Рішення № 78759284, 10.12.2018, Бориславський міський суд Львівської області

Справа № 438/162/18

Номер провадження 2/438/212/2018

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

10 грудня 2018 року Бориславський міський суд Львівської області

в складі головуючого судді Слиша А.Т.

при секретарі Наминанік О.С.,

за участі представника відповідача ОСОБА_1.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Бориславі у загальному позовному проваджені цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в :

Позивач ПАТ КБ «ПриватБанк» подав до суду позовну заяву в якій просить суд стягнути з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість у розмірі 78239,30 гривень та судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до укладеного договору б/н від 27 жовтня 2008 року відповідач отримав кредит у розмірі 6000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Публічне Акціонерне Товариство Комерційний Банк «ПриватБанк» є правонаступником прав та обов'язків Закритого Акціонерного Товариства Комерційний Банк «ПриватБанк», у зв'язку з чим на підставі рішення загальних зборів акціонерів від 30.04.2009 р. змінено найменування Позивача з Закритого акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (надалі - Банк), про що зазначено у п.1.1. Статуту ПАТ КБ «ПриватБанк». 17.07.2009 року проведено державну реєстрацію вказаних змін (номер запису в ЄДРПОУ 12241050038006727).

В свою чергу відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору.

У зв'язку із зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором відповідач станом на 31 січня 2018 року має заборгованість у розмірі 78239,30 гривень, яка складається з: 4179,02 грн. - заборгованість за кредитом; 66696,50 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 3400,00 грн. - заборгованість за пенею та комісією; а також штрафи відповідно до Умов та правил надання банківських послуг: 250,00 грн. - штраф (фіксована частина); 3713,78 грн. - штраф (процентна складова).

На підставі наведеного Позивач просить суд позов задовольнити.

В судове засідання представник позивача не з'явився, в позовній заяві наявне клопотання про розгляд справи у відсутності представника, позовні вимоги підтримує повністю, просить суд позов задоволити.

Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні не з'явилася, про причину неявки суд не повідомила.

У судовому представник відповідача ОСОБА_1 позовні вимоги заперечив, просив відмовити у їх задоволенні. Пояснив суду, що позивачем не надано доказів надання відповідачу банком нової платіжної картки після закінчення строку дії картки, виданої, з строком на 1 рік. Зазначив, що підписана 27 жовтня 2008 року лише анкета-заява на надання банківських послуг по користуванню однією платіжною карткою із визначеним кредитний ліміт у сумі 1000 гривень. У подальшому при отриманні (заміні) платіжних карток кредитний ліміт було збільшено до 6000 гривень. Позивач стверджує, що позивач ОСОБА_2 отримала 7 ( сім) платіжних карток, що є сумнівним так як у відомості про рух коштів зазначено вісім платіжних карток, зокрема № картки 4149....0516, дата видачі 29.10.08, сума кредиту 4180.00, погашення 25 078.37, дата закриття картки 30.06.18, залишок 105 245.46 та наступні № карток 4149....0593, 4149...0587, 4149.. .1047, 4149...6201, 4149...0731, 5168... 1933, 5168....4271.

Проте позивачем не надано доказів, зокрема заяв про отримання платіжних карток і строк дії, які повинні бути у позивача. Позивач ОСОБА_2 стверджує, що отримала лише умисно не надає тому , що вони спростують доводи позивача, так як ОСОБА_2 отримала всього чотири платіжні картки.

Крім цього, 27 квітня 2015 року позивач ОСОБА_2 звернулась в установу банку із письмовою заявою про закриття кредитного карткового рахунку і повністю погасила заборгованість за даним кредитом, сплативши позивачу суму у розмірі 11420.00 грн. через термінал у банку, ( при сумі боргу 11417.97 грн.). Кредитку карточку ОСОБА_2 здала працівнику банку, який у її присутності знищив шляхом розрізання навпіл.

Відповідач ОСОБА_2 починаючи з 2013 року кредитних коштів не отримувала, а 27 квітня 2015 року повністю повернула отримані кредитні кошти, що підтверджується випискою - розрахунок заборгованості долученою до відповіді. З цього часу ОСОБА_2, кредитними коштами ПАТ «ПриватБанк» не користувалася і тому заборгованості остання не має.

Просить у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що 27 жовтня 2008 року укладено кредитний договір, сторонами в якому зазначені ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 який оформлено, як вказує позивач у вигляді анкети - заяви.

За умовами договору ОСОБА_2 отримала кредит у сумі 1000 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36 % на рік на суму залишку заборгованості.

У наданій суду фотокопії анкети-заяви жодним чином не зазначено, що відповідач бажає отримати будь-який кредит у позивача.

З наданої суду заяви вбачається, що в ній є посилання на те, що заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить договір про надання банківських послуг.

Віповідач ОСОБА_2 поставила підпис під тим, що вона ознайомлена та згодна з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банка, які були надані їй для ознайомлення в письмовій формі. Вона погоджується з тим, що заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить договір про надання банківських послуг.

Згідно з ч. 1 ст. 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Разом з тим, частинами 1, 2 ст. 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

З матеріалів справи вбачається, що Умови та правил надання банківських послуг не містять підпису відповідача.

Позивачем не надано належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови розумів відповідач, підписуючи заяву позичальника, а також, що ці умови не змінювалися, тому надана суду копія Умов не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами договору від 27 жовтня 2008 року.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобов'язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Заперечуючи проти позову, відповідач зокрема, зазначала про відсутність у неї будь-яких зобов'язань перед банком, оскільки вона станом 27 квітня 2015 року повністю погасила заборгованість за даним кредитом, сплативши позивачу суму у розмірі 11420.00 грн. через термінал у банку, ( при сумі боргу 11417.97 грн.) і взагалі не має кредитної картки.

Відповідно до частин 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з частинами 1-3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У ст. 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

За нормами ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 89 ЦПК України).

Слід зазначити, що одним з документів, що підтверджує дійсність та наявність права грошової вимоги до боржника і який є обов'язковим для пред'явлення під час примусового стягнення заборгованості боржника за кредитом у судовому порядку, є оригінал заяви на видачу готівки або меморіальний ордер.

Такого документу, на підтвердження наявності права грошової вимоги до боржника, позивачем надано не було.

У анкеті-заяві від 27 жовтня 2008 року ОСОБА_2 взагалі не зазначала про бажання отримати кредит та його суму.

Згідно п.п.3.1.3 п. 3.1 Розділу ІІ Умов та правил надання банківських послуг (користування карткою) по закінченню строку дії відповідна картка продовжується Банком на новий строк (шляхом надання клієнту картки з новим строком дії), якщо раніше (до початку місяця закінчення строку дії) не надійшла письмові заява держателя картки про закриття Карткового рахунку, а також при умові наявності грошових коштів на такому рахунку для оплати послуг з виконання розрахункових операцій по картковому рахунку (в передостанній день місяця закінчення строку дії) та при дотриманні інших умов продовження, передбачених договором.

Строк дії картки вказаний на її лицевій стороні (місяць і рік), вона діє до останнього календарного дня зазначеного місяця. Після закінчення строку дії відповідна картка продовжується банком на новий строк (шляхом надання клієнту картки з новим строком дії), видача картки на новий строк можлива при дотримання клієнтом умов обслуговування картки, передбачених договором.

Підпис відповідача про намір отримання кредитної картки міститься лише в Анкеті-заяві від 27 жовтня 2008 року.

Будь-яких інших доказів отримання відповідачем платіжної картки представниками ПАТ КБ «Приватбанк» суду надано не було.

Представник відповідача заперечує обставини укладення кредитного договору, проте на спростування цього позивачем належних та допустимих доказів суду не надано. Не доведено належними та допустимими доказами факт ознайомлення відповідача з Умовами і Правилами надання банківських послуг та Правилами користування платіжною карткою і їх отримання, що, як зазначено у позові, є складовими частинами кредитного договору. Також не надано доказів на підтвердження перерахування кредитних коштів відповідачу та наявності права грошової вимоги до боржника, якими є оригінал заяви на видачу готівки або меморіальний ордер. Матеріали справи не містять беззаперечних доказів того, що платіжна картка, передбачена умовами заяви від 27 жовтня 2008 року, була видана відповідачу та отримана з визначеним лімітом суми коштів на ній, тому позовні вимоги банку про стягнення заборгованості є недоведеними та необґрунтованими.

З огляду на наведене, в задоволенні позову слід відмовити.

В порядку ст. 141 ЦПК України, суд не розглядає питання розподілу судових витрат, враховуючи, що в межах даного спору судом ухвалено рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

У задоволенні позову публічного акціонерного товариства «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором б\н від 27 жовтня 2008 року - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Львівського апеляційного суду через Бориславський міський суд Львівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складення повного судового рішення - 20 грудня 2018 року.

Головуючий суддя А.Т.Слиш