Рішення № 78761211, 04.12.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

04 грудня 2018 року № 826/18438/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Аблова Є.В.,

при секретарі судового засідання Борсуковській А.О.,

за участю представників сторін:

представника позивача: Яценко О.В.;

представника відповідача: Корчинської М.В.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом повного товариства «Велта П.М.С.Г.» «Гарант Сервіс»

до Одеської митниці ДФС

про визнання протиправними дій та рішень,

з урахуванням ухвали Вищого адміністративного суду України від 18.10.2017 у справі №К/800/13953/17,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Повне товариство «Велта П.М.С.Г.» (далі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Одеської митниці ДФС (далі - відповідач), в якому просило визнати протиправними дії/рішення Південної митниці Міндоходів щодо складання актів настання гарантійного випадку від 06 листопада 2014 року № 11, № 12 та № 13 та вимог про сплату коштів за гарантійним документом від 06 листопада 2014 року № 11, № 12 та № 13; скасувати акти настання гарантійного випадку від 06 листопада 2014 року № 11, № 12 та № 13; скасувати вимоги про сплату коштів за гарантійним документом, складені Південною митницею Міндоходів: від 06 листопада 2014 року № 11, № 12 та № 13.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.01.2017, залишеним без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2017, відмовлено повністю у задоволені позову повного товариства «Велта П.М.С.Г.» «Гарант-Сервіс».

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18.10.2017 скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.01.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2017 у справі № 826/18434/14 в частині відмови у задоволенні позову про визнання протиправними дій/рішень Південної митниці Міндоходів щодо складання вимог про сплату коштів за гарантійним документом від 06.11.2014 № 11, 12 та 13 та в частині відмови у задоволенні позову про скасування вимог про сплату коштів за гарантійним документом від 06.11.2014 № 11, 12 та 13, складених Південною митницею Міндоходів, а справу в цій частині направлено до суду першої інстанції.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва (суддя Власенкова О.О.) від 16.11.2017 справа прийнята до провадження.

Відповідно до розпорядження Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.05.2018 №779 адміністративна справа №826/18438/14 передана на повторний автоматичний розподіл справ між суддями та за результатом такого розподілу передана для розгляду судді Окружного адміністративного суду міста Києва Аблову Є.В.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.05.2018 справу №826/18438/14 прийнято до провадження та призначено до судового розгляду.

З матеріалів справи вбачається, що позивач у вказаній частині обґрунтовує позовну заяву тим, що спірні вимоги про сплату коштів за гарантійним документом від 06.11.2014 № 11, № 12, № 13 безпідставними, складеними з перевищенням суб'єктом владних повноважень своїх повноважень, оскільки відповідно до пункту 1.3 Розділу 1 «Предмет Угоди» Угоди від 23.11.2012 за № 770 «Про надання фінансових гарантій митним органам незалежним фінансовим посередником» «гарантійний випадок - факт невиконання особою, відповідальною за сплату митних платежів, взятого на себе зобов'язання, що підтверджується актом про настання гарантійного випадку, у зв'язку з настанням якого Гарант зобов'язується сплатити митному органу кошти в сумі митного боргу за відповідною гарантією», а на час складання вимог товар і транспортні засоби знаходилися в зоні митного контролю пункту пропуску «Кучурган» Південної митниці. Відтак, повна втрата товарів і заміна товарами іншого найменування фактично не доведена.

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, вказавши на те, що при прийнятті спірних вимог про сплату коштів за гарантійним документом від 06 листопада 2014 року № 11, № 12 та № 13 відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зазначив, що за результатами експертних досліджень встановлено факт невідповідності товарів, що переміщувались у вантажних відсіках автотранспортних засобів, державні реєстраційні номери СА9700АА/С3666ЕК, СА0940КВ/С2802ЕМ та СА7982КР/С1995ЕР, найменуванню, зазначеному у графі 31 митних декларацій типу ТР 80 АА №408020301/2014/005494, №408020301/2014/005495 та №408020301/2014/005497 від 02 жовтня 2014 року.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

У зоні діяльності митного поста "Кучурган" Південної митниці 02 жовтня 2014 року співробітниками цієї митниці затримано три автомобіля, які здійснювали транзитне перевезення тютюну з митного поста "Порубне" Чернівецької митниці, про що посадовими особами 06 листопада 2014 року складено акти про настання гарантійного випадку:

- № 11 (вихідний №16095/15-70-53 від 07 листопада 2014 року), яким встановлено, що товар - тютюн промислового виробництва (агломеровані пілети) у кількості 22035,2 кг, який повинен був бути доставлений у митний пост "Роздільна" Південної митниці перевізником "GODJI TRANS 2004 LTD" за маршрутом Порубне-Кучурган у строк до 09 жовтня 2014 року без зміни його кількості, вартості і найменування, втрачений (повна втрата із заміною товарами іншого найменування); митна вартість товару становить 141 996,72 грн.; сума податків і зборів (обов'язкових платежів), що повинні бути сплачені за митне оформлення цих товарів, складає 8 348 026,00 грн.;

- № 12 (вихідний №16098/15-70-53 від 07 листопада 2014 року), яким встановлено, що товар - тютюн промислового виробництва (агломеровані пілети) у кількості 22035,2 кг, який повинен був бути доставлений у митний пост "Роздільна" Південної митниці перевізником "GODJI TRANS 2004 LTD" за маршрутом Порубне-Кучурган у строк до 09 жовтня 2014 року без зміни його кількості, вартості і найменування, втрачений (повна втрата із заміною товарами іншого найменування); митна вартість товару становить 141 996,72 грн.; сума податків і зборів (обов'язкових платежів), що повинні бути сплачені за митне оформлення цих товарів, складає 8 348 026,00 грн.;

- № 13 (вихідний №16100/15-70-53 від 07 листопада 2014 року), яким встановлено, що товар - тютюн промислового виробництва (агломеровані пілети) у кількості 22035,2 кг, який повинен був бути доставлений у митний пост "Роздільна" Південної митниці перевізником "GODJI TRANS 2004 LTD" за маршрутом Порубне-Кучурган у строк до 09 жовтня 2014 року без зміни його кількості, вартості і найменування, втрачений (повна втрата із заміною товарами іншого найменування); митна вартість товару становить 141 996,72 грн.; сума податків і зборів (обов'язкових платежів), що повинні бути сплачені за митне оформлення цих товарів, складає 8 348 026,00 грн.

Факт втрати товару посадовими особами митного поста "Роздільна" Південної митниці Міндоходів за участю співробітника Управління Служби безпеки України в Одеській області Кочурко О.І., посадової особи Відділу прикордонної служби ВПС "Кучурган" та перевізників товарів був виявлений 15 жовтня 2014 року під час проведення митного огляду транспортних засобів, якими ці товари перевозилися.

На підставі актів про настання гарантійного випадку Південною митницею Міндоходів сформовані вимоги від 06 листопада 2014 року про сплату коштів за гарантійним документом:

- № 11 (вихідний № 16094/15-70-53 від 07 листопада 2014 року), відповідно до якої на підставі гарантійного документа від 29 вересня 2014 року №0280-10474-01-270914 код 2052732235, виданого ПТ "Велта П.М.С.Г. "Гарант-Сервіс", сума митного боргу (сума податків і зборів (обов'язкових платежів)), який підлягає сплаті відповідно до чинного законодавства України за недопоставлений у митницю призначення товар, зазначений в акті про настання гарантійного випадку від 06 листопада 2014 року № 11, становить 8348026,30 грн. (у тому числі мито - 649 822,46 грн., акцизний податок - 6 283 200,00 грн., екологічний податок - 0,00 грн., ПДВ - 1 415 003,84 грн.);

- № 12 (вихідний № 16097/15-70-53 від 07 листопада 2014 року), відповідно до якої на підставі гарантійного документа від 29 вересня 2014 року №0280-10473-01-270914 код 2049604919, виданого ПТ "Велта П.М.С.Г. "Гарант-Сервіс", сума митного боргу (сума податків і зборів (обов'язкових платежів)), який підлягає сплаті відповідно до чинного законодавства України за недопоставлений у митницю призначення товар, зазначений в акті про настання гарантійного випадку від 06 листопада 2014 року № 12, становить 8 348 026,30 грн. (в тому числі мито - 649 822,46 грн., акцизний податок - 6 283 200,00 грн., екологічний податок - 0,00 грн., податок на додану вартість - 1 415 003,84 грн.);

- № 13 (вихідний №16099/15-70-53 від 07 листопада 2014 року), відповідно до якої на підставі гарантійного документа від 29 вересня 2014 року №0280-10489-01-270914 код 0088185878, виданого ПТ "Велта П.М.С.Г. "Гарант-Сервіс", сума митного боргу (сума податків і зборів (обов'язкових платежів)), який підлягає сплаті відповідно до чинного законодавства України за недопоставлений у митницю призначення товар, зазначений в акті про настання гарантійного випадку від 06 листопада 2014 року № 13, становить 8 348 026,30 грн. (в тому числі мито - 649 822,46 грн., акцизний податок - 6 283 200,00 грн., екологічний податок - 0,00 грн., податок на додану вартість - 1 415 003,84 грн.).

На підставі зазначених актів про настання гарантійного випадку від 06.11.2014 №11, № 11, № 12 та №13 Південною митницею направлено позивачу:

вимогу про сплату коштів за гарантійним документом від 06 листопада 2014 року №11 (зареєстровану за вихідним №16094/15-70-53 від 07 листопада 2014 року) (далі по тексту - вимога №1), відповідно до якої на підставі гарантійного документа від 29 вересня 2014 року №0280-10474-01-270914 код 2052732235, виданого ПТ "Велта П.М.С.Г." "Гарант-Сервіс", сума митного боргу (сума податків і зборів (обов'язкових платежів)), який підлягає сплаті відповідно до чинного законодавства України за недопоставлений у митницю призначення товар, становить 8 348 026,00 грн. (в т. ч. мито - 649 822,46 грн., акцизний податок - 6 283 200,00 грн., екологічний податок - 0,00 грн., податок на додану вартість - 1 415 003,84 грн.);

вимогу про сплату коштів за гарантійним документом від 06 листопада 2014 року №12 (зареєстровану за вихідним №16097/15-70-53 від 07 листопада 2014 року) (далі по тексту - вимога №2), відповідно до якої на підставі гарантійного документа від 29 вересня 2014 року №0280-10473-01-270914 код 2049604919, виданого ПТ "Велта П.М.С.Г." "Гарант-Сервіс", сума митного боргу (сума податків і зборів (обов'язкових платежів)), який підлягає сплаті відповідно до чинного законодавства України за недопоставлений у митницю призначення товар, становить 8 348 026,00 грн. (в т.ч. мито - 649 822,46 грн., акцизний податок - 6 283 200,00 грн., екологічний податок - 0,00 грн., податок на додану вартість - 1 415 003,84 грн.);

вимогу про сплату коштів за гарантійним документом від 06 листопада 2014 року №13 (зареєстровану за вихідним №16099/15-70-53 від 07 листопада 2014 року) (далі по тексту - вимога №3), відповідно до якої на підставі гарантійного документа від 29 вересня 2014 року №0280-10489-01-270914 код 0088185878, виданого ПТ "Велта П.М.С.Г." "Гарант-Сервіс", сума митного боргу (сума податків і зборів (обов'язкових платежів)), який підлягає сплаті відповідно до чинного законодавства України за недопоставлений у митницю призначення товар, становить 8 348 026,00 грн. (у т. ч. мито - 649 822,46 грн., акцизний податок - 6 283 200,00 грн., екологічний податок - 0,00 грн., податок на додану вартість - 1 415 003,84 грн.).

Вважаючи вказані вимоги такими, що прийняті всупереч чинному законодавству та такими, що порушують права та законні інтереси позивача, останній звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Відносини, пов'язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Відповідно до частини першої статті 306 Митного кодексу України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, фінансові гарантії є одним із способів забезпечення сплати митних платежів.

Згідно з частиною першою статті 307 Митного кодексу України юридичні особи, які мають намір виступати гарантом забезпечення особою своїх зобов'язань перед органами доходів і зборів України зі сплати митних платежів, уповноважуються на це і вносяться до реєстру гарантів у порядку, визначеному цим розділом.

Відповідно до частини третьої статті 307 Митного кодексу України фінансова гарантія видається гарантом і надається органам доходів і зборів особою, відповідальною за сплату митних платежів, або будь-якою іншою особою на користь особи, відповідальної за сплату митних платежів, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Фінансова гарантія діє на всій митній території України.

Відповідно до частини першої статті 311 Митного кодексу України органи доходів і зборів як забезпечення сплати митних платежів приймають фінансові гарантії, видані гарантами, включеними до реєстру гарантів, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

За приписами частини другої статті 307 та частини третьої статі 314 Митного кодексу України взаємовідносини між центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та гарантами регулюються на підставі укладених угод, у яких зазначається обов'язок гаранта безумовно сплатити суму митних платежів у разі невиконання відповідними особами зобов'язань перед органами доходів і зборів.

Згідно частини другої статті 311 Митного кодексу України фінансова гарантія, що надається у вигляді документа, є безвідкличним зобов'язанням гаранта, внесеного до реєстру гарантів, виплатити на вимогу органу доходів і зборів кошти в межах певної суми у разі невиконання забезпечених цією гарантією зобов'язань із сплати митних платежів.

З наведених правових норм слідує, що фінансова гарантія, як спосіб забезпечення сплати митних платежів, надається органу доходів і зборів гарантом, внесеним до реєстру гарантів, відносини яких регулюються на підставі відповідних укладених угод; при цьому обов'язок гаранта виплатити на вимогу органу доходів і зборів кошти в межах певної суми у разі невиконання відповідними особами зобов'язань перед органами доходів і зборів.

У свою чергу виключний перелік випадків, коли орган доходів і зборів має право направляти гаранту вимоги щодо сплати митних платежів визначений у частині четвертій статті 311 Митного кодексу України, а саме:

1) перевищення більше ніж на 10 днів встановленого статтею 95 цього Кодексу строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що перебувають під митним контролем, до органу доходів і зборів призначення (а при переміщенні в межах зони діяльності одного органу доходів і зборів - від одного підрозділу цього органу до іншого);

2) встановлення органом доходів і зборів факту порушення вимог і умов митних режимів з умовним звільненням від оподаткування митними платежами;

3) настання терміну сплати податкових зобов'язань відповідно до розділу III цього Кодексу;

4) встановлення органом доходів і зборів факту порушення вимог і умов тимчасового ввезення або транзиту товарів, транспортних засобів особистого користування, що переміщуються через митний кордон України громадянами відповідно до розділу XII цього Кодексу.

Сторонами визнається, що ПТ "Велта П.М.С.Г." "Гарант-Сервіс" є гарантом - незалежним фінансовими посередником, уповноваженим на надання митним органам фінансових гарантій, та включене до реєстру гарантів.

Матеріали справи підтверджують, що 22 листопада 2012 року між Державною митною службою України та ПТ "Велта П.М.С.Г." "Гарант-Сервіс" укладено угоду №770 про надання фінансових гарантій митним органам незалежним фінансовим посередником (далі по тексту - Угода).

Відповідно до пунктів 4.1 та 4.3 Угоди передбачено, що у випадках, передбачених частиною четвертою статті 311 Митного кодексу України, митний орган, яким виявлено факт настання гарантійного випадку, протягом п'яти робочих днів з дати виявлення такого факту складає акт за формою, наведеною у додатку з до цієї угоди; разом з актом у трьох оригінальних примірниках складається вимога, що підписується керівником митного органу або особою, яка його заміщує; до вимоги разом з актом додаються за наявності документи, що свідчать про настання гарантійного випадку.

Судом встановлено, що оскаржувані вимоги не містять посилань на конкретний пункт частини четвертої статті 311 Митного кодексу України, однак зміст вимог свідчить, що вони направлені за недоставлений у митницю призначення товар.

Разом з тим, така підстава, як "за недоставлений у митницю призначення товар" для надсилання вимоги частиною четвертою статті 311 Митного кодексу України не передбачена.

Відповідач уточнив підстави надсилання ПТ "Велта П.М.С.Г." "Гарант-Сервіс" оскаржуваних вимог та зазначив, що підставою для направлення вимог про сплату коштів за гарантійним документом є встановлення факту порушення вимог і умов митних режимів з умовним звільненням від оподаткування митними платежами, який являє собою втрату товару - тютюну, який переміщувався транзитом, посилаючись на пункт 2 частини четвертої статті 311 Митного кодексу України.

Зі змісту вимог вбачається, що позивачем надано гарантії з метою забезпечення сплати митних платежів у митному режимі транзит за митними деклараціями типу ТР 80 АА №408020301/2014/005494, №408020301/2014/005495 та №408020301/2014/005497 від 02 жовтня 2014 року, відповідно до яких товар - тютюн промислового виробництва (агломеровані пілети) упаковано в поліетиленових мішках по 50 кг. у кількості 22035,2 кг. має бути доставлений у митний пост "Роздільна" Південної митниці перевізником "GODЛ TRANS 2004 LTD" за маршрутом Порубне-Кучурган у строк до 09 жовтня 2014 року без змін його кількості, вартості та найменування.

Таким чином фінансовою гарантією фактично забезпечено доставку товару до митниці призначення у строк до 09 жовтня 2014 року без змін його кількості, вартості та найменування.

Стаття 90 Митного кодексу України визначає, що транзит - це митний режим, відповідно до якого товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем між двома органами доходів і зборів України або в межах зони діяльності одного органу доходів і зборів без будь-якого використання цих товарів, без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до частини першої статті 93 Митного кодексу України товари, транспортні засоби комерційного призначення, що переміщуються у митному режимі транзиту, повинні: 1) перебувати у незмінному стані, крім природних змін їх якісних та/або кількісних характеристик за нормальних умов транспортування і зберігання; 2) не використовуватися з жодною іншою метою, крім транзиту; 3) бути доставленими у орган доходів і зборів призначення до закінчення строку, визначеного статтею 95 цього Кодексу; 4) мати неушкоджені засоби забезпечення ідентифікації у разі їх застосування.

Пункт перший частини одинадцятої статті 311 Митного кодексу України встановлює, що підтвердженням фактичного виконання зобов'язань, забезпечених гарантією щодо транзитного перевезення товарів є повідомлення, у тому числі в електронному вигляді, органу доходів і зборів відправлення органом доходів і зборів призначення (завершення транзитного перевезення) про доставлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до наданих зобов'язань.

Вказана умова кореспондується з п.п.3.3 Угоди.

На підставі витягу з Єдиної автоматизованої інформаційної системи (далі по тексту - ЄАІС) судом встановлено, що товар - тютюн промислового виробництва (агломеровані пілети) упаковано в поліетиленових мішках по 50 кг. у кількості 22035,2 кг. за митними деклараціями від 02 жовтня 2014 року №408020301/2014/005494, №408020301/2014/005495 та №408020301/2014/005497 доставлено на митницю призначення 02 жовтня 2014 року. Вказані обставини відповідачем не заперечуються.

Доказів, які б підтверджували, що на дату доставлення на митницю призначення змінився стан вказаного товару, його кількість, вартість чи найменування, відповідачем до суду не надано.

Наведене вказує, що забезпечені фінансовою гарантією зобов'язання з доставки товару у митницю призначення до 09 жовтня 2014 року без змін його кількості, вартості та найменування, виконані.

Суд не приймає до уваги доводи відповідача на втрату товарів із заміною товарами іншого найменування та посилання на експертні висновки від 24 жовтня 2014 року №№142001400-1227, 142001400-1228 та 142001400-1235 щодо невідповідності товарів, що переміщувались, найменуванню, зазначеному митних деклараціях від 02 жовтня 2014 року №408020301/2014/005494, №408020301/2014/005495 та №408020301/2014/005497, та протоколи про порушення митних правил, складені 30 жовтня 2014 року відносно водіїв компанії "GODЛ TRANS 2004 LTD", оскільки обставини щодо ймовірної втрати товару виникли після виконання забезпечених гарантією зобов'язань.

Так, факт доставки товару в пункт призначення і наявність відміток про доставку товарів в програмно-інформаційному комплексі Єдиної автоматизованої інформаційної системи, є підтвердженням виконання позивачем своїх зобов'язань.

Подальші дії відповідача щодо виявлення невідповідності товару через 13 днів з моменту прибуття товару до митниці призначення, не підставою для висновку про порушення позивачем митного режиму, оскільки відповідачем не надано доказів, що товар станом на момент прибутті (02.10.2014) був не належної якості.

Водночас і посилання відповідача на необхідність затримки транспортних засобів для огляду понад строки, встановлені чинним законодавством для митного оформлення не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи.

Так, частина перша статті 338 Митного кодексу України передбачає, що огляд товарів, транспортних засобів комерційного призначення, пред'явлених органу доходів і зборів (у тому числі для перерахунку та зважування) проводиться в можливо короткий строк після прийняття рішення про його проведення.

Відповідач у своїх пояснення посилається на запит Південної митниці Міндоходів до Начальника правоохоронного департаменту митної служби Міністерства фінансів Республіки Молдови від 23.09.2014, у якому міститься запит про надання інформації щодо OOP «Zlatogor», яке зареєстровано за адресою: Profsojuzov, 53am Tiraspol, Moldpova. Запит мотивовано «проверка субьектов внешнежономической деятельности которые возможно осуществляют «псевдо транзит» табачних изделий».

Водночас, пункт 8 статті 336 Митного кодексу України встановлює, що під час митного контролю передбачено право органу доходів та зборів на направлення запитів до інших державних органів, установ та організацій, уповноважених органів іноземних держав для встановлення автентичності документів, поданих органу доходів і зборів.

Разом з тим, вказаний запит відповідача складено ще до в'їзду транспортних засобів на територію України (початку транзиту 28.09.2014), відтак останній об'єктивно не міг знати про наміри транзиту товару, який було забезпечено гарантіями позивача та запит складений щодо іншої компанії "Златогор", оскільки компанія-отримувач товару, транзит якого було забезпечено гарантіями позивача, має іншу адресу реєстрації (Молдова, с. Суклея, вул. Чапаева, 88), що підтверджується даними, зазначеними вантажно-митних деклараціях.

Позивачем у відповідності до вимог статті 335 Митного кодексу України було надані документи щодо товарів, призначених до митного оформлення, про що відповідачем зроблено відмітку на митних деклараціях.

Слід також зазначити, що пункт 2 статті 3 Угоди між Кабінетом Міністрів України та Урядом Республіки Молдова про співробітництво і взаємодопомогу в митних справах від 18.08.1999 (набрала чинності для України 30.07.2000) товари та транспортні засоби, які прямують транзитом, звільняються від митного огляду, за винятком випадків, коли є підстави вважати, що вони не підлягають пропуску через митний кордон відповідно до законодавства країн Сторін, мають документи, оформлені з порушенням вимог митного законодавства країн Сторін.

Проте, у порушення вищезазначеного положення і за відсутності обґрунтованих підстав вважати, що надані документи, оформлені з порушенням вимог митного законодавства України, відповідачем було проведено огляд транспортних засобів та товарів.

З матеріалів справи також не вбачається, що відповідачем видавалась картка відмовив митному оформленні чи пропуску транспортних засобів і товарів через митний кордон та вказане не спростоване відповідачем.

Відтак, подальші дії відповідача, а саме-щодо виявлення невідповідності товару через 13 днів з моменту прибуття транспортних засобів до митниці призначення, не можуть бути підставою для висновку про порушення позивачем декларування митного режиму.

Крім того, відповідачем не надано належним доказів на підтвердження затримки транспортних засобів без огляду понад строки встановлені чинним законодавством для митного оформлення.

Таким чином, відповідачем не доведено встановлення ним факту порушення вимог і умов митних режимів з умовним звільненням від оподаткування митними платежами, що згідно з пунктом 2 частини четвертої статті 311 Митного кодексу України могло б бути підставою для направлення вимог про сплату коштів за гарантійним документом.

Існування інших обставин, передбачених частиною четвертою статті 311 Митного кодексу України для направлення гаранту вимоги щодо сплати митних платежів, а саме щодо перевищення більше ніж на 10 днів встановленого статтею 95 цього Кодексу строку доставки товарів, настання терміну сплати податкових зобов'язань відповідно до розділу III цього Кодексу або встановлення органом доходів і зборів факту порушення вимог і умов тимчасового ввезення або транзиту товарів, транспортних засобів особистого користування, що переміщуються через митний кордон України громадянами відповідно до розділу XII цього Кодексу, відповідачем не наведено, а судом не встановлено.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що надсилання Південною митницею вимог про сплату коштів за гарантійним документом вимоги про сплату коштів за гарантійним документом від 06 листопада 2014 року №11, від 06 листопада 2014 року №12 та від 06 листопада 2014 року №13 відбулось за відсутності підстав, передбачених Митних кодексом України.

Суд також вважає за необхідне зазначити про порушення відповідачем порядку встановлення обставин гарантійного випадку.

Так, відповідно до частини п'ятої статті 307 Митного кодексу України у разі невиконання особою зобов'язання із сплати митних платежів, забезпеченого фінансовою гарантією, наданою у вигляді документа, орган доходів і зборів із залученням представників гаранта, що видав таку гарантію, з'ясовує обставини невиконання зобов'язання, після чого направляє цьому гарантові вимогу щодо сплати належної суми митних платежів. До вимоги додаються завірені органом доходів і зборів копії документів, що підтверджують невиконання зобов'язання.

Однак, відповідачем при з'ясуванні обставин невиконання зобов'язання із сплати митних платежів, забезпеченого фінансовою гарантією, наданою у вигляді документа, представники ПТ "Велта П.М.С.Г." "Гарант-Сервіс" не залучались.

Таким чином, вимоги про сплату коштів за гарантійним документом від 06 листопада 2014 року №11, від 06 листопада 2014 року №12 та від 06 листопада 2014 року №13 є протиправними та підлягають скасуванню, а позовні вимоги у цій частині - задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не було доведено суду правомірність оскаржуваних рішень.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, перевіривши та проаналізувавши матеріали справи і надані сторонами докази за правилами, встановленими статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення адміністративного позову.

У зв'язку із задоволенням позовних вимог, у відповідності до приписів статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України понесені позивачем судові витрати підлягають стягненню на користь позивача пропорційно заявленим позовним вимогам.

Керуючись статтями 6, 8, 9, 77, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов Повного товариства "Велта П.М.С.Г." "Гарант-Сервіс" задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії (рішення) Одеської митниці ДФС щодо складання вимог про сплату коштів за гарантійним документом №11 від 06.11.2014, №12 від 06.11.2014, №13 від 06.11.2014.

3. Визнати протиправними та скасувати вимоги про сплату коштів за гарантійним документом №11 від 06.11.2014, №12 від 06.11.2014, №13 від 06.11.2014

4. Стягнути на користь товариства "Велта П.М.С.Г." "Гарант-Сервіс"(код ЄДРПОУ 01033, Київ, вул.Шота Руставелі, 40/10, кв. 18) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 60,90 грн. (шістдесят гривень дев'яносто копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці ДФС (код ЄДРПОУ 39441717, адреса: 65078, Одеса, вул.Гайдара, 21-А).

Рішення суду, відповідно до частини 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення виготовлено 14.12.2018.

Суддя Є.В. Аблов