252-1182/0/8-14 та довідки про заробітну плату від 16.07.13 р. № 488/0/21-13, виданих Верховним Судом України.

Листом від 19.06.14 р. №10263/06 Управлінням Пенсійного фонду у Голосіївському районі м. Києва було відмовлено позивачу у здійсненні перерахунку щомісячного довічного утримання суддям у відставці з підстав, викладених в даному листі.

Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 26.01.15 р. у справі №752/21673/14-а позовні вимоги задоволено, зобов'язано здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання позивача, виходячи з розміру 90% заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді Верховного суду України з 01 січня 2013 р. по грудень 2014 року включно; зобов'язано в частині позовних вимог про відшкодування позивачу виплатити різницю між фактично виплаченими та заново встановленим розміром щомісячного довічного грошового утримання судді, починаючи з 01 січня 2013 року по грудень 2014 року включно.

Вказане судове рішення залишене без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.06.15 р.

Під час розгляду вказаної справи суд дійшов висновку про те, що в усіх випадках розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці залежить від розміру грошового утримання працюючого на відповідній посаді судді. При цьому, законодавець не обмежує розмір довічного грошового утримання судді у відставці розміром грошового утримання працюючого судді, діючим на дату призначення судді у відставці грошового довічного утримання.

Відповідно до рішення Конституційного Суд України від 22.09.2005р. № 5-рп/2005 конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані, а при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Конституційний Суд України зазначив, що невід'ємною складовою статусу суддів є їх незалежність, яка забезпечується, у тому числі, гарантуванням фінансування та належних умов для функціонування судів і діяльності суддів, їх правового і соціального захисту (п.п. 1.1 п. 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004р. № 19-рп/2004).

Положеннями п.7 рішення Конституційного Суду України від 11.10.2005 року №8-рп/2005 визначено, що право судді, який перебуває у відставці, на пенсійне та щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів. Щомісячне довічне грошове утримання - це особлива форма соціального забезпечення суддів, зміст якої полягає у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що слугує забезпеченню їх належного матеріального утримання, в тому числі після звільнення від виконання обов'язків судді.

Крім того, у вищезгаданому рішенні Конституційний Суд України зауважив, що надання судді матеріального захисту є гарантією забезпечення його незалежності. Разом з тим, будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя. Щомісячне довічне грошове утримання судді у встановленому розмірі спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага.

Особливість щомісячного довічного грошового утримання полягає у правовому регулюванні, а також у джерелах його фінансування, які визначені Конституцією України та Законом України "Про судоустрій та статус суддів" від 07.07.2010 р. № 2453-УІ.

Викладене також відповідає положенням Європейської хартії про закон "Про статус суддів" від 10 липня 1998 року, за якими рівень винагороди суддям за виконання ними своїх професійних обов'язків має бути таким, щоб захистити їх від тиску, що може спричинити вплив на їхні рішення або взагалі поведінку суддів і таким чином вплинути на їхню незалежність та неупередженість (пункт 6.1); статус забезпечує судді, який досяг передбаченого законом віку для виходу у відставку із посади судді і який здійснював повноваження судді протягом певного строку, право на отримання виплат, рівень яких має бути якомога ближчим до рівня його останньої заробітної плати на посаді судді (пункт 6.4).

У Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов'язки від 17 листопада 2010 року № (2010)12 зазначено: "оплата праці суддів повинна відповідати їх професії та виконуваним обов'язкам, а також бути достатньою, щоб захистити їх від дії стимулів, через які можна впливати на їхні рішення. Мають існувати гарантії збереження належної оплати праці на випадок хвороби, відпустки по догляду за дитиною, а також гарантії виплат у зв'язку з виходом на пенсію, які мають відповідати попередньому рівню оплати їх праці" (пункт 54).

Таким чином, з моменту ухвалення рішення Конституційного Суду України від 03.06.13 р. № 3-рп/2013 підлягає застосуванню частина третя статті 138 Закону № 2453-VI в редакції до змін, внесених Законом № 3668-VI: "Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання".

Таким чином, доводи відповідача з приводу неможливості здійснення позивачу перерахунку грошового утримання у зв'язку з невизначеністю положеннями ч. 4 ст. 138 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" здійснення перерахунку довічного утримання суддям у відставці, крім суддів Конституційного Суду України, не відповідають вищенаведеним законодавчим нормам.

Враховуючи те, що позивач є суддею у відставці, за ним зберігається звання судді і такі ж гарантії недоторканності та соціального захисту, як і до виходу у відставку, з урахуванням вимог ст.19 Конституції України, при вирішенні даного спору підлягає застосуванню діюча на час спірних правовідносин ч.3 ст.138 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", а отже дії відповідача щодо відмови позивачу у перерахунку пенсії є противоправними, оскільки порушують його права та інтереси.

Виходячи з наведених вище положень законів, колегія суддів приходить до висновку про наявність у позивача права на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 90% заробітної плати працюючого на посаді судді Верхового Суду України за період з 01 січня 2013 року по грудень 2014 року включно.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 17 березня 2015 року (справа № 21-371а14).

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/46894338

Управлінням Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва виконано вказане судове рішення і здійснено відповідний перерахунок щомісячного довічного грошового утримання позивача за вказаний період.

З 01.01.15 р. позивачу розмір довічного грошового утримання визначено у розмірі 17 026, 23 грн. відповідно до довідки №479 від 29.09.11 р., виданої Верховним судом України.

01.02.16 р. ОСОБА_1 звернувся з заявою до Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва про зупинення виплати довічного грошового утримання у зв'язку з зарахуванням його на посаду судді Конституційного Суду України відповідно до Указу Президента України від 26.01.16 р. №23/2016 р. та розпорядження Голови Конституційного Суду України від 27.01.16 р. №33/1/2016-к/тр, у зв'язку з чим розпорядженням від 02.02.16 р. №817868 виплату позивачу довічного грошового утримання призупинено.

01.10.17 р. ОСОБА_1 поновлено виплату щомісячного довічного грошового утримання в раніше призначеному розмірі згідно довідки Верховного Суду України від 29.09.11 р. №479.

22.12.17 р. до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві надійшла заява представника позивача про здійснення перерахунку довічного грошового утримання судді, у якій викладено вимогу здійснити перерахунок довічного грошового утримання позивача, судді у відставці, за період з 01 жовтня по 31 грудня 2017 року у розмірі 90% заробітної плати працюючого судді на посаді судді Верховного суду України та виплатити донараховані суми довічного грошового утримання, з посиланням на висновки суду у справі №752/21673/14-а.

Листом від 22.01.2018 р. №3964/03 позивачу надано відповідь, згідно якої для перерахунку пенсії підстави відсутні, з посиланням на втрату чинності Законом України "Про судоустрій і статус суддів" №2453 від 07.07.10 р. та рішенням Конституційного Суду України від 08.06.16 р. №4-рп/2016.

Позивач - ОСОБА_1 - вважає вказану відмову протиправною з таких підстав.

Позивач зазначає, що при поновленні позивачу виплати довічного грошового утримання у жовтні 2017 р. відповідачем визначено її не у розмірі 90% від грошового утримання судді згідно судового рішення №752/21673/14-а, та без урахування нинішнього розміру суддівської винагороди.

Позивач також посилається на неврахування відповідачем положень ст. 22 Конституції України щодо недопущення звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод при внесенні змін до чинних законів.

Також позивач заявляє вимоги про стягнення на користь позивача шкоди, завданої виплатою щомісячного довічного грошового утримання за березень-грудень 2015 р. в меншому розмірі, ніж належить позивачу.

Висновок про заниження розміру грошового утримання за вказаний період позивач робить на підставі висновків судового рішення №752/21673/14-а.

Неотриману суму грошового утримання за вказаний період позивач кваліфікує як шкоду, завдану йому відповідачем як органом державної влади, а строк звернення до суду - три роки згідно ст. 257, 1173 ЦК України з посиланням на ч. 1 ст. 122 КАС України.

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві - проти задоволення позовних вимог заперечив з таких підстав.

Відповідач посилається на п. 5 р. І Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 03.10.17 р. №2148-VIII, згідно якого "З 1 жовтня 2017 року пенсії, призначені після набрання чинності Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" (крім осіб з інвалідністю I та II груп, осіб з інвалідністю внаслідок війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") відповідно до цієї статті у період роботи на посадах державної служби, визначених Законом України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII "Про державну службу", а також на посадах та на умовах, передбачених законами України "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", виплачуються у розмірі, обчисленому відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Таким чином, з 01.10.17 р. позивачу поновлено виплату грошового утримання в розмірі згідно довідки Верховного суду України від 29.09.11 р. №497.

Також відповідач посилається на ту обставину, що Закон України "Про судоустрій і статус суддів" №2453 від 07.07.10 р. втратив чинність 30.09.16 р. і, відповідно, його положення та рішення Конституційного Суду України від 08.06.16 р. №4-рп/2016 не може застосовуватися для визначення розміру грошового утримання з жовтня 2017 р.

Виключення становлять лише судді Конституційного Суду України у відставці.

Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення з таких підстав.

Щодо позовних вимог про відшкодування шкоди за березень-грудень 2015 року

Позивач, кваліфікуючи різницю між виплаченою сумою щомісячного грошового утримання судді у відставці та такою, що за його розрахунками мала би бути виплачена, за період з березня по грудень 2015 р., як шкоду, завдану протиправною бездіяльність відповідача як суб'єкта владних повноважень, вважає, що в порядку ч. 3 ст. 122 КАС України на дані правовідносини поширюється загальний трирічний строк звернення до суду, передбачений ст. 275 ЦК України.

Суд не може погодитися з вказаним висновком з таких підстав.

Заявлена до стягнення грошова сума за березень-грудень 2015 р. за своєю правовою природою є щомісячним довічним грошовим утриманням (основним зобов'язанням), що, на думку позивача, він отримав не в повному обсязі з вини відповідача, і не може бути кваліфікована як шкода, збитки або іншим чином.

Грошові виплати, які позивачу нараховано та виплачено Правобережним об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві у березні-грудні 2015 р., є такими самими за своєю правовою природою як грошові виплати за жовтень-грудень 2017 р., проте, різницю у вказаних виплатах позивач кваліфікує як власне щомісячне довічне грошове утримання, а не як шкоду.

Суд зазначає, що позивач не може на власний розсуд визначати правову природу тих чи інших сум, щодо правомірності нарахування яких заявлено позов, кваліфікуючи їх як основне зобов'язання чи шкода.

Щодо посилання позивача на можливість застосування навіть до вимог про стягнення шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, положень ст. 275 ЦК України щодо строку звернення до суду, то така можливість КАС України, в тому числі, і ч. 3 ст. 122 КАС України, не передбачена.

Також позивач посилається на ту обставину, що він дізнався про порушення своїх прав нарахуванням та виплатою довічного утримання у березні-грудні 2015 р. з листа Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 22.01.18 р. Проте, згідно змісту вказаної відповіді в ній не міститься інформації щодо виплат за 2015 р., оскільки у своєму зверненні від 22.12.17 р. позивач на них не посилався.

Проте, у постанові Верховного Суду від 24.04.18 р. у справі №646/6250/17 зроблено наступний висновок:

З огляду на позицію Конституційного Суду України, що міститься в рішеннях № 8-рп/2013 і № 9-рп/2013, а також на підставі аналізу положення частини першої статті 99 КАС України в системному зв'язку з положенням частини другої статті 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", колегія суддів дійшла до висновку, що у разі порушення законодавства про пенсійне забезпечення органом, що призначає і виплачує пенсію, адміністративний позов з вимогами, пов'язаними з виплатами сум пенсії за минулий час, у тому числі сум будь-яких її складових, може бути подано без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів незалежно від того, чи були такі суми нараховані цим органом.

На думку суду, вказаний висновок може бути також поширений і на довічне грошове утримання, яке за своєю правовою природою відповідає пенсії.

З врахуванням викладеного суд вважає за можливе розглядати по суті позовні вимоги у вказаній частині.

З Проте, розглядаючи вказані вимоги по суті, судом встановлено, що згідно матеріалів справи будь-які докази щодо обставин нарахування і виплати позивачу довічного грошового утримання за період березень-грудень 2015 р. відсутні.

Зокрема, виплати за вказаний період не були предметом судового розгляду, у заяві позивача про здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання від 22.12.2017 р. про перерахунок за вказаний період позивач не просив, відповідь від 22.01.18 р. №3964/05 вказаного питання не стосується, доказів щодо розміру фактично отриманого за вказаний період довічного грошового утримання, крім розрахунку у позові, не надано.

За таких обставин суд позбавлений можливості надати оцінку відповідності законодавству дій відповідача в цій частині за відсутності належних доказів на обґрунтування вказаних вимог, у зв'язку з чим в цій частині в задоволенні позовних вимог суд відмовляє.

Щодо позовних вимог про розмір грошового утримання за жовтень-грудень 2017 р. і на майбутні періоди

Згідно п. 2 р. ХІІ Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.16 р. №1402-VIII (набув чинності 30.09.16 р.) визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом, Закон України "Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№ 41-45, ст. 529; 2015 р., №№ 18-20, ст. 132 із наступними змінами), крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 цього розділу.

Зокрема, згідно п. 23 р. ХІІ Закону № 1402-VIII до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№ 41-45, ст. 529; 2015 р., №№ 18-20, ст. 132 із наступними змінами).

Згідно п. 25 р. ХІІ Закону № 1402-VIII в інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№ 41-45, ст. 529; 2015 р., №№ 18-20, ст. 132 із наступними змінами). За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону (в редакції станом на жовтень 2017 р.).

Згідно п. 36 р. ХІІ Закону № 1402-VIII з дня набрання чинності цим Законом та до внесення відповідних змін до законодавства про Конституційний Суд України фінансове забезпечення функціонування та діяльності Конституційного Суду України, розмір суддівської винагороди суддів Конституційного Суду України, розмір щомісячного довічного грошового утримання судді Конституційного Суду України визначаються відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№ 41-45, ст. 529; 2015 р., №№ 18-20, ст. 132 із наступними змінами).

Таким чином, Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.10 р. №2543-VI, на підставі якого позивач до 30.09.16 р. отримував довічне грошове утримання судді у відставці, станом на жовтень-грудень 2017 р. втратив чинність, натомість, законодавець при прийнятті Закону № 1402-VIII прямо визначив лише підстави для визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді Конституційного Суду України, які визначаються відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.10 р. №2543-VI.

Щодо суддів загальної юрисдикції у відставці окремих положень Закон № 1402-VIII не містить, тоді як п. 25 р. ХІІ Закону № 1402-VIII згідно його змісту стосується лише випадків, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, що ситуації позивача не стосується.

Питання щодо визначення розміру грошового утримання суддів, які пішли у відставку до набрання чинності Законом України "Про судоустрій і статус суддів" № 1402-VIII від 02.06.2016, тобто до 30.09.2016р., було предметом розгляду Верховного Суду.

Зокрема, у рішенні Верховного Суду від 01.11.18 р. у справі №0640/3835/18 (справа про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці) зроблено висновок про те, що на позивача (по вказаній справі) розповсюджується загальне положення ч. 4 ст. 142 Закону № 1402-VIII, яка передбачає, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Таким чином, для застосування ч. 4 ст. 143 Закону № 1402-VIII з метою перерахунку розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які пішли у відставку до набрання чинності Законом України "Про судоустрій і статус суддів" № 1402-VIII від 02.06.2016, тобто до 30.09.2016, "відповідною" є посада судді, який працює в тому самому суді до проходження кваліфікаційного оцінювання.

Відповідно до пункту 23 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону від 02.06.2016 такий суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 (стаття 133).

Подібного висновку Верховний Суд дійшов також у справі № 803/253/17 (п. 29 постанови від 26.06.2018) (п. 54-55 рішення) http://reyestr.court.gov.ua/Review/77586339

У адміністративній справі №826/3186/18 предметом не є перерахунок розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" № 1402-VIII незалежно від проходження кваліфікаційного оцінювання, проте, загальний висновок щодо законодавства, яке має застосовуватися до перерахунку розміру довічного грошового утримання судді, який пішов у відставку до набрання чинності Законом № 1402-VIII, може бути застосований і в інших випадках.

Таким чином, навіть за відсутності у р. ХІІ Закону № 1402-VIII спеціальних положень щодо визначення розміру довічного утримання суддів загальної юрисдикції, які пішли у відставку до набрання чинності Законом України "Про судоустрій і статус суддів" № 1402-VIII від 02.06.2016, тобто до 30.09.2016р., до визначення розміру довічного грошового утримання позивача як судді у відставці згідно п. 2, 23 р. ХІІ Закону № 1402-VIII застосовуються положення Закону №2543-VI.

За таких обставин суд не може погодитися з відповідачем, який посилається на неможливість застосування до спірної ситуації положень Закону №2543-VI у зв'язку з втратою ним чинності (крім суддів Конституційного Суду України), та на застосування положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 03.10.17 р. №2148-VIII, що набув чинності 11.10.17 р.

Згідно ч. 4 ст. 143 Закону № 1402-VIII відповідач мав провести перерахунок довічного грошового утримання позивачу на підставі довідки Верховного Суду України від 08.07.16 р. №252-2679/0/8-16, згідно якої станом на 08.06.16 р. суддівська винагорода судді Верховного Суду України становить 31 102, 5 грн., та довідки Верховного Суду України від 07.12.17 р. №252-3532/0/8-17, згідно якої станом на 01.12.17 р. винагорода судді Верховного Суду України становить 34 320 грн., оскільки саме ці довідки підтверджують зміну розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

Щодо розміру довічного грошового утримання у відсотковому відношенні до розміру суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, то вказане питання також прямо не врегульовано р. ХІІ Закону № 1402-VIII і не охоплюється п. 7, 23, 25, 36 цього розділу щодо чинності положень Закону №2543-VI.

За таких обставин, з врахуванням ч. 4 ст. 6 КАС України, суд вважає, що розмір довічного грошового утримання має визначатися згідно законодавства, на підставі якого позивачу призначалося та виплачувалося довічне грошове утримання до набрання чинності Законом № 1402-VIII, тобто, згідно ч. 3 ст. 141 Закону №2543-VI з врахуванням висновків рішення Конституційного Суду України від 08.06.16 р. № 4-рп/2016 у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої, абзаців першого, другого, четвертого, шостого частини п'ятої статті 141 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та положень пункту 5 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" (справа про щомісячне довічне грошове утримання суддів у відставці), а саме - "Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання. У разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання" (п. 4 резолютивної частин рішення).

Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 26.01.15 р. у справі №752/21673/14-а попередньо зобов'язано відповідача здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання позивача, виходячи з розміру 90% заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді Верховного Суду України, тобто, питання про наявність у позивача права на максимально можливий 90% розмір довічного грошового утримання вже встановлено в судовому порядку.

Визнаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо здійснення перерахунку довічного грошового утримання позивача за період з 01.10.17 р., суд вважає належним способом захисту порушеного права зобов'язання здійснити перерахунок довічного грошового утримання та виплатити позивачу різницю між визначеним та фактично сплаченим розміром довічного грошового утримання.

На підставі вищевикладеного, ст. 241-246, 255, 257-263, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо нездійснення перерахунку розміру довічного грошового утримання ОСОБА_1 у розмірі 90% заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді Верховного Суду України з 01 жовтня 2017 року згідно довідок Верховного Суду України від 08.07.16 р. №252-2679/0/8-16 та довідки Верховного Суду України від 07.12.17 р. №252-3532/0/8-17.

3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок розміру довічного грошового утримання та виплатити довічне грошове утримання ОСОБА_1 у розмірі 90% заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді Верховного Суду України з 01 жовтня 2017 року згідно довідки Верховного Суду України від 08.07.16 р. №252-2679/0/8-16 та довідки Верховного Суду України від 07.12.17 р. №252-3532/0/8-17.

4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Присудити до стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на користь ОСОБА_1 704, 8 грн. судового збору.

6. Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня виготовлення його повного тексту.

Суддя О.В. Головань

Повний текст рішення

виготовлено і підписано 21.12.18 р.