Рішення № 78759283, 17.12.2018, Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа №442/7010/18

Провадження №2/442/2229/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2018 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючого - судді Медведика Л.О.,

за участю секретаря - Чолавін Н.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дрогобич цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НЬЮ ФАЙНЕНС СЕРВІС» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 21 603,87 грн. за кредитним договором та судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 18.02.2015 року між ПАТ «Ідея Банк» та відповідачем було укладено кредитний договір № Р25.103.10791, згідно якого відповідач отримав кредит у розмірі 19752,00 грн зі сплатою 10% річних за користування кредитом, з погашенням кредиту та процентів у терміни, передбачені договором та графіком щомісячних платежів.

Банк свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі та надав відповідачу кредитні кошті, що підтверджується видатковими касовими ордерами. В свою чергу відповідач не повернув своєчасно кредит та не сплатив відсотки.

У зв'язку із зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості, ОСОБА_1 станом на 17.09.2018 року має заборгованість у розмірі 21 603,87 гривень, яка складається з заборгованості по тілу кредиту 17 521,49 грн., заборгованості по відсотках за користування кредитом та комісіями в розмірі 4 082,38 грн.

17.11.2016 року між ТзОВ «Факторингова компанія «Рантє» та ПАТ Ідея Банк» було укладено договір факторингу № 17/11-1 про відступлення права грошової вимоги за вищевказаним кредитним договором. 28.02.2017 року між ТзОВ «Факторингова компанія «Рантє» та ТзОВ «Фінансова компанія «Серет», яке змінило назву на ТзОВ «НЬЮ ФАЙНЕНС СЕРВІС», було укладено договір факторингу № 28/02-1, за яким останнє отримало право вимоги за даним кредитним договором до боржника ОСОБА_1

На виконання вимог закону ТзОВ «НЬЮ ФАЙНЕНС СЕРВІС» повідомляло відповідача ОСОБА_1 про відступлення права вимоги, наявну заборгованість та необхідність її погашення відповідними листами. Однак, зобов'язання так і не були виконані.

Ухвалою суду від 09.11.2018 року було відкрито провадження в справі та призначено її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Від сторін клопотання про проведення розгляду справи з їх викликом в судове засідання не надійшло, тому суд провів розгляд справи за наявними у ній матеріалами.

Зважаючи на те, що справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, відповідно до ч. 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши надані суду докази, оцінивши їх в сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Згідно з вимогами статті 264 ЦПК під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; та докази на їх підтвердження..

Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Судом беззаперечно встановлено, що 18.02.2015 року між ПАТ «Ідея Банк» та відповідачем було укладено кредитний договір № Р25.103.10791, згідно якого відповідач отримав кредит у розмірі 19752,00 грн зі сплатою 10% річних за користування кредитом, з погашенням кредиту та процентів у терміни, передбачені договором та графіком щомісячних платежів.

Позивач ПАТ «Ідея Банк», у відповідності до встановлених вимог вищевказаного кредитного договору свої зобов'язання виконав в повному обсязі, надавши відповідачу, кредит у розмірі 19 752,00 грн., а відповідач отримав вказані кошти, що підтверджується меморіальним ордером № Р25.103.10791 від 18.02.2015.

Відповідно до ст. 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Із матеріалів даної цивільної справи вбачається, що в порушення умов вказаних кредитного договору, відповідач свої зобов'язання належним чином не виконав, допустив прострочення повернення кредиту із його складовими частинами, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість, яка станом на 17.09.2018 року має заборгованість у розмірі 21 603,87 гривень, яка складається з заборгованості по тілу кредиту 17 521,49 грн., заборгованості по відсотках за користування кредитом та комісіями в розмірі 4 082,38 грн., що підтверджується довідкою-розрахунком за кредитним договором № Р25.103.10791 від 18.02.2018 року.

17.11.2016 року між ТзОВ «Факторингова компанія «Рантє» та ПАТ Ідея Банк» було укладено договір факторингу № 17/11-1 про відступлення права грошової вимоги, та згідно витягу з додатку №2 до цього договору ТзОВ «Факторингова компанія «Рантє» отримала право вимоги за кредитним договором Р25.103.10791 від 18.02.2018 року до боржника ОСОБА_1

28.02.2017 року між ТзОВ «Факторингова компанія «Рантє» та ТзОВ «Фінансова компанія «Серет», яке змінило назву на ТзОВ «НЬЮ ФАЙНЕНС СЕРВІС», було укладено договір факторингу № 28/02-1, за яким ТзОВ «НЬЮ ФАЙНЕНС СЕРВІС», в свою чергу, отримало право вимоги за кредитним договором № Р25.103.10791 від 18.02.2018 року до боржника ОСОБА_1

З оглянутих листів від 17.08.2018 року вбачається, що ТзОВ «НЬЮ ФАЙНЕНС СЕРВІС» повідомляло відповідача ОСОБА_1 про факт відступлення права вимоги, наявну заборгованість та необхідність усунення порушення кредитних зобов'язань.

За вимогами статей 527, 530 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Згідно зі ст. 1050 та ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) громадянину у розмірі та на умовах, встановлених договором, а громадянин зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу України.

Згідно ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строки, встановлені договорами.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу.

Відповідно до ст.ст. 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає. Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога).

Враховуючи вищевикладене суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором є підставними та підлягають до задоволення.

На підставі наведеного, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача сума заборгованість за кредитним договором в розмірі 21 603,87 гривень, яка складається з заборгованості по тілу кредиту 17 521,49 грн., заборгованості по відсотках за користування кредитом та комісіями в розмірі 4 082,38 грн.

А також на підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача слід стягнути на користь позивача судові витрати, що були ним понесені.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 4,7,10,81,141, 263-266 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ :

Позов задоволити.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НЬЮ ФАЙНЕНС СЕРВІС» (01004, м.Київ, вул.Велика Васильківська, 23б, код ЄДРПОУ 39691431) заборгованість за кредитним договором № Р25.103.10791 від 18.02.2015 року в загальному розмірі 21 603,87 (двадцять одна тисяча шістсот три) гривні 78 копійок та судовий збір в розмірі 1762 (одну тисячу сімсот шістдесят дві) гривні 00 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Львівського апеляційного суду через Дрогобицький міськрайонний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст.273 ЦПК України.

Суддя Медведик Л.О.