Рішення № 78761371, 04.12.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 грудня 2018 року 18:01 № 756/4477/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Кузьменко А.І., за участю секретаря судового засідання Прокопенко О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1, як законного представника та в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_2, ОСОБА_3

до Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації

треті особи Київська міська державна адміністрація,

ОСОБА_4,

Служба у справах дітей Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації

про визнання бездіяльності протиправною, визнання протиправним та скасування розпорядження

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_6

від відповідача - ОСОБА_7

від третьої особи 1 - не з'явився

від третьої особи 2 - ОСОБА_8

від третьої особи 3 - ОСОБА_9

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1, як законний представник та в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_2, ОСОБА_3 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1.) звернулася до Оболонського районного суду міста Києва з позовом до Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації (далі по тексту - відповідач, Оболонська РДА), треті особи: Київська міська державна адміністрація (далі по тексту - третя особа 1, КМДА), ОСОБА_4 (далі по тексту - третя особа 2, ОСОБА_1.), в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила:

- визнати протиправною бездіяльність Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації щодо не прийняття рішення за заявою від 09 січня 2018 року ОСОБА_1 про визначення місця проживання малолітніх дітей;

- визнати протиправним та скасувати індивідуальний акт Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації, оформлений Розпорядженням за №132 від 28 березня 2018 року «Про вирішення питання щодо участі батьків у вихованні дітей».

В обґрунтування позовних вимог позивач послалася на те, що з 19 грудня 2017 року вона разом з малолітніми дітьми проживають окремо від ОСОБА_1 Причиною окремого проживання позивача та дітей стало систематичне фізичне та психологічне насилля ОСОБА_1 по відношенню до позивача в присутності малолітніх дітей, а також психологічне та економічне насилля ОСОБА_1 по відношенню до дітей.

Через протиправну поведінку ОСОБА_1 та завдання дітям психологічної травми, позивач змушена була витрачати час та кошти на лікування дітей з метою їх реабілітації. Крім того, позивач зазначила, що стосовно ОСОБА_1 розпочато досудове розслідування за статтею 162 Кримінального кодексу України.

09 січня 2018 року з метою визначення місця проживання малолітніх дітей, захисту їх прав та інтересів, позивач звернулася до відповідача з відповідною заявою.

25 січня 2018 року відбулося засідання комісії відповідача за участю позивача та третьої особи 2, але, як вказує позивач, жодного рішення за її заявою від 09 січня 2018 року прийнято не було.

Вважаючи таку бездіяльність відповідача, яка полягає у неприйнятті рішення за заявою від 09 січня 2018 року, протиправною, позивач звернулася до суду з відповідною позовною заявою.

Крім того, як вказано у позовній заяві, 22 лютого 2018 року позивач звернулася до відповідача з заявою, в якій просила припинити розгляд заяви ОСОБА_1 про визначення порядку зустрічі та участі батька у вихованні дітей у зв'язку із наявністю кримінального провадження стосовно останнього.

15 березня 2018 року відбулося засідання комісії відповідача без належного повідомлення про це позивача та без її участі, оформлене протоколом №5 від 15 березня 2018 року.

19 березня 2018 року позивач подала до відповідача заяву, в якій просила не підписувати рішення комісії Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації від 15 березня 2018 року, оскільки тільки суд вправі надати оцінку та постановити рішення про порядок зустрічей та участі батька в вихованні малолітніх дітей та у зв'язку з наявністю судових та кримінальних справ.

Проте, як вказує позивач, 28 березня 2018 року відповідачем прийнято Розпорядження №132 «Про вирішення питання щодо участі батьків у вихованні дітей».

З вказаним розпорядженням позивач не погоджується, оскільки, на її думку, воно не відповідає вимогам закону та не захищає інтереси дітей, також відповідачем не враховано наявності кримінальних справ стосовно батька, не враховано невиконання ним своїх обов'язків, прийнято без урахування віку малолітніх дітей, без урахування висновків психолога, а також не враховано визнання дітей потерпілими від дій батька, що стало підставою для оскарження цього розпорядження в судовому порядку.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог представник відповідача у відзиві на позовну заяву послався на те, що наприкінці 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Органу опіки та піклування Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації з заявою про визначення днів та годин його спілкування з дітьми ОСОБА_2 та ОСОБА_3, до заяви подано усі необхідні документи, які передбачені діючим законодавством України.

Питання щодо участі батька у вихованні дітей винесено на розгляд комісії з питань захисту прав дитини Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації 08 лютого 2018 року, 22 лютого 2018 року та 15 березня 2018 року. Позивач на засідання з'явилася один раз, хоча повідомлялася про дату призначення кожного засідання.

28 березня 2018 року Оболонською районної в місті Києві державною адміністрацією прийнято Розпорядження №132 «Про вирішення питання щодо участі батьків у вихованні дітей».

Крім того, представник відповідача у відзиві на позовну заяву зазначив, що наявність кримінального провадження стосовно одного з батьків не є підставою для припинення розгляду питання щодо визначення днів та годин його спілкування з дітьми.

Більш того, представник відповідача зазначив, що в лютому 2018 року позивач зверталася до Оболонського районного суду міста Києва з заявою про видачу обмежувального припису, спрямованого на забезпечення безпеки постраждалих осіб, строком на 6 місяців та просила визначити заходи тимчасового обмеження прав особи, яка вчинила домашнє насильство, а саме, заборони ОСОБА_1 спілкуватися з малолітніми дітьми.

Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 22 лютого 2018 року, яке залишено без змін постановою Апеляційного суду міста Києва від 29 березня 2018 року, у справі №756/2072/18 у задоволенні заяви позивача відмовлено.

Також, представник відповідача у відзиві на позовну заяву послався на висновки психолога за результатами діагностичної роботи по з'ясуванню дитячо - батьківських стосунків.

В додаткових письмових поясненнях представник відповідач зазначив, що 09 січня 2018 року до Органу опіки та піклування Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації з заявами про визначення місця проживання малолітніх дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3, звернулися їх батьки, тобто позивач та третя особа 2 у справі.

Вказані заяви розглядалися на засіданні комісії з питань захисту прав дитини Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації 25 січня 2018 року в присутності обох батьків.

З метою врегулювання питання мирним шляхом, комісією батькам було рекомендовано роботу з медіаторами.

08 лютого 2018 року на розгляд комісії повторно винесено питання про визначення місця проживання дітей та враховуючи, що їх батьки погодилися працювати з медіаторами, розгляд вказаного питання перенесено.

22 лютого 2018 року ОСОБА_1 повідомила комісію, що питання визначення місця проживання дітей перебуває на розгляді Дніпровського районного суду міста Києва, у зв'язку з чим просила припинити розгляд заяв від 09 січня 2018 року про визначення місця проживання дітей.

15 березня 2018 року заява позивача виносилася на розгляд комісії та цього ж дня розгляд заяви позивача про визначення місця проживання дітей відповідно до статті 19 Сімейного кодексу України призупинено.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 21 березня 2018 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_1, третя особа - Орган опіки та піклування Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дітей.

На виконання вимог статті 19 Сімейного кодексу України на засідання комісії 12 квітня 2018 року та 26 квітня 2018 року позивач не з'явилася, хоча була належним чином повідомлена (засобами телефонного зв'язку особисто та через представника), причин неявки не повідомила та жодних додаткових пояснень не надала.

Комісією з'ясовано, що ОСОБА_2 разом з матір'ю зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3. Дана квартира належить на праві власності батькові дітей. ОСОБА_3 разом з батьком зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4, де і проживала сім'я. Дана квартира належить бабусі дітей по лінії батька - ОСОБА_10. Згідно акту обстеження житлово - побутових умов проживання від 03 січня 2018 року, складеного службою у справах дітей Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, у даній квартирі створені належні умови для всебічного розвитку дітей. Семен відвідував центр підготовки дітей до школи. ОСОБА_3 - дошкільний навчальний заклад №274.

Зі слів батька дітей, 19 грудня 2017 року мати дітей ОСОБА_1 самовільно забрала дітей з місця їх постійного проживання та переїхала в орендовану квартиру за адресою: АДРЕСА_1. Відповідно до акту обстеження житлово - побутових умов проживання від 04 січня 2018 року, складеного службою у справах дітей Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації, діти займають кімнату, яка облаштована меблевою стінкою, столом та диваном, на якому вони сплять, мати спить на кухні. За інформацією управління освіти Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації від 26 лютого 2018 року, діти навчальні заклади не відвідують.

Мати дітей з 02 січня 2018 року зареєстрована як фізична особа - підприємець. Інформація про її доходи відсутня. Батько працює провідним інженером відділу організації навчання та сертифікації навчального комплексу відокремленого структурного підрозділу «Центр авіаційної підготовки та сертифікації» Державного підприємства обслуговування повітряного руху в Україні та має стабільний заробіток.

Крім того, у письмових поясненнях представника відповідача зазначено, що на підставі вказаних вище обставин та інформаційної довідки за результатами роботи з психологом ОСОБА_2 та ОСОБА_3 Оболонського районного центра соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді від 22 січня 2018 року №25-10-25 Оболонською районною в місті Києві державною адміністрацією підготовлено висновок, яким рекомендовано визначити місце проживання малолітніх дітей разом з батьком ОСОБА_11 та останньому не чинити перешкоди ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з дітьми.

Вказаний висновок 10 травня 2018 року Службою у справах дітей Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації направлено до Дніпровського районного суду міста Києва.

Третя особа 1 письмових пояснень щодо позовної заяви або відзиву на неї до суду не надала з невідомих підстав.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог третя особа 2 в письмових поясненнях зазначив, що 09 січня 2018 року позивач звернулася до відповідача з заявою про визначення місця проживання дітей. При цьому, 30 січня 2018 року позивачем також подано позов до Оболонського районного суду міста Києва про визначення місця проживання дітей, який в подальшому переданий до Дніпровського районного суду міста Києва за підсудністю.

21 березня 2018 року Дніпровським районним судом міста Києва відкрито провадження за позовною заявою ОСОБА_1, а 07 травня 2018 року Оболонською районною в місті Києві державною адміністрацією подано до суду висновок про визначення місця проживання дітей.

Як зазначив ОСОБА_1, до вказаного висновку включені та розглядалися документи, які подавалися позивачем, проте остання самостійно сприяла ухваленню висновку за її відсутністю, оскільки, на думку третьої особи 2, не бажала брати участь в його прийнятті.

Тому, як зазначив ОСОБА_1, він вважає, що відповідач жодним чином не порушив права позивача та не вчинив жодної бездіяльності, а посилання позивача на те, що відповідач повинен був прийняти рішення 25 січня 2018 року на її користь не можуть бути прийняті до уваги, оскільки відповідач вчинив усі дії в межах своїх повноважень та прийняв відповідне рішення, виходячи з тих документів, які були надані сторонами та отримані відповідачем.

Стосовно позовних вимог про визнання протиправним та скасування Розпорядження №132 від 28 березня 2018 року ОСОБА_1 послався на те, що 22 лютого 2018 року позивач подала відповідачу заяву, в якій просила припинити розгляд заяви у зв'язку з наявністю кримінального провадження, однак чинним законодавством не передбачено такої підстави для припинення розгляду заяви.

Крім того, ОСОБА_1 зазначив, що розпорядження органу опіки та піклування є дорадчими та не тягнуть за собою виникнення будь - яких прав чи обов'язків у батьків щодо батьківських прав та визначення способу участі у вихованні дитини, а правові наслідки для батьків виникають виключно в результаті прийнятті рішення судом, в ході якого відбувається оцінка всіх доказів в сукупності, в тому числі, висновку та рішення органу опіки та піклування, який не має наперед встановленої сили для суду, що розглядає спір про визначення місця проживання дитини та участі одного з батьків в її вихованні.

Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 12 квітня 2018 року адміністративна справа №756/4477/18 за позовом ОСОБА_1, як законного представника та в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3, до Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації, треті особи - Київська міська державна адміністрація, ОСОБА_4 про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправними, визнання протиправним та скасування індивідуального акту передана на розгляд Окружного адміністративного суду міста Києва.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 травня 2018 року адміністративна справа №756/4477/18 прийнята до провадження Окружним адміністративним судом міста Києва та позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 червня 2018 року відкрито провадження в адміністративній справі№756/4477/18 та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 вересня 2018 року залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Службу у справах дітей Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації (далі по тексту - третя особа 3, Служба у справах дітей).

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог представник третьої особи 3 в своїх письмових поясненнях зазначив, що 09 січня 2018 року ОСОБА_4 звернувся до органу опіки та піклування Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації з заявою про визначення місця проживання разом з ним малолітніх дітей ОСОБА_2, 2011 року народження та ОСОБА_3, 2013 року народження.

Того ж дня, 09 січня 2018 року, до органу опіки та піклування Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації звернулася ОСОБА_1 з заявою про визначення місця проживання дітей з нею.

Дане питання було винесено на розгляд комісії з питань захисту прав дитини Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації, яке відбулося 25 січня 2018 року. На засіданні були присутні обоє з батьків. З метою врегулювання даного питання мирним шляхом, їм було рекомендовано роботу з медіаторами, на що вони погодилися. На час роботи батьків з медіаторами розгляд питання про визначення місця проживання їх дітей відкладався (08 лютого 2018 року та 22 лютого 2018 року).

Заявою від 22 лютого 2018 року ОСОБА_1 повідомила комісію, що питання визначення місця проживання дітей перебуває на розгляді Дніпровського районного суду міста Києва.

На підставі вказаної вище заяви ОСОБА_1 та у відповідності до статті 19 Сімейного кодексу України рішенням комісії від 15 березня 2018 року розгляд питання щодо визначення місця проживання дітей призупинено.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 21 березня 2018 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_1, третя особа - Орган опіки та піклування Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дітей.

З метою надання висновку, на виконання вимог статті 19 Сімейного кодексу України, питання визначення місця проживання малолітніх дітей ОСОБА_2, 2011 року народження та ОСОБА_2 2013 року народження, виносилося на засідання комісії 12 квітня 2018 року та 26 квітня 2018 року. Батько дітей підтвердив своє бажання визначити місце проживання дітей разом з ним, а мати на засідання комісії не з'явилася, хоча і була належним чином повідомлена про дату його проведення, про причини неявки не повідомила та жодних додаткових пояснень не надала.

Крім того, представник третьої особи 3 у своїх письмових поясненнях на позовну заяву послався також й на обставини, на які посилався представник відповідача у своїх додаткових письмових поясненнях в частині обставин, які були встановлені комісією під час розгляду питання про визначення місця проживання дітей, зазначивши при цьому, що службою у справах дітей Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації було підготовлено клопотання до Центру соціальних служб для сім'ї та молоді Оболонського району міста Києва з проханням провести відповідну роботу з дітьми та їх батьками. Також ОСОБА_1 та ОСОБА_1 були написані відповідні заяви на ім'я директора цього Центру.

Згідно інформаційної довідки від 22 січня 2018 року, виданої психологом Центру, діти однаково люблять як матір, так і батька. ОСОБА_1 забороняє ОСОБА_4 бачитися та спілкуватися з дітьми.

На підставі вищевикладеного Оболонською районною в місті Києві державною адміністрацією, як органом опіки та піклування підготовлено висновок, яким рекомендовано визначити місце проживання малолітніх дітей разом з батьком та не чинити перешкод у вихованні та спілкуванні з дітьми ОСОБА_1

10 травня 2018 року даний висновок направлено до Дніпровського районного суду міста Києва.

Стосовно позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування Розпорядження №132 від 28 березня 2018 року, представник третьої особи 3 зазначив, що до комісії з питань захисту прав дитини 26 січня 2018 року звернувся ОСОБА_1, до заяви ним було подано усі необхідні документи.

Питання щодо участі одного з батьків у вихованні дитини неодноразово виносилося на розгляд комісії з питань захисту прав дитини Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації, зокрема, 08 лютого 2018 року, 22 лютого 2018 року та 15 березня 2018 року.

Позивач жодного разу не з'явилася на засідання комісії, хоча і повідомлялася про його проведення належним чином, причину неявки не повідомляла.

На думку представника третьої особи 3, Розпорядження №132 від 28 березня 2018 року прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства України, а наявність кримінального провадження не вважається підставою для припинення розгляду питання щодо участі у вихованні дитини одним з батьків.

Крім того, представник третьої особи 3 зазначив, що ОСОБА_1 в лютому 2018 року звернулася до Оболонського районного суду міста Києва з заявою щодо видачі обмежувального припису, спрямованого на забезпечення безпеки постраждалих осіб, строком на 6 місяців та просила визначити заходи тимчасового обмеження прав особи, яка вчинила домашнє насильство, а саме, просила заборонити ОСОБА_4 спілкуватися з дітьми.

Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 22 лютого 2018 року, яке залишено без змін постановою Апеляційного суду міста Києва від 29 березня 2018 року, у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 вересня 2018 року закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні 04 грудня 2018 року представник позивач підтримала заявлені позовні вимоги та просила суд їх задовольнити. Представник відповідача, представник третьої особи 2 та представник третьої особи 3 заперечували проти задоволення позовних вимог та просили у їх задоволені відмовити, підтримавши доводи, викладені у відзиві на позовну заяву та письмових поясненнях щодо позовної заяви. Представник третьої особи 1 в судове засідання не з'явився, хоча і був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, представника третьої особи 2 та представника третьої особи 3, допитавши у якості свідка ОСОБА_6, розглянувши подані сторонами та іншими учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

У відповідності до статті 17 Сімейного кодексу України орган опіки та піклування надає допомогу особі у здійсненні нею своїх сімейних прав та виконанні сімейних обов'язків в обсязі та в порядку, встановлених цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 19 Сімейного кодексу України передбачено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, особа має право на попереднє звернення за захистом своїх сімейних прав та інтересів до органу опіки та піклування.

Рішення органу опіки та піклування є обов'язковим до виконання, якщо протягом десяти днів від часу його винесення заінтересована особа не звернулася за захистом своїх прав або інтересів до суду, крім випадку, передбаченого частиною другою статті 170 цього Кодексу.

Звернення за захистом до органу опіки та піклування не позбавляє особу права на звернення до суду.

У разі звернення з позовом до суду орган опіки та піклування припиняє розгляд поданої йому заяви.

При розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.

Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Пунктом 72 Прядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року №866, встановлено, що для розв'язання спору, що виник між батьками, щодо визначення місця проживання дитини, один з батьків подає службі у справах дітей за місцем проживання дитини заяву, копію паспорта, довідку з місця реєстрації (проживання), копію свідоцтва про укладення або розірвання шлюбу (у разі наявності), копію свідоцтва про народження дитини, довідку з місця навчання, виховання дитини, довідку про сплату аліментів (у разі наявності).

Під час розв'язання спорів між батьками щодо визначення місця проживання дитини служба у справах дітей має захищати інтереси дитини з урахуванням рівних прав та обов'язків матері та батька щодо дитини.

Так, судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 02 лютого 2011 року ОСОБА_4 та ОСОБА_12 зареєстрували шлюб, про що Лівобережним відділом реєстрації шлюбів міста Києва з Державним центром розвитку сім'ї в Книзі реєстрації шлюбів зроблено актовий запис про шлюб №97. Після реєстрації шлюбу ОСОБА_12 змінила дошлюбне прізвище «ОСОБА_3» на прізвище чоловіка «ОСОБА_3» (а.с. 19 Том №1).

Від шлюбу подружжя має двох малолітніх дітей: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями свідоцтв про народження (а.с. 17,18 Том №1)

09 січня 2018 року ОСОБА_1 звернулася до Служби у справах дітей Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації з заявою про визначення місця проживання дітей, відповідно до якої просила вирішити спір та постановити рішення органу опіки та піклування про визначення місяця проживання ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6, за фактичним місцем проживання їх матері (а.с. 64 Том №1).

09 січня 2018 року до Голови Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації, Голови комісії з питань захисту прав дітей звернувся ОСОБА_4 з заявою, в якій просив визначити місце проживання дітей ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6, з ним за місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 12 Том №2).

Крім того, як вбачається з наданої суду копії заяви ОСОБА_1 від 09 січня 2018 року, остання просила директора Оболонського районного в місті Києві Центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді призначити психолога центру для роботи з її малолітніми дітьми з метою діагностики дитячо - батьківських стосунків та емоційного стану дітей (а.с. 249 Том №1)

Аналогічного змісту заяву подав й ОСОБА_4 10 січня 2018 року (а.с. 52 Том №2).

22 січня 2018 року Оболонським районним в місті Києві Центром соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді складено Інформаційну довідку за результатами роботи з психологом ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с. 250-251 Том №1).

Згідно з копією Витягу з протоколу №2 засідання комісії з питань захисту прав дитини Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації від 25 січня 2018 року, комісією у присутності батьків (ОСОБА_1 та ОСОБА_1.) запропоновано роботу з медіаторами.

У відповідності до наданої суду копії Витягу з протоколу №3 засідання комісії з питань захисту прав дитини Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації від 08 лютого 2018 року, на засіданні комісії розглядалися заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_1 про визначення місця проживання їх дітей та за наслідками розгляду заяв комісією вирішено перенести рішення даного питання на наступне засідання у зв'язку з тим, що на даний час батьки дітей погодились працювати з медіаторами (а.с. 13 Том №2).

22 лютого 2018 року ОСОБА_1 письмовою заявою повідомила Орган опіки та піклування Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації про неможливість бути присутньою за засіданні комісії 22 лютого 2018 року, а також повідомила про те, що в провадженні Дніпровського районного суду міста Києва перебуває цивільна справа №756/1164/18 за її позовом до ОСОБА_1, третя особа - Орган опіки та піклування Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації про визначення місця проживання малолітніх дітей та про визначення порядку зустрічей батька з дітьми, у зв'язку з чим просила припинити розгляд її заяви та заяви ОСОБА_1 про визначення місця проживання дітей та у зв'язку з порушенням кримінальної справи №420181010400000 від 09 лютого 2018 року стосовно ОСОБА_1 за статтею 127 КК України припинити розгляд його заяви про визначення порядку зустрічей з малолітніми дітьми (а.с. 15 Том №2).

На засіданні комісії, яке відбулося 22 лютого 2018 року, вирішено перенести розгляд питання щодо визначення участі ОСОБА_1 у вихованні малолітніх дітей та запросити на наступне засідання їх матір (а.с. 16 Том №2).

Відповідно до наданої суду копії Витягу з протоколу №5 засідання комісії з питань захисту прав дитини Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації від 15 березня 2018 року вбачається, що на засіданні комісії 15 березня 2018 року розглядалося питання про визначення способу участі ОСОБА_4. ОСОБА_1 на вказане засідання не з'явилася (а.с. 33 Том №2).

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 21 березня 2018 року відкрито провадження в цивільній справі №756/1164/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4, третя особа - Орган опіки та піклування Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації про визначення місця проживання малолітніх дітей.

12 квітня 2018 року відбулося чергове засідання комісії з питань захисту прав дитини Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації, на якому розглядалося питання щодо визначення місця проживання малолітніх дітей та на якому була заслухана інформація члена Комісії ОСОБА_13 про те, що в провадженні Дніпровського районного суду міста Києва перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дійте разом з матір'ю та цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, а також зустрічна позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дітей разом з батьком. ОСОБА_1 на засідання не з'явилася.

За результатами засідання комісії вирішено перенести розгляд справи на наступне засідання (а.с. 17 Том №2).

При цьому, як вбачається з наданої суду копії Витягу з протоколу №8 засідання комісії з питань захисту прав дитини Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації від 26 квітня 2018 року, ОСОБА_1 повторно не з'явилася на засідання та за результатами засідання комісія ухвалила рекомендувати визначення місця проживання малолітніх дітей ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6, разом з батьком ОСОБА_4 (а.с. 18 Том №2).

07 травня 2018 року Оболонською районною в місті Києві державною адміністрацією складено висновок про визначення місця проживання малолітніх дітей №104-4041, відповідно до якого Оболонська районна в місті Києві державна адміністрація, як орган опіки та піклування, рекомендувала визначити місце проживання малолітніх дітей разом з батьком та не чинити перешкоди ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з дітьми.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_6 повідомила, що 25 січня 2018 року вона була присутня в приміщенні Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації, де відбувалося засідання комісії з питання щодо визначення місця проживання малолітніх дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_2 Незважаючи на те, що її не будо допущено до участі в засіданні, вона, чекаючи в коридорі, чула що відбувалося на самому засіданні, зокрема, вона чула, як ОСОБА_1 відмовилася від роботи з медіаторами та просила винести рішення по суті її заяви. 08 лютого 2018 року свідок була присутня на засіданні Комісії, але їй не надали право виступити та висловити свою думку з приводу заяви ОСОБА_1 про визначення місця проживання дітей.

Аналізуючи вищевикладене та надані докази у їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

Так, судом під час розгляду справи встановлено, що 09 січня 2018 року ОСОБА_1 та ОСОБА_1 звернулися до відповідача з заявами про визначення місця проживання своїх малолітніх дітей.

При цьому, на засіданні комісії з питань захисту прав дитини Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації батьки малолітніх дітей погодилися працювати з медіаторами, що, як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, стало підставою для перенесення комісією розгляду питання щодо визначення місця проживання дітей.

В подальшому, під час засідань комісії ОСОБА_1 було повідомлено комісію про те, що на теперішній час в провадженні Дніпровського районного суду міста Києва перебуває цивільна справа за її позовом до ОСОБА_4 про визначення місця проживання дітей, у зв'язку з чим вона просила припинити розгляд заяв про визначення місця проживання дітей. Комісією, в свою чергу, встановлено, що ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 21 березня 2018 року відкрито провадження в цій цивільній справі, а також встановлено, що в провадженні Дніпровського районного суду міста Києва перебуває ще одна справа за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дітей.

Враховуючи вищевикладене, Орган опіки та піклування Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації припинив розгляд заяв ОСОБА_1 та ОСОБА_1 від 09 січня 2018 року про визначення місця проживання дітей у зв'язку зі зверненням останніх до суду з відповідними позовними заявами.

При цьому, суд звертає увагу на те, що чинним законодавством не встановлено обов'язку органу опіки та піклування, у випадку звернення батьків до суду з відповідними позовними заявами, виносити питання щодо припинення розгляду заяв про визначення місця проживання дітей, поданих безпосередньо до органу, на засідання комісії, а тому з урахуванням вищевикладеного, суд дійшов до висновку про відсутність протиправної бездіяльності з боку відповідача в частині не прийняття рішення за заявою ОСОБА_1 про визначення місця проживання дітей від 09 січня 2018 року.

В той же час, суд вважає за необхідне наголосити й на тому, що в подальшому, вже під час розгляду цивільної справи в Дніпровському районному суді міста Києва, Оболонською районною в місті Києві державною адміністрацією складено висновок №104-4041 від 07 травня 2018 року щодо визначення місця проживання малолітніх дітей, який 10 травня 2018 року направлено на адресу Дніпровського районного суду міста Києва, що відповідає вимогам діючого законодавства України.

Між тим, суд не приймає до уваги твердження як представника відповідача, так і представника третьої особи 3 в частині призупинення розгляду заяви ОСОБА_1 про визначення місця проживання дітей на засіданні комісії, яке відбулося 15 березня 2018 року, оскільки з наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що під час вказаного засідання розглядалося питання щодо визначення порядку та способу участі ОСОБА_1 у виховані дітей, а не питання щодо визначення місця їх проживання.

Крім того, суд взагалі не приймає у якості доказів у справі показання свідка ОСОБА_6, оскільки її показання в тій частині, що 25 січня 2018 року вона, хоча і не була присутня на засіданні комісії, але чула, що там відбувалося, перебуваючи у коридорі, не можуть бути визнані судом достовірними у зв'язку з тим, що на підставі таких показань неможливо встановити дійсність обставин, які мали місце на засіданні комісії 25 січня 2018 року. Стосовно показань в частині того, що 08 лютого 2018 року свідок була присутня на засіданні комісії, але їй не надали права виступити також не приймаються судом до увагу у зв'язку з тим, що в матеріалах справи відсутні будь - які докази (звернення, скарги тощо) стосовно вказаних обставин.

Стосовно позовних вимог ОСОБА_1 в частині визнання протиправним та скасування Розпорядження Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації №132 від 28 березня 2018 року «Про вирішення питання щодо участі батьків у вихованні дітей», суд зазначає наступне.

У відповідності до статті 158 Сімейного кодексу України за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї.

Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення.

Рішення органу опіки та піклування є обов'язковим до виконання. Особа, яка ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, зобов'язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому з батьків, хто проживає окремо від дитини.

Згідно з пунктом 73 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року №866, у разі виникнення спору між батьками щодо участі у вихованні дитини один з батьків, що проживає окремо від дитини, подає службі у справах дітей за місцем проживання дитини заяву, копію паспорта, довідку з місця реєстрації (проживання), копію свідоцтва про укладення або розірвання шлюбу (у разі наявності), копію свідоцтва про народження дитини.

Працівник служби у справах дітей проводить бесіду з батьками, а у разі потреби, також з родичами дитини. До уваги береться ставлення батьків до виконання батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, стан здоров'я дитини та інші обставини, що мають істотне значення.

Після з'ясування обставин, що призвели до виникнення спору між батьками щодо участі у вихованні дитини, служба у справах дітей складає висновок.

Участь у вихованні дитини та у разі потреби порядок побачення з дитиною того з батьків, який проживає окремо від неї, встановлюються рішенням районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті (у разі утворення) ради, сільської, селищної ради об'єднаної територіальної громади з урахуванням висновку служби у справах дітей.

26 січня 2018 року ОСОБА_4 звернувся до Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації з заявою про встановлення йому графіку спілкування з дітьми (а.с. 197 Том №1).

Вказане питання також було винесено на розгляд комісії з питань захисту прав дитини Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації.

Як вже зазначалося судом 22 лютого 2018 року ОСОБА_1 звернулася до відповідача з заявою, в якій просила припинити розгляд заяви ОСОБА_1 про визначення порядку зустрічей з малолітніми дітьми у зв'язку з порушенням кримінальної справи №420181010400000 від 09 лютого 2018 року стосовно останнього за статтею 127 КК України (а.с. 15 Том №2).

14 березня 2018 року Службою у справах дітей Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації складено висновок від 14 березня 2018 року про визначення способів участі ОСОБА_4 у вихованні малолітніх дітей, відповідно до якого Служба у справах дітей Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації рекомендувала визначити способи участі ОСОБА_4 у вихованні його малолітніх дітей ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, та ОСОБА_14, ІНФОРМАЦІЯ_6, шляхом спілкування з ними у перші та треті четвер, п'ятницю, суботу та неділю кожного поточного місяця з 10:00 до 19:30, враховуючи графік відвідування дітьми навчальних закладів та гуртків (а.с. 243 Том №1).

Відповідно до наданої суду копії Витягу з протоколу №5 засідання комісії з питань захисту прав дитини Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації від 15 березня 2018 року вбачається, що на засіданні комісії 15 березня 2018 року розглядалося питання про визначення способу участі ОСОБА_4 у вихованні дітей в такому порядку: спілкуватись з дітьми у перші та треті четвер, п'ятницю, суботу та неділю з 10:00 до 19:30, враховуючи графік відвідування дітьми навчальних закладів та гуртків. ОСОБА_1 на вказане засідання не з'явилася (а.с. 33 Том №2).

19 березня 2018 року на адресу Голови Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації надійшло Термінове звернення адвоката ОСОБА_6 «від ОСОБА_1» датоване «від 15 березня 2018 року» за вих. № №11/16.03./18, в якому адвокат ОСОБА_6 просила терміново перевірити законність винесення рішення від 15 березня 2018 року комісії органу опіки та піклування Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації, врахувати фактичні обставини, викладені у вказаному зверненні, а також «не підписувати Рішення від 15 березня 2018 року Комісії ООП Оболонської РДА, оскільки тільки суд вправі надати оцінку та постановити рішення про порядок зустрічей та участі батька в вихованні малолітніх дітей, та у зв'язку з наявністю судових та кримінальних справ…» (а.с. 29-32 Том №1).

Суд вважає за доцільне звернути увагу на те, що як у висновку Служби у справах дітей Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації, так і у Витязі з протоколу №5 засідання комісії з питань захисту прав дитини Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації зазначено, що ОСОБА_1 повідомлялася про дату, час та місце проведення засідань. Відповідно до пояснень представника відповідача та представника третьої особи 3, позивач повідомлялася шляхом телефонного зв'язку. Жодних спростувань таких тверджень представника відповідача та представника третьої особи 3 позивач та її представник суду не надали, навпаки, з пояснень представника позивача стає зрозуміло, що позивач або її представник знали про дату засідання комісії, але з невідомих причин 15 березня 2018 року не з'явилася, а вже 16 березня 2018 року її представником було підготовлено вказане вище Термінове звернення до Голови Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації.

Відповідно до Витягу з Розпорядження Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації від 28 березня 2018 року №132 «Про вирішення питання щодо участі батьків у вихованні дітей», Оболонською районною в місті Києві державною адміністрацією визначено способи участі ОСОБА_4 у вихованні його малолітніх дітей: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_14, ІНФОРМАЦІЯ_6 року шляхом спілкування з ними у перші та треті четвер, п'ятницю, суботу та неділю кожного поточного місяця з 10:00 до 19:30 - враховуючи графік відвідування дітьми навчальних закладів та гуртків.

Суд звертає увагу на те, що сторонами та іншими учасниками у справі не оспорюються зміст документів, які були додані ОСОБА_1 до його заяви про визначення способу прийняття участі у вихованні та спілкуванні з дітьми, а також не оспорюється зміст актів обмеження житлово - побутових умов та характеристик, які складені з метою вирішення вказаного питання, з урахуванням того, що позивачем оскаржується Розпорядження №132 від 28 березня 2018 року з підстав не прийняття до уваги обставин, викладених її представником у заяві від 19 березня 2018 року, не повідомлення позивача про проведення засідання комісії 15 березня 2018 року та з тих підстав, що відповідачем повинно було бути прийнято саме рішення, а не розпорядження, суд дійшов висновку про недоцільність дослідження в судовому засіданні вказаних вище документів та надання їм правової оцінки.

Суд також звертає увагу на те, що відповідно до вимог чинного законодавства України наявність кримінального провадження стосовно одного з батьків або інших цивільних, адміністративних чи господарських справ не є обґрунтованою підставою для заборони або обмеженні такому з батьків у спілкуванні та прийнятті участі у вихованні дітей.

Крім того, суд вважає за необхідне наголосити на тому, що у відповідності до статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У зв'язку із зазначеним, суд не приймає до уваги твердження позивача, підтримані її представником під час розгляду справи, щодо порушення відповідачем під час винесення оскаржуваного розпорядження вимог законодавства, зокрема, не врахування наявності кримінальних проваджень стосовно ОСОБА_1 та визнання позивача законним представником неповнолітніх потерпілих в одному з кримінальних проваджень, оскільки в матеріалах справи відсутні належним чином завірені копії обвинувального вироку стосовно ОСОБА_1, яким було б встановлено такі обставини та які б не дозволяли відповідачу станом на момент винесення оскаржуваного розпорядження визначити порядок та спосіб прийнятті участі останнім у вихованні його малолітніх дітей.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що наявність цивільної справи щодо вирішення будь - якого приватно - правового спору між подружжям також не є перешкодою для участі одного з батьків у спілкуванні та вихованні дитини.

Більш того, суд звертає увагу на те, що рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 22 лютого 2018 року, яке залишено без змін постановою Апеляційного суду міста Києва від 29 березня 2018 року, у задоволенні заяви ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_3, заінтересована особа ОСОБА_4 про видачу обмежувального припису відмовлено.

Стосовно посилання позивача, як на підставу для визнання протиправним та скасування Розпорядження Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації №132 від 28 березня 2018 року, щодо того, що відповідачем винесено саме розпорядження, а не рішення, суд звертає увагу на те, що статтею 158 Сімейного кодексу України визначено, що саме орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні та спілкуванні одним з батьків з дитиною на підставі поданої заяви, таке рішення є обов'язковим до виконання.

При цьому, під визначенням терміну «розпорядження» слід розуміти певне рішення суб'єкта владних повноважень, яке є обов'язковим для виконання стосовно конкретного кола осіб, яких воно стосується. Враховуючи те, що чинним сімейним законодавством передбачена обов'язковість виконання рішень органу опіки та піклування щодо вирішення питань стосовно визначення способу участі у вихованні та спілкуванні одним з батьків з дитиною, суд приходить до висновку, що посилання позивача та її представника на порушення відповідачем вимоги законодавства в тій частині, що останнім винесено не рішення, а саме розпорядження є необґрунтованим та таким, що взагалі не може бути прийнято до уваги.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що під час розгляду даної адміністративної справи представником позивача неодноразово в обґрунтування позовних вимог надавалися пояснення з приводу саме її стану здоров'я та обставин, що стосуються саме її взаємостосунків з ОСОБА_1 Вказані обставини в силу закону не можуть бути покладені в основу рішення суду, оскільки взагалі не стосуються спору, який виник між сторонами у даній адміністративній справі.

Таким чином, суд приходить до висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог та відсутність правових підстав для задоволення позову в повному обсязі.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, позивачем не підтверджено достатніми та належними доказами факту порушення її прав та охоронюваних інтересів в межах спірних правовідносин, в той час як відповідачем доведено правомірність його дій та винесених рішень з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, у суду відсутні правові підстави для задоволення адміністративного позову.

Зважаючи, що у задоволенні позову, відмовлено, а іншими учасниками справи судові витрати не понесені, судові витрати не підлягають розподілу відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1, як законного представника та в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_2, ОСОБА_3 відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя А.І. Кузьменко

Повний текст рішення суду виготовлений 18 грудня 2018 року.