Рішення № 78761637, 18.12.2018, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 грудня 2018 року Чернігів Справа № 620/3357/18

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Скалозуба Ю.О., за участю секретаря Терехової Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу

за позовомФізичної особи - підприємця ОСОБА_1до Управління Держпраці у Чернігівській областіпро за участю представників сторін від позивача від відповідача визнання протиправною та скасування постанови ОСОБА_2, діє на підставі довіреності від 17.10.2018 ОСОБА_3, діє на підставі довіреності № 10-07/4690 від 15.08.2018 ОСОБА_4, діє на підставі довіреності № 10-07/7029 від 05.12.2018 У С Т А Н О В И В:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (надалі також - ФОП ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з позовом до Управління Держпраці у Чернігівській області про визнання протиправною та скасування постанови від 20 вересня 2018 року № 25-01-104/0574/253 щодо накладення штрафу в розмірі 446760,00 гривень уповноваженими посадовими особами.

Обґрунтовуючи позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 зазначає, що 30.08.2018 відповідачем проведено інспекційне відвідування позивача щодо порушень законодавства про працю, за результатами якого складено акт від 30.08.2018 № 25-01-104/0574, в якому зафіксовано, що працівників ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 фактично допущено до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу. За результатами розгляду акту відповідачем прийнято постанову про накладення на ФОП ОСОБА_1 штрафу в сумі 446760 грн. З вказаною постановою позивач не погоджується, оскільки не має найманих працівників, не приймав та не звільняв будь-кого з роботи, діяльність здійснюється без використання найманої праці, зареєстровані транспортні засоби передрані в орендне користування відповідно до Закону юридичним особам та використовуються ними в їх господарській діяльності, що підтверджено договорами оренди.

Відповідач у встановлені судом строки направив до суду відзив на позов, в якому позов не визнав, в його задоволенні просив відмовити в повному обсязі та зазначив, що начальником Управління ОСОБА_9 було прийнято рішення про проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 щодо додержання законодавства про працю в частині використання найманої праці без належного оформлення трудових відносин. Так, за результатами інспекційного відвідування встановлено порушення ч. 3 ст. 24 КЗпП України, про що складено акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю від 30.08.2018 № 25-01-104/0574. Під час проведення інспекційного відвідування позивача 07.08.2018, керуючись підпунктом 3 пункту 5 Порядку № 295, інспектор праці в присутності свідків отримав усні пояснення від громадян ОСОБА_5, ОСОБА_10, ОСОБА_7, ОСОБА_8, які зазначили, що працюють на посадах водіїв у ФОП ОСОБА_1, проте від надання письмових пояснень відмовились. На запит Управління Держпраці у Чернігівській області, листом від 23.08.2018 ГУ ДФС у Чернігівській області повідомило, що 07.08.2018 ПП «Чернігівавтотранс» подано повідомлення про прийняття на роботу 3 працівників, а саме: ОСОБА_7, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, що також підтверджується наданим ПП «Чернігівавтотранс» повідомленням про прийняття працівників на роботу, згідно якого ПП «Чернігівавтотранс» 07.08.2018 о 15 год. 39 хв. повідомило Чернігівську ОДПІ ГУ ДФС (м. Чернігів) про працевлаштування з 07.08.2018 ОСОБА_7, ОСОБА_5 та ОСОБА_10, тобто після початку проведення інспекційного відвідування позивача та відібрання пояснень у вказаних громадян. Під час проведення інспекційного відвідування 07.08.2018 трудові договори між ФОП ОСОБА_1 та найманими працівниками ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 не укладались, розпорядчі документи про прийняття їх на роботу позивачем не видавались, що є порушенням ч. 3 ст. 24 КЗпП України.

Позивач надіслав на адресу суду відповідь на відзив, в якій зазначив, що відповідачем до акту інспекційного відвідування від 30 серпня 2018 року № 25- 01-104/0574 не долучено матеріали, зафіксовані засобами аудіо-, фото-, та відеотехніки, як це передбачено Пунктом 11 Порядку №295. Крім того, в Акті відсутні застереження та посилання на належні та допустимі докази, які підтверджують позицію відповідача про використання ФОП ОСОБА_1. найманої праці. Водночас, ФОП ОСОБА_1. до матеріалів справи долучено чинні на час проведення інспекційного відвідування 07.08.2018 договори оренди та акти передачі в орендне користування транспортних засобів, а саме: транспортний засіб марки «MERCEDES- BENZ", реєстраційний номер НОМЕР_1, транспортний засіб «MERCEDES- BENZ", реєстраційний номер НОМЕР_2, транспортний засіб марки «MERCEDES-BENZ", реєстраційний номер НОМЕР_3, транспортний засіб марки «БАЗ», реєстраційний номер НОМЕР_4. Крім того, матеріалами наданими відповідачем до відзиву підтверджено подання повідомлення до органів фіскальної служби про перебування в трудових відносинах станом на 07.08.2018 з ПП «ЧЕРНІГІВАВТОТРАНС» працівників ОСОБА_7, ОСОБА_5 та ОСОБА_10

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив його задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представники відповідача в судовому засіданні позов не визнали, в його задоволенні просили відмовити повністю, посилаючись на обставини, викладені у відзиві на позов.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 23.10.2018 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративний справі та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 11.12.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Враховуючи інформацію вказану в листі Управління захисту економіки в Чернігівській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України від 27.07.2018 № 5488/39/124/01-2018 та службової записки заступника начальника відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів ОСОБА_12 від 06.08.2018, начальником Управління ОСОБА_9 прийнято рішення про проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 щодо додержання законодавства про працю в частині використання найманої праці без належного оформлення трудових відносин, що підтверджується копією наказу від 06.08.2018 № 222 (а.с. 45).

На підставі наказу Управління від 06.08.2018 № 222 та направлення на перевірку від 06.08.2018 № 895 головному державному інспектору відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів ОСОБА_4 доручено провести інспекційне відвідування позивача на предмет додержання законодавства про працю в частині використання найманої праці без належного оформлення трудових відносин.

З огляду на матеріали справи з 07 по 30 серпня 2018 року головним державним інспектором відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів ОСОБА_4, за участю заступника начальника відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів ОСОБА_13 було проведене інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_1

За результатами інспекційного відвідування було складено акт від 30.08.2018 № 25-01-104/0574, відповідно до якого встановлені порушення ч. 3 ст. 24 КЗпП України (а.с. 47-51).

Так, під час проведення інспекційного відвідування позивача, інспектор праці отримав усні пояснення від громадян ОСОБА_5, ОСОБА_10, ОСОБА_7, ОСОБА_8.

В акті перевірки зазначено, що громадянин ОСОБА_5 повідомив, що він працює водієм в ФОП ОСОБА_1 з 04.08.2018 та здійснює пасажирські перевезення на транспортному засобі марки «MERCEDES-BENZ», реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить ФОП ОСОБА_1 Громадянин ОСОБА_6 повідомив, що з 05.08.2018 працює в ФОП ОСОБА_1 на посаді водія та здійснює перевезення пасажирів на транспортному засобі марки «MERCEDES-BENZ», реєстраційний номер НОМЕР_2, що належить ФОП ОСОБА_1 Громадянин ОСОБА_7 надав пояснення, що з серпня 2017 року працює у ФОП ОСОБА_1 водієм та здійснює пасажирські перевезення на транспортному засобі марки «MERCEDES-BENZ», реєстраційний номер НОМЕР_3, що належить позивачу. Громадянин ОСОБА_8 повідомив, що близько місяця він працює водієм в ФОП ОСОБА_1 та здійснює пасажирські перевезення на транспортному засобі марки «БАЗ», реєстраційний номер НОМЕР_4, що належить ФОП ОСОБА_1

Від надання письмових пояснень зазначені особи відмовились.

Відповідно до договору найму транспортного засобу від 25.07.2016, укладеного між ОСОБА_1 (наймодавець) та ПП «Комфортавтотранс» (наймач) транспортний засіб марки «БАЗ», реєстраційний номер НОМЕР_4 передано в тимчасове платне користування, що підтверджується копією договору та акту приймання-передачі від 25.07.2016 (а.с. 8-10).

Згідно з договором оренди транспортних засобів від 15.04.2016, укладеного між ОСОБА_1 (орендодавець) та ПП «Чернігівавтотранс» (орендар) транспортний засіб марки «MERCEDES-BENZ», реєстраційний номер НОМЕР_3 передано в тимчасове платне користування, що підтверджується копією договору та акту приймання-передачі від 15.04.2016 (а.с. 11-13).

Договором найму (оренди) транспортного засобу від 05.12.2016, укладеного між ОСОБА_1 (наймодавець) та ПП «Чернігівавтотранс» (наймач) транспортний засіб марки «MERCEDES- BENZ», реєстраційний номер НОМЕР_2 передано в тимчасове платне користування, що підтверджується копією договору та акту приймання-передачі від 05.12.2016 (а.с. 14-15).

Відповідно до договору оренди транспортного засобу від 07.05.2018, укладеного між ОСОБА_1 (орендодавець) та ПП «Чернігівавтотранс» (орендар) транспортний засіб марки «MERCEDES- BENZ», реєстраційний номер НОМЕР_1 передано в тимчасове платне користування, що підтверджується копією договору та акту приймання-передачі від 07.05.2018 (а.с. 16-18).

Згідно з наявним в матеріалах справи повідомлення Головного управління ДФС у Чернігівській області 07.08.2018 ПП «Чернігівавтотранс» подано повідомлення про прийняття на роботу 3 працівників, а саме: ОСОБА_7, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, що також підтверджується наданим ПП «Чернігівавтотранс» повідомленням про прийняття працівників на роботу, згідно якого ПП «Чернігівавтотранс» 07.08.2018 повідомило Чернігівську ОДПІ ГУ ДФС (м. Чернігів) про працевлаштування з 07.08.2018 вказаних осіб (а.с. 56, 62).

20 вересня 2018 року начальником Управління Держпраці у Чернігівській області ОСОБА_9 розглянуто справу про накладений штрафу на підставі акту інспекційного відвідування від 30 серпня 2018 року № 25-01- 104/0574 та відповідно до абзацу 2 частини 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України за фактичний допуск працівників до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу (ч. 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України) винесено постанову № 25-01-104/0574/253 від 20.09.2018 про накладення штрафу на ФОП ОСОБА_1 у розмірі 446760 грн (а.с. 55).

Із вказаною постановою про накладення штрафу позивач не погоджується, вважає її протиправною, а тому звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Частиною 1 ст. 3 КЗпП України передбачено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 4 цього КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

У відповідності до ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами (ст. 23 КЗпП України).

Статтею 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

При укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я та інші документи.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 96 (далі - Положення № 96) Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Згідно з пунктом 2 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року № 295 (далі - Порядок № 295) державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці: Держпраці та її територіальних органів; виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, додержання мінімальних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин) (далі - виконавчі органи рад).

Тривалість інспекційного відвідування для суб'єктів малого підприємництва становить два робочі дні (п. 10 Порядку №295).

Пунктом 11 Порядку №295 визначені права інспектора праці під час проведення інспекційного відвідування серед яких визначено право на фіксування проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин засобами аудіо-,фото-,та відеотехніки.

Відповідно до пункту 19 Порядку № 295 за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.

Згідно з пунктом 20 Порядку № 295 акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об'єкта відвідування або його уповноваженим представником. Один примірник акта залишається в об'єкта відвідування.

Пунктами 27, 28, 29 Порядку № 295 передбачено, що у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об'єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.

У разі виконання припису в установлений у ньому строк заходи до притягнення об'єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності не вживаються.

Заходи до притягнення об'єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

Слід зазначити, що відповідно до пункту 16 Порядку № 295 у разі відсутності документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, складається акт про неможливість проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування із зазначенням відповідних причин, який за можливості підписується керівником об'єкта відвідування або іншою уповноваженою особою.

Пунктом 18 Порядку № 295 передбачено, що у разі відсутності документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, об'єкту відвідування надсилається копія акта про неможливість проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування та письмова вимога із зазначенням строку поновлення документів. На час виконання такої вимоги строк проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування зупиняється.

Так, в акті перевірки вказано, що в зв'язку з відсутністю необхідних для проведення контрольного заходу документів, було складено акт про неможливість проведення інспекційного відвідування № 25-01-104/0076 від 08.08.2018 та вимогу про надання документів, якою до 30.08.2018 зупинено інспекційне відвідування для надання необхідних документів. Вказана вимога 08.08.2018 направлена на адресу ПП «Чернігівавтотранс».

З огляду на матеріали справи 23.08.2018 Головним управлінням ДФС у Чернігівській області було повідомлено Управління Держпраці у Чернігівській області, що 07.08.2018 ПП «Чернігівавтотранс» подано повідомлення про прийняття працівників, а саме: ОСОБА_7, ОСОБА_5 та ОСОБА_6

Таким чином, станом на день складення акту інспекційного відвідування від 30.08.2018 у відповідача були наявні докази, що громадяни ОСОБА_7, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 перебували у трудових відносинах з приватним підприємством «Чернігівавтотранс», про прийняття яких було повідомлено органи фіскальної служби, що підтверджується також листом директора ПП «Чернігівавтотранс» (а.с. 73).

Крім того, в матеріалах справи наявні договори оренди та акти передачі в орендне користування транспортних засобів, що належать ОСОБА_1, а саме: транспортний засіб марки «MERCEDES- BENZ», реєстраційний номер НОМЕР_1, транспортний засіб «MERCEDES- BENZ», реєстраційний номер НОМЕР_2, транспортний засіб марки «MERCEDES-BENZ», реєстраційний номер НОМЕР_3, транспортний засіб марки «БАЗ», реєстраційний номер НОМЕР_4.

Суд звертає увагу, що інспектором праці в акті перевірки зроблено висновки про порушення норм трудового законодавства фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 на підставі усних пояснень громадян, які відмовились від надання письмових пояснень, матеріали, зафіксовані засобами аудіо-, фото-, та відеотехніки, як це передбачено пунктом 11 Порядку № 295 відсутні, водночас проігноровано інші наявні письмові докази, як то договора оренди, наявність трудових відносин громадян ОСОБА_7, ОСОБА_5 та ОСОБА_10 з іншою юридичною особою, якій і були передані ОСОБА_1 транспортні засоби в орендне користування.

Таким чином, в акті інспекційного відвідування від 30 серпня 2018 року № 25-01-104/0574, відсутні посилання на належні та допустимі докази, які підтверджують позицію відповідача про використання ФОП ОСОБА_1. найманої праці.

Згідно з ч. 1, 2, 4 ст. 265 КЗпП України, посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством. Юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509 із змінами та доповненнями, справа про накладення штрафу розглядається у п'ятнадцятиденний строк з дня прийняття рішення про її розгляд (п.4). Рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу приймається уповноваженою особою не пізніше ніж через 10 днів з дати складання акту про виявлені порушення (п.3).

Пункт 8 Порядку передбачає, що за результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акту складає постанову про накладення штрафу. Зазначена постанова складається у двох примірниках, один з яких залишається в уповноваженої посадової особи, що розглядала справу, а другий надсилається протягом трьох днів суб'єктові господарювання, стосовно якого прийнято постанову, або видається його представникові, про що на ньому робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

На основі системного аналізу викладених правових норм та з урахуванням всього зазначеного, наданих сторонами доказів в їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірності оскаржуваної постанови, а тому позовні вимоги Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 підлягають задоволенню, а постанова про накладення штрафу визнанню протиправною та скасуванню.

Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 - задовольнити повністю.

Постанову Управління Держпраці у Чернігівській області від 20 вересня 2018 року про накладення штрафу на Фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 у розмірі 446760,00 гривень уповноваженими посадовими особами № 25-01-104/0574/253 - визнати протиправною та скасувати.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач: Фізична особа - підприємець ОСОБА_1, АДРЕСА_1, 14032, ІПН НОМЕР_5.

Відповідач: Управління Держпраці у Чернігівській області, вул. П'ятницька, буд. 39, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 39779238.

Дата складення повного рішення суду - 21.12.2018.

Суддя Ю. О. Скалозуб