Рішення № 78759244, 04.12.2018, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., за участю секретаря судового засідання Малої Т.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

ОСОБА_1 (70425, Запорізька область, с.Нижня Хортиця, вул. Кооперативна, буд.3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1)

до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69001, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд.166, код ЄДРПОУ 39396146)

про визнання незаконними дій та скасування податкового повідомлення-рішення, -

за участі представників сторін:

від позивача - ОСОБА_2

(діє на підставі ордеру серія ЗП № 58127 від 31.10.2018 року)

від відповідача - ОСОБА_3

(діє на підставі довіреності б/н від 04.12.2018 року)

ВСТАНОВИВ:

03 жовтня 2018 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі- відповідач), в якій просить суд:

- визнати незаконними дії відповідача щодо винесення податкового повідомлення-рішення від 12 квітня 2018 року за №16-5902-0808;

- скасувати податкове повідомлення-рішення від 12 квітня 2018 року за №16-5902-0808, винесене відповідачем.

Ухвалою суду від 05 жовтня 2018 року провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження (з викликом осіб), а справу призначено до розгляду на 01 листопада 2018 року.

В судовому засіданні 01 листопада 2018 року судом оголошено перерву до 15 листопада 2018 року.

В судовому засіданні 15 листопада 2018 року протокольною ухвалою суд відклав розгляд справи до 29 листопада 2018 року.

В судовому засіданні 29 листопада 2018 року протокольною ухвалою суд відклав розгляд справи до 04 грудня 2018 року.

Відповідно до статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) 04 грудня 2018 року сторонам проголошено вступну та резолютивну частину рішення та оголошено про час виготовлення рішення у повному обсязі.

Адміністративний позов обґрунтовано тим, що дії відповідача щодо винесення вказаного податкового повідомлення-рішення №16-5902-0808 від 12 квітня 2018 року вважає такими, що грубо порушують норми податкового законодавства України, права та інтереси позивача, а саме податкове повідомлення-рішення є незаконним та таким що підлягає скасуванню. Також вказує, що третій поверх будинку за адресою 70425, Запорізька обл., Запорізький р-н, с.Нижня Хортиця, вул. Кооперативна, 3 не придатний для проживання (не зданий в експлуатацію), отже податковим органом було незаконно нараховано податок на площу цілого поверху, а саме близько 200 м.кв. та внаслідок цього не застосовано пільгу, передбачену підпунктом 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 Податкового Кодексу України.

В судовому засіданні представник ОСОБА_1 позов підтримав, просив суд задовольнити адміністративний позов у повному обсязі.

Представник Головного управління ДФС у Запорізькій області проти адміністративного позову заперечив з підстав викладених у письмовому відзиві (вх.№34268 від 26 жовтня 2018 року), відповідно до якого зазначено, що відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за фізичною особою ОСОБА_1 як за власником рахується житловий будинок за адресою: Запорізька обл., с. Нижня Хортиця, вул. Кооперативна, буд. 3, загальною площею 620,6 кв.м. ГУ ДФС у Запорізькій області проведено розрахунок податку на нерухоме майно та винесено стосовно фізичної особи ОСОБА_1 податкове повідомлення-рішення від 12 квітня 2018 року № 16-5902-0808 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016 рік на суму 29275,93 гривень. Відповідач звертає увагу, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено та направлено податковим органом з дотриманням всіх вимог чинного законодавства. Також відповідач наголошує, що до житлового будинку, що рахується за позивачем, пільга відповідно до приписів чинного законодавства не застосовується. Отже, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, нараховано ОСОБА_1 правомірно та згідно з нормами Податкового кодексу України, тому підстави для скасування податкового повідомлення-рішення від 12 квітня 2018 року № 16-5902-0808 відсутні.

В судовому засіданні представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи суд встановив наступні обставини.

12 квітня 2018 року Головним управлінням ДФС у Запорізькій області винесено податкове повідомлення-рішення №16-5902-0808, яким ОСОБА_1 визначено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості" за 2016 рік у розмірі 29275,93 грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення надіслане на адресу позивача рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення 27 квітня 2018 року.

Позивач не погоджуючись з такими діями податкового органу звернувся зі скаргою до Державної фіскальної служби України на податкове повідомлення-рішення №16-5902-0808 від 12 квітня 2018 року.

Рішенням Державної фіскальної служби України №9700/Д/99-99-11-02-01-14 від 09 липня 2018 року податкове повідомлення-рішення №16-5902-0808 від 12 квітня 2018 року залишено без змін, а скаргу – без задоволення.

Позивач не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням №16-5902-0808 від 12 квітня 2018 року звернувся із цим позовом до суду.

Враховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає що позов не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України № 2755-VI від 02 грудня 2010 року (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Згідно підпункту 266.2.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України об’єктом оподаткування є об’єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Разом з тим суд звертає увагу, що підпунктом 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України встановлений чіткий перелік об’єктів, які не є об’єктом оподаткування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості, і зокрема пунктом ґ) визначено, що не є об’єктом оподаткування житлова нерухомість непридатна для проживання, у тому числі у зв’язку з аварійним станом, визнана такою згідно з рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об’єднаної територіальної громади, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад.

Підпунктом 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України встановлено, що базою оподаткування є загальна площа об’єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

За правилами підпункту 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України база оподаткування об’єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Відповідно до інформації з Реєстру прав власності на нерухоме майно, зазначеній в Інформаційній довідці з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо суб’єкта №126124447 від 02 червня 2018 року, ОСОБА_1 на праві приватної власності належить житловий будинок, який знаходиться за адресою: Запорізька обл., Запорізький р., с. Нижня Хортиця, вул. Кооперативна, буд. 3, загальною площею 620,6 кв.м.

Також суд звертає увагу, що позивачем не надано доказів, що вищезазначений будинок підпадає під перелік об’єктів, що згідно до підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України не є об’єктами оподаткування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості.

Таким чином суд приходить до висновку, що вказаний будинок є об’єктом оподаткування згідно підпункту 266.2.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України, та вищенаведене свідчить про помилковість твердження позивача стосовно третього поверху будинку за адресою: 70425, Запорізька обл.., Запорізький р-н, с.Нижня Хортиця, вул. Кооперативна, 3 – який є непридатним для проживання (не зданий в експлуатацію), а податковим органом незаконно нараховано податок на площу цілого поверху, а саме близько 200 м.кв.

За приписами підпункту 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України обчислення суми податку з об’єкта/об’єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості.

За правилами підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 Податкового кодексу України ставки податку для об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об’єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об’єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Судом встановлено, що відповідачем на підставі інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно проведено розрахунок податку на нерухоме майно та прийнято податкове повідомлення-рішення №16-5902-0808 від 12 квітня 2018 року, яким ОСОБА_1 визначено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості" за 2016 рік у розмірі 29275,93 грн.

Копія вказаного податкового повідомлення-рішення та розрахунку податкового зобов’язання до податкового повідомлення-рішення №16-5902-0808 від 12 квітня 2018 року наявні в матеріалах адміністративної справи.

За визначенням підпункту 14.1.157 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Згідно 58.1 статті 58 Податкового кодексу України контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов’язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу.

До податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов'язання (за наявності) та штрафних (фінансових) санкцій.

Пунктом 58.3 статті 58 Податкового кодексу України встановлено, що податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення

Відповідно до підпункту 266.7.2 пункту 266.7. статті 266 Податкового кодексу України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Позивач в позовній заяві, як на підставу протиправності податкового повідомлення-рішення посилається на те, що контролюючим органом порушено порядок строку направлення оскаржуваного рішення на адресу ОСОБА_1.

Суд вважає помилковими висновки позивача про те, що лише сам факт порушення контролюючим органом строків направлення податкового повідомлення-рішення може бути підставою для звільнення платника податку від обов’язку щодо сплати суми податку.

Відповідно до 287.5 статті 287 Податкового кодексу України податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Тобто при розрахунку податковим органом суми грошового зобов'язання, не пов'язаного з порушенням податкового законодавства, у платника податків виникає обов'язок сплатити нараховану суму податкового зобов'язання у певні строки.

Щодо пільг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки суд зазначає наступне.

Підпунктом 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України передбачено, що база оподаткування об’єкта/об’єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи - платника податку, зменшується:

а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів;

б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів;

в) для різних типів об’єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 кв. метрів.

Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).

Разом з тим підпунктом 266.4.3 пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України встановлено, що пільги з податку, передбачені підпунктами 266.4.1 та 266.4.2 цього пункту, для фізичних осіб не застосовуються серед іншого до об’єкта/об’єктів оподаткування, якщо площа такого/таких об’єкта/об’єктів перевищує п’ятикратний розмір неоподатковуваної площі, встановленої підпунктом 266.4.1 цього пункту.

Тобто, суд звертає увагу, що пільга, передбачена підпунктом 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України, застосовується до об’єкта/об’єктів оподаткування, якщо площа такого/таких об’єкта/об’єктів не перевищує 600 кв. метрів (120х5).

Отже суд дійшов висновку, що оскільки житловий будинок, який знаходиться за адресою: Запорізька обл., Запорізький р., с. Нижня Хортиця, вул. Кооперативна, буд. 3, та належить ОСОБА_1 на праві приватної власності має загальну площу 620,6 кв.м., то відповідно, пільга, передбачена підпунктом 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України, в даному випадку не застосовується.

За приписами підпункту а) підпункту 266.10.1 пункту 266.10 статті 266 Податкового кодексу України податкове зобов’язання за звітний рік з податку сплачується фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, враховуючи все вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач діяв на підставі та у межах чинного законодавства України, податкове повідомлення-рішення від 12 квітня 2018 року №16-5902-0808 прийнято обґрунтовано, з дотриманням вимог чинного законодавства, отже є правомірним і таким що не підлягає скасуванню.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, з урахуванням вище викладеного, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд оцінивши докази, які є у справі, в їх сукупності дійшов висновку, що відповідачем доведено законність та обґрунтованість своїх дій щодо винесення податкового повідомлення-рішення від 12 квітня 2018 року №16-5902-0808, отже відповідачем доведено правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги є недоведеними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Враховуючи вищезазначене, та керуючись статтями 2, 5, 9, 72, 77, 241, 243-246, 255 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (70425, Запорізька область, с.Нижня Хортиця, вул. Кооперативна, буд.3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69001, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд.166, код ЄДРПОУ 39396146) про визнання незаконними дій та скасування податкового повідомлення-рішення – відмовити.

Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень КАС України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 10 грудня 2018 року.

Суддя Д.В. Татаринов