Рішення № 78755254, 03.12.2018, Добропільський міськрайонний суд Донецької області

03.12.2018 227/3551/18

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2018 року м. Добропілля

Добропільський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого - судді Здоровиці О.В.

при секретарі Сисенко Ю.В.

за участю

представника позивача ОСОБА_1

третьої особи ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Добропілля цивільну справу за позовом Добропільської районної державної адміністрації в особі органу опіки та піклування, який діє в інтересах малолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про позбавлення батьківських прав, стягнення аліментів (справа № 227/3551/18), -

ВСТАНОВИВ:

20 серпня 2018 року, в інтересах малолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_4, до суду звернувся орган опіки та піклування Добропільської районної державної адміністрації з позовом до ОСОБА_5, в якому просить позбавити останнього батьківських прав відносно його малолітніх дітей та стягнути з нього аліменти на користь дітей. В обґрунтування позову зазначено, що в період відбування покарання відповідачем в місцях позбавлення волі, останнім був офіційно зареєстрований шлюб з ОСОБА_6. Від вказаного шлюбу відповідач має двох дітей, а саме ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2. ІНФОРМАЦІЯ_10 мати дітей ОСОБА_6 померла. В зв'язку зі смертю ОСОБА_6 та відбуванням покарання ОСОБА_5, діти (ОСОБА_3 та ОСОБА_4) залишилися без батьківського піклування. Розпорядженням голови Добропільської районної державної адміністрації діти були влаштовані під опіку. Після звільнення з місць позбавлення волі відповідач, який є батьком дітей, взагалі не цікавився життям та долею своїх дітей, не бачився з ними, не проявляв ніякого інтересу та стурбованості щодо них. З заявою про повернення дітей, відповідач до служби у справах дітей не звертався. Служба у справах дітей вимушена була самостійно розшукати відповідача, після його звільнення з місць позбавлення волі, і повідомила останньому про його батьківські обов»язки, але ОСОБА_5 надав у службу особисту заяву, в якій зазначив, що він не вважає себе біологічним батьком ОСОБА_3 та ОСОБА_4, оскільки спільно не проживав з матір'ю дітей, а відбуваючи покарання був з нею у сварці та не підтримував ніяких відносин та наміру забирати та піклуватися про дітей не має. Враховуючи наведене, позивач вважає, що відповідач не виконує своїх батьківських обов»язків відносно ОСОБА_3 та ОСОБА_4, і тому, керуючись нормами ст.ст.150,155,164 Сімейного кодексу України, просить суд позбавити відповідача батьківських прав відносно його малолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4, а також стягнути з відповідача аліменти на утримання дітей в розмірі 1/3 частини від усіх доходів.

Ухвалою суду від 24.10.2018 року в цивільній справі залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - ОСОБА_2, яка є опікуном малолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4.

Представник позивача - ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав, які викладені у позовній заяві та також пояснила, що після звільнення з місць позбавлення волі ОСОБА_5 взагалі не цікавився долею дітей. Саме служба у справах дітей розшукала відповідача та роз»яснила його батьківські обов»язки щодо дітей, але останній не виказував зацікавленості в житті дітей і бажання забирати дітей у свою сім»ю не мав. Працівникам служби у справах дітей відповідач надав письмову заяву, в якій зазначав, що він не є біологічним батьком ОСОБА_3 та ОСОБА_4. Внаслідок цієї заяви йому було роз»яснено право звернення до суду про виключення з актового запису про народження дітей відомостей про його батьківство, але до теперішнього часу таких відомостей до органу опіки та піклування не надходило.

Третя особа ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримала позовні вимоги позивача та просила їх задовольнити. Пояснила, що у неї з чоловіком не має своїх дітей та вони звернулись до органу опіки та піклування щодо взяття на опіку дітей, на теперішній час вона є опікуном ОСОБА_3 та ОСОБА_4. З 25.01.2018 року діти проживають з ними та в подальшому вони з чоловіком бажають всиновити хлопчиків. Також вказувала, що жодних спроб побачитися, поспілкуватися з дітьми, з боку біологічного батька не було. Вона взагалі не знає хто це такий.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином. Причини неявки відповідача в судове засідання, суду невідомі.

Відповідно до ч.1 ст.280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, але не з'явився в судове засідання без повідомлення причин та не подав будь-яких заперечень проти позову і представник позивача не заперечує проти заочного вирішення справи, суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи.

Заслухавши представника позивача, пояснення третьої особи, дослідивши матеріали справи суд вважає позовні вимоги позивача обґрунтованим і такими, що підлягають задоволенню виходячи з наступного.

У Принципі 6 Декларації прав дитини, що була проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року зазначено, що дитина для повного та гармонічного розвитку її особистості потребує любові та розуміння. Вона повинна зростати у піклуванні та під відповідальністю своїх батьків, в атмосфері любові та моральної та матеріальної забезпеченості.

Згідно до ст. 18 Конвенції про права дитини, що була ратифікована Постановою ВР №789-XII від 27.02.1991р., Держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

За змістом п.2 ч.1 ст. 164 СК України суд може позбавити матір, батька батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини.

Пленум Верховного Суду України в п. п. 15,16 постанови від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» роз'яснив, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК України.

Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють належних умов для проживання дитини, умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов'язками.

В судовому засіданні встановлено таке.

З витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу № 00019699802 від 05.03.2018 року вбачається, що 18 червня 2013 року було укладено шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (а.с.7).

Відомостей про розірвання вказаного шлюбу суду надано не було.

В період шлюбу у ОСОБА_6 та відповідача у справі народилося двоє дітей.

Згідно свідоцтва про народження (а.с.6) вбачається, що ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_11 і його батьками є ОСОБА_5 та ОСОБА_6.

Згідно свідоцтва про народження (а.с.6) вбачається, що ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_12 і його батьками є ОСОБА_5 та ОСОБА_6.

З копії свідоцтва про смерть вбачається, що ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_10 (а.с.8).

З довідки про звільнення (а.с.12), яка видана ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, вбачається, що останній відбував покарання в державній установі «Селидівська виправна колонія № 82» з 23.02.2012 року по 06.02.2018 року.

У зв»язку з тим, що мати ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5 померла, а батько останніх відбував покарання в місцях позбавлення волі, вказані малолітні діти були взяті на облік як діти, що залишилися без батьківського піклування. Вказане підтверджується наказом начальника служби у справах дітей Добропільської райдержадміністрації № 07 від 23.01.2018 року «Про взяття на первинний облік малолітніх ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1» (а.с.14).

Розпорядженням голови Добропільської районної державної адміністрації № 31 від 26 січня 2018 року малолітньому ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування та вказана дитина тимчасово влаштована до сім»ї ОСОБА_2 (а.с.15).

Розпорядженням голови Добропільської районної державної адміністрації № 32 від 26 січня 2018 року малолітньому ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування та вказана дитина тимчасово влаштована до сім»ї ОСОБА_2 (а.с.15 зворотній бік).

Розпорядженням голови Добропільської районної державної адміністрації № 44 від 05 лютого 2018 року над малолітніми дітьми ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 встановлена опіка та опікуном над дітьми призначено ОСОБА_2 (а.с.32).

З матеріалів справи встановлено, що відповідач з місць позбавлення волі звільнився у лютому місяці 2018 року і з цього часу проживає в с.Зелене Криворізької сільської ради Добропільського району Донецької області. Вказане підтверджується копією довідки про звільнення ОСОБА_5 з місць позбавлення волі серія ДОН № 0160 (а.с.12) та побутовою характеристикою на ОСОБА_5 № 01-21/374 від 08.08.2018 року, яка надана сільською головою Криворізької сільської ради (а.с.9).

З пояснень представника позивача судом встановлено, що відповідач не мав і не має бажання забирати та піклуватися про своїх дітей, оскільки не вважає себе їх біологічним батьком.

З особистої заяви ОСОБА_5 від 27.03.2018 року, яка надана останнім начальнику служби у справах дітей Добропільської райдержадміністрації, вбачається, що в ній заявник вказує, що він не є біологічним батьком ОСОБА_3 та ОСОБА_4, оскільки спільно не проживав з матір'ю дітей, а відбуваючи покарання був з нею у сварці та не підтримував ніяких відносин (а.с.10).

Довідкою Криворізької сільської ради № 1053 від 08.08.2018 року підтверджується, що ОСОБА_5 зареєстрований та проживає у АДРЕСА_1 разом з іншими шістьма родичами (а.с.13).

З наведеного вбачається, що з моменту звільнення з місць позбавлення волі відповідач активних дій щодо повернення йому дітей - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не приймав і не намагався це зробити, оскільки не вважає себе їх біологічним батьком.

Відповідно до ст.150 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Право дитини на належне батьківське виховання, відповідно до ст.152 СК України, забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.

Відповідно до ч.4 ст.155 СК України, ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Згідно ст.164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.

Пунктом 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 року N 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" передбачено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Для позбавлення батьківських прав мало впевнитися в невиконанні обов'язків по вихованню. Належить також встановити, що батьки ухиляються від їх виконання свідомо.

Зі змісту положень ч.1 ст.3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради Української РСР від 27.02.1991 року № 789-ХІІ, частин 7, 8ст.7 СК України, вбачається, що під час вирішення будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дітей.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яке тягне за собою серйозні правові наслідки, як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України).

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише, коли змінити поведінку батьків в кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

Суд наголошує, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків повинно бути навмисним, тобто коли особа повністю розуміє наслідки своєї винної поведінки.

Частина 5 ст. 19 СК України покладає на орган опіки та піклування подати суду письмовий висновок щодо розв'язання спору.

Згідно висновку органу опіки та піклування Добропільської райдержадміністрації від 16.08.2018 року вбачається, що орган опіки та піклування вважає доцільним позбавити громадянина ОСОБА_5 батьківських прав відносно його неповнолітніх синів ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.17).

Дослідивши письмові докази у справі, заслухавши пояснення представника позивача, третю особу, судом достовірно встановлено, що відповідач у справі самоусунувся від виховання і утримання своїх синів, не цікавиться життям своїх дітей, не виконує батьківських обов'язків, ухиляється від виховання, утримання, розвитку, охорони здоров'я своїх малолітніх дітей, не приймає взагалі ніякої участі у житті дітей та не має наміру і бажання вчиняти будь-яких дій на виправлення цієї ситуації.

Доказів, які б свідчили про те, що відповідач в силу певних поважних причин або інших обставин не може здійснювати свої батьківські обов'язки щодо своїх малолітніх синів ОСОБА_3 та ОСОБА_4, в судовому засіданні судом не встановлено.

Крім цього, суд зазначає, що судом достовірно встановлено, що опікується вказаними дітьми з січня 2018 року їх опікун ОСОБА_2.

Тобто суд приходить до висновку про те, що відповідач свідомо нехтує своїми батьківськими обов'язками, що у відповідності з вимогами ст. 164 СК України є підставою для позбавлення його батьківських прав.

Враховуючи наведене, суд вважає позовні вимоги позивача про позбавлення батьківських прав ОСОБА_5 слід задовольнити.

Щодо вимог позивача про стягнення аліментів з відповідача на користь малолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_4, суд зазначає, що в даній частині позов обґрунтований і така вимога підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини 2 статті 166 СК України, особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини.

Згідно статті 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно ч.3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Судом встановлено, що відповідач не надає матеріальну допомогу в добровільному порядку на утримання та виховання своїх дітей.

Відповідно до ч.3 ст.166 СК України, при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину. У разі якщо мати, батько або інші законні представники дитини відмовляються отримувати аліменти від особи, позбавленої батьківських прав, суд приймає рішення про перерахування аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України та зобов'язує матір, батька або інших законних представників дитини відкрити зазначений особистий рахунок у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду.

Враховуючи наведене, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на утримання малолітніх дітей ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_7 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_8, на їх особисті рахунки відкриті у відділенні Державного ощадного банку України, аліменти в розмірі 1/6 частини всіх видів його доходу на кожну дитину, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно (на кожну дитину). Тобто, з відповідача на утримання двох дітей слід стягнути аліменти в розмірі 1/3 частини всіх видів його доходу щомісячно.

Згідно статті 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду 20 серпня 2018 року, тому аліменти повинні бути стягнуті саме з цієї дати.

Виходячи з того, що позовні вимоги позивача були задоволені в повному обсязі, суд, керуючись ст.141 ЦПК України, враховуючи те, що позивач звернувся до суду з двома самостійними вимогами, а саме з вимогою немайнового(про позбавлення батьківських прав) та майнового характеру(про стягнення аліментів), а також те, що від сплати судового збору позивач, при звернення до суду з позовом, був звільнений, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь держави судовий зір в розмірі 1409,60 грн., який складається з суми судового збору за вимоги немайнового характеру в розмірі 704,80 грн. та вимоги майнового характеру в розмірі 704,80 грн.

Керуючись ст.ст.152, 155, 164-166, 171, 180-183, 191 СК України, ст.ст. 259, 263-265, 273, 280-282, 354 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов Добропільської районної державної адміністрації в особі органу опіки та піклування, який діє в інтересах малолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про позбавлення батьківських прав, стягнення аліментів - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_5 батьківських прав відносно малолітніх дітей - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Стягнути з ОСОБА_5 аліменти на утримання малолітніх дітей:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 на особистий рахунок останнього, відкритий у відділенні Державного ощадного банку України,

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 на особистий рахунок останнього, відкритий у відділенні Державного ощадного банку України,

в розмірі 1/3 частини всіх видів його доходу, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 20 серпня 2018 року і до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави, судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 1408,40 грн. (одна тисяча чотириста вісім гривень 40 коп.).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення шляхом подання скарги до Донецького апеляційного суду через Добропільський міськрайонний суд Донецької області.

Позивач, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право, відповідно до ч.2 ст.354 ЦПК України, на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

На підставі ч.6 ст.164 Сімейного Кодексу України, копію рішення суду про позбавлення батьківських прав після набрання ним законної сили надіслати органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини.

Позивач: Добропільська районна державна адміністрація, ЄДРПОУ 23778446, юридична адреса: Донецька область місто Добропілля, вул.Московська будинок № 1.

Відповідач: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_9, уродженець с.Зоряне Межівського району Дніпропетровської області, паспорт серія НОМЕР_2 виданий Добрпоільським МРВ УМВС України в Донецькій області 25 вересня 2000 року, РНОКПП НОМЕР_1, який зареєстрований за адресою Донецька область, Добропільський район, село Зелене Криворізької сільської ради, мешкає за адресою АДРЕСА_2

Вступна та резолютивна частини рішення проголошені 03 грудня 2018 року. Повний текст рішення суду буде складений 13 грудня 2018 року.

Надруковано власноручно в нарадчій кімнаті в одному примірнику.

Суддя О.В. Здоровиця

03.12.2018