Рішення № 78758933, 18.12.2018, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18 грудня 2018 року Справа № 280/4589/18 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Сіпаки А.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1)

до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя (69057, м. Запоріжжя, вул. Гагаріна, буд. 2-Б, ЄДРПОУ 41248943)

про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом (з урахуванням уточненого позову) до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:

визнати протиправними дії відповідача щодо обчислення позивачу розміру пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за 2014, 2015, 2016 роки;

зобов'язати відповідача здійснити призначення та виплатити позивачу пенсії за віком починаючи з 10.09.2018 пенсію за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників зайнятих в галузях економіки України за два останні роки, що передують року звернення з заявою про призначення пенсії за віком (2016, 2017) в розмірі 5377,90 грн.;

зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, обрахованих відповідно п. 7-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії") із застосуванням середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислені як середній показник за 2016 та 2017 роки із підвищенням відповідно до ч. 3 ст. 29 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у розмірі 17,5%.

В обгрунтування позовних вимог, позивач у позові зазначив, що з 06.09.2010 призначено пенсію за вислугу років відповідачем відповідно до п."е" ст.55 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Дану пенсію позивач не отримував, оскільки продовжувала працювати у сфері освіти. 10.09.2018 позивач звернувся із заявою та всіма додатковими документами до відповідача про призначення пенсії за віком та при розрахунку розміру пенсії відповідачем не вірно застосовані передбачені Законом показники, а саме показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, не було застосовано підвищення розміру пенсії позивача передбачене ч.3 ст.29 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та не була виплачена грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, передбачена п.7-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" . 03.10.2018 позивач знову звернувся до відповідача з письмовою заявою про усунення порушення Закону при обрахунку та виплати пенсії позивачу проте, отримав від відповідача негативну відповідь. Позивач не погодившись з такими діями відповідача, звернувся до суду.

Ухвалою судді від 20.11.2018 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Сторонам повідомлено про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи у судовому засіданні 18.12.2018.

10.12.2018 від відповідача до суду надійшов відзив на адміністративний позов (вх.№40328), якому послався на те, що позивач з 06.09.2010 знаходиться на обліку у відповідача та отримує пенсію за вислугу років як працівник освіти у відповідності п."е" ст.55 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". З 07.09.2010 позивач працевлаштувалася на посаду, яка дає право на пенсію за вислугу років, у відповідності її особистої заяви від 07.09.2010, виплата пенсії не здійснювалась. 10.09.2018 позивач звернувся із заявою та всіма додатковими документами до Пенсійного фонду про призначення пенсії за віком на підставі ст.26 №1058. При переведені позивача на пенсію за віком, було застосовано показник середньої заробітної плати за три попередні роки 2014-2017. Так, як позивачу первинно вже була призначена пенсія у 2010 році, то підстав для застосування показника за 2016-2017 роки при перерахунку їй пенсії немає. У зв'язку з тим, що до моменту переходу на пенсію за віком позивач отримував пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-ХІІ від 05.11.1991, то правових підстав для виплати грошової допомоги позивачу у розмірі 10-ти пенсій станом на день її призначення немає. Відповідач просив у задоволенні позову відмовити.

За приписами ч.1 ст. 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

На підставі приписів ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Розглянувши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд з'ясував наступне.

З 06.09.2010 позивачу призначена пенсія за вислугу років відповідно до п. «е» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

07.09.2010 позивач працевлаштувався на посаду вчителя української мови та літератури в Запорізькому загальноосвітньому навчально-виховному комплексу «Мала гуманітарна академія» №9 і з цього моменту виплату пенсії за вислугу років йому було припинено на підставі його заяви.

Доказів нарахування та виплати позивачу пенсії за вислугою років як працівнику освіти відповідач до суду не надав.

10.09.2018 позивач звернувся до відповідача з заявою та необхідними документами про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV від 09.07.2003.

Пенсія позивачу була призначена відповідачем із застосуванням показника середньої заробітної плати, з якої сплачені страхові внески, за три календарні роки з 2014 по 2016 роки.

03.10.2018 позивач звернувся до відповідача з письмовою заявою про усунення порушення Закону при обрахунку та виплати пенсії.

Листом від 17.10.2018 № 636/К-9 Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя відмовило позивачу в задоволенні вищевказаних вимог, посилаючись на те, що пенсія призначена та виплачується відповідно до вимог діючого законодавства. Також, відповідач зазначив про відсутність підстав для виплати позивачу грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

При переведені позивача на пенсію за віком, було застосовано показник середньої заробітної плати за три попередні роки 2014-2016.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-ІV (далі - Закон №1058-ІV) відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

З матеріалів справи судом встановлено, що позивач отримувала пенсію за вислугу років, відповідно до п. "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", а з 10.09.2018 відповідачем був змінений вид пенсійних виплат на - пенсія за віком.

Тобто, судом встановлено, що до 10.09.2018 за Законом №1058-ІV пенсія за віком позивачу не призначалась.

Станом на 10.09.2018 позивач мала повних 39 років страхового стажу. Тобто, за ст. 26 Закону №1058-ІV позивач набула право на пенсію за віком.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Частиною третьою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 9 Закону № 1058-ІV передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

За приписами ст. 40 Закону № 1058-IV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується ПФУ за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 + ... + Кз n); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.

Згідно з п. 2, 16 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, які працювали на посадах, що дають право на пенсію за вислугою років, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом № 1788-XII. У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до ст. 27 та з урахуванням норм ст. 28 цього Закону. До приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону № 1788-XII застосовуються в частині визначення права на пенсію (…) за вислугу років.

У той же час, частиною 3 ст. 45 Закону № 1058-ІV встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами ПФУ.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в ч. 1 ст. 40 Закону № 1058-IV, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що ч. 3 ст. 45 Закону № 1058-ІV регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом № 1058-ІV.

Водночас, у випадку із заявою позивача мало місце призначення іншої пенсії за іншим законом, а тому має враховуватись показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії (пенсії за віком).

Верховний Суд України у постанові від 29 листопада 2016 року у справі № 133/476/15-а (№ 21-6331а15) та висловили правову позицію стосовно того, що у випадку призначення особі пенсії за вислугу років відповідно до Закону № 1788-XII, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а в подальшому при виявленні такою особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV, має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення згідно ч. 3 ст. 45 Закону № 1058-IV. Вказана правова позиція Верховного Суду України підтримана Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 876/5312/17.

Як свідчать матеріали справи, первинно позивачу пенсію було призначено відповідно до п. «е» ст. 55 Закону № 1788-XII, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії.

Для призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-ІV позивач звернулася вперше 10.09.2018 року.

Відповідно до п. «е» ст. 55 Закону № 1788-XII право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Статтею 7 Закону № 1788-XII передбачено, що звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію. При цьому пенсії за віком та по інвалідності призначаються незалежно від того, припинено роботу особою на час звернення за пенсією чи ні. Пенсія за вислугу років призначається лише при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію.

Згідно з п. 11 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, пенсія за вислугу років призначається у разі звільнення з роботи, що дає право на цей вид пенсії. У разі зарахування після призначення пенсії за вислугу років на роботу, яка дає право на цей вид пенсії, виплата пенсії припиняється і поновлюється з дня, що слідує за днем звільнення з роботи.

Отже, суд дійшов висновку, що позивач має право на призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати як працівнику в галузі освіти за три календарні роки, що передують року звернення.

Та обставина, що механізм і порядок обчислення та виплати пенсій за вислугу років з 01 січня 2004 року здійснюється на підставі Закону № 1058-IV за формулою, що встановлена для пенсії за віком, не впливає на те, що призначення пенсії за вислугу років передбачено положеннями Закону № 1788-XII.

При цьому ст. 9 Закону № 1058-ІV не передбачено такого виду пенсії, як пенсія за вислугу років. Разом з тим, ч. 3 ст. 45 зазначеного Закону регламентує порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший.

З урахуванням зазначеного, при обчисленні пенсії позивачу повинна була бути використана середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме - за 2016-2017 роки.

Позивач на день досягнення пенсійного віку, передбаченого ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", працював на посаді вчителя української мови та літератури в Запорізькому загальноосвітньому навчально-виховному комплексу «Мала гуманітарна академія» №9, робота на якій дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. "е" ст.55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і має страховий стаж понад 35 років на таких посадах і до цього не отримував будь-яку пенсію.

Протилежного відповідач не довів.

Оскільки позивачу не нараховувалась та не виплачувалась пенсія за вислугу років, то він відповідно до вимог п.7-1 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" має право на виплату йому грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі його десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії за віком.

Аналогічна правова позиція висловлена, зокрема, у: постанові Верховного Суду України від 31.03.2015 у справі №21-612а14; ухвалі Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.10.2017 у справі №335/9347/17(провадження №2-а/335/429/2017).

З урахуванням з'ясованих обставин, досліджених матеріалів справи суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню. Доводи відповідача не приймаються судом до уваги виходячи з вище зазначеного.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1) до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя (69057, м. Запоріжжя, вул. Гагаріна, буд. 2-Б, ЄДРПОУ 41248943) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя щодо обчислення ОСОБА_1 розміру пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за 2014, 2015, 2016 роки;

Зобов'язати Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України м.Запоріжжя здійснити призначення та виплатити ОСОБА_1 пенсії за віком починаючи з 10.09.2018 із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників зайнятих в галузях економіки України за два останні роки, що передують року звернення з заявою про призначення пенсії за віком (2016, 2017) в розмірі 5377,90 грн.;

Зобов'язати Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, обрахованих відповідно п. 7-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії") із застосуванням середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислені як середній показник за 2016 та 2017 роки із підвищенням відповідно до ч. 3 ст. 29 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у розмірі 17,5%.

Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору в розмірі 1409,60 грн. (одна тисяча чотириста дев'ять гривень 60 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя.

Рішення суду набирає законної сили у порядку та строки, передбачені ст. 255 КАС України та може бути оскаржене у порядку та строки, передбачені ст.ст. 293, 295, 296 та 297 КАС України.

Повний текст рішення складено 21.12.2018.

Суддя А.В. Сіпака