Рішення № 78759659, 20.12.2018, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 грудня 2018 р. № 814/1169/18 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В. В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом:Заступника військового прокурора Південного регіону України, вул. Пироговська, 11, м. Одеса, Одеська область, 65012 в інтересах держави в особі до відповідача:Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, вул.Адміральська, 27/1, м. Миколаїв, 54001 про:визнання дій протиправними; зобовязання відповідача утриматися від вчинення певних дій; визнання протиправними та скасування постанов про опис та арешт майна боржника від 23.03.2018 та від 18.04.2018 в рамках зведеного ВП № 47200650,

Заступник військового прокурора Південного регіону України (надалі Прокурор) звернувся в інтересах держави до суду з адміністративним позовом, що містив вимоги:

визнати протиправними дії відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області щодо накладення арешту на майно боржника державного підприємства «Миколаївський суднобудівний завод» шляхом винесення 23.03.2018 та 18.04.2018 в рамках зведеного виконавчого провадження № 47200650 постанов про опис та арешт майна боржника, а саме: нежитлового обєкта нерухомого майна, розташованого за адресою: м. Миколаїв, просп. Героїв Сталінграду, 1н/1, нежитлових приміщень офісу, розташованих за адресою: м. Миколаїв, вул. Чкалова, 108е, та риболовно-спортивної бази «Волоська коса», розташованої за адресою: Миколаївська область, Очаківський район, с. Парутине, Волоська коса, буд. 5, та зобовязати відповідача утриматися від вчинення дій, наслідком яких може бути відчуження вказаного нерухомого майна державного підприємства «Миколаївський суднобудівний завод»;

визнати протиправними та скасувати постанови про опис та арешт майна боржника державного підприємства «Миколаївський суднобудівний завод», а саме: нежитлового обєкта нерухомого майна, розташованого за адресою: м. Миколаїв, просп. Героїв Сталінграду, 1н/1, нежитлових приміщень офісу, розташованих за адресою: м. Миколаїв, вул. Чкалова, 108е, та риболовно-спортивної бази «Волоська коса», розташованої за адресою: Миколаївська область, Очаківський район, с. Парутине, Волоська коса, буд. 5, винесені 23.03.2018 та 18.04.2018 старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області ОСОБА_1 в рамках зведеного виконавчого провадження № 47200650.

Позивачами в адміністративному позові Прокурор вказав: ОСОБА_2 Міністрів України (надалі КМУ або позивач 1); Державний концерн «Укроборонпром» (надалі Концерн або позивач 2); Державне підприємство «Миколаївський суднобудівний завод» (надалі Підприємство або позивач 3); відповідачем Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області (надалі Відділ або відповідач).

В адміністративному позові прокурор заявив клопотання про вжиття заходів забезпечення позову.

Ухвалами від 14.05.2018 суд залишив позовну заяву без руху, та повернув заяву про забезпечення позову без розгляду, а ухвалою від 31.05.2018 повернув позовну заяву.

Постановою від 08.08.2018 Одеський апеляційний адміністративний суд скасував ухвалу суду від 31.05.2018 і направив справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Оскільки, відповідно до ухвали від 31.05.2018, суд повернув позивачу позовну заяву з усіма доданими до неї матеріалами, ухвалою від 23.08.2018 суд залишив позовну заяву без руху та встановив позивачу строк для надання додатків до позовної заяви.

Ухвалою від 06.09.2018 суд задовольнив клопотання Прокурора про забезпечення позову та заборонив Відділу вчиняти будь-які дії, що спрямовані на реалізацію належного Підприємству нерухомого майна.

Ухвалою від 11.09.2018 суд відкрив провадження у справі.

В обґрунтування позовних вимог Прокурор вказав, що Підприємство, на підставі Закону України «Про перелік обєктів права державної власності, що не підлягають приватизації», включено до переліку обєктів права державної власності, що не підлягають приватизації. Відповідно до частини девятої статті 11 Закону України «Про управління обєктами державної власності», нерухоме майно обєктів державної власності, що не підлягає приватизації, не може бути відчужене, вилучене і щодо такого майна не можуть вчинятися дії, наслідком яких може бути їх відчуження. З урахуванням цього, на думку Прокурора, відповідач не дотримався вимог, що викладені у частині пятій статті 48 Закону України «Про виконавче провадження».

Концерн надав суду пояснення (т. спр. 1, арк. 224-227), в яких, з посиланням на вказані у позові норми права та постанову Верховного Суду від 11.07.2018 у справі № 904/9530/16, підтримав позовні вимоги. Крім того, у поясненнях Концерн зауважив, що Підприємство віднесено до переліку обєктів державної власності що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, затвердженого постановою ОСОБА_2 Міністрів України від 04.03.2015 № 83.

Підприємство надало суду пояснення (т. спр. 1, арк. 179-181), в яких, з посиланням на вказані у позові норми права та постанову Верховного Суду від 11.07.2018 у справі № 904/9530/16, підтримало позовні вимоги.

У «Запереченнях на адміністративний позов про визнання дій субєкта владних повноважень неправомірними» (т. спр. 1, арк. 205-215) Відділ зазначив таке. Позивач пропустив встановлений пунктом 1 частини другої статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України строк звернення до суду та не заявив клопотання про його поновлення. Також відповідач вказав, що справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі. На думку відповідача, належним відповідачем у справі є Управління державної виконавчої служби, а справа має розглядатися судом, який видав виконавчий документ. Відповідно до викладеного у «Запереченнях …», «… прокурором не в повній мірі обґрунтовано підстави для представництва інтересів учасника виконавчого провадження на стадії виконання рішень судів та інших органів набравших законної сили …». Відділ вказав, що статтею 52 Закону України «Про виконавче провадження» (якою передбачені особливості звернення стягнення на кошти та майно боржника юридичної особи) не встановлений обовязок державного виконавця застосовувати норми Закону України «Про перелік обєктів державної власності, що не підлягають приватизації» та Закону України «Про управління обєктами державної власності». Також відповідач зауважив, що у вказаному Прокурором переліку обєктів державної власності відсутнє Державне підприємство «Миколаївський суднобудівний завод», та звернув увагу суду на те, що арешт було накладено також на обєкти рухомого майна, про наявність заборони на реалізацію яких у позові не зазначено.

Позивач 1, Позивач 2 і Позивач 3 надали відповіді на «Заперечення …» відповідача (т. спр. 2, арк. 24-31, 32-53, 66-68 відповідно).

Прокурор подав відповідь на відзив (т. спр. 2, арк. 71-74).

Відділ подав заперечення (т. спр. 2, арк. 76-77), в яких вказав на те, що посилання позивачів на позицію Верховного Суду, що була викладена у постанові від 11.07.2018 у справі № 904/9530/16, є недоречними, оскільки обставини у цій справі, на відміну від справи, що розглядається Миколаївським окружним адміністративним судом, не були повязані з примусовим виконанням судових рішень.

Також, в обґрунтування доводів щодо подання позову до неналежного відповідача, Відділ подав суду копію постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.10.2018 у справі № 814/1068/18, якою суд апеляційної інстанції скасував рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 10.05.2018 у справі за позовом Головного управління Пенсійного фонду України до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Миколаївській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу. Підставою для скасування рішення суду першої інстанції апеляційним судом у цій постанові вказано те, що Відділ «… не є самостійним органом державної виконавчої служби, а є лише структурним підрозділом відповідного управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції в області …».

В судовому засіданні Прокурор і представники позивачів вимоги адміністративного позову підтримали, представник Відділу проти його задоволення заперечував.

Дослідивши письмові докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

В С Т А Н О В И В:

23.03.2018 старший державний виконавець Відділу Квашенко С.С., при примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження № 47200650, «Постановою про опис та арешт майна» (надалі Постанова 1, т. спр. 1, арк. 152-154), на підставі статті 56 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (надалі Закон № 1404), наклав арешт та заборону відчуження на майно боржника ДП «Суднобудівний завод ім. 61 Комунара» (код в ЄДРПОУ 14313240), а саме: «Нежитловий обєкт нерухомого майна, розташований за адресою: Миколаївська область, м. Миколаїв, проспект Героїв Сталінграду, будинок 1н/1».

23.03.2018 старший державний виконавець Відділу Квашенко С.С., при примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження № 47200650, «Постановою про опис та арешт майна» (надалі Постанова 2, т. спр. 1, арк. 155-159), на підставі статті 56 Закону № 1404, наклав арешт та заборону відчуження на майно боржника ДП «Суднобудівний завод ім. 61 Комунара» (код в ЄДРПОУ 14313240), а саме: «Нежитлові приміщення офісу за адресою: Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Чкалова, будинок 108е» та обєкти рухомого майна (52 позиції).

18.04.2018 старший державний виконавець Відділу Квашенко С.С., при примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження № 47200650, «Постановою про опис та арешт майна» (надалі Постанова 3, т. спр. 1, арк. 160-161), на підставі статті 56 Закону № 1404, наклав арешт та заборону відчуження на майно боржника ДП «Суднобудівний завод ім. 61 Комунара» (код в ЄДРПОУ 14313240), а саме: «Риболовно-спортивна база «Волоська коса», що знаходиться за адресою: Миколаївська область, Очаківський р-н, с. Парутине, Волоська коса, будинок 5. Загальною площею 1239,7 кв.м».

Суд зауважив, що у вересні 2017 року Державне підприємство «Суднобудівний завод імені 61 комунара» було перейменовано у Державне підприємство «Миколаївський суднобудівний завод».

При прийнятті рішення суд виходив з такого.

Однією із засад здійснення виконавчого провадження, згідно зі статтею 2 Закону № 1404, є законність.

Відповідно до частини першої статті 48 Закону № 1404, звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

Отже, арешт майна є складовою процедури звернення стягнення на майно боржника, результатом якої є реалізація такого майно, тобто відчуження.

У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення (частина пята статті 48 Закону № 1404).

Як вказано у частині пятій статті 52 Закону № 1404, у разі відсутності у боржника юридичної особи коштів в обсязі, необхідному для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне такому боржникові або закріплене за ним, у тому числі на майно, що обліковується на окремому балансі філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу боржника юридичної особи (крім майна, вилученого з цивільного обороту, або обмежено оборотоздатного майна, майна, на яке не може бути звернено стягнення), незалежно від того, хто фактично використовує таке майно.

ДП «Суднобудівний завод імені 61 комунара» (код в ЄДРПОУ 14313240) зазначено у додатку 1 до Закону України від 07.07.1999 № 847-XIV «Про перелік обєктів права державної власності, що не підлягають приватизації» (надалі Закон № 847).

Згідно з абзацом першим частини девятої статті 11 Закону України від 21.09.2009 № 185-V «Про управління обєктами державної власності» (надалі Закон № 185), нерухоме майно обєктів державної власності, що не підлягають приватизації, не може бути відчужене, вилучене, передане до статутного капіталу господарських організацій і щодо такого майна не можуть вчинятися дії, наслідком яких може бути їх відчуження. Абзацом другим вказаної норми визначені обставини, за яких обмеження щодо відчуження нерухомого майна не поширюються. Звернення стягнення на майно боржника у виконавчому провадженні до визначених обставин не віднесено.

З урахуванням наведеного, суд визнав, що накладення арешту на нерухоме майно Підприємства було здійснено всупереч частині пятій статті 48 та частині пятій статті 52 Закону № 1404.

В той же час, оскільки частиною девятою статті 11 Закону № 185 встановлено заборону відчуження (вилучення, передачі до статутного капіталу тощо) лише нерухомого майна, суд погодився з відповідачем в тому, що арешт рухомого майна було накладено законно.

Суд відхилив доводи Відділу про те, що стаття 52 Закону № 1404 «… не передбачає застосування державним виконавцем при зверненні стягнення на майно підприємства державної власності положень …» Закону № 847 та Закону № 185. Як вказано вище, частиною пятою статті 52 Закону № 1404 визначено, на яке майно не може бути звернено стягнення. Відповідно, для перевірки законності накладення арешту на нерухоме майно державного підприємства, посадова особа Відділу була зобовязана, з метою недопущення накладення незаконного арешту, зясувати наявність/відсутність законодавчих заборон.

Доводам Відділу щодо особливостей застосування Закону України від 29.11.2011 № 2864-ІІІ «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» суд оцінку не дав, оскільки позовні вимоги не ґрунтуються на нормах цього Закону.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про те, що Постанова 1 і Постанова 3 підлягають визнанню протиправними та скасуванню, а Постанова 2 визнанню протиправною та скасуванню частково, в частині накладення арешту та заборони відчуження на нерухоме майно.

Оскільки визнанням протиправними та скасуванням Постанов суд дав оцінку діям Відділу щодо накладення арешту, позовні вимоги про визнання протиправними дій щодо накладення арешту на майно задоволенню не підлягають.

В той же час, суд дійшов висновку про необхідність визнання протиправними дії Відділу, що полягають у зверненні стягнення на нерухоме майно Підприємства, та про зобовязання Відділу утриматися від таких дій.

Відносно тверджень відповідача щодо недотримання норм Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначив таке.

Згідно з частиною першою статті 166 Кодексу адміністративного судочинства України, при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування тощо щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (заяви з процесуальних питань), вимоги до форми та змісту яких встановлені статтею 167 Кодексу адміністративного судочинства України. «Заперечення …» є відзивом на позовну заяву (заявою по суті справи, як вказано у частині другій статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України). Відділ не подав суду ані заяву про закриття провадження у справі, ані заяву про залишення позовної заяви без розгляду, ані заяву про заміну неналежної сторони.

У постанові від 08.08.2018 у цій справі (т. спр. 1, арк. 67-71) Одеський апеляційний адміністративний суд надав оцінку обґрунтованості звернення Прокурора до суду в інтересах держави.

У цій же постанові Одеський апеляційний адміністративний суд визнав, що Прокурор правильно визначив правовий статус сторін, зазначивши в якості позивачів ОСОБА_2 Міністрів України, Державний концерн «Укроборонпром», Державне підприємство «Миколаївський суднобудівний завод».

Статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України, на яку вказав у «Запереченнях …» Відділ, встановлені особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця (в тому числі строк звернення до адміністративного суду та строк вирішення справи), проте ці особливості встановлені для позовних заяв, що подаються учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій. В даному випадку, як вказано вище, з позовною заявою звернувся Прокурор, а позивачами (крім Підприємства учасника виконавчого провадження) вказав ОСОБА_2 Міністрів України та Державний концерн «Укроборонпром». За таких обставин, розгляд справи було здійснено за загальними нормами Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до висновків, що викладені у постанові ОСОБА_3 Верховного Суду від 14.03.2018 у справі № 660/612/16-ц, позови про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, прийнятих (вчинених, допущених), зокрема, державним виконавцем під час виконання зведеного виконавчого провадження, розглядаються адміністративними судами.

Щодо доводів Відділу про те, що належним відповідачем у справі є Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, суд зазначив таке. Справа № 814/1068/18 (на зміст постанови суду апеляційної інстанції в якій звернув увагу відповідач), на відміну від цієї справи, була розглянута відповідно до статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України, частиною третьою якої встановлено, що відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця органу державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби. До того ж, в аналогічній справі (№ 1440/1958/18) Одеський апеляційний адміністративний суд постановою від 15.11.2018 залишив без змін рішення Миколаївського окружного адміністративного суду, при тому, що відповідачем у справі був Відділ.

На думку суду, зміст норми, закріпленої у частині третій статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України полягає не в тому, щоб визначення відповідача у відповідній категорії справ узгоджувалося з положеннями затвердженої наказом Міністерства юстиції від 02.04.2012 № 512/5 «Інструкції з організації примусового виконання рішень», а в тому, що відповідачем у таких справах не може бути фізична особа державний виконавець чи інша посадова особа органу державної виконавчої служби. Якщо назва посади особи, яка винесла Постанови, - « старший державний виконавець відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області», то «відповідним» (як вказано у частині третій статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України) органом відносно цього державного виконавця є саме відділ примусового виконання рішень, який, відповідно до вказаної Інструкції, входить до складу Управління державної виконавчої служби.

Судові витрати покладаються на прокурора.

Керуючись статтями 9, 12, 19, 77, 241-246, 250, 255, 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Заступника військового прокурора Південного регіону України (вул. Пироговська, 11, м. Одеса, Одеська область, 65012, ідентифікаційний код юридичної особи 38296363) в інтересах держави в особі ОСОБА_2 Міністрів України (вул. М. Грушевського, 12/2, м. Київ 8, 01008, ідентифікаційний код 00019442) Державного концерну "Укроборонпром" (вул. Дегтярівська, 36, м. Київ 119, 04119, ідентифікаційний код 37854297) Державного підприємства "Миколаївський суднобудівний завод" (вул. Адміральська, 38, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 14313240) до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області (вул.Адміральська, 27/1, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 34889877) задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, що полягають у зверненні стягнення на нерухоме майно Державного підприємства «Миколаївський суднобудівний завод» (ДП «Суднобудівний завод імені 61 комунара») у зведеному виконавчому провадженні № 47200650.

3. Зобовязати відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області утриматися від вчинення дій, повязаних зі зверненням стягнення на нерухоме майно Державного підприємства «Миколаївський суднобудівний завод» (ДП «Суднобудівний завод імені 61 Комунара»).

4. Визнати протиправною та скасувати «Постанову про опис та арешт майна», винесену 23.03.2018 старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області ОСОБА_1 у зведеному виконавчому провадженні № 47200650, про накладення арешту та заборону відчуження на «Нежитловий обєкт нерухомого майна, розташований за адресою: Миколаївська область м. Миколаїв, проспект Героїв Сталінграду, будинок 1н/1».

5. Визнати протиправною та скасувати «Постанову про опис та арешт майна», винесену 23.03.2018 старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області ОСОБА_1 у зведеному виконавчому провадженні № 47200650, частково, в частині накладення арешту та заборони відчуження на «Нежитлові приміщення офісу за адресою: Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Чкалова, будинок 108е».

6. Визнати протиправною та скасувати «Постанову про опис та арешт майна», винесену 18.04.2018 старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області ОСОБА_1 у зведеному виконавчому провадженні № 47200650, про накладення арешту та заборону відчуження на «Риболовно-спортивну базу «Волоська коса», що знаходиться за адресою: Миколаївська область, Очаківський р-н, с. Парутине, Волоська коса, будинок, 5, Загальною площею 1239,7 кв.м».

7. В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду , або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Птичкіна