Рішення № 78759683, 20.12.2018, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/8043/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 грудня 2018 року Галицький районний суд м. Львова в складі:

головуючого - судді Стрельбицького В.В.,

за участю секретаря Скаба В.О.,

позивача ОСОБА_1,

третьої особи ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці Державної фіскальної служби, третя особа - ОСОБА_2про скасування постанови,

встановив :

позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову у справі про порушення митних правил №4058/20918/16 від 12.10.2016 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за порушення ч.3 ст.470 МК України, та закрити провадження у справі про притягнення його до адміністративної відповідальності за порушення ч.3 ст.470 МК України.

В обґрунтування заявленого позову покликається на те, що оскаржуваною постановою його визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.3 ст.470 Митного Кодексу України та накладено штраф в розмірі 8500,00 гривень. Вважає постанову незаконною та необґрунтованою з огляду на те, що він був пасажиром транспортного засобу VW GOLF, р.н.НОМЕР_1, що був ввезений на митну територію України 17.12.2015 року ОСОБА_2 і не ввозив такого.

Позивач в судовому засіданні позовну заяву підтримав, з мотивів, наведених у ній. Просить позов задоволити.

Представник відповідача подав відзив на позов, згідно якого позов заперечує та просить відмовити в його задоволенні.

Третя особа в судовому засіданні позов підтримав та будучи допитаним в якості свідка ОСОБА_2 пояснив, що він керував автомобілем VW GOLF, р.н.НОМЕР_1, та під час ввезення вказаного автомобіля на територію України саме він подавав документи органу митного контролю. Також, зазначив, що у нього відсутні документи, які посвідчують його право на користування згаданим автомобілем.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

З постанови в справі про порушення митних правил №4058/20918/16 від 12.10.2016 року вбачається, що перевіркою інформаї ЄАІС ДФС України встановлено, що 17.12.2015 року через митний пост «Угринів» Львівської митниці ДФС ОСОБА_1 ввіз на митну територію України транспортний засіб VW GOLF, р.н.НОМЕР_1 в режимі «транзит». Станом на 13.09.2016 року вказаний транспортний засіб не вивозився з митної території України та у інший режим не поміщений.

Статтею 489 Митного Кодексу України передбачено, що посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов'язана з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 ст.381 МК України встановлено, що громадянам дозволяється ввозити транспортні засоби особистого користування з метою транзиту через митну територію України за умови їх письмового декларування в порядку, передбаченому для громадян, та внесення на рахунок митного органу, що здійснив пропуск таких транспортних засобів на митну територію України, грошової застави в розмірі митних платежів, що підлягають сплаті при ввезенні таких транспортних засобів на митну територію України з метою вільного обігу. Зазначені вимоги не поширюються на транспортні засоби, постійно зареєстровані у відповідних реєстраційних органах іноземної держави, що підтверджується відповідним документом.

Відповідно до ст.90 Митного кодексу України, транзит - це митний режим, відповідно до якого товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем між двома органами доходів і зборів України або в межах зони діяльності одного органу доходів і зборів без будь-якого використання цих товарів, без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Статтею 95 Митного кодексу України встановлено строк транзитних перевезень для автомобільного транспорту - 10 діб (у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці - 5 діб).

Частиною 3 ст.470 Митного кодексу України передбачена адміністративна відповідальність за перевищення встановленого статтею 95 цього Кодексу строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митних або інших документів на ці товари більше ніж на десять діб, а так само втрату цих товарів, транспортних засобів, документів чи видачу їх без дозволу органу доходів і зборів, у вигляді накладення штрафу в розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до п.п.7 розділу 1 Правил митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України, затверджених Наказом Державної митної служби України від 17.11.2005 №1118, власник транспортного засобу або вповноважена особа, який переміщує ТЗ через митний кордон України, пред'являє його митному органу для проведення митного огляду й подає оригінали та ксерокопії документів, що підтверджують право власності на транспортний засіб або користування ним (у тому числі з правом розпорядження).

Не підлягає пропуску через митний кордон України транспортний засіб, везення якого в Україну заборонено згідно із законодавством або на який відсутні документи, що підтверджують право власності на транспортний засіб або користування ним (у тому числі з правом розпорядження)

Крім того, пунктом 7 Типової технологічної схеми пропуску через державний кордон осіб, автомобільних, водних, залізничних та повітряних транспортних засобів перевізників і товарів, що переміщуються ними, затвердженої постановою КМУ від 21.05.2012р. №451, передбачено, що митний контроль автомобільних транспортних засобів і товарів у пунктах пропуску здійснюється шляхом застосування таких форм митного контролю:

перевірка документів та відомостей, які відповідно до законодавства надаються митним органам під час переміщення автомобільних транспортних засобів і товарів через митний кордон України;

митний огляд (огляд та переогляд автомобільних транспортних засобів і товарів, огляд та переогляд ручної поклажі та багажу, особистий огляд громадян);

усне опитування громадян та посадових осіб підприємств;

облік автомобільних транспортних засобів і товарів;

взяття проб (зразків) товарів;

використання службових собак, технічних та спеціальних засобів контролю;

подання запитів до інших державних органів, установ та організацій, уповноважених органів іноземних держав для встановлення автентичності документів, наданих митним органам.

Тобто, транспортний засіб може бути ввезений на митну територію України лише тією особою, яка пред'являє його митному органу для проведення митного огляду й подає оригінали та ксерокопії документів, що підтверджують право власності на транспортний засіб або користування ним (у тому числі з правом розпорядження) і тільки після перевірки поданих документів. В інших випадках транспортний засіб не підлягає пропуску на митну територію України.

Відповідно до положень ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Згідно ст.76 КАС України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

В ході розгляду справи позивачем не подано суду достатніх доказів на підтвердження доводів, викладених у позовній заяві, а саме того факту, що вищезгаданий транспортний засіб був ввезений на митну територію України не ним, а громадянином ОСОБА_2, а самі по собі покази ОСОБА_2, дані ним суду під час допиту як свідка, без документального підтвердження права останнього (права власності або права користування) на вищезгаданий автомобіль, суд вважає недостатніми, з огляду на вищенаведені норми, які регулюють порядок переміщення транспортних засобів на митну територію України.

Натомість, відповідачем у відзиві на позов повністю спростовані доводи позивача.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог, а тому в задоволенні позову слід відмовити

Керуючись ст.ст.241-246, 286 КАС України, суд,

вирішив:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десятиднів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Головуючий

суддя: Стрельбицький В.В.