Рішення № 78757849, 13.12.2018, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ13 грудня 2018 року Справа № 0440/6137/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Дєєва М.В., при секретарі судового засідання - Сергієнко В.Ю., за участю: представника позивача - Кобринчук О.М., представника відповідача - Постольника О.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОТРАНСПОРТНЕ ПІДПРИЄМСТВО «КОРТЕЖ»

до Державної служби України з безпеки на транспорті

про скасування постанов про застосування адміністративного-господарського

штрафу,-

ВСТАНОВИВ:

15.08.2018 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОТРАНСПОРТНЕ ПІДПРИЄМСТВО «КОРТЕЖ» до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанов про застосування адміністративно-господарського штрафу №017343 від 29.03.2018 року, №0173344 від 29.03.2018 року, №017337 від 29.03.2018 року, №017338 від 29.03.2018 року, №017339 від 29.03.2018 року, №017340 від 29.03.2018 року, №017341 від 29.03.2018 року, №017342 від 29.03.2018 року, №017518 від 12.04.2018 року, №055048 від 07.06.2018 року, №055049 від 07.06.2018 року.

В обґрунтування своїх вимог позивач, зазначив, що відповідачем неправомірно застосовано штрафні санкції, оскільки їх винесено на підставі необґрунтованих висновків, які були виявлені у ході рейдової перевірки щодо порушення законодавства про автомобільний транспорт. Позивач вважає, що постанови про застосування адміністративного-господарського штрафу є неправомірними та підлягають скасуванню, оскільки не відповідають чинному законодавству та прийняті на підставі хибних висновків, до яких дійшов відповідач в ході проведення перевірки, у зв'язку з чим просив суд позовні вимоги задовольнити.

21.08.2018 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду було залишено позовну заяву без руху через невідповідність вимогам ст. ст. 160, 161 КАС України.

На виконання ухвали суду від 21.08.2018 року позивач усунув недоліки позовної заяви у встановлений судом строк.

06.09.2018 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду було відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін.

06.09.2018 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду було задоволено заяву позивача про забезпечення позову та зупинено дію оскаржуваних постанов.

28.09.2018 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву відповідно до якого вказано, що ним була проведена рейдова перевірка позивача, в ході якої встановлені порушення вимог діючого законодавства, за наслідками встановлених порушень відповідачем складено акти перевірок та винесено оскаржувані постанови. Відповідач вважає, що оскаржувані постанови є правомірними, та такими, що винесено відповідно до вимог діючого законодавства, у зв'язку з чим, підстави для їх скасування відсутні.

08.10.2018 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив відповідно до якої вказано, що позивач заперечує всі доводи відповідача наведенні у відзиві на позовну заяву, оскільки відповідач вийшов за межі своїх повноважень під час проведення рейдової перевірки та вказано на відсутність вимог законодавства щодо обов'язковості індивідуальної контрольної книжки.

09.10.2018 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду було вирішено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

10.10.2018 року від представника позивача надійшли додаткові пояснення по справі відповідно до яких надано до суду індивідуальні контрольні книжки водіїв.

01.11.2018 року у судовому засіданні було закрито підготовче провадження, вирішено перейти до розгляду справи по суті та оголошено перерву у розгляді справи по суті.

21.11.2018 року на електронну адресу суду від представника позивача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до прийняття рішення по кримінальному провадженні №12018040370001416.

21.11.2018 року сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду у судове засідання не з'явились, у зв'язку з чим було відкладено розгляд заяви позивача про зупинення провадження у справі, визнано неявку позивача без поважних причин та відкладено розгляд справи.

13.12.2018 року у судовому засіданні було відмовлено позивачу у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі, у зв'язку з тим, що його подано після закінчення підготовчого провадження, а зазначені у клопотанні підстави виникли до закінчення підготовчого провадження, про що було відомо позивачу.

Також, представник позивача у судовому засіданні просила задовольнити позовні вимоги, при цьому посилаючись на доводи наведені у позовній заяві, відповіді на відзив та додаткових поясненнях та вказала про протиправність дій відповідача, щодо проведення рейдової перевірки та винесення постанов про накладення штрафу.

Представник відповідача у судовому засіданні просила відмовити у задоволенні позовних вимог, при цьому посилаючись на доводи наведені у відзиві на позовну заяву та зазначила, що відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що державними інспекторами управління Укртрансбезпеки у Дніпропетровській області в період з 15.02.2018 року по 11.05.2018 року було проведено рейдові перевірки позивача, за результатами, яких були складені Акти проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, а саме: №041976 від 15.02.2018 року, №041844 від 15.02.2018 року, №041855 від 15.02.2018 року, №039832 від 23.02.2018 року, №039825 від 23.02.2018 року, №039831 від 23.02.2018 року, №041965 від 23.02.2018 року, №041966 від 23.02.2018 року, № 039898 від 15.03.2018 року, №065323 від 11.05.2018 року, №065530 від 11.05.2018 року.

Згідно висновків вищевказаних актів рейдовими перевірками встановлено порушення, а саме: надання послуг регулярних пасажирських перевезень без оформлення документів, перелік яких визначений ст. 39 ЗУ «Про автомобільний транспорт», а саме: виявлено відсутність обов'язкових до оформлення документів на міському маршруті №1, №1а, №8 у м.Павлоград: - оформленого тимчасового реєстраційного талону на право керування транспортним засобом (акт №039898, №065323); - індивідуальної контрольної книжки водія (акт №065530, №065323, №041855, №039831, №039825, №041844, №041966, №041965, №041976, №039832); - квитково-касового листа (акт №041855, №041965).

За результатами розгляду встановлених в Актах порушень законодавства про автомобільний транспорт, були винесені Постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу, а саме: №017343 від 29.03.2018 року про накладення адміністративно-господарського штрафу у сумі 1700,00 грн., №0173344 від 29.03.2018 року про накладення адміністративно-господарського штрафу у сумі 1700,00 грн., №017337 від 29.03.2018 року про накладення адміністративно-господарського штрафу у сумі 1700,00 грн., №017338 від 29.03.2018 року про накладення адміністративно-господарського штрафу у сумі 1700,00 грн., №017339 від 29.03.2018 року про накладення адміністративно-господарського штрафу у сумі 1700,00 грн., №017340 від 29.03.2018 року про накладення адміністративно-господарського штрафу у сумі 1700,00 грн., №017341 від 29.03.2018 року про накладення адміністративно-господарського штрафу у сумі 1700,00 грн., №017342 від 29.03.2018 року про накладення адміністративно-господарського штрафу у сумі 1700,00 грн., №017518 від 12.04.2018 року про накладення адміністративно-господарського штрафу у сумі 1700,00 грн., №055048 від 07.06.2018 року про накладення адміністративно-господарського штрафу у сумі 1700,00 грн., №055049 від 07.06.2018 року про накладення адміністративно-господарського штрафу у сумі 1700,00 грн.

Позивач вважає вищевказані постанови про накладення адміністративно-господарського штрафу протиправними та такими, що підлягають скасуванню, що і стало підставою для звернення з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно з абзацом 4 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 року № 442 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» утворено Державну службу України з безпеки на транспорті, реорганізувавши шляхом злиття Державну інспекцію з безпеки на морському та річковому транспорті, Державну інспекцію з безпеки на наземному транспорті.

Відповідно до пункту 1 Положення Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені у Законі України «Про автомобільний транспорт» (далі - Закон № 2344-III).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільний перевізник - це фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення - це перевезення вантажів вантажними автомобілями; водій - особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка.

Відповідно до статті 39 Закону № 2344-III, автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.

Щодо порушень виявлених під час рейдової перевірки, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.

Документи для регулярних пасажирських перевезень:

для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування чи їх дозвіл, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;

для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, квитково-касовий лист, схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень), інші документи, передбачені законодавством України;

для пасажира - квиток на проїзд в автобусі та на перевезення багажу (для пільгового проїзду - посвідчення особи встановленого зразка чи довідка, на підставі якої надається пільга), а в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду - електронний квиток та документи для пільгового проїзду.

Згідно з п. 6.3 Інструкції про порядок здійснення підрозділами Державтоінспекції МВС державної реєстрації, перереєстрації та обліку транспортних засобів, оформлення і видачі реєстраційних документів, номерних знаків на них, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.08.2010 року № 379, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.01.2011 року за № 123/18861 ( наказ виданий відповідно до статей 34, 52-1 Закону України «Про дорожній рух» та постанови Кабінету Міністрів України від 07.09.98 N 1388 «Про затвердження Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів») - якщо власник транспортного засобу передав у встановленому порядку право користування і (або) розпорядження транспортним засобом іншій фізичній або юридичній особі (особам), то їм за письмовою заявою (додатки 1 і 2), поданою ними особисто або уповноваженим представником (за винятком випадків, коли в Центрі наявна інформація про анулювання таких повноважень), працівниками Центру оформляється і видається тимчасовий реєстраційний талон на період дії документа, який підтверджує право користування і (або) розпорядження ТЗ.

Відповідно до пункту 16 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів та небезпечних відходів автомобільним транспортом, міжнародних перевезень пасажирів та вантажів автомобільним "транспортом, які затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 р. № 1001 (далі - Ліцензійні умови) передбачено, що «Ліцензіат зобов'язаний зберігати такі документи: оригінали документів, копії яких подавались органу ліцензування відповідно до вимог Закону (копії свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів та тимчасових реєстраційних талонів до них), а також оригінали документів (їх копії), які підтверджують достовірність даних, зазначених у поданих органу ліцензування документах, документи (копії) про внесення плати за видачу ліцензії - протягом строку дії ліцензії.

Таким чином, вказаними нормами визначено, що для транспортних засобів, що перебувають зокрема у користуванні фізичних чи юридичних осіб реєстраційним документом, наявність якого є обов'язковим згідно з вимогами ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», є тимчасовий реєстраційний талон.

Щодо необхідності оформлення індивідуальної контрольної книжки водія, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 18 Закону України «Про автомобільний транспорт» з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов'язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху; забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці; здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіямі медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.

Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов'язків і включає організацію перевірок режимів їх праці і відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону і законодавства про працю.

Положення щодо режимів праці та відпочинку водіїв транспортних засобів визначається законодавством.

Отже, дане питання врегульовано також Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі Положення № 340), затвердженим Наказом Мінтрансзв'язку України від 07.06.2010 року № 340 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14 вересня 2010 р. за №811/18106.

Відповідно до абзацу 1 пункту 5 Наказу від 07.06.2010 року № 340 зобов'язано Державній службу України з безпеки на транспорті забезпечити здійснення перевірок дотримання режиму праці та відпочинку водіїв, встановлених Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженим цим наказом.

Пунктами 1.2 та 1.3 Положення №340 також вказується, що це Положення встановлює особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів та порядок його обліку.

Вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами.

Пункт 6.1 Положення №340 вказує, що автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

Згідно з п. 6.3 Положення № 340 водій, що керує транспортним засобом, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку (додаток 3).

Тобто, враховуючи, що транспортний засіб позивача не обладнаний тахографом, який є контрольним пристроєм, що встановлюється на транспортному засобі для показу та реєстрації інформації про його рух (п. 1.5 Положення), то відповідно обов'язковою є наявність та ведення водієм індивідуальної контрольної книжки.

Саме шляхом перевірки даних тахографа або індивідуально - контрольної книжки водія Державна служба України з безпеки на транспорті реалізує свою контрольну функцію з питання дотримання режимів праці та відпочинку водіїв.

Наявність у водія індивідуальної контрольної книжки протягом робочої зміни прямо законодавством не передбачена та презюмується із її призначення фіксувати робочий час та відпочинок водія.

Судом встановлено, що представник позивача не наполягала на тому, що індивідуальні контрольні книжки були наявні у водіїв під час перевірки, оскільки вважає, що такі документи не обов'язкові для оформлення.

Щодо факту оформлення індивідуальної контрольної книжки, то слід зазначити, що оформлюється вона протягом робочої зміни працівника, що також випливає зі змісту необхідної до внесення інформації, тобто оформлення цього документа здійснюється кожної робочої зміни та передбачає наявність її у водіїв на час, який відведений на її оформлення. Таким чином, відсутність індивідуальної контрольної книжки водія на час перевірки передбачає його не оформлення.

Також, суд зазначає, що відсутність або ненадання для перевірки індивідуальної контрольної книжки водія свідчать пояснення водіїв наявні у актах проведення перевірки позивача.

Отже, як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, при проведенні посадовими особами відповідача рейдових перевірок транспортних засобів, які використовує ТОВ «АТП «КОРТЕЖ», останнім надавались послуги з регулярних перевезень пасажирів на автобусному маршруті без тимчасового реєстраційного талону на право керування транспортним засобом, індивідуальної контрольної книжки водія та квитково-касового листа.

Статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачена відповідальність перевізників у вигляді адміністративно-господарських штрафів, в тому числі за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Враховуючи вищевикладене, оскільки перевізником - ТОВ «АТП «КОРТЕЖ» було допущено порушення вимог Закону України «Про автомобільний транспорт» в частині надання послуг з перевезень пасажирів без оформлення документів, перелік яких визначений ст. 39 цього Закону, відповідачем правомірно застосовано до позивача штрафні санкції, що відповідає приписам Закону України «Про автомобільний транспорт».

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОТРАНСПОРТНЕ ПІДПРИЄМСТВО «КОРТЕЖ» (51400, Дніпропетровська область, м.Павлоград, вул.Верстатобудівників, 1а/18, код ЄДРПОУ 35684441) до Державної служби України з безпеки на транспорті (01135, м.Київ, пр-т Перемоги, 14, код ЄДРПОУ 39816845) про скасування постанов про застосування адміністративно-господарського штрафу - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено 20.12.2018 року.

Суддя М.В. Дєєв