Рішення № 78755294, 18.12.2018, Мирноградський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Димитровський міський суд Донецької області)

Справа № 226/2975/18

Справа № 226/2975/18

Провадження № 2/226/1002/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2018 року Димитровський міський суд Донецької області в складі:

головуючого судді Петуніна І.В.,

за участю секретаря Трифонової І.О., Альберті О.В.,

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

відповідача ОСОБА_3 м/р

розглянувши у заочному відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 міської ради про визнання права власності на квартиру за набувальною давністю,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 виклад позиції позивача.

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про визнання права власності на квартиру за набувальною давністю до ОСОБА_3 міської ради, в обґрунтування якого вказала, що 29 липня 1999 року померла ОСОБА_5, яка доводилась позивачу хрещеною матірю. Позивач була єдиною близькою людиною для ОСОБА_5, яка чоловіка та дітей не мала, мешкала в квартирі за адресою: Донецька область м.Димитров (в теперішній час м.Мирноград) пров.Островського (в теперішній час пров.Різдва Христова)АДРЕСА_1. Квартира належала їй на підставі свідоцтва про право власності на житло № 3/6-198, виданого 26.04.1995 року ВО «Красноармійськвугілля». Після смерті ОСОБА_5 позивач здійснювала догляд за її квартирою, а в березні 2008 року переїхала в спірну квартиру, в якій мешкає до теперішнього часу. З березня 2008 року позивач добросовісно та безперервно володіє та відкрито користується спірною квартирою, протягом 10 років після смерті власниці квартири одноосібно доглядає та утримує квартиру, сплачує комунальні послуги, робить в ній поточний ремонт. Вважає, що має всі законні підстави бути визнаною законним власником квартири, тому просила суд визнати за нею право власності за набувальною давністю на квартиру № 8 в будинку № 11 по пров.Різдва Христова м.Мирноград Донецької області.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.

Позивач та її представник до судового засідання не зявились, про час та місце розгляду справи повідомлені у порядку, передбаченому цивільно-процесуальним законодавством України, надали суду заяву з проханням розглянути справу без їх участі, позивач на задоволенні позовних вимог наполягала, не заперечувала проти розгляду справи у заочному порядку, її представник підтримала вимоги.

Представник відповідача до судового засідання не зявився з невідомої суду причини, відповідач про час та місце розгляду справи повідомлений у порядку передбаченому цивільно-процесуальнимзаконодавством України, клопотання про відкладення розгляду справи від нього не надходило.

Інших клопотань в порядку ст.222 ЦПК України учасниками справи суду не надано, підстави для вирішення справи шляхом укладення мирової угоди відсутні.

Суд вважає,що всправі єдостатньо матеріалівпро праваiвзаємовідносини сторінiнемає необхідностівислуховувати особистіпояснення осіб,які незявилися досуду. Враховуючи позицію позивача, яка не заперечувала проти розгляду справи заочно, те, що відповідач належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, але до судового засідання не зявився та відзиву не надав, суд дану справу розглядає у порядку заочного провадження.

ІІІ. Процесуальні дії у справі.

02.11.2018 року на підставі ухвали судді відкрите провадження у даній справі, яка розглядається у порядку спрощеного позовного провадження, призначене розгляд справи по суті в судовому засіданні о 09.00 год. 26.11.2018 року, відповідачу запропоновано подати суду відзив на позовну заяву.

26.11.2018 року розгляд справи відкладений на 11.30 год. 18.12.2018 року у звязку з заявленим представником позивача клопотанням про здійснення запиту до органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи.

ІV. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_2 (в теперішній час пров.Різдва Христова) в м.Димитров (в теперішній час м.Мирноград) Донецької області на праві власності, на підставі свідоцтва про право власності на житло № 3/6-198, виданого 26.04.1995 року ВО «Красноармійськвугілля» належить ОСОБА_5, яка померла 29 липня 1999 року (а.с. 6, 9, 10).

Згідно з актом фактичних обставин проживання особи без реєстрації від 30.10.2018 року, позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешкає без реєстрації за адресою: Донецька область м.Мирноград пров.Різдва Христова, 11/8, з березня 2008 року (а.с. 8).

Позивач сплачує комунальні послуги за квартиру, розташовану за адресою: Донецька область м.Мирноград пров.Різдва Христова, 11/8, про що свідчать рахунки про сплату комунальних послуг (а.с. 18, 19, 33).

Згідно з інформацією зі Спадкового реєстру, сформованого на запит приватного нотаріуса ОСОБА_6 від 30 жовтня 2018 року, на майно, яке залишилось після смерті ОСОБА_5, померлої 29 липня 1999 року спадкова справа не відкривалась, заповіти від її імені не посвідчувались (а.с. 38, 39).

Факт постійного проживання позивача у спірній квартирі більш ніж 10 років, підтвердили в судовому засіданні свідки ОСОБА_7, ОСОБА_8

Свідок ОСОБА_8 пояснив суду, що позивач це його сусідка, мешкають в одному підїзді. Раніше у цій квартирі, де мешкає позивач, проживала ОСОБА_5 Вони якісь дальні родичі. Коли ОСОБА_5 хворіла, позивач її доглядала та допомагала її поховати. Після смерті ОСОБА_5, позивач робила у квартирі ремонт та з 2007-2008 років мешкає у цій квартирі по теперішній час. Ніхто позивачу не предявляв ніяких претензій, що вона мешкає у чужій квартирі.

Свідок ОСОБА_7 пояснила суду, що позивач це її сусідка, мешкають у різних підїздах. Позивача знає з березня 2008 р., вона переселилася з того часу у 8-му квартиру, там мешкає у ній по теперішній час. Позивач мешкає одна у квартирі. Їй невідомо про те, що будь-хто предявляв претензії позивачу, що вона мешкає у чужій квартирі.

V. Оцінка суду.

Дослідивши докази по справі, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Згідно ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси осіб, які звернулися до суду у спосіб, визначений законами.

Згідно з положеннями ч.2 ст.41 Конституції України, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Згідно з вимогами ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно зі ст.392 ЦК України власник майна може предявити позов про визнання права власності в разі, якщо це право не визнається або оспорюється іншою особою. У зазначеній нормі передбачено, що особа має право звернутися до суду з позовом про визнання права власності: 1) якщо це право оспорюється або не визнається іншими особами (за умови, що позивач не перебуває з цими особами у зобовязальних відносинах, оскільки права осіб, які перебувають у зобовязальних відносинах, повинні захищатися за допомогою відповідних норм інституту зобовязального права); 2) у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Передумовою для застосування ст.392 ЦК України є відсутність іншого, крім судового, шляху для відновлення порушеного права.

Відповідно до ч.1 ст.344 ЦК України, особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом 10 років або рухомим майном протягом 5 років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Виходячи зі змісту вказаної статті, обставинами, які мають значення для справи і які повинен довести позивач, є такі: добросовісність володіння, відкритість володіння, давність володіння та його безперервність, відсутність інших осіб, які претендують на це майно, відсутність титулу (підстави) у позивача для володіння майном та набуття права власності.

Згідно з ч. 4 ст.344Цивільного кодексуУкраїни право власності за набувальною давністю на нерухоме майно набувається за рішенням суду.

ОСОБА_6 змістом п.8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, правила ст.344 ЦК України про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за 3 роки до набрання чинності цим Кодексом.

Беручи до уваги той факт, що нерухоме майно належало померлій ОСОБА_5 на праві приватної власності, спадщина після її смерті ніким не прийнята, а також те, що позивач після її смерті дійсно безперервно, відкрито та добросовісно володіла спірним майном і продовжує відкрито, безперервно ним володіти до теперішнього часу, суд вважає, що вимоги позивача необхідно задовольнити, визнавши за нею право власності на спірну квартиру.

Відповідно до вимог частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» рішення суду, що набрало законної сили, про задоволення позову про визнання права власності за набувальною давністю є підставою для реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

На пiдставi ст.41 Конституції України, ст.ст. 328, 344, 392 ЦК України, керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 10-13, 141, 259, 263, 265, 280-284, 352, 354 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1, місце реєстрації: пров.Різдва Христова, 11/1, м.Мирноград Донецької області, 85324, місце проживання: пров.Різдва Христова, 11/8, м.Мирноград Донецької області, 85324, реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_1 до ОСОБА_3 міської ради, місцезнаходження: вул.Центральна, 9, м.Мирноград Донецької області, 85323, код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій 04052956 про визнання права власності на квартиру за набувальною давністю, задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1, 12.02.1971р.н. право власності на квартиру за адресою: пров.Різдва Христова, 11/8, м.Мирноград Донецької області, 85324, яка належала ОСОБА_5.

Заочне рішення може бути переглянуто Димитровським міським судом Донецької області за письмовою заявою відповідача.

Заява проперегляд заочногорішення можебути поданапротягом тридцятиднів здня йогопроголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, яка може бути подана до Донецького апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 20 грудня 2018 року.

Суддя І.В.Петунін