Рішення № 78758082, 19.12.2018, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2018 року Справа № 160/7950/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Боженко Наталії Василівни розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Укртрансбезпеки у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправним та скасування розрахунку, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (далі - позивач) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Управління Укртрансбезпеки у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - відповідач), в якій просила визнати протиправним та скасувати розрахунок № 0005926 від 26.09.2018 року плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування до акту від 26.09.2018 року № 0005926 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, на суму оплати 1 116,30 євро, складений Управлінням Укртрансбезпеки у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті, ОСОБА_2.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що відповідачем порушено процедуру проведення габаритно-вагового контролю, порядок складання документів про результати контролю, тому розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування № 0005926 від 26.09.2018 року підлягає скасуванню.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2018 року відкрито провадження в адміністративній справі № 160/7950/18 та призначено розгляд останньої в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

26 листопада 2018 року на адресу суду від представника відповідача надійшов письмовий відзив на позовну заяву, в якому Управління Укртрансбезпеки у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті проти задоволення позовних вимог заперечувало, посилаючись на те, що посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Дніпропетровській області під час перевірки було встановлено порушення законодавства позивачем, під час здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом, у зв'язку з чим обґрунтовано було складено розрахунок № 0005926 від 26.09.2018 року плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування.

Представник позивача про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи, надав до суду заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Представник відповідача про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи, проти розгляду справи в порядку письмового провадження не заперечував.

Згідно ч. 3 ст. 194 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідно до ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки. Якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи, що перешкоди для розгляду справи, передбаченні статтею 205 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 26.09.2018 року контролюючими особами Управління Укртрансбезпеки у Дніпропетровській області - Гребенєвим А.М. та Собор В.Ю. здійснено рейдову перевірку на 437 км автомобільної дороги Н - 08 «Бориспіль - Кременчук - Дніпро - Запоріжжя - Пологи», відповідно до направлення № 009108 від 21.09.2018 року та графіку проведення рейдових перевірок.

Так, зокрема, проведено перевірку транспортного засобу, що належить ОСОБА_2 - вантажного сідлового тягача - Е, марки MAN, модель TGX 26.440, номерний знак НОМЕР_1 з напівпричепом - марки АТМ, модель POSLL 13/27 номерний знак НОМЕР_2.

За результатами проведеної перевірки складено Акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № 101666 від 26.09.2018 року.

В ході проведення перевірки Управлінням Укртрансбезпеки у Дніпропетровській області встановлено, що позивачем в порушення вимог ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» здійснено перевезення вантажу з перевищенням вагових обмежень без оформлення дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами, та товарно-транспортної накладної.

Так, посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Дніпропетровській області був проведений документальний габаритно-ваговий контроль зазначених транспортного засобу та напівпричепу, за результатами чого було складено Акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 26.09.2018 року № 0005926 та розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування до акту від 26.09.2018 року № 0005926.

В Акті від 26.09.2018 року № 0005926 вказано повну масу навантаження транспортного засобу, яка становить 72,33 т при нормативно допустимій 40 т, а також вказано пройдену відстань дорогами загального користування: Дніпропетровська область, м. Дніпро - м. Нікополь 122 км.

Згідно Акту складено розрахунок від 26.09.2018 року № 0005926 плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, яким до сплати ОСОБА_2 нараховані - 1 116,30 Євро.

Управління Укртрансбезпеки у Дніпропетровській області листом від 01.10.2018 року № 4461/21-18 було направлено на адресу ОСОБА_2: АДРЕСА_2, Акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 26.09.2018 року № 0005926 та розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування до акту від 26.09.2018 року № 0005926.

Не погоджуючись із зазначеним розрахунком плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 103 від 11.02.2015 року, в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин, Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

У відповідності до п. 8 вищезазначеного Положення, Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України № 592 від 26.06.2015 року «Деякі питання забезпечення діяльності Державної служби з безпеки на транспорті» утворені територіальні органи Державної служби з безпеки на транспорті як структурні підрозділи апарату Служби за переліком згідно з додатком 3.

З огляду на викладене, Укртрансбезпека під час здійснення своїх повноважень діє як суб'єкт владних повноважень, якому надано повноваження щодо здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням перевізниками законодавства про автомобільний транспорт з правом прийняття відповідних рішень, обов'язкових до виконання.

Відповідно до п. 4 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1567 від 08.11.2006 року (далі - Порядок № 1567), державний контроль на автомобільному транспорті (далі - державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Пунктом 15 Порядку № 1567 вказано виключний перелік питань, що перевіряється контролюючими особами під час здійснення рейдової перевірки, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Відповідно до п. 16 Порядку № 1567, під час рейдової перевірки можливе здійснення габаритно-вагового контролю.

Відповідно до ч. 2 ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Згідно з ч. 4 ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Постановою Кабінету Міністрів України № 879 від 27.06.2007 «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування» затверджено Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - Порядок № 879).

Приписами пп. 3 п. 2 Порядку № 879 визначено, що великовагові та великогабаритні транспортні засоби - це транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306 (Офіційний вісник України, 2001 р., № 41, ст. 1852). При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки.

Підпунктом 4 пункту 2 Порядку № 879 наведене визначення поняття габаритно-вагового контролю - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

Відповідно до підпункту 5-1 пункту 2 Порядку № 879 встановлено поняття документальний габаритно-ваговий контроль - визначення загальної маси транспортного засобу шляхом додавання власної маси транспортного засобу та маси вантажу.

Підпунктом 7 пункту 2 Порядку № 879 передбачено, що місце здійснення габаритно-вагового контролю - спеціально облаштоване місце розташування стаціонарних або пересувних пунктів габаритно-вагового контролю.

Відповідно до п. 3 Порядку № 879, габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції..

Пунктом 6 Порядку № 879 вказано, що габаритно-ваговий контроль, крім документального, здійснюється виключно в пунктах габаритно-вагового контролю посадовими особами та/або працівниками відповідних органів.

Відповідно до п. 20 Порядку № 879, за результатами габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних.

Пунктом 21 Порядку № 879 визначено, що у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування (далі - плата за проїзд). Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України.

Також, п. 22 Порядку № 879 визначено, що у разі виявлення на стаціонарних або пересувних чи автоматичних зважувальних пунктах порушення правил проїзду великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів такий транспортний засіб тимчасово затримується згідно із статтею 265-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до п. 28 Порядку № 879, плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.

Пунктом 30 Порядку № 879 встановлено, що плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу справляється за встановленими ставками залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту за формулою П = (Рзм + Рнв + Рг) х В, де П - розмір плати за проїзд; Рзм - розмір плати за перевищення загальної маси транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рнв - розмір плати за перевищення навантаження на вісь (осі) (за одиничну + за здвоєну + за строєну) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рг - розмір плати за перевищення габаритів (за висоту + за ширину + за довжину) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; В - відстань перевезення, кілометрів.

Відповідно до п. 31-1 Порядку № 879 якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 відсотків - у подвійному розмірі; на 10-40 відсотків - у потрійному розмірі; більше як на 40 відсотків - у п'ятикратному розмірі.

Статтею 33 Закону України «Про автомобільні дороги» передбачено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Частиною 2 ст. 29 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

На підставі системного аналізу вказаних положень, суд приходить до висновку, що для перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень перевізнику необхідно отримати дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, при відсутності такого перевізник повинен внести плату за проїзд, що здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України.

З матеріалів справи вбачається, що перевезення вантажу здійснювалось тягачем - Е, марки MAN, модель TGX 26.440, номерний знак НОМЕР_1 з напівпричепом - марки АТМ, модель POSLL 13/27 номерний знак НОМЕР_2.

За результатами документального габаритно-вагового контролю вказаних транспортних засобів Управлінням встановлено перевищення транспортним засобом, що належить позивачу нормативних вагових параметрів та відсутність дозволу на рух великовагових транспортів.

Як вбачається з письмового відзиву відповідача, відстань перевезення вантажу Управлінням вирахувана від міста пункту навантаження до міста пункту розвантаження (м. Дніпро - м. Нікополь) по автомобільній дорозі Н-08 «Бориспіль - Кременчук - Дніпро - Запоріжжя - Пологи».

При цьому, суд звертає увагу, що матеріали справи не містять ані товарно-транспортної накладної, ані інших доказів на підтвердження здійснення перевезення саме по маршруту м. Дніпро - м. Нікополь.

А також в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази тієї обставини, що автомобільним перевізником є саме позивач.

Крім того, в акті перевірки від 26.09.2018 року № 101666 відсутні пояснення водія, відомості про відстань, а також маршрут перевезення не зазначено як уповноваженими особами Управління так і водієм.

Отже, враховуючи принципи адміністративного судочинства, передбачених частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку, що Управлінням розрахунок плати за проїзд 26.09.2018 року в частині, що стосується розрахункової величини - відстань перевезення не підтверджується належними та допустимими доказами.

Також, суд звертає увагу, що посадовими особами відповідача, при встановленні порушення правил проїзду великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, не було тимчасово затримано транспортний засіб, що належить ОСОБА_2 та не було складено акту огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, що не відповідає п. 22 Порядку № 879.

Отже, суд приходить до висновку, що відповідачем не підтверджено належними та допустимими доказами правомірність прийняття розрахунку плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування від 26.09.2018 року, що є предметом оскарження.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, повязаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Згідно з ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з ч. 1, 7 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Як встановлено матеріалами справи, на підтвердження здійснення судових витрат, пов'язаних із наданням професійної правової допомоги, позивачем надано до суду: свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДП № 3877 від 11.09.2018 року, договір про надання правової допомоги від 17.10.2018 року, квитанція № 11 від 24.10.2018 року на суму 2 000,00 грн.

Враховуючи викладене, а також ту обставину, що позовні вимоги підлягають задоволенню, розмір витрат на надання правової допомоги у розмірі 2 000,00 грн. обґрунтований належними доказами та є співмірним, а тому підлягає стягненню на користь ОСОБА_2 з Управління Укртрансбезпеки у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті за рахунок його бюджетних асигнувань.

Крім того, на користь ОСОБА_2 підлягають стягненню з бюджетних асигнувань Управління Укртрансбезпеки у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті судові витрати щодо сплати судового збору в розмірі 704,80 грн., відповідно до квитанції № 44 від 18.10.2018 року, що мітиться в матеріалах справи.

Керуючись ст. ст. 134, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_2 до Управління Укртрансбезпеки у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправним та скасування розрахунку - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати розрахунок № 0005926 від 26.09.2018 року плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування до акту від 26.09.2018 року № 0005926 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, на суму оплати 1 116,30 євро, складений Управлінням Укртрансбезпеки у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті, ОСОБА_2.

Стягнути з Управління Укртрансбезпеки у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті (49038, м. Дніпро, вул. Курчатова, 8, код ЄДРПОУ 39816845) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, код РНОКПП НОМЕР_3) сплачений судовий збір у розмірі 704,80 гривень (сімсот чотири гривні 80 коп.) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000,00 гривень (дві тисячі грн. 00 коп.).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складено 19.12.2018 року.

Суддя Н.В. Боженко