Рішення № 78758920, 21.12.2018, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2018 року м. Житомир справа №240/4815/18

категорія 10.2.4

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Попової О. Г., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Житомирськогооб'єднаногоуправління Пенсійного фонду України у Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,

встановив:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

1. ОСОБА_1 звернулась до Житомирського окружного адміністративного суду із позовом, в якому просить:

- визнати протиправними дії Житомирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області щодо призначення та виплати ОСОБА_1 пенсії із зниженням пенсійного віку на шестирічний термін як громадянці, постраждалій внаслідок Чорнобильської катастрофи за третьою категорією.

- зобов'язати Житомирське об'єднане управління Пенсійного фонду України у Житомирській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком як особі, віднесеної до третьої категорії, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи з моменту звернення до Житомирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області, 11 липня 2018 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що зверталась до Житомирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області із відповідною заявою про призначення пенсії із зниженням пенсійного віку на шестирічний термін як громадянці, постраждалій внаслідок Чорнобильської катастрофи за третьою категорією, а також надала усі необхідні підтверджуючі документи, однак, за результатом розгляду заяви отримала відмову у призначенні пенсії.

ПРОЦЕДУРА

2. Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2018 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження із проведенням підготовчого засідання та викликом (повідомленням) учасників справи. Підготовче засідання призначено на 22 листопада 2018 року о 11:20.

3. 20 листопада 2018 року представником відповідача до відділу документального забезпечення суду у строк та в порядку, визначеному статтею 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) подано відзив на позовну заяву вих. №12557/07 від 20 листопада 2018 року (а.с. 31-33).

4. В підготовче засідання, призначене на 22 листопада 2018 року о 11:20 прибули позивач, представник позивача та представник відповідача. Протокольною ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2018 року закрито підготовче провадження у адміністративній справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 10 грудня 2018 року о 14:00, що зафіксовано секретарем судового засідання у протоколі судового засідання у 22 листопада 2018 року.

5. В судове засідання, призначене на 10 грудня 2018 року о 14:00 прибули позивач, представник позивача та представник відповідача.

Позивач та представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні щодо задоволення позовних вимог заперечувала з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву вих. №12557/07 від 20 листопада 2018 року.

Протокольною ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2018 року ухвалено подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження, що зафіксовано секретарем судового засідання у протоколі судового засідання від 10 грудня 2018 року.

Положеннями частини третьої статті 44 КАС України визначено, що учасники справи мають право, зокрема: подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб; користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами.

Частиною четвертою статті 159 КАС України встановлено, що подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Позивач станом на 21 грудня 2018 року правом на подання відповіді на відзив, передбаченим статтею 163 КАС України, не скористався.

Згідно з частиною четвертою статті 243 КАС України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Відповідно до частини другої статті 193 КАС України суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

Частиною п'ятою статті 250 КАС України встановлено, що датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

6. Як встановлено зі змісту позовної заяви та наданих у попередніх засіданнях позивачем та представником позивача пояснень, заявлені позовні вимоги обґрунтовуються тим, що ОСОБА_1 разом із заявою про призначення пенсії за віком було подано усі необхідні документи, які підтверджують право позивача на призначення пенсії за віком із зниженням пенсійного віку на шестирічний термін як громадянці, постраждалій внаслідок Чорнобильської катастрофи 3 категорії.

7. Відповідно до відзиву на позовну заяву вих. №12557/07 від 20 листопада 2018 року та наданих у попередніх засіданнях представником відповідача пояснень, Житомирське об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області позовні вимоги не визнає та просить відмовити у їх задоволенні за безпідставністю. Вказує, що інформація, яка зазначена у наданій позивачем довідці від 15.01.2015 №03 не відповідає фактичним обставинам справи.

Зокрема, наголошує, що ОСОБА_1 у період з 01.09.1984 по 29.06.1988 навчалась у Житомирському державному педагогічному інституті за денною формою навчання, а з 04.08.1988 по 01.11.2002 працювала в Житомирському середньому професійно-технічному училищі №18 (м. Житомир), тобто фактично постійно не проживала у зоні добровільного відселення. Також вказує, що до зони добровільного відселення включено селище міського типу Броницька Гута Новоград-Волинського району Житомирської області, в той час як у довідці вказано, що ОСОБА_1 проживала в селі Броницька Гута, що, на думку відповідача, не є тотожними адміністративно-територіальними одиницями та топонімами.

Враховуючи вищевикладене, наголошує, що відповідач при розгляді заяви ОСОБА_1 від 11 липня 2018 року діяв у межах, на підставі та в порядку, визначеному чинним законодавством. (а.с. 31-33).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

8. Встановлено та не заперечується сторонами, що ОСОБА_1 має статус особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи 3 категорії, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією посвідчення серії Б №336525 від 25 травня 1999 року, виданого Житомирською обласною державною адміністрацією (а.с. 16).

9. Згідно з довідкою Виконавчого комітету Броницькогутянської сільської ради Новоград-Волинського району Житомирської області від 20 серпня 2018 року №865, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 дійсно була зареєстрована та проживала з 29 квітня 1982 року по 11 січня 1995 року в селі Броницька Гута Новоград-Волинського району Житомирської області, яке згідно постанови Кабінету ОСОБА_2 України від 23 липня 1991 року №106 відноситься до зони гарантованого добровільного відселення. Село Броницька Гута відноситься до 3 категорії. Підстава: запис в будинковій книзі 1982-1995 років (а.с. 46).

10. Позивач зверталась до Житомирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області із заявою від 11 липня 2018 року про призначення пенсії за віком як потерпілій внаслідок Чорнобильської катастрофи 3 категорії (а.с. 43)

11. Житомирське об'єднане управління Пенсійного фонду України у Житомирській області листом вих. №9076/03.2 від 18 січня 2018 року повідомило позивачу, що згідно наданої ОСОБА_1 довідки Виконавчого комітету Броницькогутянської сільської ради Новоград-Волинського району Житомирської області від 15 січня року №03, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 дійсно була зареєстрована та проживала з 29 квітня 1982 року по 11 січня 1995 року в селі Броницька Гута Новоград-Волинського району Житомирської області. Однак, позивач у період з 01.09.1984 по 29.06.1988 навчалась у Житомирському державному педагогічному інституті за денною формою навчання, а з 04.08.1988 по 01.11.2002 працювала в Житомирському середньому професійно-технічному училищі №18 (м. Житомир), тобто фактично постійно не проживала у зоні добровільного відселення. Також зазначено, що до зони добровільного відселення включено селище міського типу Броницька Гута Новоград-Волинського району Житомирської області, в той час як у довідці вказано, що ОСОБА_1 проживала в селі Броницька Гута.

Враховуючи вищевикладене, довідка Виконавчого комітету Броницькогутянської сільської ради Новоград-Волинського району Житомирської області від 15 січня року №03 не може бути взята до уваги, а тому управлянням прийнято рішення відмовити у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на шість років відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року №796-XII (а.с. 10-11).

Не погоджуючись із діями відповідача, наголошуючи, що позивачем разом із заявою про призначення пенсії за віком було подано усі необхідні документи, які підтверджують право позивача на призначення пенсії за віком із зниженням пенсійного віку на шестирічний термін як громадянці, постраждалій внаслідок Чорнобильської катастрофи 3 категорії, ОСОБА_1 звернулась із вказаним позовом до суду.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

12. У відповідності до статті 8 ОСОБА_3 України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. ОСОБА_3 України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі ОСОБА_3 України і повинні відповідати їй. ОСОБА_3 України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі ОСОБА_3 України гарантується.

Положеннями статті 16 Основного Закону проголошено, що забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов'язком держави.

Статтею 19 ОСОБА_3 України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені ОСОБА_3 та законами України.

Частиною третьою статті 46 Основного Закону визначено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно з статтею 55 ОСОБА_3 України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Пунктом шостим частини першої статті 92 Основного Закону визначено, що виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

13. Приписами статті 15 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII встановлено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом Української РСР "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" або їм надається право на одержання пенсій на підставах, передбачених цим Законом.

14. Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначаються Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року №796-XII (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №796-XII).

Відповідно до абзацу 8 пункту 3 частини першої статті 14 Закону №796-ХІІ для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, - категорія 3.

Статтею 55 Закону №796-ХІІ визначено умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення. Так, особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій.

Згідно з абзацом 3 пункту 2 частини першої статті 55 Закону №796-ХІІ особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні безумовного та додатково (обов'язкового) відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 2 років - 4 роки та додатково 1 рік за 1 рік проживання, роботи, але не більше 9 років.

Відповідно до абзацу 4 пункту 2 частини першої статті 55 Закону №796-ХІІ особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років - 3 роки та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років.

При цьому, згідно з частиною третьою статті 55 Закону №796-ХІІ призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" і цього Закону.

15. Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам визначено Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV)

Відповідно до частини першої статті 26 Закону №1058-IV право на призначення пенсії за віком після досягнення пенсійного віку мають особи, які мають страховий стаж не менше 15 років до 01.01.2018.

16. Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі - Порядок №22-1).

Відповідно до пункту 2.1 Порядку №22-1, при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи, які засвідчують особливий статус особи: посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09 березня 1988 року №122, або довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об'єкт, де особою виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями).

17. У Рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 20.10.2011 у справі "Рисовський проти України" суд підкреслив особливу важливість принципу належного урядування. Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (Беєлер проти Італії, Онер'їлдіз проти Туреччини, Megadat.com S.r.l. проти Молдови, Москаль проти Польщі).

Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок ("Лелас проти Хорватії" від 20.05.2010, "Тошкуце та інші проти Румунії" від 25.11.2008) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси ("Онер'їлдіз проти Туреччини" та "Беєлер проти Італії").

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків ("Лелас проти Хорватії").

Як зазначив ЄСПЛ у рішенні від 06 вересня 1978 року у справі "Класс та інші проти Німеччини", "із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури".

Відповідно до судової практики ЄСПЛ (Olsson v. Sweden (no. 1), 24 March 1988, Series A no. 130), запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців. Обсяг таких повноважень суб'єкта владних повноважень повинен мати чіткі межі застосування. Рішення органу влади має бути визнано протиправним у разі, коли істотність порушення процедури потягнуло його неправильність. Аналогічний підхід має бути застосований і в разі, коли має місце протиправна бездіяльність органу влади щодо неприйняття відповідного рішення у відносинах, коли обставини свідчать про наявність всіх підстав для його прийняття.

ОЦІНКА СУДУ

18. Надаючи оцінку спірним правовідносинам та перевіряючи дії відповідача на відповідність частини другої статті 2 КАС України, суд зазначає наступне

Відповідно до прохальної частини позовної заяви, позивач, зокрема, просить визнати протиправними дії Житомирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області щодо призначення та виплати ОСОБА_1 пенсії із зниженням пенсійного віку на шестирічний термін як громадянці, постраждалій внаслідок Чорнобильської катастрофи за третьою категорією.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ.

Суд звертає увагу, що жодних дій щодо призначення та виплати ОСОБА_1 пенсії із зниженням пенсійного віку на шестирічний термін як громадянці, постраждалій внаслідок Чорнобильської катастрофи за третьою категорією Житомирським управлінням об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області не вчинялося.

Зокрема, листом Житомирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області листом вих. №9076/03.2 від 18 січня 2018 року ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на шість років відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року №796-XII.

Статтею п'ятою КАС України встановлено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Право на захист - це самостійне суб'єктивне право, яке з'являється у володільця регулятивного права лише в момент порушення чи оспорення останнього.

Завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи в публічно-правових відносинах. При цьому захист прав, свобод та інтересів осіб передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 ОСОБА_3 України, в Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 ОСОБА_3 України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених ОСОБА_3 і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Утвердження правової держави відповідно до приписів статті 1, другого речення частини третьої статті 8, статті 55 Основного Закону України полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту.

Відносини, що виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. Діяльність органів влади, у тому числі судів, щодо вирішення спорів, які виникають у публічно-правових відносинах, регламентується відповідними правовими актами.

Рішення, прийняті суб'єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 ОСОБА_3 України, статей 2, 5 КАС України.

Обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Таким чином, гарантоване статтею 55 ОСОБА_3 України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Суд зазначає, що при зверненні до суду позивачу необхідно обирати такий спосіб захисту, який міг би відновити його становище та захистити порушене право.

Застосування конкретного способу захисту права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. З цією метою суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Вказаний висновок відповідає такому принципу права як правосуддя, який за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).

Положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Пунктом 8 частини першої статті 4 КАС України позивача визначено, зокрема, як особу, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.

Таким чином до адміністративного суду вправі звернутися з позовом особа, яка має суб'єктивне уявлення, особисте переконання в порушенні її прав чи свобод. Однак обов'язковою умовою надання правового захисту судом є об'єктивна наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

Адміністративний суд під час розгляду справи повинен встановити факт або обставини, які б свідчили про порушення прав, свобод чи інтересів позивача з боку відповідача - суб'єкта владних повноважень, створення перешкод для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод позивача.

Таким чином, передумовою для захисту права є його порушення. Якщо ж таке право порушеним не є, то, відповідно, воно не може бути захищеним (поновленим) судом. А тому відсутність порушеного права є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову.

19. Суд звертає увагу, що відповідно до наявних у матеріалах справи доказів, жодних дій щодо призначення та виплати ОСОБА_1 пенсії із зниженням пенсійного віку на шестирічний термін як громадянці, постраждалій внаслідок Чорнобильської катастрофи за третьою категорією Житомирським управлінням об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області не вчинялося.

Доказів призначення та виплати Житомирським управлінням об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області ОСОБА_1 пенсії із зниженням пенсійного віку на шестирічний термін як громадянці, постраждалій внаслідок Чорнобильської катастрофи за третьою категорією, як і доказів протиправності таких дій матеріали справи не містять.

Здійснивши системний аналіз норм чинного законодавства та наявних у матеріалах справи доказів, суд зазначає, що позивачем обрано невірний спосіб захисту порушеного права та заявлено позовні вимоги щодо судового захисту прав, які відповідачем порушено не було.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги у вказаній частині є безпідставними та не підлягають задоволенню.

20. Щодо позовних вимог в частині зобов'язання Житомирське об'єднане управління Пенсійного фонду України у Житомирській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком як особі, віднесеної до третьої категорії, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи з моменту звернення до Житомирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області, 11 липня 2018 року, суд зазначає наступне.

У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення (постанова Вищого адміністративного суду України від 16.06.2015 у справі №К/800/6863/15, від 29.11.2016 №К/800/17306/16, від 29.09.2016 №К/800/17393/16, від 17.12.2015 № К/800/32134/15).

Також поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету ОСОБА_2 Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом ОСОБА_2 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Тобто, дискреційними є повноваження суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова "може".

Суд звертає увагу позивача, що питання призначення пенсії у спірних правовідносинах належить до виключних (дискреційних) повноважень Житомирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області.

Статтею 6 ОСОБА_3 України визначено, що державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову.

Зобов'язання судом вчинити певні дії за відсутності відповідного волевиявлення органу є порушенням його виключної, компетенції.

Суд не може вирішувати питання, віднесені до компетенції органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, зокрема, щодо питань призначення та виплати пенсії.

Позиція суду узгоджується із правовими висновками ОСОБА_4 Верховного Суду, викладеними у постанові від 11 вересня 2018 року у справі №712/10864/16-а (провадження №11-518апп18), які відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України, статті 13 Закону №1402-VIII є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права та враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Таким чином, заявлені позовні вимоги не можуть бути задоволені у спосіб, обраний позивачем.

21. Водночас, з метою забезпечення судового захисту порушеного права та ефективного механізму його відновлення, суд зазначає наступне.

Як встановлено із матеріалів справи, ОСОБА_1 зверталась до Житомирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області із заявою від 11 липня 2018 року про призначення пенсії за віком як потерпілій внаслідок Чорнобильської катастрофи 3 категорії (а.с. 43).

Водночас, відмова у призначенні пенсії оформлена листом Житомирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області вих. №9076/03.2 від 18 січня 2018 року (а.с. 10-11).

Суд наголошує, що відповідь за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 11 липня 2018 року оформлена листом від 18 січня 2018 року, що суперечить фактичним обставинам справи.

Крім того, як встановлено зі змісту листа Житомирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області вих. №9076/03.2 від 18 січня 2018 року, позивачем на підтвердження факту постійного проживання було надано довідку Виконавчого комітету Броницькогутянської сільської ради Новоград-Волинського району Житомирської області від 15 січня року №03.

Водночас, позивачем до позовної заяви на підтвердження факту постійного проживання було надано довідку Виконавчого комітету Броницькогутянської сільської ради Новоград-Волинського району Житомирської області від 20 серпня 2018 року №865.

Суд звертає увагу позивача, що довідка Виконавчого комітету Броницькогутянської сільської ради Новоград-Волинського району Житомирської області №865 складена 20 серпня 2018 року, а тому не могла бути подана ОСОБА_1 до відповідача разом із заявою від 11 липня 2018 року, та, відповідно, узята відповідачем до уваги при прийнятті рішення щодо призначення або відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 за заявою від 11 липня 2018 року.

Здійснивши системний аналіз норм чинного законодавства та наявних у матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку, що заяву позивача від 11 липня 2018 року не було розглянуто належним чином.

22. Положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 №3477-IV, рішення Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" ЄСПЛ зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

Так, у справі "ОСОБА_5 проти Нідерландів" ЄСПЛ вказав, що ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

Відповідно до рішення ЄСПЛ від 17 липня 2008 року у справі "Каіч та інші проти Хорватії" для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Держава несе обов'язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема, через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

Верховний Суд у постанові від 18 жовтня 2018 року у справі №815/1048/16 зазначив, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії, чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду.

Відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України, статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII правові висновки Верховного Суду є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права та враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Враховуючи встановлені судом обставини справи та керуючись повноваженнями, наданими частиною другою статті 9, частиною другою статті 245 КАС України, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправними дії Житомирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області щодо неналежного розгляду заяви ОСОБА_1 від 11 липня 2018 року про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на шість років відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року №796-XII.

23. Зважаючи на наявність порушеного права та необхідність його судового захисту, застосовуючи механізм захисту порушеного права та його відновлення, керуючись повноваженнями, наданими частиною другою статті 9, частиною другою статті 245 КАС України, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов'язати Житомирськеоб'єднане управління Пенсійного фонду України у Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 11 липня 2018 року про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на шість років відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року №796-XII та за результатами розгляду прийняти рішення із врахуванням висновків суду та встановлених обставин справи.

Покладення такого обов'язку на відповідача не є перебиранням функції іншого суб'єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб'єкта та зобов'язанням його приймати рішення, які входять до його компетенції чи до компетенції іншого органу, з огляду на обов'язковість ефективного механізму захисту порушеного права.

ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ

24. Заслухавши пояснення сторін та учасників справи, присутніх у судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені ОСОБА_3 та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Здійснивши системний аналіз норм чинного законодавства та наявних у матеріалах справи доказів, суд зазначає, що дії Житомирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області щодо розгляду заяви ОСОБА_1 від 11 липня 2018 року вчинені з порушенням частини другої статті 19 ОСОБА_3 України та не відповідають вимогам частини другої статті 2 КАС України.

25. Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідачем в порушення частини другої статті 77 КАС України не доведено, а позивачем та наявною у матеріалах справи сукупністю належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів спростовано протиправність дій Житомирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області щодо неналежного розгляду заяви ОСОБА_1 від 11 липня 2018 року, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 є підлягають частковому задоволенню.

26. Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача 352,40 грн судових витрат по сплаті судового збору.

Керуючись статтями 2, 9, 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 10024. РНОКПП: НОМЕР_1) до Житомирськогооб'єднаногоуправління Пенсійного фонду України у Житомирській області (вул. Перемоги, 55, м. Житомир, 10003. ЄДРПОУ: 40380333) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Житомирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області щодо неналежного розгляду заяви ОСОБА_1 від 11 липня 2018 року про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на шість років відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року №796-XII.

Зобов'язати Житомирське об'єднане управління Пенсійного фонду України у Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 11 липня 2018 року про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на шість років відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року №796-XII та за результатами розгляду прийняти рішення із врахуванням висновків суду та встановлених обставин справи.

У решті позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду складено у повному обсязі: 21 грудня 2018 року.

Суддя О.Г. Попова