Ухвала суду № 78755331, 20.12.2018, Добропільський міськрайонний суд Донецької області

20.12.2018 227/689/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2018 року м.Добропілля

Добропільський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Здоровиці О.В.

суддів Хандурін В.В., Любчик В.М.

за участю

секретаря Сисенко Ю.В.

прокурора Величко А.В.

потерпілого ОСОБА_1

захисника Акінчиної І.Г., Павленко В.Д.

законного представника ОСОБА_4

обвинувачених ОСОБА_4

ОСОБА_5

ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні питання доцільності продовження строку тримання під вартою в рамках кримінального провадження 1-КП/227/224/2018 (справа 227/689/18) відносно:

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с.Новоєлизаветівка Красноармійського району Донецької області, зареєстрованого та проживаючого за адресою АДРЕСА_1,

який обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.2, 3 ст.187 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

На розгляді Добропільського міськрайонного суду Донецької області знаходиться кримінальне провадження за обвинувачення ОСОБА_5 за ч.2,3 ст.187 КК України.

Обвинуваченому ОСОБА_5, ухвалою суду від 31.10.2018 року, був продовжений запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 29.12.2018 року.

Судовий розгляд вказаного кримінального провадження було відкладено на 30.01.2018 року, оскільки в судове засідання, призначене на 18.12.2018 року, не з»явились свідки обвинувачення, на виклику яких наполягав обвинувачений.

Таким чином, судовий розгляд даного кримінального провадження не можливо закінчити до 29.12.2018 року, у зв»язку з чим судом ініційовано питання доцільності продовження обвинуваченому строку тримання під вартою.

Прокурор заявив клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 на 60 днів, посилаючись на те, що останній обґрунтовано обвинувачується у злочині, який йому інкримінують. Крім того посилався на те, що обвинувачений не оспорював своєї вини в судовому засіданні. Зазначав, що на даний час залишаються існувати ризики, передбачені п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України. Враховуючи вказане, а також те, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчинені злочинів, які відносяться до тяжких та особливо тяжких злочинів, просив продовжити строк тримання обвинуваченому на 60 днів.

Захисник Павленко В.Д. заперечував проти продовження його підзахисному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та просив змінити вказаний запобіжний захід на домашній арешт, посилаючись на те, що обвинувачений є неповнолітнім, має батьків, які зможуть при обранні запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту забезпечити належну процесуальну поведінку свого сина.

Обвинувачений ОСОБА_5 підтримав свого захисника і просив змінити йому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на домашній арешт.

Законний представник ОСОБА_4 підтримала захисника і просила змінити її сину запобіжний захід на домашній арешт, сподіваючись, що останній зробив для себе певні висновки перебуваючи в умовах слідчого ізолятора.

Потерпілий ОСОБА_1 підтримав клопотання прокурора і просив продовжити обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки побоюється за своє життя, в разі якщо обвинувачений буде знаходитися на волі. Заперечував проти задоволення клопотання захисника про зміну запобіжного заходу.

Суд заслухав думку учасників процесу вважає, що клопотання прокурора підлягає задоволенню виходячи з такого.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні тяжкого та особливо тяжкого злочину проти життя та здоров»я особи, за який законодавством передбачено покарання лише у вигляді позбавлення волі. Обвинувальний акт свідчить про те, що злочин, який інкримінують ОСОБА_5 був вчинений останнім відносно осіб похилого віку.

На даний час судовий розгляд не може бути завершений, оскільки судом не допитані свідки обвинувачення, на виклику яких наполягають обвинувачені.

Також на даний час відсутні підстави вважати, що обвинувачення ОСОБА_5 є необґрунтованим.

В ході розгляду даного питання судом вивчалась особа обвинуваченого, який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, є неповнолітньою особою, виховується в повній сім»ї, але ні батько, ані мати авторитетного впливу на сина не мають, що підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами (характеристикою навчального закладу, де навчався обвинувачений та поясненнями свідка ОСОБА_7, яка була класним керівником ОСОБА_5).

Також в судовому засіданні, з пояснень свідка ОСОБА_7 було встановлено, що ОСОБА_5 за характером емоційний, може вчинювати не передбачені проступки, легко піддається негативному впливу сумнівних осіб, є конфліктною та грубою особою зі своїми однолітками, а також з вчителями. Згідно відомостей побутової характеристики на ОСОБА_5, він характерується за місцем мешкання негативно, як жорстока людина, схильний до брехні, батьки якого не здійснюють належний догляд за ним і не є авторитетом у свого сина.

З»ясовані в ході судового розгляду обставини, дають суду підстави вважати, що існують ризики, передбачені п.п.1,5 ч.1 ст.177 КПК України, які станом на день розгляду питання про доцільність продовження запобіжного заходу не зменшились.

Що стосується доводів прокурора про існування ризики незаконного впливу на свідків з боку обвинуваченого, то до вказаних доводів суд відноситься критично, оскільки будь-яких даних, які б підтверджували вказане прокурором суду надано не було.

Враховуючи наведене, суворість покарання, яке може бути застосовано до обвинуваченого в разі визнання його винним, обставини за яких були вчинені злочини, які на час розгляду вказаного питання були встановлені в суді, особу обвинуваченого, який є неповнолітнім, для якого батьки не є авторитетом і які не мають на сина належного впливу, негативні характеристики на останнього з місця його мешкання та навчання, дають суду підстави вважати про ймовірну можливість спроб обвинуваченого переховуватися від суду та продовжити вчинювати кримінальні правопорушення.

Тому, враховуючи вимоги ст..177, 183, 199, 331 КПК України суд вважає, що клопотання прокурора підлягає задоволенню і строк тримання під вартою обвинуваченого повинен бути продовжений. Крім того, суд вважає, що таке продовження даного запобіжного заходу обвинуваченому не суперечить вимогам ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки, незважаючи на презумпцію невинуватості, тримання під вартою, завжди є законним, якщо є достатні підстави вважати, що існує необхідність у запобіганні вчиненню особою правопорушення чи ухиленню від правосуддя після вчинення злочину, з тією метою, щоб особа, яка обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, постала перед компетентними органами.

При цьому суд, враховуючи вимоги ч.3 ст.183 КПК України, вважає за доцільним визначити обвинуваченому розмір застави в мінімальному розмірі, передбаченому п.3 ч.5 ст.182 КПК України, який на думку суду, в разі її внесення, буде достатнім для забезпечення виконання обвинуваченим обов»язків, передбачених цим Кодексом, а саме:

не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу суду;

повідомляти суд про зміну свого місця проживання та місця навчання;

прибувати до суду за першою вимогою;

утримуватися від спілкування з потерпілим ОСОБА_1.

Що стосується клопотання захисника про зміну запобіжного заходу на домашній арешт, то суд, враховуючи вищевикладене (особливість характеру обвинуваченого, відсутність впливу батьків на поведінку сина тощо) вважає, що більш м'який запобіжний захід ніж тримання під вартою не зможе забезпечити дотримання обвинуваченим належної процесуальної поведінки та запобіганню вищевказаним ризикам, тому у задоволенні клопотання захисника про зміну запобіжного заходу на домашній арешт слід відмовити.

Керуючись ст.ст.177, 331, 369 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання захисника Павленко Валерія Дмитровича, який здійснює захист обвинуваченого ОСОБА_5 про зміну обвинуваченому запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт - відмовити.

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 в рамках кримінального провадження 1-КП/227/224/2018 (справа 227/689/18) - задовольнити.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, який обвинувачується у вчиненні кримінального злочину, передбаченого ч.2,3 ст.187 КК України, продовжити строком на 60 днів, з утриманням останнього в Державній установі «Бахмутська УВП № 6», починаючи з 18 грудня 2018 року по 15 лютого 2019 року.

Встановити ОСОБА_5 заставу в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 153680,00 грн. (сто п'ятдесят три тисячі шістсот вісімдесят гривень 00 коп.), які необхідно внести на розрахунковий рахунок № 37311047011792, банк отримувача Держказначейська служба України м.Київ, код банку 820172, код ЄДРГІОУ 26288796, одержувач - ТУ ДСА України в Донецькій області, до сплину терміну тримання під вартою.

При внесенні визначеної суми застави ОСОБА_5 з під варти звільнити.

У разі внесення застави, відповідно до ст..194 КПК України, покласти на ОСОБА_5 наступні обов»язки:

не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу суду;

повідомляти суд про зміну свого місця проживання та місця навчання;

прибувати до суду за першою вимогою;

утримуватися від спілкування з потерпілим ОСОБА_1.

Відповідно до вимог ст..182 КПК України, роз»яснити обвинуваченому, що в разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Дана ухвала діє до 15 лютого 2019 року включно.

Копію ухвали направити до ДУ «Бахмутська УВП № 6» та ІТТ № 3 ГУ НП в Донецькій області м.Покровськ.

Копію ухвали вручити прокурору, обвинуваченому, захиснику.

Ухвала суду оскарженню не підлягає. Заперечення проти даної ухвали може бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч.1 ст.392 КПК України.

Вступна та резолютивна частина ухвали оголошена 18.12.2018 року. Повний текст ухвали буде оголошенно 20 грудня 2018 року.

Надруковано в нарадчій кімнаті у одному примірнику.

Судді О.В.Здоровиця

В.М.Любчик

В.В.Хандурін