Рішення № 78760393, 21.12.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/6213/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2018 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд під головуванням судді Андрухіва В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до Управління ДВС Головного територіального управління юстиції в Одеській області про визнання протиправними та скасування постанов, -

ВСТАНОВИВ:

Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області звернулось до суду з позовом до Управління ДВС Головного територіального управління юстиції в Одеській області про визнання протиправними та скасування постанов старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ в Одеській області Носенка С.Б. ВП №57655903 від 09.11.2018 року про відкриття виконавчого провадження в частині стягнення виконавчого збору та ВП №57655903 про стягнення виконавчого збору від 09.11.2018 року у розмірі 14892 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області 19.11.2018 року з відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області надійшли постанови ВП №57655903 від 09.11.2018 року про відкриття виконавчого провадження та про стягнення виконавчого збору.

Позивач вказав, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 25.06.2018 року по справі №500/814/18, позовну заяву ОСОБА_2 до Головного управління про визнання протиправними дій щодо перерахунку пенсії та зобов'язання вчинити певні дії задоволено. Зобов'язано Головне управління провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей» №900 від 23.12.2015 року, ст.63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», постанов Кабінету Міністрів України №988 від 11 листопада 2015 року «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», №947 від 18 листопада 2015 року «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 9 березня 2006 року №268» та довідки №18813 про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2016 року, яка виготовлена Ліквідаційною комісією УМВС України в Одеській області з 01 січня 2016 року. Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.09.2018 року, апеляційну скаргу Головного управління на рішення від 25.06.2018 року повернуто апелянту у зв'язку з несплатою судового збору.

Позивач зазначив, що перерахунок пенсії ОСОБА_2 з 01.01.2016 року відповідно до статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" Головним управлінням самостійно вже було проведено 27.03.2018 року згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" на підставі наданої ліквідаційною комісією ГУМВС України в Одеській області довідки №18813 про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії за нормами, чинними на 01.01.2016 року, обчисленого відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 року №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції».

Позивач вказав, що пенсія в перерахованому згідно з рішенням суду розмірі виплачується з 01.04.2018 року, а доплата за період з 01.01.2018 року по 31.03.2018 року в сумі 6994,50 грн. зарахована на його картковий рахунок 04.04.2018 року. Залишок боргу за період з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року в сумі 52504,31 грн. буде виплачено після виділення коштів на фінансування з державного бюджету в такому порядку: з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - щомісяця окремою сумою у розмірі 50 відсотків різниці між місячним розміром підвищеної пенсії, розрахованої відповідно до абзацу першого цього пункту, та місячним розміром отриманої особою пенсії за період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року; з 1 січня 2020 року - щомісяця окремою сумою у розмірі 100 відсотків різниці між місячним розміром підвищеної пенсії, розрахованої відповідно до абзацу першого цього пункту, та місячним розміром отриманої особою пенсії за період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року та до забезпечення повної виплати розрахованої суми.

Також позивач зазначив, що проаналізувавши положення статті 63 Закону України "Про виконавче провадження", можна зробити висновок, що під час виконання рішень немайнового характеру державний виконавець фактично надає боржнику строк на добровільне виконання рішення, а у випадку повторного невиконання боржником рішення протягом наданого строку законодавець диференціює подальші дії державного виконавця залежно від участі боржника в процесі виконання рішення. Так, якщо рішення можливо виконати без участі боржника, державний виконавець вживає заходів примусового виконання рішення, а якщо рішення неможливо виконати без участі боржника, державний виконавець після надсилання органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, тобто не вживає жодних заходів примусового виконання рішення.

Положення Закону, що визначають порядок виконання рішень немайнового характеру, які не можуть бути виконані без участі боржника, не передбачають вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання рішення та, як наслідок, стягнення з боржника виконавчого збору.

Позивач вказав, що виконання вказаного судового рішення можливе лише Головним управлінням, адже прийняти довідку та провести відповідний перерахунок пенсії може виключно Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області.

Також позивач зазначив, що фактично судове рішення державним виконавцем виконане не було. Воно було виконане Головним управлінням самостійно. Державний виконавець не вчинив будь-яких дій, які б свідчили про реалізацію заходів примусового виконання рішення, передбачених ст.10 Закону України «Про виконавче провадження».

Позивач вважав, що в даному випадку стягнення з Головного управління згідно постанов ВП № 57655903 від 09.11.2018 року виконавчого збору є безпідставним.

Ухвалою судді від 17 грудня 2018 року прийнято до розгляду вказану позовну заяву та відкрито провадження у справі. Ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 21.12.2018 року на 10:00 год.

Ухвалою від 17.12.2018 року у відповідача витребувано належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження №57655903.

У судове засідання, призначене на 21.12.2018 року на 10:00 год., сторони не з'явилися, про дату час та місце розгляду справи повідомлялися згідно приписів ст.268 КАС України

21.12.2018 року через канцелярію суду від позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності в порядку письмового провадження.

Відповідач про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов та витребувані матеріали виконавчого провадження не надав.

Частиною 9 статті 205 КАС України передбачено, що, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, у порядку письмового провадження без фіксування судового засідання технічними засобами, що передбачено ч.4 ст.229 КАС України.

Дослідивши в письмовому провадженні наявні в матеріалах справи докази, суд встановив наступні обставини.

Судом встановлено, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 25.06.2018 року по справі №500/814/18 задоволено адміністративний позов ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо нездійснення ОСОБА_2 перерахунку пенсії з 01 січня 2016 року відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей" №900 від 23.12.2015 року, ст.63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", постанов Кабінету Міністрів України №988 від 11 листопада 2015 року "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції", №947 від 18 листопада 2015 року "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 9 березня 2006 року №268" та довідки №18813 про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2016 року, яка виготовлена Ліквідаційною комісією УМВС України в Одеській області. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей" №900 від 23.12.2015 року, ст.63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", постанов Кабінету Міністрів України №988 від 11 листопада 2015 року "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції", №947 від 18 листопада 2015 року "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 9 березня 2006 року №268" та довідки №18813 про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2016 року, яка виготовлена Ліквідаційною комісією УМВС України в Одеській області з 01 січня 2016 року.

Рішення набрало законної сили 14 вересня 2018 року.

09.11.2018 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного територіального управління юстиції в Одеській області Носенком С.Б. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №57655903 за виконавчим листом Одеського окружного адміністративного суду №500/814/18, виданим 26.09.2018 року про зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей" №900 від 23.12.2015 року, ст.63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", постанов Кабінету Міністрів України №988 від 11 листопада 2015 року "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції", №947 від 18 листопада 2015 року "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 9 березня 2006 року №268" та довідки №18813 про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2016 року, яка виготовлена Ліквідаційною комісією УМВС України в Одеській області з 01 січня 2016 року.

Боржника зобов'язано виконати рішення суду протягом 10 робочих днів.

Стягнуто з боржника виконавчий збір у розмірі 14892 грн.

Вказану постанову про відкриття виконавчого провадження від 09.11.2018 року позивач отримав 19.11.2018 року.

Також 09.11.2018 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного територіального управління юстиції в Одеській області Носенком С.Б. винесено постанову про стягнення виконавчого збору ВП №57655903, якою стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області виконавчий збір в розмірі 14892 грн.

Постанову про стягнення виконавчого збору від 09.11.2018 року позивав отримав 19.11.2018 року.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно частини першої статті 287 КАС України, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно п.1 ч.1 ст.3 Закону України "Про виконавче провадження", відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України "Про виконавче провадження", примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Згідно ч.1 ст.18 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

У відповідності до п.1 ч.1 ст.26 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Таким чином, примусове виконання рішення суду розпочалося прийняттям державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до ч.5 ст.26 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Згідно з ч.6 ст.26 Закону України "Про виконавче провадження", за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст.27 Закону України "Про виконавче провадження", виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Згідно абз. 1 ч.4 ст.27 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Відповідно до ч.9 ст.27 Закону України "Про виконавче провадження", виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Згідно п.9 ч.1 ст.39 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Відповідно до ч.3 ст.40 Закону України "Про виконавче провадження", у разі, зокрема, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених у т.ч. пунктом 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Суд зазначає, що державним виконавцем відповідно до вимог ч.5 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» в постанові про відкриття виконавчого провадження, а саме: в пункті 3 постанови, зазначено про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 14892 грн., та 09.11.2018 року відповідно до вимог ч.ч. 3, 4 статті 27 Закону, одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження винесено постанову про стягнення виконавчого збору в розмірі 14892 грн. (чотири мінімальних розміри заробітної плати).

Тому державний виконавець законно та обґрунтовано зазначив у п.3 постанови про відкриття виконавчого провадження про стягнення виконавчого збору та законно й обґрунтовано прийняв постанову про стягнення виконавчого збору від 09.11.2018 року.

Доводи позивача про те, що рішення суду було виконано в добровільному порядку ще 27.03.2018 року, суд до уваги не бере, оскільки як зазначає сам позивач, перерахунок пенсії ОСОБА_2 з 01.01.2016 року згідно із статтею 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" Головним управлінням вже було проведено 27.03.2018 року. Однак доплату за період з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року в сумі 52504,31 грн. станом на момент відкриття виконавчого провадження (09.11.2018 року) сплачено не було та на даний час не сплачено.

Отже, станом на теперішній час рішення суду не виконано у повному обсязі, а саме: не проведено виплату заборгованості, як того вимагає рішення суду, а здійснено лише перерахунок пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб".

Також слід зазначити, що на даний час виконавче провадження ще не закінчено, оскільки судове рішення повністю не виконано.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що відповідач, виносячи оскаржувані постанови від 09.11.2018 року ВП №57655903 про відкриття виконавчого провадження в частині стягнення виконавчого збору та про стягнення виконавчого збору у розмірі 14892 грн., діяв на підставі Закону України "Про виконавче провадження" та у межах своїх повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

За таких обставин, позовні вимоги Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 5-6, 9, 72, 77, 90, ч.9 ст.205, ч.4 ст.229, ст.ст. 241-246, 268, 269, 287, п.15.5 ч.1 розділу VII КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65107, код ЄДРПОУ 20987385) до Управління ДВС Головного територіального управління юстиції в Одеській області (площа Бориса Деревянка, 1, м. Одеса, 65104, код ЄДРПОУ 34929741) про визнання протиправними та скасування постанов старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ в Одеській області Носенка С.Б. ВП №57655903 від 09.11.2018 року про відкриття виконавчого провадження в частині стягнення виконавчого збору та ВП №57655903 про стягнення виконавчого збору від 09.11.2018 року у розмірі 14892 грн. - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення до П'ятого апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд з одночасною подачею копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Суддя В.В. Андрухів

.