Рішення № 78759838, 21.12.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/6092/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2018 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Завальнюка І.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, третя особа - Одеський обласний військовий комісаріат, про визнання протиправної бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просить визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови у перерахунку та виплати раніше призначеної пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки від 23.08.2018 № 1-26.7-3912 «Про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії» за посадою заступника керівника польотів (оперативного чергового) центру організації повітряного руху служби аеронавігаційного обслуговування РСП, наданої Державним підприємством обслуговування повітряного руху України; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу із розрахунку 86% від грошового забезпечення для обчислення пенсії з 01.03.2018 на підставі довідки від 23.08.2018 № 1-26.7-3912 «Про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії», наданої Державним підприємством обслуговування повітряного руху України, без обмежень максимального розміру пенсії в сумі 22742,70 грн. та стягнути заборговану суму на користь позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що наказом Міністра оборони України від 19.10.1999 № 600 був відряджений у розпорядження Державного підприємства обслуговування повітряного руху України. Наказом Міністра оборони України від 07.10.2004 позивач звільнений у запас, у зв'язку із чим виключений зі списків особового складу Одеського ОСП (регіонального структурного підрозділу) Державного підприємства обслуговування повітряного руху України. При звільненні позивачу видана довідка про розмір грошового забезпечення, на підставі якої ГУ ПФУ в Одеській області призначено з 01.12.2004 пенсію за вислугу 32 років в розмірі 86% грошового забезпечення. На виконання постанови КМУ № 103 від 21.02.2018 ГУ ПФУ в Одеській області здійснило перерахунок пенсії позивачу без урахування довідки Державного підприємства обслуговування повітряного руху України від 23.08.2018 № 1-26.7-3912. Крім того, процедури призначення та перерахунку пенсії різні за змістом та механізмом їх проведення, а тому при перерахунку пенсії відповідним категоріям військовослужбовців має застосовуватись норма, що визначає розмір грошового забезпечення у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії, тобто 86%. Однак відповідачем необґрунтовано застосовано обмеження максимального розміру пенсії, що призвело до порушення прав позивача, що зумовило його звернутись за судовим захистом.

Ухвалою судді від 03.12.2018 відкрито провадження у справі та постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

18.12.2018 до канцелярії суд від представника відповідача надійшов (вх. № 39543/18) відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити, зважаючи на те, що листом головного управління від 28.02.2018 № 3192/03 направлено до Одеського обласного військового комісаріату запит щодо надання довідок про розміри грошового забезпечення для проведення перерахунку пенсії та надано списки осіб, пенсії яких підлягають перерахунку. На підставі списків осіб, пенсії яких підлягають перерахунку, Одеським обласним військовим комісаріатом головному управлінню передана довідка від 02.04.2018 №ЮО104771 про розмір грошового забезпечення для перерахунку позивачу пенсії згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" за нормами, чинними на 01.03.2018. На виконання вищезазначеної Постанови № 103 головним управлінням 17.04.2018 проведено перерахунок пенсії позивачу з 01.01.2018 на підставі довідки про розмір грошового забезпечення наданої уповноваженим органом. На момент проведення перерахунку довідка Одеського обласного військового комісаріату від 02.04.2018 є чинною, її не було відкликано, а довідка Державного підприємства обслуговування повітряного руху України від 23.08.2018 № 1-26.7-3912 взагалі надійшла через п'ять місяців після проведення відповідного перерахунку пенсії. Таким чином, перерахунок пенсії позивачу головним управлінням здійснено згідно довідки Одеського обласного військового комісаріату від 02.04.2018 та відповідно до вимог чинного законодавства. Крім того, Пенсійний фонд України листом від 28.11.2018 за вих. № 39702/02-12 зазначив, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" перерахунок пенсій колишнім військовослужбовцям, які були відряджені для проходження служби до Державного підприємств обслуговування повітряного руху України проводиться на підставі довідок, виданих уповноваженим органом Міністерства оборони України за посадами, які ці особи займали до відрядження (копія листа додасться). Враховуючи викладене, для проведення перерахунку пенсії на підставі довідки Державного підприємства обслуговування повітряного руху України від 23.08.2018 № 1-26.7-3912 підстави відсутні. Також внесенням змін до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» зменшенням максимального розміру пенсії з 90% до 70% грошового забезпечення право позивача на пенсію не скасовано, тоді як обмеження максимального розміру пенсії було закладено в цій статті також й у первісній редакції. Вказаними змінами не відбулося звуження обсягу існуючого права позивача на призначення пенсії, так само як і не відбулося факту скасування чи звуження обсягу досягнутих права за критеріями, зазначеними в рішення КСУ від 22.09.2005 № 5-рп/2005.

Згідно ст.263 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його часткового задоволення.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 1972 проходив військову службу. Наказом Міністра оборони України від 19.10.1999 № 600 був відряджений у розпорядження Державного підприємства обслуговування повітряного руху України. Наказом Міністра оборони України від 07.10.2004 позивач звільнений з посади заступника керівника польотів Одеського РСП (регіонального структурного підрозділу) у запас, у зв'язку із чим виключений зі списків особового складу Одеського РСП Державного підприємства обслуговування повітряного руху України.

При звільненні позивачу видана довідка про розмір грошового забезпечення, на підставі якої ГУ ПФУ в Одеській області призначено з 01.12.2004 пенсію за вислугу 32 років 02 міс. в розмірі 86% грошового забезпечення (а.с.19).

На виконання постанови Кабінету Міністрів України «Про перерахунок пенсії особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» № 103 від 21.02.2018 позивачу в березні 2018 р. проведено перерахунок пенсії з урахуванням основного розміру грошового забезпечення позивача у розмірі 70% на підставі довідки Одеського обласного військового комісаріату від 02.04.2018 №ЮО 104771.

При цьому в зазначеній довідці від 02.04.2018 №ЮО 104771 вказано розмір грошового забезпечення позивача з урахуванням посадового окладу 2004 року, тобто на день звільнення позивача з Украероруху.

17.08.2018 Державне підприємство обслуговування повітряного руху України направило повідомлення № 1-26.7-3813 про зміну складової грошового забезпечення відповідної категорії військовослужбовців до Міністерства оборони України та Департаменту фінансів.

Наказом Державного підприємства обслуговування повітряного руху України від 07.05.2018 № 227 «Про затвердження переліку посад, з яких були безпосередньо звільнені військовослужбовці та переліку окладів за займаними посадами за прирівняними посадами» відрядженим до Украероруху військовослужбовцям з 01.03.2018 збільшено розмір грошового забезпечення за прирівняною посадою заступника керівника польотів (оперативного чергового) центру організації повітряного руху служби аеронавігаційного обслуговування РСП.

На підставі вищезазначеного наказу ДП обслуговування повітряного руху України видано довідку від 23.08.2018 № 1-26.7-3912, яка оформлена згідно з додатком № 2, затвердженого постановою КМУ № 45 від 13.02.2008, та яка була направлена до Одеського обласного військового комісаріату, яким у свою чергу, довідку направлено до ГУ ПФУ в Одеській області.

Однак, згідно листа від 11.10.2018 № 2343/Т-11 ГУ ПФУ в Одеській області відмовило в реалізації довідки, вважаючи відсутніми підстави для перерахування пенсії.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв'язок у їх сукупності, суд вважає вищезазначені дії ГУ ПФУ в Одеській області необґрунтованими, а позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню у зв'язку з наступним.

Пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 19 липня 1999 року № 1281 «Про створення об'єднаної цивільно-військової системи організації повітряного руху України» передбачено, зокрема, що грошове та матеріальне забезпечення військовослужбовців, відряджених до Украероруху, потрібно здійснювати у порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2001 року №104 «Про порядок і норми грошового та матеріального забезпечення військовослужбовців Збройних Сил, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, інших військових формувань, осіб начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби, відряджених до державних органів, установ та організацій».

Відповідно до пункту 80 Положення про проходження військової служби відповідними категоріями військовослужбовців, затвердженого Указом Президента України від 7 листопада 2001 року № 1053/2001, пенсійне забезпечення звільнених у запас або у відставку відряджених військовослужбовців здійснюється на загальних підставах, передбачених законодавством для військовослужбовців.

За правилами пункту 1 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 №45 (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), перерахунок раніше призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» пенсій проводиться у разі прийняття рішення Кабінетом Міністрів України про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення для відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом, або у зв'язку із введенням для них нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, установлених законодавством.

Абзацом сьомим пункту 3 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» встановлено, що особам, що відряджалися для виконання службових обов'язків до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших установ, організацій і підприємств та були звільнені із служби у зв'язку з виходом на пенсію безпосередньо з посад, на яких вони перебували, перерахунок пенсій провадиться на підставі довідок про розмір грошового забезпечення, виданих зазначеними органами, установами, організаціями і підприємствами.

Пунктом 5 постанови Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» передбачено, що керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання, надано право установлювати посадові оклади військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу, посади яких не передбачені цією постановою, у відповідних випадках.

Аналіз частини 3 статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» дає підстави для висновку про те, що підставою для проведення перерахунку пенсії є фактична зміна хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, проведена на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, наділеного правом встановлювати чи змінювати види грошового забезпечення військовослужбовців.

Кабінет Міністрів України делегував керівникам державних органів своє право визначати розміри посадових окладів, тому наказ Державного підприємства обслуговування повітряного руху України від 20 січня 2017 року № 20 «Про підвищення посадових окладів військовослужбовцям, відрядженим до Украероруху», яким підвищено з 1 січня 2017 року посадові оклади військовослужбовців, відряджених до Украероруху, є підставою для перерахунку пенсії відповідно до частини третьої статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Отже, оскільки наказом Державного підприємства «Украерорух» від 07.05.2018 № 227 «Про затвердження переліку посад, з яких були безпосередньо звільнені військовослужбовці та переліку окладів за займаними посадами за прирівняними посадами», відрядженим до Украероруху військовослужбовцям з 01.03.2018 збільшено розмір грошового забезпечення за прирівняною посадою заступника керівника польотів (оперативного чергового) центру організації повітряного руху служби аеронавігаційного обслуговування РСП, й позивачу видано довідку № 1-26.7.-3912 від 23.08.2018 для перерахунку пенсії, суд погоджується з доводами позивача про те, що пенсія військовослужбовців, зокрема позивача, відряджених до Украероруху, підлягає перерахунку відповідно до частини третьої статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у зв'язку зі зміною розміру грошового забезпечення на підставі зазначеного наказу державного органу (Державного підприємства обслуговування повітряного руху України), якому Кабінет Міністрів України делегував своє право визначати розміри посадових окладів. Відмова ж відповідача у перерахунку пенсії, мотивована тим, що вказані вище накази не є підставою для перерахунку пенсії, та посилання на чинну довідку обласного військового комісаріату від 02.04.2018 №ЮО 104771, в якій зазначено розмір грошового забезпечення станом на 01.12.2004, ґрунтується на хибному тлумаченні законодавства.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм права висловлена Верховним Судом України у постанові від 5 липня 2016 року у справі 461/2167/14-а) та Верховним Судом у постановах від 24 квітня 2018 року у справі № 461/939/17 та від 10 липня 2018 року у справі № 461/6479/16-а, від 16 жовтня 2018 року у справі № 522/16882/17, від 06 листопада 2018 року у справі № 522/3093/17.

Положення статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» про те що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність доповнено згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року № 848-VIII.

Зазначене положення в цілому визнано неконституційним відповідно до рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20 грудня 2016 року.

Згідно із пунктом другим резолютивної частини рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20 грудня 2016 року, зокрема, частина 7 статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» втратила чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Таким чином, з 20 грудня 2016 року відсутня частина 7 статті 43 в Законі України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 6 грудня 2016 року №1774-VIII, який відповідно до Прикінцевих положень цього Закону, набрав чинності з 1 січня 2017 року, у частині 7 статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» слова і цифри «у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року» замінено словами і цифрами «по 31 грудня 2017 року».

Таким чином, буквальне розуміння змін внесених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 6 грудня 2016 року №1774-VIII з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20 грудня 2016 року дозволяє стверджувати, що у Законі України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» відсутня частина 7 статті 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр є нереалізованими.

Це означає, що стаття 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» не передбачає положення про те, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів.

Отже, внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 6 грудня 2016 року №1774 до частини 7 зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.

Даний висновок узгоджується із позицією, що викладена в постановах Верховного Суду від 3 жовтня 2018 року у справі № 127/4267/17 та від 16 жовтня 2018 року у справі № 522/16882/17.

За таких обставин, враховуючи, що факт обмеження позивачу пенсії максимальним розміром 70% грошового забезпечення підтверджений матеріалами справи, зміст та обсяг досягнутих соціальних гарантій не може бути звужено через внесення змін до законодавства, шляхом ігнорування рішень Конституційного Суду України та конституційних прав.

Відтак, здійснення ГУ ПФУ в Одеській області перерахунку пенсії позивача із застосуванням максимального розміру пенсії, обмеживши її розмір 70%, здійснено відповідачем неправомірно.

Вирішуючи спір, суд враховує, що відповідачем не дотримано принципу «правомірних або законних очікувань» та захисту прав людини через призму цього принципу.

Сутність вказаного принципу ЄСПЛ cформував, зокрема, у справах «Пайн Велі Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії» та «Ф'едоренко проти України», зазначивши, що відповідно до прецедентного права органів, які діють на підставі Конвенції, право власності може бути «існуючим майном» або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності (cf., Pressos Compania Naviera S.A. v. Belgium, рішення від 20.11.1995; п.21 рішення «Федоренко проти України»).

У межах вироблених ЄСПЛ підходів до тлумачення поняття «майно», а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як «наявне майно», так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого «права власності» (пункт 74 Рішення ЄСПЛ від 2 березня 2005 року у справі «Von Maltzan and Others v. Germany»), ЄСПЛ робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що може вважатися «активом»: вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема, є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) - на момент дії цієї норми є «активом», на який може розраховувати громадянин як на свою власність.

Статтю 1 вказаного Першого протоколу слід застосовувати для захисту «правомірних (законних) очікувань» щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності. Правомірні очікування виникають в особи, якщо вона дотримала всіх вимог законодавства для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, а тому мала всі підстави вважати таке рішення дійсним і розраховувати на певний стан речей. Тобто в зазначених рішеннях ЄСПЛ установив, що наявність «правомірних (законних) очікувань» є передумовою для відповідного захисту. У свою чергу, умовою наявності «правомірних очікувань» у розумінні практики ЄСПЛ є достатні законні підстави. Інакше кажучи, «правомірні (законні) очікування» - очікування можливості здійснення певного права як прямо гарантованого, так і опосередкованого, у разі якщо особа прямо не виключена з кола осіб, які є носіями відповідного права.

Крім того, практикою ЄСПЛ сформовано підхід щодо розуміння правової визначеності як засадничої складової принципу верховенства права. Зокрема, у Рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 1999 року у справі «Брумареску проти Румунії» зазначено, що принцип правової визначеності є складовою верховенства права (пункт 61). Також у Рішенні від 13 грудня 2001 року в справі «Церква Бессарабської Митрополії проти Молдови» ЄСПЛ зазначив, що закон має бути доступним та передбачуваним, тобто вираженим з достатньою точністю, щоб дати змогу особі в разі необхідності регулювати його положеннями свою поведінку (пункт 109).

Розумними очікуваннями особи вважаються легітимні (або законні) і виправдані очікування набути майно або майнове право, які в практиці ЄСПЛ дістають правову охорону як майно. Поняття «законні очікування» (legitimate expectations) слід розглядати як елементи верховенства права та «юридичної визначеності» (legal certainty). Практика Суду ЄС і ЄСПЛ розглядає законні очікування як елемент правової визначеності в умовах відсутності єдиної теорії легітимних (законних) очікувань, придатних для всіх національних правопорядків.

Автономне поняття «законні очікування» не може протиставлятися положенням ч. 2 ст. 19 Конституції України про пріоритетність забезпечення правового порядку. Практикою ЄСПЛ і міжнародних арбітражів визнається, що принцип обґрунтованого очікування не може заперечувати право держав змінювати своє законодавство.

В рішенні від 26 червня 2014 року в справі «Суханов та Ільченко проти України»

ЄСПЛ наголосив, що зменшення розміру або припинення виплати установленої соціальної допомоги може становити втручання в право власності (п. 52).

Крім того, ЄСПЛ у своїй прецедентній практиці характеризує якість закону як правове положення, що може витримати перевірку його на якість, якщо це положення є достатньо чітким у переважній більшості справ, що їх розглядали національні органи („Ґавенда проти Польщі" від 14.03.2002).

Чинні положення національного законодавства потрібно формулювати так, щоб вони були достатньо доступними, чіткими і передбачуваними у практичному застосуванні („Броньовський проти Польщі" від 22.06.2004). Якість закону вимагає, щоб він був доступний для даної особи і вона також могла передбачити наслідки його застосування до неї та щоб закон не суперечив принципові верховенства права. Це означає, що в національному праві має існувати засіб правового захисту від свавільного втручання з боку державних органів у права, гарантовані Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Небезпека свавілля є особливо очевидною, коли виконавча влада здійснює свої функції закрито. Закон має містити досить зрозумілі й чіткі формулювання, які давали б громадянам належне уявлення стосовно обставин та умов, за якими державні органи уповноважені вдаватися до втручання в право („Аманн проти Швейцарії" від 16.02.2000).

Як зазначено вище, питання недопущення звуження змісту й обсягу існуючих прав і свобод, зокрема у сфері соціального забезпечення пенсіонерів, неодноразово було предметом конституційного розгляду. Втім, поширеною залишається практика шкодливого та очевидно неправомірного правозастосування органами Пенсійного фонду України приписів законодавства, що має наслідком щомісячне звуження обсягів прав та інтересів осіб, що призводить до недоотримання належних до сплати сум пенсійних виплат.

Згідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Вирішуючи спір, суд також враховує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Однак, наведені у відзиві аргументи відповідача на увагу не заслуговують, оскільки прямо суперечать чинному законодавству, зокрема пенсійним органом проігноровано приписи пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи", який прямо визначає, що обмеження пенсії максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія призначена до набрання чинності цим Законом.

Таким чином, при перерахунку пенсії відповідним категоріям військовослужбовців має застосовуватися норма, що визначає розмір грошового забезпечення у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії. Внесені Законами N 3668-VI та N 1166-VII зміни до частини 2 статті 13 Закону N 2262-XII щодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 80 %, а згодом 70 % грошового забезпечення не стосуються перерахунку вже призначеної пенсії. Процедури призначення та перерахунку пенсії різні за змістом і механізмом їх проведення.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України в постановах від 10.12.2013 № 21-420а13 та № 21-348а13, від 17.12.2013 № 21-445а13 та підтримана постановою Верховного Суду від 03.04.2018 по справі № 175/1665/17, яка в силу ч.5 ст.242 КАС України підлягає врахуванню при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Враховуючи викладене, відповідач, змінивши ОСОБА_3 основний розмір призначеної пенсії з 86% на 70%, - діяв протиправно, у зв'язку із чим суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_3 в цій частині є обґрунтованими та підлягаючими до задоволення.

В той же час, вимоги про стягнення заборгованої суми на користь позивача із врахуванням раніше виплачених сум до задоволення не підлягають, оскільки порушене право позивача, за захистом якого він звернувся до суду, повністю відновлюється відповідним зобов'язанням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату пенсії, та додаткового виду захисту у вигляді стягнення відповідних сум не потребує.

Судові витрати розподілити за правилами ст.139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 139, 242-246, 263 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (65122, АДРЕСА_1; ІПН НОМЕР_1) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83; код ЄДРПОУ 20987385), третя особа - Одеський обласний військовий комісаріат (65044, м. Одеса, вул. Пироговська, 6; код ЄДРПОУ 08402040), про визнання протиправної бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови у перерахунку та виплати раніше призначеної пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки від 23.08.2018 № 1-26.7-3912 «Про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії» за посадою заступника керівника польотів (оперативного чергового) центру організації повітряного руху служби аеронавігаційного обслуговування РСП, наданої Державним підприємством обслуговування повітряного руху України.

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 із розрахунку 86% від грошового забезпечення для обчислення пенсії з 01.03.2018 на підставі довідки від 23.08.2018 № 1-26.7-3912 «Про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії», наданої Державним підприємством обслуговування повітряного руху України, без обмежень максимального розміру пенсії в сумі 22742,70 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь Державного бюджету України (Отримувач: УК у м. Одесі/Київський р-н/22030101; Код отримувача: (ЄДРПОУ) 38016923; Номер рахунку: 34310206084032; Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); Код банку отримувача (МФО) - 899998; Наявність відомчої ознаки: « 84» Окружні адміністративні суди) судові витрати у розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири грн. 80 коп.).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Суддя І.В. Завальнюк

.