Рішення № 78759956, 20.11.2018, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2018 року м. ПолтаваСправа № 1640/3363/18

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Головка А.Б.,

за участю:

секретаря судового засідання - Крутько О.В.,

позивача - ОСОБА_1,

представників відповідача - Єрмолаєвої В.В., Артамонової О.А.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області про зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

21 вересня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області, з урахуванням клопотання про уточнення позовних вимог, про зобов'язання на виконання постанови Ленінського районного суду м. Полтави від 28.08.2017, яка набрала законної сили 24.10.2017, призначити пенсію ОСОБА_1 із 21.11.2017 у розмірі 7819,28 грн. на підставі поданих ним довідок із Головного управління статистики у Полтавській області від 20.11.2017 № 17-55/697 та № 17-55/698 відповідно до Закону України "Про державну службу".

В обґрунтування своїх вимог посилався на те, що постановою Ленінського районного суду м. Полтава від 28.08.2017 у справі № 553/1246/17 скасувавши рішення Пенсійного фонду щодо призначення пенсії суд вказав на процедуру реалізації права позивача на повторне призначення пенсії згідно із Законом України "Про державну службу", оскільки цей Закон надає право держаному службовцеві лише один раз звертатись за призначенням пенсії.

Позивач в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.

Представники відповідача в судовому засіданні заперечували проти позовних вимог, просили відмовити в задоволенні позову. У відзиві на позов відповідач зазначив, що Законом України "Про державну службу", який набрав чинності з 01.05.2016, не передбачено проведення перерахунків раніше призначених державним службовцям пенсій /а.с. 24-25/.

Заслухавши пояснення сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що 31 березня 2015 року позивач звільнився з посади начальника відділу Головного управління статистики у Полтавській області у зв'язку з виходом на пенсію.

Із вересня 2014 року отримував пенсію відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

22 серпня 2016 року подав документи до Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду У країни Полтавської області для призначення пенсії згідно з пунктом 12 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII "Про державну службу".

Розпорядженням № 144361 від 05.12.2016 року позивачу призначено пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу".

Рішенням Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області від 05.12.2016 № 534 позивачу відмовлено у врахуванні суми граф "інші виплати" довідки № 17-55/499 /а.с. 53/.

Постановою Ленінського районного суду м. Полтава від 28.08.2017 у справі № 553/1246/17 адміністративний позов ОСОБА_1 до Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області про зобов'язання вчинити дії задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області від 05.12.2016 № 534 щодо призначення йому пенсії за його заявою від 22.08.2016 відповідно до Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII "Про державну службу", як таке, що порушує право ОСОБА_1 на отримання пенсії у розмірі, обрахованому на підставі поданих позивачем 22.08.2016 документів і позбавляє його права відмови від призначення пенсії у зв'язку із зміною параметрів визначення розміру пенсії та поновити його право повторно зібрати та подати необхідні документи для призначення пенсії згідно Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII "Про державну службу", виходячи з правових умов, які настали після 14.09.2016, тобто з часу набуття чинності постанови Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 № 622 /а.с. 10-12/.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2017 у справі № 553/1246/17 постанову Ленінського районного суду м. Полтава від 28.08.2017 у справі № 553/1246/17 залишено без змін /а.с. 43-45/.

21.11.2017 ОСОБА_1 звернувся до Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області із заявою про перерахунок пенсії на підставі довідок від 20.11.2017 № 17-55/697 та № 17-55/698 на виконання ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2017 у справі № 553/1246/17 та постанови Ленінського районного суду м. Полтава від 28.08.2017 у справі № 553/1246/17 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 № 622 /а.с. 56-57/.

Рішенням Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області від 27.11.2017 № 584 відмовлено ОСОБА_1 в перерахунку пенсії, у зв'язку із відсутністю правових підстав /а.с. 54-55/.

Не погодившись із вказаним рішенням позивач звернувся до суду з цим позовом.

13.11.2018 позивачем подано до суду клопотання про підтвердження дотримання строку звернення до адміністративного суду, у якому викладено перебіг подій, які передували зверненню до суду з цим позовом, та підтверджують дотримання ним строку звернення до суду відповідно до статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд вважає поважними причини пропуску строку звернення до суду з цим позовом, викладені у клопотанні позивача від 13.11.2018.

З 01.05.2016 набрав чинності ЗУ "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII (далі - Закон 889-VIII). Закон України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-ХІІ втратив чинність, крім ст. 37.

Пунктами 10, 12 Розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону 889-VIII надано право, за дотримання визначених цими пунктами умов, на призначення пенсії за віком відповідно до ст. 37 ЗУ "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-ХІІ.

Постановою Ленінського районного суду м. Полтави від 28.08.2017 по справі № 553/1246/17, зокрема, зобов'язано поновити право ОСОБА_1 повторно зібрати та подати необхідні документи для призначення пенсії згідно ЗУ "Про державну службу" від 10.12.2015, виходячи з правових умов, які настали після 14.09.2016.

Відповідно до частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у яких беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини.

Тобто, право подачі необхідних документів для призначення пенсії згідно ЗУ "Про державну службу" від 10.12.2015, встановлено судовим рішенням та при розгляді даного позову не потребує доказуванню.

Як вбачається, вказаним рішенням суду Управління зобов'язано повторно розглянути документи ОСОБА_1 для призначення пенсії.

Разом з тим, відповідач на виконання вказаного рішення суду розглянув заяву ОСОБА_1 як заяву про перерахунок пенсії, а не призначення пенсії, у зв'язку із чим суд вважає протиправним рішення Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області від 27.11.2017 № 584, прийняте за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 21.11.2017.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання на виконання постанови Ленінського районного суду м. Полтави від 28.08.2017, яка набрала законної сили 24.10.2017, призначити пенсію ОСОБА_1 із 21.11.2017 у розмірі 7819,28 грн. на підставі поданих ним довідок із Головного управління статистики у Полтавській області від 20.11.2017 № 17-55/697 та № 17-55/698 відповідно до Закону України "Про державну службу", суд дійшов до наступного висновку.

Дискреційні повноваження являють собою сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.

Отже, дискреційне право органу виконавчої влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним, розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.

Наділивши державні органи та осіб, уповноважених на виконання функцій держави дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави та особам уповноважених на виконання функцій держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.

Згідно з Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Враховуючи зазначене, вказана позовна вимога задоволенню не підлягає.

Проте, з метою захисту прав позивача згідно з частиною другою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправним та скасувати рішення Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області від 27.11.2017 № 584; зобов'язати Полтавське об'єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області розглянути питання щодо призначення пенсії ОСОБА_1 відповідно до Закону України "Про державну службу" згідно його заяви від 21.11.2017 на підставі довідок Головного управління статистики у Полтавській області від 20.11.2017 №№ 17-55/697, 17-55/698.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

З огляду на викладене, відповідач як суб'єкт владних повноважень, на якого частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок щодо доказування правомірності своїх дій та рішень, не довів суду правомірності свого рішення.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відтак, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Враховуючи, що при зверненні із даним позовом позивачем сплачено судовий збір в розмірі 704,80 грн., суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області витрати зі сплати судового збору у розмірі 352,40 грн.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 36004, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області (вул. Івана Мазепи, 30, м. Полтава, 36040, код ЄДРПОУ 40383769) про зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області від 27.11.2017 № 584.

Зобов'язати Полтавське об'єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області розглянути питання щодо призначення пенсії ОСОБА_1 відповідно до Закону України "Про державну службу" згідно його заяви від 21.11.2017 на підставі довідок Головного управління статистики у Полтавській області від 20.11.2017 №№ 17-55/697, 17-55/698.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 36004, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області (вул. Івана Мазепи, 30, м. Полтава, 36040, код ЄДРПОУ 40383769) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 352,40 грн (триста п'ятдесят дві гривні сорок копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 26 листопада 2018 року.

Суддя А.Б. Головко