Рішення № 78759919, 20.12.2018, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1340/3453/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2018 року

Львівський окружний адміністративний суд в складі :

головуючого - судді Кухар Н.А.

секретаря судового засідання Шавель М.М.

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - Войтків З.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними та скасувати податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_3 звернулась до суд з позовом до Головного управління ДФС у Львівській області та просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 22.03.2018 року № 0116521307 та №0116511307.

Позивач, обґрунтовуючи позовну заяву, посилалась на безпідставність висновків відповідача про заниження позивачем податку на доходи фізичних осіб та військового збору від отриманого доходу у вигляді додаткового блага за 2015 рік, оскільки згідно пункту 8 підрозділу 1 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України (далі - ПК України) не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року. Зазначила, що після прощення кредиту нею було сплачено податки. Крім того, позивач просить скасувати оскаржувані рішення у зв»язку з тим, що її не було повідомлено про проведення перевірки.

Відповідач подав відзив на позов, у якому зазначив, що сума основного боргу (тіла кредиту), анульованого кредитором за його самостійним рішенням до закінчення строку позовної давності, відповідно до підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України є додатковим благом, а тому підлягає включенню до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, у зв'язку з чим визначення позивачу грошових зобов'язань по податку з доходів фізичних осіб та військовому збору є правомірним та відсутні підстави для застосовування до спірних правовідносин положень пункту 8 підрозділу 1 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, оскільки обставини прощення (анулювання) розміру різниці, розрахованої згідно цієї норми, відсутні.

03.08.2018 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання. 09.10.2018 року продовжено підготовче засідання на 30 днів, 13.11.2018 року витребувано від ПАТ «Укрсиббанку» документи щодо прощення боргу позивачу. 11.12.2018 року закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду. За клопотання представника позивача судове засідання проводилось в режимі відео конференції з Дрогобицьким міськрайонним судом.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив задоволити, представник відповідача позов не визнав просив відмовити у задоволенні.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, суд встановив наступне.

Між позивачем та ПАТ «Укрсиббанк» укладено договір від 14 лютого 2007 року №11117589000, відповідно до умов якого позивачем отримано в кредит кошти в сумі 30430,0 швейцарських франків.

У подальшому позивачем подано заяву 07.10.2015 р. щодо розгляду питання про погашення заборгованості шляхом участі в Акції, що спрямована на погашення довгострокової простроченої заборгованості клієнтів роздрібного бізнесу. Сума боргу складає: -9 343,32 шв.фр по основному боргу та 1760,31 шв.фр. по нарахованих процентах.

У цей же день позивачем подана заява, згідно якої позивач зазначає, що ознайомлена з умовами Акції, спрямованої на погашення довгострокової простроченої заборгованості клієнтів роздрібного бізнесу та розуміє, що за результатами участі в Акції, її буде частково анульовано борг по Договору від 14 лютого 2007 року №11117589000, що в свою чергу призведе до виникнення в нею доходу у вигляді додаткового блага та необхідності, відповідно до вимог пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 та п. 167.1 ст.167 ПК України, відобразити такий дохід у річній податковій декларації з податку на доходи фізичних осіб та самостійно сплатити податок на доходи фізичних осіб з такого доходу, а також сплатити військовий збір відповідно до п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України.

07.10.2015 року ПАТ «Укрсиббанк» скерував позивачу повідомлення про анулювання боргу, у якому повідомив, що прийнято рішення про анулювання кредитної заборгованості позивача, що становить 5551,63 шв.франків 63 сантими, а саме: сума основного боргу - 5530,03 шв.фр., що складає 120 687,59 грн.59 коп по курсу НБУ станом на 07.10.2015 р. та сума процентів 21,60 шв.франків, що складає 471,40 грн. Звернуто увагу позивача на те, що анульована сума заборгованості за основним боргом є доходом, отриманим як додаткове благо і позивачу необхідно самостійно сплатити податок на доходи фізичних осіб з такого доходу та відобразити його у річній податковій декларації з податку на доходи фізичних осіб а також сплатити військовий збір.

Дане повідомлення позивач отримала 08.10.2015 р.

11.07.2016 року позивач сплатила податок на доходи фізичних осіб в сумі 7490 грн та 749 грн військового збору.

У подальшому відповідачем за результатами проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки позивача складено акт від 02 березня 2018 року №549/13-01-13-07/НОМЕР_2, яким встановлено порушення ОСОБА_3:

-абз д підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, п 167.1 ст.167 ПК України, донараховано податок на доходи фізичних осіб за 2015 р на суму 16038,52 грн.;

- пп 1.2, пп 1.3, пп 1.5, пп 1.6 р.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, підпункту 168.1.1, підпункту 168.1.2 пункту 168.1 статті 168 ПК України, в результаті чого донараховано військового збору за 2015 рік на суму 1061,27 грн.

На підставі вказаного акту перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 22 березня 2017 року: №0116521307, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок з доходів фізичних осіб» на загальну суму 20 048 грн.15 коп., (за основним платежем 16038,52 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 4009,63 грн.); №0116511307, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «військовий збір» на загальну суму 1326,59 грн. (за основним платежем 1061,27 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 265,32 грн.).

Відповідно до ст. 62 ПК України податковий контроль здійснюється шляхом: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин; моніторингу контрольованих операцій та опитування посадових, уповноважених осіб та/або працівників платника податків відповідно до статті 39 цього Кодексу.

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з п.п. 75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Відповідно до п. 78.4,78.5 ст.78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки. Допуск посадових осіб контролюючих органі до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна позапланова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу.

Відповідно до п. 79.1 ст.79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Відповідно до п. 79.2, 79.3 ст.79 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки. Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов'язкова.

При цьому, незважаючи на проголошену пунктом 79.3 статті 79 ПК України необов'язковість присутності платника податків під час проведення документальних невиїзних перевірок, останній має право бути присутнім, що також узгоджується із приписами підпункту 17.1.6пункту 17.1 статті 17 ПК України.

Суд зазначає, що сам вид перевірки (позапланова невиїзна), без надання платнику податків права на подання відповідних пояснень та документів, що стосуються предмету перевірки, позбавляє контролюючий орган можливості об'єктивно здійснити аналіз законності діяльності такого платника й дійти обґрунтованих висновків стосовно податкового правопорушення.

Отже, з наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку.

Невиконання вимог пункту 79.2 статті 79 ПК України призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої, а саме - компетенції у податкового органу на прийняття акту індивідуальної дії (податкового повідомлення-рішення).

Наведене правозастосування узгоджується з висновками Верховного Суду України у постанові від 27.01.2015 (справа №21-425а14), а також Верховного Суду у постановах від 06.02.2018 (справа №802/1241/17-а), від 21.02.2018 (справа №821/371/17) та від 15.08.2018 (справа №806/831/16).

Як вбачається із матеріалів справи повідомлення про проведення перевірки разом з наказом від 01.02.2018 №660 про проведення позапланової невиїзної перевірки позивача, податковим органом надіслано поштою 05.02.2018, яке, згідно листа укрпошти, вручено позивачу лише 01.03.2018, тобто після завершення перевірки (перевірка проводилась з 19.02.2018 по 23.02.2018).

З огляду на обставини неотримання позивачем повідомлення про проведення перевірки та копії наказу до проведення перевірки позбавило його можливості реалізації свого права на ознайомлення із ними до початку здійснення контрольного заходу та подання відповідних пояснень й документів. Як наслідок акт такої перевірки з викладеними у ньому висновками, є доказом, здобутим з порушенням закону, й не має юридичної значимості, а тому прийняті на його підставі податкові повідомлення-рішення не можуть бути визнані правомірними.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як закріплено частиною другою статті 2 КАС України, У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до положень, закріплених частиною 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Як зазначено частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (стаття 90 КАС України).

Отже, розглянувши усі подані документи і матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позов слід задоволити повністю.

Судові витрати належить стягувати в користь позивача.

Керуючись ст.ст. 72,77,94, 241 -246 КАС України , суд -

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_3 до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними та скасувати податкових повідомлень-рішень задоволити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 22.03.2018 р. №0116511307 та №0116521307, винесені Головним управлінням ДФС у Львівській області.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Львівській області ( 79003, м.Львів вул. Стрийська,35 код ЄДРПОУ 39462700) в користь ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1, ід.№ НОМЕР_2) 704,80 (сімсот чотири грн.80коп) грн. судових витрат.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Апеляційна скарга на рішення подається протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Львівський окружний адміністративний суд

Повний текст рішення складено 21 грудня 2018 року.

Суддя Кухар Н.А.