Ухвала суду № 78757623, 21.12.2018, Вінницький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

21 грудня 2018 р. м. Вінниця Справа № 120/4321/18-а

Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Воробйова Інна Анатоліївна, розглянувши матеріали позовної заяви:

за позовом: ОСОБА_1

до: уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" Волкова Олександра Юрійовича

про: визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" Волкова Олександра Юрійовича про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії.

Ухвалою від 30.11.2018 року вказаний адміністративний позов залишено без руху та зобов'язано позивача протягом десяти днів з дня отримання даної ухвали усунути недоліки позовної заяви, а саме, вказати реєстраційний номер облікової картки платника податків за наявності або номер і серію паспорта представника позивача (Ю.Ю. Федик), подавши відповідну заяву з урахуванням вимог статті 160 КАС України; надати заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду вказавши інші підстави для поновлення строку ніж позові та у разі необхідності обгрунтоване клопотання про залучення третьої особи.

На виконання даної ухвали 17.12.2018 р. надійшла заява про усунення недоліків із заявою про поновлення строків звернення до суду.

Оцінююючи заяву про поновлення строків звернення до суду, зазначаю про наступне.

Як видно із поданої заяви, представник позивача, вказує, що причиною пропуску звернення до суду стало незнання законів щодо підсудності даної категорії справ та звернення з позовом спочатку до загального місцевого суду. Тобто зазначені тіж підстави, які вказувались у попередній заяві щодо визнання поважними причин пропуску, яка подана разом із позовом.

Разом з тим, вказана причина ухвалою суду від 20.11.2018 р. визнана неповажною та зазначено, що незнання позивачем законів, в тому числі процесуальних щодо підсудності справ не звільняє її від обов'язку дотримуватися встановлених процесуальним законодавством строків звернення до адміністративного суду.

Відповідна позиція висловлена й в ухвалі ВС від 18.06.2018 р. у справі №9901/473/18.

Так, Верховний Суд вказав, що строк на апеляційне оскарження стороною пропущено у зв'язку з необізнаністю порядку оскарження. Однак, зазначена причина пропуску строку не може бути визнана поважною, а отже, необхідно навести наявність об'єктивних перешкод, які не дозволили подати апеляційну скаргу вчасно та надати відповідні докази.

Відповідно до частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

Згідно частин першої - другої статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Тобто, чинне законодавство обмежує право особи на звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів певним строком. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, що розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у ст. 6 розд. І Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду (справа «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адамс ІІ проти Німеччини», справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").

Разом з цим оцінюючи аргументи наведені у заяві про поновлення строків звернення до суду , слід вказати на наступне.

Як встановлено, позивач зверталась до Вінницького міського суду Вінницької області із вимогами визнати нікчемним повідомлення про правочин від 30.01.2017 р. та зобов'язання включити до переліку вкладників, в той час, як у даному позові заявлено вимогу про визнання протиправною бездіяльності щодо не включення до переліку, і відповідно, зобов'язання включити до переліку.

Акцентую увагу, що оскарження відповідного повідомлення про нікчемність не впливає на строки звернення до адміністративного суду із вимогою щодо визнання протиправною бездіяльністі щодо не включення до переліку вкладників.

Окремо суд зазначає, що предметом оскарження в аналізуємому позові є бездіяльність уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо невключення до переліку вкладників позивача та ставиться вимога про зобов'язання уповноважену особу включити дані про рахунок позивача до переліку вкладників.

Разом з цим, як вбачається з матеріалів позовної заяви, листом за № 12437 за 2017 р., позивача повідомлено про відсутність правових підстав для включення інформації про ОСОБА_1 до Переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду.

Про свою обізнаність із позицією банку про відсутність правових підстав для включення позивача до Переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, свідчить і подана до Вінницького міського суду Вінницької області (27.02.2018 р.) позовна заява.

Так, у позовній заяві, адресований загальному місцевому суду позивач посилається на лист від 2.10.2017 р. № ЗГ/22437 за підписом представника ПАТ "Банк Михайлівський", яким повідомлено про те, що договір з ТОВ "Інвестиційно-розрахунокий центр" № 980-051-000221865 від 14.04.2016 р. укладений без участі ПАТ "Михайлівський" як повіреного, отже, на думку представника банку, не відповідає вимогам Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб, шкоди, завданої зловживанням у сфері банківських послуг" за своїм суб'єктним складом. У зв'язку з чим відстні правові підстави для включення позивача до Переліку.

Отже, наведене свідчить, що позивач про її невключення до Переліку рахунків дізналась, принамі у жовтні 2017 року, тоді як з цим позовом звернулась лише 27.11.2018 р., тобто більше ніж через рік.

Позивач у другій своїй заяві посилається, як на поважність причин пропуску строку, на своє звернення до місцевого суду та оскарження ухвали до суду апеляційного інстанції.

Оцінюючи ці доводи слід зазначити про наступне.

Так, дійсно, позивач, як вже зазначалось вище, 27.02.2018 р. звернулась до Вінницького міського суду Внницької області з позовом до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський", третя особа Фонд гарантування вкладів про визнання незаконним повідомлення пр нікчемність правочину та зобов'язання включити до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів.

7 березня 2018 р. за даним позовом ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області відкрито провадження у справі № 127/4313/18. 3 травня 2018 р. ухвалою суду провадження у цій справі закрито. За наслідком перегляду останньої, судом апеляціної інстанції 9.07.2018 р. прийнято постанову про залишення без змін ухвали Вінницького міського суду від 3.05.2018 р.

При цьому, слід наголосити, що представник позивача в судовому засіданні у суді апеляціної інстанції був присутній, відповідно, про зміст судового рішення дізнався ще 9.07.2018 р.

У заяві про поновлення строку звернення до адміністравтиного суду позивач вказує, що повний текст постанови суду апеляційноїх інстанції отримав лише 20.07.2018 р.

Проте, даний адміністративний позов до адміністратвиного суду подано лише 27.11.18 р.

Отже, навіть якщо вважати поважними причини пропуску строку звернення до суду, то такі можна врахувати лише по 20.07.2018 р. (звернення до іншого суду та очікування судового рішення, що набере законної сили).

Проте, ані в першій, ані в другій заявах позивачем не зазначено поважних причин, а судом не встановлено переконливих фактичних обставин, які б свідчили про дійсні істотні перешкоди чи труднощі для звернення позивача до суду за захистом своїх прав у період з 20.07.2018 по 27.11.2018 р.

Аргументи зазначені позивачем стосуються періоду до 20.07.2018 р. та їх не можна вважати поважними причинами пропуску строку у період з 20.07.18 р. по 27.11.2018р., та такими, що не залежали від волевиявлення особи, а відтак, не приймаються до уваги.

Окремо слід роз'яснити позивачу, про те, що строк звернення до суду починає свій перебіг (облік) саме з моменту коли особа дізналась про своє порушене право. У даному випадку, як вже зазначалось, це жовтень 2017 р., а не липень 2018, як помилково вважає позивач. Отже шестимісячний строк почав обчислюватись з жовтня 2017 року, а не з липня 2018р.

Отже, позивачу слід було довести поважність причин пропуску строку звернення до суду саме з 20.07.2018 р. та надати відповідні докази, що зроблено не було.

Згідно пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Відповідно до частин першої, другої статті 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Враховуючи викладені обставини та відсутність поважних причин пропуску строку звернення до суду, вважаю за необхідне повернути позовну заяву, що не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Керуючись ст.ст. 169, 241, 248, 256 КАС України,

УХВАЛИВ:

1. Позовну заяву ОСОБА_1 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" Волкова Олександра Юрійовича про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії разом з доданими до неї матеріалами повернути особі, яка її подала.

2. Копію ухвали невідкладно надіслати особі, яка подала позовну заяву.

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Воробйова Інна Анатоліївна