Рішення № 78758176, 13.12.2018, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2018 року Справа № 0440/6373/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Дєєва М.В., при секретарі судового засідання Сергієнко В.Ю., за участю: представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Обрій»

до Державної служби України з безпеки на транспорті

про зобовязання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

23.08.2018 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірма «Обрій» до Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) про визнання протиправним та скасування рішення оформленого у вигляді Розрахунку плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування №0015058 від 03.08.2018 року до Акту від 03.08.2018 року за №0015058, про встановлення для ТОВ агрофірма «Обрій» плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування у сумі 656,10 євро

В обґрунтування позовних вимог вказано, що відповідачем було здійснено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу КАМАЗ-45142-010-15 з державним номерним знаком АЕ3702ЕХ та причепу СЗАП-855102 з державним номерним знаком АЕ2832ХО, за результатами якого складено акт №0015058 від 03.08.2018 року на підставі, якого винесено розрахунок плати за проїзд великовагового та (або) великогабаритного транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування №0015058 від 03.08.2018 року. Позивач вважає ррозрахунок плати за проїзд, необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, у звязку з чим просив суд позовні вимоги задовольнити.

30.08.2018 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду було залишено позовну заяву без руху через невідповідність вимогам ст. ст. 160, 161 КАС України.

На виконання ухвали суду від 30.08.2018 року позивач усунув недоліки позовної заяви у встановлений судом строк.

24.09.2018 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду було відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін.

02.11.2018 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду було вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

21.11.2018 року у підготовчому судовому засіданні було продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву, у звязку з необхідністю надання відповідачем додаткових доказів по справі.

05.12.2018 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву відповідно до якого вказано, що дії відповідача щодо складання акту про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних параметрів та рахунок плати за проїзд є обґрунтованими та прийнятими у відповідності до вимог чинного законодавства, оскільки позивачем було допущено перевищення вагових обмежень у звязку з чим просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

11.12.2018 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив відповідно до якої вказано, що позивач заперечує всі доводи відповідача наведенні у відзиві на позовну заяву, оскільки відповідачем жодним належним та допустимим доказом не доведено правильність винесеного розрахунку плати за проїзд.

13.12.2018 року у судовому засіданні було закрито підготовче провадження та у цьому ж засіданні вирішено перейти до розгляду справи по суті.

Представник позивача у судовому засіданні просив задовольнити позовні вимоги, при цьому посилаючись на доводи наведені у позовній заяві та відповіді на відзив та вказав про протиправність дій відповідача, щодо проведення габаритно-вагового контролю та винесення розрахунку плати за проїзд.

Представник відповідача у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позовних вимог, при цьому посилаючись на доводи наведені у відзиві на позовну заяву та зазначив, що відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, зясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 03.08.2018 року при проведенні рейдової перевірки, місце проведення перевірки а/д М-03 «Київ-Харків-Довжанський» км.207 км.+450м державними інспекторами було проведено зважування транспортного засобу позивача самоскида-С марки Камаз, модель 45142-010-15, номерний знак НОМЕР_1 з причіпом-самоскидом-Е марки СЗАП, модель 855102, номерний знак НОМЕР_2.

Під час перевірки транспортного засобу виявлено порушення а саме: перевищення транспортним засобом нормативно дозволеного навантаження на здвоєнну вісь самоскида.

За результатами перевірки було складено акт № 0015058 від 03.08.2018 року про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, довідку №0004491 від 03.08.2018 року про результати здійснення габаритно-вагового контролю та розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування №0015058 від 03.08.2018 року.

Згідно Розрахунку плати за великовагового та (або) великогабаритного транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування №0015058 від 03.08.2018 року позивачу визначено плату у розмірі 656,1 євро.

Позивач не погоджується із діями відповідача щодо здійснення розрахунку плати за проїзд великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, вважає його такими, що суперечать вимогам законодавства, що і стало підставою для звернення з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Спірні правовідносини врегульовані Законом України «Про дорожній рух», Законом України «Про автомобільні дороги», Законом України «Про автомобільний транспорт», Правилами проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 року №30, Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306, Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 року №879.

Згідно з абзацом 4 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 року № 442 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» утворено Державну службу України з безпеки на транспорті, реорганізувавши шляхом злиття Державну інспекцію з безпеки на морському та річковому транспорті, Державну інспекцію з безпеки на наземному транспорті.

Пунктом 1, підпунктами 2, 15, 27 пункту 5 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року №103 (далі - Положення), визначено, що Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорт. Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань, зокрема: здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному міському електричному, залізничному транспорті, здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування, вживає заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.

Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи та Держспецтрансслужбу (пункт 8 Положення).

Аналіз наведених законодавчих положень дає підстави вважати, що Управлінню Укртрансбезпеки у Полтавській області надано право здійснювати державний контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства щодо габаритно-вагових стандартів транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування.

Відповідно до положень статті 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які проводять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт урегульовано Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 (надалі - Порядок №1567).

Згідно з пунктом 14 Порядку №1567 рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об'єктах, що використовуються суб'єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.

Пунктом 15 Порядку №1567, зокрема передбачено, що під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; виконання водієм вимог Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Відповідно ж до пункту 16 згаданого Порядку, під час проведення рейдової перевірки можливе здійснення габаритно-вагового контролю.

Згідно з пунктом 21 Порядку №1567 у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Пунктом 22 Порядку №1567 передбачено, що у разі відмови уповноваженої особи суб'єкта господарювання або водія від підписання акту перевірки суб'єкта господарювання або акту перевірки транспортного засобу посадові особи, що провели перевірку, роблять про це запис.

Механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів (далі - великовагові та/або великогабаритні транспорті засоби), що використовуються на автомобільних дорогах загального користування визначає Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №879 від 27.06.2007 (далі - Порядок №879).

Відповідно до пункту 2 Порядку №879 габаритно-ваговий контроль - це контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

Згідно з пунктами 18, 20 Порядку №879 за результатами габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних. За результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення.

Форма довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю визначена Порядком взаємодії Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, Державного агентства автомобільних доріг України під час організації та проведення робіт із зважування та здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування, затвердженим наказом Міністерства інфраструктури України, Міністерства внутрішніх справ України 10.10.2013 №1007/1207, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 04.02.2014 за №215/24992.

На виконання вимог Порядку №879 та наказу №1007/1207 посадовими особами відповідача складено довідку від 03.08.2018 року №0004491 про результати здійснення габаритно-вагового контролю за встановленою формою.

Перевіряючи доводи позивача, щодо правомірності здійснення габаритно-вагового контролю невідомим зважувальним обладнанням, суд встановив, що такий контроль здійснювався у пересувному пункті габаритно-вагового контролю, місце та режим роботи якого встановлені Укртрансбезпекою.

Вимоги до облаштування та технічного оснащення пунктів габаритно-вагового контролю на автомобільних дорогах загального користування, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України від 28.07.2016 №255, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.08.2016 за № 1171/29301.

Так, відповідно до пунктів 8, 9 розділу ІІ зазначених Вимог вимірювальне і вагове обладнання пересувного пункту повинно бути атестовано на проведення вимірювань та мати відповідне свідоцтво спеціально уповноваженого органу у сфері метрології. Вагове обладнання повинно забезпечувати поосьове зважування у русі і визначати повну масу вантажного транспортного засобу з похибкою не більше ніж 2% та дискретністю вимірювання в межах технічних характеристик вагового обладнання, визначених виробником.

За приписами пунктів 12, 13 Порядку №879 вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології. Під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.

Представником відповідача надано Сертифікат відповідності від 06.12.2017 №UA.TR.002.CB.0305-17 та додаток до цього сертифікату щодо автоматичних приладів для зважування дорожніх транспортних засобів у русі та вимірювання навантаження на вісь, якими проводилось зважування дорожніх транспортних засобів, який зареєстрований в реєстрі органу з оцінки відповідності за №UA.TR.002.CB.0305-17 та відповідає вимогам Технічного регламенту законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки.

Зазначені документи, на переконання суду, підтверджують той факт, що зважування транспорту проводилось Управлінням Укртрансбезпеки у Полтавській області належною вимірювальною технікою, яка перебувала в робочому стані, а тому підстави для сумніву у достовірності результатів зважування відсутні.

При цьому, слід зауважити, що формами документів, які складаються під час габаритно-вагового контролю, не передбачено обов'язку посадових осіб відповідача вносити будь-які відомості про реквізити зважувального обладнання, надавати паспорт ваг на вимогу водія або власника транспортного засобу, оскільки згідно з Порядком №879 такі документи надаються лише спеціально уповноваженим центральним органам виконавчої влади у сфері метрології, які і є компетентними в питаннях оцінки вимірювальної техніки.

Перевіряючи доводи учасників справи щодо процедури здійснення габаритно-вагового контролю, суд враховує, що механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що використовуються на автомобільних дорогах загального користування, визначений Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 року №879.

Згідно з підпунктом 4 пункту 2, пунктом 16 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів. Габаритно-ваговий контроль включає документальний та/або точний контроль.

За змістом підпункту 3 пункту 2 Порядку №879 великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. N 1306. При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки.

Так, відповідно до пункту 22.5 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.

За результатами габаритно-вагового контролю транспортного засобу позивача самоскида-С марки Камаз, модель 45142-010-15, номерний знак НОМЕР_1 з причіпом-самоскидом-Е марки СЗАП, модель 855102, номерний знак НОМЕР_2 було виявлено порушення щодо перевищення нормативів на здвоєну вісь 18,15т. при допустимому нормативі 16 т., у процентному відношенні складає 13,44 %.

Отже, під час здійснення органом Укртрансбезпеки габаритно-вагового контролю транспортного засобу позивача було встановлено перевищення нормативно допустимого вагового (осьового) навантаження транспортного засобу.

Згідно з пунктами 18, 20 Порядку №879 за результатами габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних. За результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення.

Відповідно до пункту 16 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.1994 року №198, перевезення небезпечних, великогабаритних і великовагових вантажів автомобільним транспортом по дорожніх об'єктах допускається за окремим дозволом в порядку і за плату, що визначається окремими актами законодавства.

Частиною другою статті 29 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 33 Закону України «Про автомобільні дороги» рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити, яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

За приписами частини третьої статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Згідно з вимогами пункту 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 року №30, рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданого перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів. Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.

Таким чином, наведеними нормами встановлено обовязок перевізника отримати дозвіл при перевезенні вантажу з перевищенням габаритно-вагових параметрів.

Пунктом 22.5 Правил дорожнього руху визначено, що рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

З наведеного вбачається, що пунктом 22.5 Правил дорожнього руху заборонено порушувати встановлені ним габаритно-вагові параметри у разі перевезення подільних вантажів.

Суд звертає увагу, що до матеріалів справи не долучено доказів на підтвердження того, що позивач звертався до уповноважених органів з метою отримання дозволу на здійснення перевезення вантажу.

Як визначено пунктами 21, 22 Порядку №879, у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування (далі - плата за проїзд). У разі виявлення на стаціонарних або пересувних чи автоматичних зважувальних пунктах порушення правил проїзду великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів такий транспортний засіб тимчасово затримується згідно із статтею 265-2 КУпАП.

Відповідно до пункту 16-1 Порядку №879 габаритно-ваговий контроль транспортного засобу проводиться протягом не більше однієї години (з моменту заїзду транспортного засобу на ваги до кінцевого оформлення матеріалів у разі виявлення порушення).

Згідно з пунктами 23, 24 вказаного Порядку №879 власник великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу або уповноважена ним особа має право привести габаритно-вагові параметри транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами шляхом часткового розвантаження, перевантаження на інший транспортний засіб або у будь-який інший спосіб. Після приведення габаритно-вагових параметрів транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами і внесення плати за проїзд такий засіб спрямовується для здійснення повторного габаритно-вагового контролю.

Якщо під час здійснення повторного габаритно-вагового контролю фактів перевищення габаритно-вагових параметрів не виявлено, транспортний засіб може продовжити подальший рух.

Стосовно доводів позивача про те, що посадові особи Управління Укртрансбезпеки у Полтавській області не затримали транспортний засіб, що мав перевищені нормативні вагові показники, слід зазначити, що посадові особи Укртрансбезпеки не наділені повноваженнями тимчасово затримувати транспортний засіб. Такі повноваження згідно зі статтею 265-2 КУпАП мають працівники уповноваженого підрозділу, що забезпечує безпеку дорожнього руху. Також, варто зауважити, що відповідно до статті 265-2 КУпАП затримання транспортного засобу дозволяється виключно у випадку, якщо розміщення затриманого транспортного засобу суттєво перешкоджає дорожньому руху або транспортний засіб розміщений на місцях, призначених для зупинки, стоянки, безоплатного паркування транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю, в тому числі за допомогою спеціального автомобіля - евакуатора.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що відсутність факту подальшого затримання транспортного засобу з метою внесення плати за проїзд або часткового розвантаження автомобіля та внесення плати за фактично пройдену частину маршруту, не є підставою для звільнення позивача від відповідальності за порушення кількох нормативів вагових параметрів під час руху великовагового транспортного засобу, що використовується останнім.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного суду від 21.09.2018 у справі № 804/5296/17.

За приписами пункту 28 Порядку №879 плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень. Відповідно до пункту 21 Порядку №879 плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України.

Постанова Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 року №879 «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування» прийнята з метою збереження дорожнього покриття доріг.

Отже, плата за проїзд великовагового транспортного засобу в разі перевищення нормативу повинна стягуватися за пройдену по дорожньому покриттю відстань, саме з метою збереження покриття, яке експлуатувалося таким транспортним засобом. Можливість оплати за лише пройдену частину маршруту по території України законодавцем визначена на випадок виконання приписів пункту 23 Порядку №879 якщо власник великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу або уповноважена ним особа провів габаритно-вагові параметри транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами. Плата за проїзд є формою відповідальності особи, що застосовується як засіб державного примусу та контролю, передбачений зокрема, Законом України «Про автомобільний транспорт», постановою №30 та постановою №879 «Про заходи збереження автомобільних доріг загального користування», покладаючи на правопорушників додаткові обтяження у вигляді впливу на їх фінансовий стан.

Відповідно до вимог пункту 30 Порядку №879 плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу справляється за встановленими ставками залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту за формулою П = (Рзм + Рнв + Рг) х В, де П - розмір плати за проїзд; Рзм - розмір плати за перевищення загальної маси транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рнв - розмір плати за перевищення навантаження на вісь (осі) (за одиничну + за здвоєну + за строєну) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рг - розмір плати за перевищення габаритів (за висоту + за ширину + за довжину) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; В - відстань перевезення, кілометрів.

Пунктом 2 Ставок плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 року№879, встановлено наступні ставки плати за проїзд для великовагових транспортних засобів з перевищенням допустимих осьових навантажень: до 5 відсотків включно - 0,05 євро, від 5 до 10 відсотків включно - 0,1 євро, від 10 до 20 відсотків включно 0,27 євро, понад 20 відсотків за кожні наступні 5 відсотків - 0,15 євро.

При цьому, згідно пунктів 31, 31-1 Порядку №879 для строєних осей з одиночними шинами плата за перевищення допустимих навантажень на вісь (осі) збільшується у два рази.

Якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 відсотків - у подвійному розмірі; на 10 - 40 відсотків - у потрійному розмірі; більше як на 40 відсотків - у п'ятикратному розмірі.

З матеріалів справи встановлено, що на підставі акту проведено спірний розрахунок № 0015058 від 03.08.2018 року плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, відповідно до якого позивачу, за пройдену відстань 810 км. (Липники, Житомирська область Коломійці, Дніпропетровська область) нараховано до сплати 656,1 євро.

Вказаний розрахунок виконаний відповідно до формули, визначеної пунктом 30 Порядку №879, та з урахуванням вимог пунктів 30, 31-1 цього Порядку за такими показниками: П= (Рзм + Рнв + Рг) х В х К,

Рзм перевищення у 450 кг загальної ваги знаходиться у межах 2% похибки, тому порушення не вважається;

Рнв допустимий норматив на здвоєну вісь 16т., фактичні вагові параметри 18,15т., перевищення на здвоєну вісь 2,15 т., у відсотковому відношенні 13,44 %. Ставка плати за кожен кілометр складеє за перевищення від 10 до 20 відсотків включно 0,27 євро;

Рг переміщення не встановлено;

В відстань 810 км.;

Відповідно до коефіцієнту збільшення плати за проїзд, у разі вагового або габаритного параметру від 10% до 40% - К=3

Отже, згідно вказаної формули плата за проїзд становить (0+0,27+0) х 810 х 3 = 656,1 євро.

Відповідно до товарно-транспортної накладної 03.08.2018 року № 204 пунктом навантаження є с.Липки, Житомирська область, пункт розвантаження с.Коломійці, Дніпропетровська область.

Судом встановлено, що при розрахунку відстані взято до уваги вказану товарно-транспортну накладну та розраховано плату за проїзд за всю відстань маршруту, в тому числі, яку перевізник мав намір проїхати. Доказів того, що позивач не здійснював подальший рух, перевантажував транспортний засіб тощо суду не надано.

Оскільки транспортний засіб на повторний габаритний-ваговий контроль не спрямовувався та суду не надано доказів приведення у відповідність вагових параметрів, суд дійшов висновку, що контролюючим органом правомірно визначено відстань маршруту руху транспортного засобу з пункту завантаження до пункту розвантаження.

Враховуючи, встановлені при розгляді справи обставини, суд дійшов висновку, що доводи позивача, наведені у позовній заяві, не спростовують факт перевищення нормативно допустимого вагового (осьового) навантаження транспортного засобу з напівпричепом, оскаржуваний розрахунок плати за проїзд є правильним та таким, що відповідає вимогам Порядку №879, а тому не підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірма «Обрій» (53631, Дніпропетровська область, Покровський район, с.Коломійці, вул.Набережна, буд.38, код ЄДРПОУ 30699170) до Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) (03135, м.Київ, проспект Перемоги, буд.14, код ЄДРПОУ 39816845) про визнання протиправним та скасування розрахунку плати за проїзд відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено 20.12.2018 року.

Суддя ОСОБА_3