Ухвала суду № 78757766, 17.12.2018, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

17 грудня 2018 року ЛуцькСправа № 140/2189/18 Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Плахтій Н.Б.,

при секретарі Головатій І.В.,

за участю представника позивача Хабарової А.В.,

представника відповідача Туревича А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася з позовом до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання бездіяльності щодо невиплати в день виключення зі списків особового складу військової частини грошової компенсації за неотримане під час проходження військової служби речове майно протиправною та стягнення грошової компенсації за неотримане під час проходження військової служби речове майно в сумі 30673,59 грн.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 09.11.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с.1).

В поданому до суду відзиві на адміністративний позов від 28.11.2018 №50/44/34-1592 (а.с.22-24) відповідач заявив клопотання про закриття провадження у справі, яке обґрунтовує тим, що у подібній справі Велика Палата Верховного суду у постанові від 13.06.2018 (справа №161/13250/17) встановила, що дана категорія справ повинна розглядатися в порядку цивільного судочинства.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 03.12.2018 призначено судове засідання у даній справі на 11:00 17.12.2018 (а.с.42).

В судовому засіданні представник відповідача підтримав клопотання про закриття провадження з підстав, наведених у відзиві.

Представник позивача у судовому засіданні заперечила проти клопотання про закриття провадження, вважає вказане клопотання безпідставним, покликаючись на практику Верховного Суду в інших справах.

Заслухавши думку осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача про закриття провадження у справі з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною першою статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:

1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій;

4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії;

5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень;

6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

За приписами пунктів 1, 2, 7, 9 частини першої статті 4 КАС України у цьому Кодексі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні: адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи; суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг; відповідач - суб`єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.

Згідно із пунктами 1, 2 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій.

З аналізу позовних вимог ОСОБА_1 вбачається, що підставою звернення до суду слугувала бездіяльність відповідача щодо невиплати військовою частиною грошової компенсації за неотримане під час проходження військової служби речове майно відповідно до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 року №178 (далі Порядок №178), у зв`язку з її звільненням з військової служби та припиненням службових відносин.

Тобто у цьому випадку мова йде про захист порушеного права позивача на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно.

Відповідно до частин першої та другої статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, пов`язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Порядок проходження громадянами України військової служби, їх права та обов`язки визначаються цим Законом, відповідними положеннями про проходження військової служби громадянами України, які затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Зазначеними нормами права прямо передбачено, що військова служба є публічною службою.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем пред`явлено позов про визнання бездіяльності щодо невиплати в день виключення зі списків особового складу військової частини грошової компенсації за неотримане під час проходження військової служби речове майно протиправною та стягнення грошової компенсації за неотримане під час проходження військової служби речове майно в сумі 30673,59 грн.

Наведене свідчить про те, що спір фактично виник між особою, яка проходила військову службу та суб`єктом владних повноважень, а отже, є публічно-правовим та розгляд цього спору повинен здійснюватися в порядку адміністративного судочинства.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.09.2018 у справі №2-а-3097/2007 та в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 24.10.2018 у справі №803/963/17 та враховуються судом при вирішення даного спору в силу вимог частини п`ятої статті 242 КАС України.

Суд не бере до уваги покликання відповідача на постанову Великої Палати Верховного суду від 13.06.2018 в справі №161/13250/17, де предметом розгляду було відшкодування майнової та моральної шкоди, стягнення грошової компенсації за недоотримане речове майно, з огляду на таке.

Так, із постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.09.2018 у справі №2-а-3097/2007, де предметом оскарження було визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії та стягнення компенсації за неотримане речове майно, слідує, що Велика Палата Верховного Суду відступила від викладеного у постанові від 13.06.2018 в справі №161/13250/17 правового висновку, про те, що неотримання особою речового майна (військової форми, одягу) за час проходження служби та під час звільнення в запас, а також відповідної компенсації за це майно, стало причиною позбавлення права власності позивача, зокрема, володіти, користуватися й розпоряджатися об`єктом власності (грошовими коштами), а отже звернення позивача до суду з позовом про відшкодування майнової та моральної шкоди та стягнення грошової компенсації за недоотримане речове майно спрямоване на відновлення його майнового стану (порушеного права власності та ліквідації збитків, заподіяних його інтересам), на захист якого спрямовані засоби та норми, визначені саме цивільним і цивільним процесуальним законодавством.

Таким чином, оскільки у даній справі ОСОБА_1 оскаржує бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо невиплати в день виключення зі списків особового складу військової частини грошової компенсації за неотримане під час проходження військової служби речове майно та просить захистити порушене право шляхом стягнення грошової компенсації за неотримане під час проходження військової служби речове майно в сумі 30673,59 грн., тому суд у даній враховує правову позицію, викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.09.2018 у справі №2-а-3097/2007 та в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 24.10.2018 у справі №803/963/17, та вважає, що спір у даній справі виник між учасниками публічно-правових відносин, а тому розгляд цього спору повинен відбуватися за правилами адміністративного судочинства. Суд також вважає, що безпідставне закриття провадження у цій справі порушить передбачене міжнародно-правовими договорами та законодавством України право позивача на доступ до суду.

Керуючись статтями 238, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання відповідача про закриття провадження у справі відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та не може бути оскаржена.

Головуючий-суддя Н.Б.Плахтій

Ухвала суду в повному обсязі складена 21 грудня 2018 року.