Рішення № 78758954, 10.12.2018, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2018 року м. Житомир справа № 0640/3786/18

категорія 10.2.4

Житомирський окружний адміністративний суд

у складі: судді Романченка Є.Ю.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Коростенського обєднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій неправомірними та зобов'язання щодо вчинення дій,

встановив:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, у якому просить визнати дії Коростенського обєднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови в призначенні йому пенсії протиправними та зобов'язати відповідача призначити йому пенсію за віком та зарахувати при призначенні пенсії до загального трудового стажу час роботи в коглоспі "Правда", а після перейменування СТОВ "Давидківське" періоду роботи з 16.08.1996 по 31.12.1996, з 01.01.1998 по 31.12.1999 та з 01.01.2002 по 31.12.2002, з виробленням у 1996 р. - 279 вихододнів, у 1997 році - 235,5 вихододнів, у 1998 році - 303 вихододнів, у 1999 році - 233,5 вихододнів, у 2002 році - 268 вихододнів, згідно з трудовою книжкою.

В обґрунтування пред'явлених позовних вимог указував, що відмова Коростенського обєднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області у призначенні йому пенсії є безпідставною та такою, що не ґрунтується на наданих документах та діючому законодавстві.

Ухвалою суду вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у судове засідання.

Позивач прибув до суду та подав клопотання про розгляд справи в письмовому провадженні.

Представник відповідача до суду не прибув, про час, дату та місце судового розгляду був повідомлений вчасно та належним чином. Коростенським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області направлено до суду заяву про розгляду справи за відсутності їх представника та відзив на адміністративний позов. У вказаному відзиві відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог за безпідставністю та необґрунтованістю. Заперечуючи проти предявлених позовних вимог відповідач стверджує, що відмова в призначенні пенсії із зниженням пенсійного віку, відповідно до ч. 2 ст. 55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" є обґрунтованою та відповідає вимогам чинного законодавства. Водночас указано, що період роботи позивача в КСП "Правда" та СТОВ "Давидківське" не зараховано до трудового стажу, оскільки із записів трудової книжки неможливо встановити період роботи в КСП "Правда" та СТОВ "Давидківське" та коли було реорганізовано колгосп "Правда" в колгосп КСП "Правда" та СТОВ "Давидківське".

Зважаючи на відсутність перешкоди для розгляду справи у судовому засіданні та приймаючи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, судом постановлено протокольну ухвалу про подальший розгляд справи в письмовому провадженні.

Перевіривши матеріали справи, усебічно й повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов і відзив, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Установлено, що 10 березня 2018 року ОСОБА_1 виповнилося 54 роки.

Позивач належать до потерпілих від Чорнобильської катастрофи, про що йому 14 травня 1996 року видано Житомирською обласною державною адміністрацією посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорії 3 серії Б № 368327.

03.04.2018 позивач звернувся до Коростенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою про призначення пенсії за віком.

Коростенським обєднаним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області прийнято рішення № 16 від 10.04.2018, яким у призначенні пенсії за віком, відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" ОСОБА_1 відмовлено. Оскільки відсутні вимоги ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", так як на момент призначення пенсії за віком за наявними документами трудовий (страховий) стаж гр. ОСОБА_1 становив 16 років 6 місяців 10 днів, тому права на пенсію не має із-за відсутності необхідного трудового (страхового) стажу.

Листом відповідача від 15.05.2018 за № 4393/02.1 ОСОБА_1 повідомлено про те, що на підставі записів його трудової книжки зарахувати період роботи у колгоспі "Правда" с. Давидки та СТОВ "Давидівське" неможливо, оскільки записи внесені не послідовно, дані про прийняття на роботу, переведення в інше господарство та звільнення з роботи в межах однієї трудової книжки не прослідковується.

Позивач, вважаючи, що Коростенське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області протиправно відмовило йому у зарахуванні стажу роботи, чим порушено його право на призначення пенсії за віком, звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, судом ураховано наступне.

Згідно зі п. 6 ст. 92 Конституції України, виключно законами України визначаються зокрема, форми і види пенсійного забезпечення.

Статтею 46 Основного Закону визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII (у редакції, чинній на момент звернення позивача із заявою про призначення пенсії, далі - Закон № 1788-XII), громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

У пункті 1 частини першої статті 8 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 1058-IV) законодавцем реалізовано Конституційне право громадян на соціальний захист - право на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону № 1058-IV, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років.

Статтею 15 Закону № 1788-XII встановлено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом Української РСР "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" або їм надається право на одержання пенсій на підставах, передбачених цим Законом.

У статті 55 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи від 28.02.1991 № 796-XII (у редакції, чинній на момент звернення позивача із заявою про призначення пенсії, далі - Закон № 796-XII) закріплені умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення.

Так, абзацом першим частини першої вказаної статті Закону № 796-XII визначено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

В силу приписів пункту 2 частини першої статті 55 Закону № 796-XII, особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років зменшення пенсійного віку відбувається на 3 роки (початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період) та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років.

У контексті наведеного суд відмічає, що Коростенським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області у відзиві на позов указано, що позивач має право на вихід на пенсію в 54 роки за наявності страхового стажу 19 років. При цьому в оскаржуваному рішенні відповідача зазначено, що трудовий (страховий) стаж ОСОБА_1, на момент звернення із заявою, становить 16 років 6 місяців 10 днів.

Судом установлено, що Пенсійним фондом під час розгляду заяви позивача не зараховано до його загального трудового стажу час роботи в коглоспі "Правда" та СТОВ "Давидківське" з 16.08.1996 по 31.12.1996, з 01.01.1998 по 31.12.1999 та з 01.01.2002 по 01.03.2002, та з 30.09.2002 по 31.12.2002, оскільки записи в трудовій книжці внесені непослідовно, дані про прийняття на роботу та переведення в інше господарство та звільнення з роботи в межах однієї трудової книжки не прослідковуються.

Перевіряючи такі доводи відповідача, суд ураховує наступне.

Згідно зі ч. 3 ст. 55 Закону № 796-XII, призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" і цього Закону.

Відповідно до абзацу тридцять шостого частини першої статті 1 Закону № 1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Частиною 2 статті 24 вказаного Закону визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 56 Закону № 1788-XII, до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.

Статтею 62 Закону № 1788-XII визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом ОСОБА_2 України.

Відповідно до п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній", затвердженого постановою Кабінету ОСОБА_2 України від 12 серпня 1993 р. N 637 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 вказаного Порядку визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Аналіз наведених правових норм свідчить на користь висновку, що єдиною підставою для визначення трудового стажу є трудова книжка, а у разі її відсутності або відповідних відомостей у ній уточнюючі довідки або рішення комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах.

Із копії трудової книжки серії АВ №123300 ОСОБА_1 видно слідуюче.

15.05.1981 позивача прийнято в члени колгоспу "Правда" с. Давидки та надано роботу різноробочого (підстава - протокол № 5 від 07.05.1981).

З 15.06.1982 по 03.05.1984 позивач проходив службу в армії.

20.07.1984 прийнятий на роботу трактористом в колгосп "Правда" на підставі протокол № 8 від 20.07.1984.

08.12.2005 внесено запис про звільнення з роботи в СТОВ "Давидківське" у зв'язку з ліквідацією господарства на підставі наказу № 1 від 08.12.2005.

Водночас із копії трудової книжки колгоспника серії УКР № 1830379 від 16.02.1985 слідує, що 14.03.2000 позивача, прийнятого в члени колгоспу "Правда", переведено на роботу в СТОВ "Давидківське" з 14.03.2000. Також до трудової книжки внесені записи щодо безперервної трудової участі ОСОБА_1 в громадському господарстві у період з 1984 р. до 2002 р.

Так, зокрема, у 1996 році позивачем відпрацьовано 273 вихододнів (запис № 13); у 1997 р. - 235,5 вихододнів (запис № 14); у 1998 році - 303 вихододнів (запис № 15); у 1999 році - 303 вихододнів (запис № 16); у 2000 році - 253 вихододнів (запис № 17); у 2001 році - 259 вихододнів (запис № 18); у 2002 році - 268 вихододнів (запис № 19).

18.01.2006 СТОВ "Давидківське" позивачу видано довідку про те, що він був членом колгоспу "Правда" з 15 травня 1981 року та працював в коглоспі з 15.05.81 по 10.06.82 та з 20.07.1984 по 08.12.2005 та відомість про кількість вироблених трудоднів. Довідка та відомість підписана арбітражним керуючим і сформовані на підставі книги трудового статуту за 1981-1982 р.р. та 1984-2005 р.р.

При цьому із архівного витягу з Протоколу № 1 загальних зборів власників власників земельних та майнових паїв сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Давидківське" с. Давидки Коростенського району Житомирської області від 17 січня 2000 року, виданого Коростенською районною державною адміністрацією Житомирської області від 28.02.2018 № В/44, вбачається, що на загальних зборах власників від 17.01.2000 вирішено реформувати КСП "Правда" і на добровільній згоді власників земельних паїв створити СТОВ "Давидківське".

Архівні витяги, видані Комунальною установою "Коростенський районний трудовий архів" Коростенської районної ради, містять інформацію щодо працівника колгоспу "Правда" с. Давидки Коростенського району Житомирської області ОСОБА_1 за 1981-1997 роки. Разом з цим повідомлено, що на зберіганні в КУ "Коростенський районний трудовий архів" знаходяться документи колгоспу "Правда" с. Давидки, тільки за період 1985-1997 р.р.

Судом установлено, що СТОВ "Давидківське" припинено, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про державну реєстрацію припинення юридичної особи 20.10.2008 за № 12891170003000503. Відомості про правонаступника в ЄДР відсутні.

За наведених обставин, а також ураховуючи те, що обов'язок щодо заповнення трудових книжок покладено саме на роботодавця та те, що матеріали справи не містять доказів у підтвердження того, що дані трудових книжок позивача (в частині спірного періоду роботи) містять неправдиві або недостовірні відомості чи були предметом судового розгляду, суд приходить до висновку, що наведеними відомостями в трудових книжках стверджується факт роботи позивача в колгоспі "Правда", який реорганізовано в КСП "Правда" та СТОВ "Давидківське", в періоди з 16.08.1996 по 31.12.1996, з 01.01.1998 по 31.12.1999 та з 01.01.2002 по 01.03.2002, та з 30.09.2002 по 31.12.2002, який є достатньою підставою для підтвердження вказаного стажу та проведення перерахунку стажу для призначення пенсії.

Відповідно до ч. 1 ст. 45 Закону № 1058-IV, пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії (ч. 5 ст. 45 Закону № 1058-IV).

З огляду на те, що позивач пенсійного віку досяг 10.03.2018, а із заявою про призначення пенсії звернувся до Пенсійного органу 03.04.2018, то право позивача на призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку згідно із ст. 55 Закону №796-ХІІ та врахуванням всього стажу роботи є порушеним з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ч.ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ч. 1 ст. 72 вказаного Кодексу).

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 73 вказаного Кодексу).

За змістом статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету ОСОБА_2 Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Беручи до уваги приписи зазначених норм, оцінюючи наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, суд, з метою ефективного захисту порушених прав позивача, визнає протиправним і скасовує рішення Коростенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 10.04.2018 № 16 та зобов'язує відповідача розглянути подану позивачем заяву та додані до неї документи про призначення йому пенсії за віком з урахуванням стажу роботи в колгоспі "Правда", який реорганізовано в КСП "Правда" та СТОВ "Давидківське", в періоди з 16.08.1996 по 31.12.1996, з 01.01.1998 по 31.12.1999 та з 01.01.2002 по 01.03.2002, та з 30.09.2002 по 31.12.2002, та прийняти відповідне рішення про призначення пенсії за віком з 11.03.2018.

Таким чином, позов ОСОБА_1 є частково обґрунтованим.

Зважаючи на висновок суду та враховуючи положення статті 139 КАС України, витрати понесені позивачем у даній справі в сумі 704,80 грн судового збору підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань Коростенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області.

Керуючись статтями 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 (вул. Гетьмана Виговського, 1, с.Видень, Коростенський район, Житомирська область,11554, РНОКПП - НОМЕР_1) до Коростенського обєднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Грушевського,16/1, м. Коростень, Коростенський район, Житомирська область,11501, код ЄДРПОУ - 37909216) про визнання дій неправомірними та зобов'язання щодо вчинення дій задовольнити частково.

Визнати протиправним і скасувати рішення Коростенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 10.04.2018 № 16.

Зобов'язати Коростенське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області розглянути подану ОСОБА_1 заяву та додані до неї документи про призначення йому пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з урахуванням стажу роботи в колгоспі "Правда", який реорганізовано в КСП "Правда" та СТОВ "Давидківське", в періоди з 16.08.1996 по 31.12.1996, з 01.01.1998 по 31.12.1999 та з 01.01.2002 по 01.03.2002, та з 30.09.2002 по 31.12.2002, та прийняти відповідне рішення про призначення пенсії за віком з 11.03.2018.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Коростенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 704,80 грн сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів пп. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Є.Ю. Романченко