Рішення № 78760829, 20.12.2018, Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області

Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Суддя Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області Корбут В.В. (далі – Суд), за участю секретаря судового засідання Лободи В.Л.,

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2018 р. ОСОБА_1 звернулась з вказаним позовом, у якому просить визначити їй додатковий строк – один місяць, для подання заяви про прийняття спадщини після смерті батьків – ОСОБА_3, яка померла 21.10.2007 р., та ОСОБА_4, який помер 13.05.2008 р., посилаючись на те, що їй нотаріусом було відмовлено у видачі свідоцтв про право на спадщину після смерті батьків у зв'язку з, зокрема, пропуском строку, встановленого законодавством України для подання заяви про прийняття спадщини, цей строк вона пропустила з поважних причин, оскільки вважала, що спадщину прийняла.

Озадівська сільська рада Бердичівського району Житомирської області позов визнала, про що зазначено у її заяві від 19.12.2018 р.

Судом з'ясовано, що ОСОБА_3 померла 21.10.2007 р., а ОСОБА_4 – 13.05.2008 р., що підтверджується свідоцтвами про смерть від 23.10.2007 р. та від 15.05.2008 р. (а. с. 20, 21).

Відповідно до заповітів від 09.11.2004 р. ОСОБА_3 та ОСОБА_4 усе своє майно заповіли ОСОБА_1 (а. с. 24, 25).

Таким чином, зважаючи на норми Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах та зміст статей 1216 – 1218, 1222 та 1223 Цивільного кодексу України, ОСОБА_1 є спадкоємцем ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за заповітом.

Постановами від 29.09.2018 р. № 441/02-31 та № 442/02-31 приватного нотаріуса Бердичівського районного нотаріального округу ОСОБА_5 про відмову у вчиненні нотаріальної дії ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтв про право на спадщину за заповітом на спадкове майно, що складається з земельних ділянок, які розташовані на території Озадівської сільської ради Бердичівського району Житомирської області, після смерті ОСОБА_3 та ОСОБА_4, у зв'язку з тим, що, зокрема, ОСОБА_1 пропустила строк, встановлений законодавством України для прийняття спадщини (а. с. 16, 17).

Частинами першою та другою статті 1272 Цивільного кодексу України визначено, що якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу за місцем відкриття спадщини.

Між тим, ОСОБА_1, будучи спадкоємцем, який пропустив строк для прийняття спадщини, позбавлена можливості за письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, у зв'язку з відсутністю таких спадкоємців, яка підтверджується копіями спадкових справ № 24/2018 та 25/2018, заведених 02.03.2008 р., після смерті ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а. с. 44 – 57).

Відповідно до частини третьої статті 1272 Цивільного кодексу України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

З пункту 24 постанови Пленуму Верховного Суд України від 30.05.2008 р. № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" випливає, що при вирішенні питання про продовження строку для прийняття спадщини суд має дослідити поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини, при цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Як вбачається зі змісту позовної заяви ОСОБА_1 пропустила строк, встановлений статтею 1270 Цивільного кодексу України для прийняття спадщини, у зв'язку з тим, що думала, що спадщину прийняла.

Суд зазначає, що незнання про порядок прийняття спадщини, встановлений законодавством України, не перешкоджало ОСОБА_1 у встановлений статтею 1270 Цивільного кодексу України строк вчинити дії з прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 та ОСОБА_4, а відтак невчинення нею цих дій не пов'язано з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами, тобто причини, з яких він не вчинив ці дії, не є поважними.

Разом з тим, оскільки, як зазначалось вище, інші спадкоємці ОСОБА_1, які прийняли спадщину, відсутні, а Озадівська сільська рада Бердичівського району Житомирської області позов визнала, Суд вважає, що визначення ОСОБА_1 додаткового строку для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відповідатиме таким загальним засадам цивільного законодавства як справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України).

Враховуючи викладене, Суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 200, 206, 258, 259, 263 – 265 Цивільного процесуального кодексу України,

У Х В А Л И В:

1. Позов ОСОБА_1 задовольнити.

2. Визначити ОСОБА_1 (громадянка ОСОБА_6 Білорусь, народилась 04.05.1975 р., проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1) додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3, яка померла 21.10.2007 р., та ОСОБА_4, який помер 13.05.2008 р., – один місяць з дня набрання рішенням суду законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення у письмовій формі до Житомирського апеляційного суду області через Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя В.В. Корбут