Рішення № 78759788, 20.12.2018, Одеський окружний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2018 року м. Одеса Справа № 1540/4445/18

Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Іванова Е.А.,

за участі: секретаря Ягенської К.О., позивача ОСОБА_1, представників позивача ОСОБА_2, відповідача Батракова Р.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області про скасування наказу відповідача №80-к від 14.03.2018 року "Про зміну істотних умов служби" та стягнення з відповідача на користь позивача 106869,06 грн., -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області, у якому з урахуванням уточненого адміністративного позову (а.с. 170-178) просить суд: скасувати наказ Головного управління №80-к від 14.03.2018 року "Про зміну істотних умов служби" та стягнути з відповідача на користь позивача 106869,06 грн.. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що наказом 29.01.2018 року позивач згідно наказу №09-ВД від 29.01.2018 року був направлений у відрядження на 30 діб з 01.02.2018 року по 03.03.2018 року до пункту пропуску «Рені-Джюрджюлешть». Для можливості виконати вказаний наказ позивач звернувся до керівника Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області із заявою вх..№68нв щодо компенсації поїздки і проживання в іншому населеному пункті. На момент дії вищевказаного наказу і по сьогоднішній день коштів на відрядження і відповіді на заяву позивач не отримав. 12.03.2018 року позивач написав службову записку на ім'я керівника відповідача за вх..№128нв для повідомлення його про його подальші дії. 14.03.2018 року позивачу зателефонували з управління персоналом та запросили ознайомитись з наказом. В цей же день позивач прибув до управління персоналом де його ознайомили з наказом №22-ВД від 13.03.2018 року, відповідно до якого його відряджали на 30 діб, з 19.03.2018 року по 19.04.2018 року до пункту пропуску «Староказаче-Тудора». 16.03.2018 року позивач отримав на банківську картку 1800 грн. на відрядження. В той же день 16.03.2018 року позивач відбув у відрядження до пункту пропуску «Староказаче-Тудора». 22.03.2018 року позивач повернувся до м. Одеси, так як виділенні кошти на відрядження скінчились, та повідомив керівництво про причини повернення та подав звіт про використання коштів. Після 22.03.2018 року і до моменту закінчення відрядження позивача не повідомляли про його подальші дії. 14.03.2018 року Головним управлінням Держпродспоживслужби в Одеській області прийнятий наказ №80-к «Про зміну істотних умов праці», відповідно до якого вирішено попередити про майбутні зміни істотних умов служби (переведення на інше робоче місце) ОСОБА_1, провідного спеціаліста сектору фітосанітарного контролю №2 відділу фітосанітарних заходів на кордоні управління фітосанітарної безпеки Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області, що він по закінченню двомісячного терміну з дати попередження про зміну істотних умов праці буде переведений на інше робоче місце за адресою: 6 км. від с. Староказаче, Білгород-Дністровського району, Одеської області, автошлях Р-72 «Контрольно - пропускний пункт «Старокозаче» - Білгород-Дністровський» та закріпити за ним зону обслуговування у пункту пропуску «Старокозаче-Тудора» відділу митного оформлення №1 митного поста «Аккерман». У період з 20.04.2018 року до 01.06.2018 року позивач перебував на лікарняному. 01.06.2018 року після виходу з лікарняного позивач з'явився до Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області і подав заяву за вх.. №384вн в якій повідомив, що не може виконати наказ №80-к від 14.03.2018 року про переведення, в зв'язку з тим, що не надав згоду на переведення на інше місце роботи та не отримував необхідних коштів передбачених ст. 120 КЗпП України. В зв'язку з неотриманням відповіді на його заяву позивач 06.06.2018 року повторно звернувся із службовою запискою в якій просив включити його до графіку чергувань СФК №2 МТП «Южний» та допустити до роботи. Не отримавши відповіді і будучи не допущеним до роботи 11.06.2018 року позивач повторно звернувся із службовою запискою щодо виплати йому заробітної плати та визначення робочого місця. У серпні позивач отримав відповідь датовану 02.07.2018 року з якої вбачалось, що відповідач наполягав на його переведенні і інший населений пункт, а питання заробітної плати ігнорував. В зв'язку з чим позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Представник відповідача Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області надав до суду письмовий відзив, який мотивований тим, що 14.03.2018 року відповідачем виданий наказ №80-к про зміну істотних умов служби ОСОБА_1. Із зазначеним наказом позивач був ознайомлений особисто 14.03.2018 року. Відповідно до положень ст. 43 ЗУ «Про державну службу» ОСОБА_1 в разі незгоди з вказаним наказом мав право протягом 60 днів подати до відповідача відповідну заяву. Протягом 60 днів від дати ознайомлення з вказаним наказом ОСОБА_1 не надав до відділу персоналом заперечень (незгоди) щодо зміни істотних умов служби та/або заяви про звільнення (припинення державної служби) у зв'язку із незгодою щодо зміни істотних умов служби, як передбачено ч. 4 ст. 43 ЗУ «Про державну службу». На час закінчення 60-денного терміну попередження за наказом від 14.03.2008 року №80-к ОСОБА_1 на службі був відсутній у зв'язку із хворобою, листи непрацездатності позивачем були надані у червні разом із заявою про неможливість виконання ним цього наказу та про незгоду із переведенням. До виконання наказу ОСОБА_1 не приступив. Не погодившись з вказаним наказом ОСОБА_1 подана скарга до Міжрегіонального управління Національного агентства України з питань державної служби в Одеській, Миколаївський та Херсонській областях, Автономоній республіці Крим та м. Севастополі (далі - Нацагенство). Нацагенством проведено позапланову виїзну перевірку стану дотримання вимог ЗУ «Про державну службу» та інших нормативно-правових актів України з питань державної служби у Головному управлінні Держпродспоживслужби в Одеській області. Відповідно до довідки №12/18 від 10.09.2018 року за результатами позапланової перевірки факти викладені в скарзі ОСОБА_1 не знайшли свого підтвердження. Щодо вимоги про стягнення середнього заробітку за період з 01.01.2018 р. по 31.09.2018 р. відповідач зазначає, що ОСОБА_1 наказом від 29.01.2018 р. № 08-ВД був направлений у відрядження з 01.02.2018 р. по 02.03.2018 р. Отже, в період не тільки до дати наказу (29.01.2018 р.), але й до дати запланованого наказом початку відрядження (01.02.2018 р.) позивач працював за своїм місцем роботи, що позивач і не спростовує. Таким чином, вимога про стягнення середнього заробітку за січень 2018 р. - за період, жодним чином не пов'язаний із оспорюваним позивачем відрядженням, - є безпідставною. Як зазначає у позові позивач, він з 20.04.2018 р. по 01.06.2018 р. хворів та перебував на лікарняному. Порядок надання працівникові соціальної допомоги за час тимчасової непрацездатності, викликаної хворобою, врегульований відповідними нормами чинного законодавства України. Після отримання листків тимчасової непрацездатності ОСОБА_1 АДЖ № 458370 та АДЖ № 458667 питання виплати позивачеві допомоги з тимчасової непрацездатності було вирішене у встановленому законодавством порядку (протокол № 16 від 14.06.2018 р. засідання комісії із соціального страхування). Таким чином, вимога про стягнення середнього заробітку з 20.04.2018 р. по 01.06.2018 р. - за період, жодним чином не пов'язаний із оспорюваними позивачем відрядженнями та зміною істотних умов праці, - є безпідставною. Відповідно до поданої ОСОБА_1 26.07.2018 р. заяви про надання щорічної відпустки наказом Головного управління від 30.07.2018 р. № 479-В позивачу на період з 10.08.2008 р. по 09.09.2018 р. включно було надано щорічну оплачувану відпустку тривалістю 30 календарних днів (з урахуванням одного святкового дня) та виплачено грошову допомогу у розмірі середньомісячної заробітної плати. Таким чином, вимога про стягнення середнього заробітку з 10.08.2018 р. по 09.09.2018 р. - за період, коли позивач перебував в оплачуваній відпустці, - є безпідставною.

Ухвалою суду від 05.09.2018 року позов залишений без руху.

Ухвалою суду від 14.09.2018 року заяву ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду задоволено, визнано поважними причини пропуску строку ОСОБА_1 звернення до суду та поновлено пропущений процесуальний строк, відкрито проваджену справі та вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 12.10.2018 року клопотання позивача задоволено частково.

Зобов'язано Головне управління Держпродспоживслужби в Одеській області надати протягом п'яти робочих днів з дня отримання копії ухвали до Одеського окружного адміністративного суду розташованого в м.Одесі вул.Фонтанска дорога 14 засвідчені належним чином копії документів.

Ухвалою суду від 13.11.2018 року у задоволенні клопотання представника відповідача про продовження підготовчого провадження по справі відмовлено.

Ухвалою суду від 13.11.2018 року клопотання позивача про продовження підготовчого провадження задоволено та продовжено підготовче провадження по справі.

Ухвалою суду від 10.12.2018 року суд зобов'язав Головне управління Держпродспоживслужби в Одеській області надати до суду довідку про розмір середньої заробітної плати ОСОБА_1 за листопад 2017-січень 2018 року, та довідку про розмір посадового окладу та надбавок які він мав право отримувати протягом січня 2018-листопад 2018 року.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позову та наявності підстав для його часткового задоволення.

Щодо позовної вимоги позивача про скасування наказу Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області №80-к від 14.03.2018 року "Про зміну істотних умов служби", суд зазначає наступне.

Відносини, що виникають у зв'язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням регулює Закон України "Про державну службу" від 10.12.2015 року № 889-VIII, який також визначає правовий статус державного службовця.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про державну службу", правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.

Відносини, що виникають у зв'язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом.

Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 прийнятий на службу до Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області відповідно до наказу від 26.04.2016 р. № 23-к за переведенням з Державної фітосанітарної інспекції Одеської області та призначений вказаним наказом на посаду державної служби - провідним спеціалістом сектору фітосанітарного контролю відділу фітосанітарних заходів на кордоні Управління фітосанітарної безпеки Головного управління.

У зв'язку із внесенням змін до штатного розпису Головного управління ОСОБА_1 наказом від 18.12.2017 р. №464/к переведений з посади провідного спеціаліста сектору фітосанітарного контролю на посаду провідним спеціалістом сектору фітосанітарного контролю №2, розташованого в м. Южному Одеської області, без зміни відділу та Управління,

Судом встановлено, що В.о. начальника управління фітосанітарної безпеки Непомяща І.П. 07.03.2018 року надала начальнику ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області Кустурову В.Б. службову записку, в якій в зв'язку з виробничою необхідністю та з метою реалізації постанови КМУ від 25.05.2016 року №364 «Деякі питання реалізації принципу «єдиного вікна» під час здійснення митного, санітарно-епідеміологічного, ветеринарно-санітарного, фіто санітарного, екологічного, радіологічного та інших видів державного контролю» та постанови КМУ від 05.11.2011 року №1031 «Деякі питання здійснення державного контролю товарів, що переміщуються через митний кордон України» просила відрядити провідного спеціаліста сектору фіто санітарного контролю ОСОБА_1 до пункту пропуску «Старокозаче-Тудора» відділу митного оформлення №1 митного поста «Аккерман» за адресою: 6 км. від с. Староказаче, Білгород-Дністровського району, Одеської області, автошлях Р-72 «Контрольно - пропускний пункт «Старокозаче» - Білгород-Дністровський» для здійснення фіто санітарного контролю з 19.03.2018 року на 30 діб (а.с. 60).

14.03.2018 року Головним управлінням Держпродспоживслужби в Одеській області прийнятий наказ №80-к «Про зміну істотних умов праці», відповідно до якого з посиланням на ст. 43 ЗУ «Про державну службу» на підставі службової записки в.о. начальника управління фіто санітарної безпеки від 07.03.2018 року, з метою реалізації постанови КМУ від 25.05.2016 року №364 вирішено попередити про майбутні зміни істотних умов служби (переведення на інше робоче місце) ОСОБА_1, провідного спеціаліста сектору фітосанітарного контролю №2 відділу фітосанітарних заходів на кордоні управління фітосанітарної безпеки Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області.

По закінченню двомісячного терміну з дати попередження про зміну істотних умов праці перевести ОСОБА_1 на інше робоче місце за адресою: 6 км. від с. Староказаче, Білгород-Дністровського району, Одеської області, автошлях Р-72 «Контрольно - пропускний пункт «Старокозаче» - Білгород-Дністровський» та закріпити за ним зону обслуговування у пункту пропуску «Старокозаче-Тудора» відділу митного оформлення №1 митного поста «Аккерман».

З вказаним наказом позивач був ознайомлений 14.03.2018 року (а.с. 58-59).

З 20.04.2018 року по 31.05.2018 року позивач перебував на лікарняному, що підтверджується листками непрацездатності №458667 та №458370 (а.с. 81-82).

В перший день після виходу з лікарняного на службу, 01.06.2018 року позивач подав заяву за вх..№384вн в якій він повідомив про незгоду з переведенням та, що не може виконати наказ від 14.03.2018 року №80-к «Про зміну істотних умов праці» (а.с. 101).

Постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2012 р. № 435 затверджено Перелік пунктів пропуску через державний кордон, в яких здійснюється переміщення товарів через митний кордон України, згідно якого пункт пропуску "Староказаче" є міжнародним пунктом пропуску для автомобільного сполучення на кордоні з Республікою Молдова.

Пункт пропуску «Старокозаче-Тудора» розташований в Одеській області, Білгород-Дністровський район, біля с. Старокозаче, та знаходиться на відстані 116,6 км. від обласного центру (м. Одеса.).

З наведеного слідує, що покладення на позивача виконання функцій державного фітосанітарного інспектора по сектору фітосанітарного конролю «Старокозаче-Тудора» передбачає переїзд до іншої місцевості.

Представник позивача пояснив суду, що видання оскаржуваного наказу відбулось через зміну істотних умов служби, про що зазначено в наказі.

У відповідності з п. 1 ч. 1 ст. 41 Закону України "Про державну службу", державний службовець з урахуванням його професійної підготовки та професійної компетентності може бути переведений без обов'язкового проведення конкурсу на іншу рівнозначну або нижчу вакантну посаду в тому самому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), - за рішенням керівника державної служби.

За приписами ч. 2 ст. 41 Закону України "Про державну службу" переведення здійснюється лише за згодою державного службовця.

Відповідно до положень ст. 43 ЗУ «Про державну службу» підставами для зміни істотних умов державної служби є:

1) ліквідація або реорганізація державного органу;

2) зменшення фонду оплати праці державного органу;

3) скорочення чисельності або штату працівників у зв'язку з оптимізацією системи державних органів чи структури окремого державного органу.

Не вважається зміною істотних умов державної служби зміна назви структурного підрозділу державного органу або посади, не пов'язана із зміною функцій державного органу та основних посадових обов'язків.

Зміною істотних умов державної служби вважається зміна:

1) належності посади державної служби до певної категорії посад;

2) основних посадових обов'язків;

3) умов (системи та розмірів) оплати праці або соціально-побутового забезпечення;

4) режиму служби, встановлення або скасування неповного робочого часу;

5) місця розташування державного органу (в разі його переміщення до іншого населеного пункту).

Про зміну істотних умов служби керівник державної служби письмово повідомляє державного службовця не пізніш як за 60 календарних днів до зміни істотних умов державної служби, крім випадків підвищення заробітної плати.

У разі незгоди державного службовця на продовження проходження державної служби у зв'язку із зміною істотних умов державної служби він подає керівнику державної служби заяву про звільнення на підставі пункту 6 частини першої статті 83 цього Закону або заяву про переведення на іншу запропоновану йому посаду не пізніш як за 60 календарних днів з дня ознайомлення з повідомленням про зміну істотних умов державної служби.

Якщо протягом 60 календарних днів з дня ознайомлення державного службовця з повідомленням про зміну істотних умов служби від нього не надійшли заяви, зазначені в абзаці другому цієї частини, державний службовець вважається таким, що погодився на продовження проходження державної служби.

У разі незгоди державного службовця із зміною істотних умов державної служби він має право оскаржити відповідне рішення в порядку, визначеному статтею 11 цього Закону.

Проте як вбачається з штатного розпису Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області на 2018 рік при порівнянні з штатним розписом на 2017 рік не відбувалось ні яких змін ні в кількості постів, ні в кількості осіб, які входять до їх складу, ні в загальній кількості працівників установи.

Відповідач не надав суду жодного доказу наявності підстав для зміни істотних умов служби позивача зазначених в ч. 1 ст. 43 «Про державну службу».

При цьому, у постанові Кабінету Міністрів України "Про гарантії та компенсації при переїзді на роботу в іншу місцевість" від 2 березня 1998 року № 255 під іншою місцевістю розуміється інший населений пункт.

Тобто, під іншою місцевістю слід розуміти інший населений пункт (місто, селище, село), аніж той, де розташовувалося підприємство, на якому працював працівник до переведення.

Головне управління Держпродспоживслужби в Одеській області розташоване за адресою: вул. 7-а Пересипська, 6, м. Одеса, та до видання оскаржуваного наказу позивач займав посаду державного фітосанітарного інспектора по сектору фітосанітарного конролю "Морський торговельний порт Южний", розташованого в м. Южному Одеської області, тобто в іншому населеному пункті.

Отже, покладення на позивача виконання функцій державного фітосанітарного інспектора по сектору фітосанітарного контролю "Старокозаче - Тудора" пов'язане з переїздом в іншу місцевість, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 41 Закону України "Про державну службу" та ст. 32 КЗпП України є переведенням на роботу в іншій місцевості (в іншому населеному пункті) та потребує згоди державного службовця.

Крім того, переїзд на роботу в іншу місцевість передбачає компенсацію, що передбачено ст. 120 КЗпП України.

02.03.1998 року Кабінетом Міністрів України прийнята постанова №255 «Про гарантії та компенсації при переїзді на роботу в іншу місцевість».

Вказаною постановою відповідно до ст. 12 ЗУ «Про оплату праці», та статті 120 КЗпП установлено, що працівникам у зв'язку з переведенням їх на іншу роботу, якщо це пов'язано з переїздом в іншу місцевість (в інший населений пункт), виплачуються:

а) вартість проїзду працівника і членів його сім'ї (крім випадків, коли власник або уповноважений ним орган надає для цього відповідні засоби пересування) у порядку і в розмірах, встановлених законодавством для відряджень;

б) витрати на перевезення майна залізничним, водним і автомобільним транспортом (загального користування) вагою до 500 кілограмів на самого працівника і до 150 кілограмів на кожного члена сім'ї, який переїжджає. За згодою сторони, яка приймає, можуть бути оплачені витрати на перевезення майна більшої ваги.

Як встановлено судом відповідачем коштів позивачу на переїзд не надавалось.

Крім того зміна істотних умов державної служби допускається тільки за наявності підстав для таких змін зазначених в ч. 1 ст. 43 ЗУ «Про державну службу». Якщо ж підстави відсутні, то власник не вправі одностороннє змінювати істотні умови державної служби.

Верховний суд України в пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» зазначив, що при змінах в організації виробництва і праці власник повинен додержуватися такого порядку. Спочатку видається наказ про внесення змін в організацію виробництва і праці. У ньому розкривається зміст цих змін, даються відповідні доручення посадовим особам для здійснення таких змін. Конкретні працівники, істотні умови праці яких у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці підлягають зміні, персонально попереджаються про те, що з такого-то конкретного дня (але не раніше ніж через два місяці після персонального попередження) змінюються істотні умови їх праці. Відділу кадрів наказом дається доручення ознайомити відповідних працівників з майбутніми змінами істотних умов праці під розписку. Протягом двох місяців від усіх відповідних працівників доцільно отримати письмову заяву про згоду продовжувати роботу після зміни істотних умов праці або про відмову від цього. Працівники вправі в будь-який час змінити своє рішення: скасувати раніше дану згоду на продовження роботи або дати згоду на продовження роботи, скасувавши раніше заявлену відмову від продовження роботи. Безпосередньо перед початком роботи відповідно до змінених істотних умов праці необхідно видати наказ, визначити щодо кожного працівника нові істотні умови праці, а також ознайомити працівників з новими інструкціями та іншими документами, що визначають умови проведення робіт. Працівники, які відмовилися продовжувати роботу у зв'язку із зміною істотних умов праці, підлягають звільненню на підставі п. 6 ст. 36 КЗпП.

В матеріалах справи наявні положення про сектори фітосанітраного контролю №2 (за яким був закріплений позивач, м. Южне) та №12 (до якого переводився позивач, с. Старокозаче), та вони є ідентичними зі змістом, тобто з них не вбачається зміна істотних умов служби (а.с. 218-225).

Також в матеріалах справи наявні штатні розписи Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області на 2017 та 2018 роки, та згідно з якими загальна кількість штатних посад у вказаних роках не змінилась та становила 389 посад.

В оскаржуваному наказі зазначено, що він прийнятий серед іншого з метою реалізації постанови КМУ від 25.05.2016 року №364 «Деякі питання реалізації принципу «єдиного вікна» під час здійснення митного, санітарно-епідеміологічного, ветеринарно-санітарного, фіто санітарного, екологічного, радіологічного та інших видів державного контролю».

Але, що саме повинен був реалізовувати позивач не зазначено, так як вищезазначена постанова містить вказівки лише для взаємодії державних органів вищого рівня і не містить ніяких практичних завдань для фітосанітарних інспекторів.

Суд зазначає, що Закон України «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законів України щодо запровадження механізму "єдиного вікна" та оптимізації здійснення контрольних процедур при переміщенні товарів через митний кордон України» від 06.09.2018 року №2530-VІІІ яким безпосередньо регламентовано роботу фітосанітарних інспекторів у сфері оформлення вантажів за принципом «єдиного вікна» набрав чинності тільки 04.10.2018 року, тоді як наказ про зміну істотних умов служби був виданий 14.03.2018 року.

Відповідно до ч. 8 ст. 11 ЗУ «Про державну службу» заявник має право оскаржити рішення, дії чи бездіяльність державних органів та їх посадових осіб, що перешкоджають реалізації прав, наданих йому цим Законом, до суду.

Відповідно до частин 4 та 5 ст. 43 ЗУ «Про державну службу» про зміну істотних умов служби керівник державної служби письмово повідомляє державного службовця не пізніш як за 60 календарних днів до зміни істотних умов державної служби, крім випадків підвищення заробітної плати.

У разі незгоди державного службовця на продовження проходження державної служби у зв'язку із зміною істотних умов державної служби він подає керівнику державної служби заяву про звільнення на підставі пункту 6 частини першої статті 83 цього Закону або заяву про переведення на іншу запропоновану йому посаду не пізніш як за 60 календарних днів з дня ознайомлення з повідомленням про зміну істотних умов державної служби.

Якщо протягом 60 календарних днів з дня ознайомлення державного службовця з повідомленням про зміну істотних умов служби від нього не надійшли заяви, зазначені в абзаці другому цієї частини, державний службовець вважається таким, що погодився на продовження проходження державної служби.

У разі незгоди державного службовця із зміною істотних умов державної служби він має право оскаржити відповідне рішення в порядку, визначеному статтею 11 цього Закону.

Суд також вважає, що позивач не пропустив 60-ти денний строк на подачу заяви про незгоду на переведення, так як закінчення 60-ти денного строку припало на 13 травня 2018 року, тобто день коли позивач перебував на лікарняному з якого вийшов на службу тільки 01.06.2018 року та одразу подав відповідачу заяву про незгоду за наказом, а тому його повинні були допустити до роботи на пост «Южний».

Таким чином суд доходить висновку, що покладення на позивача виконання функцій державного фітосанітарного інспектора по сектору фітосанітарного конролю "Старокозаче-Тудора" наказом від 14 березня 2018 року №80-к здійснено з порушенням Закону України "Про державну службу", за відсутності встановлених ч. 1 ст. 43 ЗУ «Про державну службу» підстав для змін істотних умов служби, а тому вказаний наказ є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо позовної вимоги позивача про стягнення з відповідача на користь позивача 106869,06 грн., суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що 29.01.2018 року відповідачем виданий наказ №09-ВД від 29.01.2018 року про направлення позивача у відрядження на 30 діб з 01.02.2018 року по 03.03.2018 року до пункту пропуску «Рені-Джюрджюлешть».

Для можливості виконати вказаний наказ позивач звернувся до керівника Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області із заявою вх..№68нв щодо авансування витрат на поїздку і проживання в іншому населеному пункті.

На момент дії вищевказаного наказу і по сьогоднішній день відповіді на заяву позивач не отримав і коштів на відрядження через відсутність фінансування, що визнається представником відповідача.

Як пояснив представник відповідача у зв'язку із наявністю наказу про відрядження №09-ВД від 29.01.2018 року ОСОБА_1 він не включався до графіку чергувань державних фітосанітарних інспекторів пункту карантину рослин в Морському торговельному порту «Южний», обслуговування якого відбувається сектором фітосанітарного контролю № 2, де перебувало робоче місце ОСОБА_1

За даних обставин суд вважає, що позивач фактично без вини з його боку не зміг виконувати свої посадові обов'язки та це не може бути підставою для не виплати йому заробітної плати, враховуючи обізнаність керівництва про цю обставину та не вжиття заходів для її вирішення.

12.03.2018 року позивач подав службову записку на ім'я керівника відповідача за вх..№128нв для отримання вказівок про його подальші дії.

14.03.2018 року позивача ознайомили з наказом №22-ВД від 13.03.2018 року, відповідно до якого його відряджали на 30 діб, з 19.03.2018 року по 19.04.2018 року до пункту пропуску «Староказаче-Тудора».

При цьому працівник відділу персоналом позивача до чергувань у період з 14.03.2018 року до 19.03.2018 року не включила, без пояснень причин цього.

Того ж дня позивач написав заяву про виділення йому авансом коштів щодо компенсації поїздки і проживання в іншому населеному пункті.

16.03.2018 року позивач отримав на банківську картку 1800 грн. аванс на відрядження.

В той же день 16.03.2018 року на підставі наказу №22-ВД від 13.03.2018 року позивач відбув у відрядження до пункту пропуску «Староказаче-Тудора» де перебував по 22.03.2018 року.

22.03.2018 року позивач повернувся до місця служби в Одесі, так як виділенні кошти на відрядження скінчились, та повідомив начальника управління персоналом ОСОБА_7 про причини повернення та подав на ім'я начальника управління економіки, бухгалтерського обліку та звітності ОСОБА_8 звіт про використання коштів.

Після 22.03.2018 року і до моменту закінчення дати відрядження за наказом позивача не повідомляли про його подальші дії, та до графіку чергувань не включали.

У період з 20.04.2018 року до 31.05.2018 року позивач перебував на лікарняному.

14.03.2018 року Головним управлінням Держпродспоживслужби в Одеській області виданий оскаржуваний наказ №80-к «Про зміну істотних умов праці».

З вказаним наказом позивач був ознайомлений 14.03.2018 року.

01.06.2018 року після виходу з лікарняного позивач з'явився до Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області та подав заяву за вх.. №384вн про не згоду на переведення на інше місце роботи(а.с. 101).

В зв'язку з неотриманням відповіді на його заяву позивач 06.06.2018 року повторно звернувся із службовою записокю за вх..№405вн в якій просив включити його до графіку чергувань СФК №2 МТП «Южний» та допустити до роботи (а.с. 100).

Не отримавши відповіді і будучи не допущеним до роботи 11.06.2018 року позивач повторно звернувся із службовою запискою за вх..№427вн щодо виплати йому заробітної плати та визначення робочого місця (а.с. 102-103).

Тільки у серпні позивач отримав відповідь датовану 02.07.2018 року в якій відповідач наполягав на його переведенні в інший населений пункт, а питання заробітної плати ігнорував.

За заявою позивача від 26.07.2018 року наказом ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області від 30.07.2018 року №479-В надана оплачувана щорічна відпустка тривалістю 30 календарних днів, з 10 серпня 2018 року по 09 вересня 2018 року.

Як було встановлено вище, не отримавши грошей на відрядження згідно наказу №08-ВД позивач 03.02.2018 року мав намір вийти на роботу на СФК №2 при МТП Южний (основне місце служби), проте не зміг потрапити на робоче місце, так як рахувався у відрядженні та не був включений до графіку чергувань.

В табелю обліку використання робочого часу за період з 01.02.2018 року по 28.02.2018 року (а.с. 79) щодо ОСОБА_1 зроблена відмітка про відсутність.

Заробітна плата за період з 01.02.2018 року по 28.02.2018 року позивачу не нараховувалась та не виплачувалась.

Згідно табелю обліку використання робочого часу за період з 01.03.2018 року по 31.03.2018 року (а.с. 77) ОСОБА_1 у вказаному періоді було відпрацьовано 10 днів.

Проте згідно додаткового табелю обліку використання робочого часу за період з 01.03.2018 року по 31.03.2018 року (а.с. 76) ОСОБА_1 було відпрацьовано 4 дні.

Так згідно довідки про заробітну плату ОСОБА_1 за березень 2018 року згідно попереднього табелю обліку робочого часу було нараховано 2756,30 грн. заробітної плати, проте з урахуванням уточнюючого табелю було утримано 1653,71 грн.

Таким чином ОСОБА_1 в березні 2018 року було отримано заробітну плату за 4 відпрацьовані дні у сумі 1102,59 грн. (2756,30 грн. - 1653,71 грн.).

В табелю обліку використання робочого часу та додаткового табелю за період з 01.04.2018 року по 30.04.2018 року (а.с. 74-75) щодо ОСОБА_1 зроблена відмітка про відсутність на роботі.

Заробітна плата за період з 01.04.2018 року по 19.04.2018 року позивачу не нараховувалась та не виплачувалась.

Згідно листків непрацездатності у період з 20.04.2018 року по 30.05.2018 року позивач знаходився на лікарняному. За період тимчасової непрацездатності позивачу нараховано 13152 грн..

В табелю обліку використання робочого часу за період з 01.06.2018 року по 30.06.2018 року (а.с. 68-69) щодо ОСОБА_1 зроблена відмітка про відсутність.

Заробітна плата за період з 01.06.2018 року по 30.06.2018 року позивачу не нараховувалась та не виплачувалась.

В табелю обліку використання робочого часу за період з 01.07.2018 року по 31.07.2018 року (а.с. 66) щодо ОСОБА_1 зроблена відмітка про відсутність.

Заробітна плата за період з 01.07.2018 року по 31.07.2018 року позивачу не нараховувалась та не виплачувалась.

В табелю обліку використання робочого часу за період з 01.08.2018 року по 09.08.2018 року (а.с. 64) щодо ОСОБА_1 зроблена відмітка про відсутність.

Заробітна плата за період з 01.08.2018 року по 09.08.2018 року позивачу не нараховувалась та не виплачувалась.

Згідно табелів обліку використання робочого часу за період з 10.09.2018 року по 31.11.2018 року щодо ОСОБА_1 зроблена відмітка про відсутність, та заробітна плата за цей період позивачу не нараховувалась та не виплачувалась.

Таким чином, позивач, з незалежних від нього підстав, через не включення його до графіку чергувань, на СФК №2 при МТП Южний (основне місце роботи) не міг потрапити на робоче місце, так як МТП Южний є режимним об'єктом та вхід на територію якого здійснюється за перепустками, виданими згідно з графіком чергувань, що визнається сторонами.

Таким чином всього за період з 01.02.2018 року по 30.11.2018 року позивачу не нарахована та не виплачена заробітна плата за 159 робочих днів (кількість днів вимушеного прогулу), а саме лютий 2018 року - 20 днів, березень 2018 року - 17 днів, квітень 2018 року - 13 днів, червень 2018 року - 21 день, липень 2018 року - 22 дні, серпень 2018 року - 7 днів, вересень 2018 року 15 днів, жовтень 2018 року - дні та листопад 2018 року - 22 дні.

Також як пояснив представник відповідача заробітна плата за вісім годин відпрацьованої зміни позивачем 01.02.2018 року з 00 годин 01.02.2018 року до 08годин 01.02.2018 року у сумі 332,40 грн. були нараховані позивачу, але з невідомих причин до цього часу не виплачені.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ (ч. 1 ст. 2 КАС України).

Законом України від 14.09.2006 року № 137-V ратифіковано Європейську соціальну хартію (переглянуту). Відповідно до пункту 1 частини 1 Хартії, кожна людина повинна мати можливість заробляти собі на життя професією, яку вона вільно обирає.

Відповідно до ч. 1 ст. 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Згідно з ч. 2 ст. 235 Кодексу законів про працю України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок), який застосовується у випадку виплати середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу. Відповідно до абз.3 п.2 Порядку у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Абзацом 3 пункту 3 Порядку визначено, що усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі. Згідно з п.5 Порядку, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

При обчисленні розміру середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку слід використовувати формулу, за якою обрахуванню підлягає період затримки за робочі дні виходячи із середньоденного заробітку, обчисленого відповідно до положень Порядку.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 14 січня 2014 року №21-395а13.

В рішенні у справі "П'єрсак проти Бельгії" ЄСПЛ зазначив, що він виходитиме з того принципу, що заявник має бути, по можливості, повернений у становище, в якому б він перебував, якби не була порушена стаття 6 Конвенції, таким чином підкреслюючи верховенство обов'язку відновлення status quo ante.

Згідно довідки про середню заробітну плату ОСОБА_1 (а.с. 216) сума нарахованої заробітної плати останнього за грудень 2017 року складає 13897,23 грн., за січень 2018 року складає 3775,67 грн. Усього за останні 2 календарні місяці роботи до 01.02.2018 року - 17672,90 грн.

Кількість відпрацьованих робочих днів у грудні - 16, у січні - 17. Усього 33 днів.

Отже, середньоденний заробіток позивача складає 535,54 грн. (17672,21/33).

Кількість днів вимушеного прогулу позивача складає 159 робочих днів.

Таким чином середній заробіток позивача за час вимушеного прогулу складає 85483,26 грн. (535,54х159+332,40 грн.), який суд вважає необхідним стягнути з Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області.

Суд вважає помилковим аргумент позивача що до розрахунку середньої заробітної плати слід брати суми заробітної плати за листопад та грудень 2017 року, а не за грудень 2017 року та січень 2018 року, так як судом встановлено, що порушення його прав полягає у не виплаті заробітної плати починаючи з 01.02.2018 року.

У відповідності з п. 2 ч. 1 ст. 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць.

Враховуючи викладене, суд вважає необхідним допустити негайне виконання постанови суду в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць.

Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд та вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 та ч. 1 ст. 73 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Під час перевірки правомірності оскаржуваних рішень суд керується критеріями закріпленими у ст. 2 КАС України, які повною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

З огляду на зазначене та оцінюючи у сукупності встановлені обставини і перевіривши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Частиною 1 ст.139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст..ст.9, 139, 241-246 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області №80-к від 14.03.2018 року "Про зміну істотних умов служби".

Стягнути з Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області (код ЄДРПОУ 40342996 м.Одеса вул..7-а Пересипська 6) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП 3132923132 Одеська область Балтський район с.Піщана вул..Вишнева 74) заробітну плату за час вимушеного прогулу у розмірі 85483,26 грн. з вирахуванням з вказаної суми належних до сплати податків і зборів.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення з Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць 11781,88грн. з вирахуванням з вказаної суми належних до сплати податків і зборів.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у сумі 704,80грн.

Рішення набирає законної сили згідно ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295 та з урахуванням п. 15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складений 20.12.2018 року.

Суддя Е.А.Іванов

.