Рішення № 78753968, 19.12.2018, Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/8037/18

2-н/214/990/18

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

19 грудня 2018 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, у складі:

головуючого – судді Прасолова В.М.

при секретарі - Улятовській М.О.

за участю позивачки – ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті ОСОБА_2 цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житлом, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, в якому просить: визнати відповідача ОСОБА_3 таким, що втратив право користування квартирою № 110 будинку № 96 по вул. Співдружності у м. Кривому Розі.

В обґрунтування своїх вимог зазначила наступне. Згідно договору про визнання часток в квартирі, що є спільною сумісною власністю від 20.10.2011 року, посвідченого приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрованого в реєстрі за №2553, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є власниками у праві спільної власності на квартиру за адресою м. Кривий Ріг, вул. Співдружності, буд.96.кв. 110 у рівних частках, тобто по 1/2 частці у кожного.

Згідно договору дарування від 16.11.2011 року, посвідченого приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу ОСОБА_5, ОСОБА_3 подарував свою 1/2 частку квартири, розташованої за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Співдружності, 96/110 ОСОБА_1. Таким чином, ОСОБА_1 є власницею 1/1 частини квартири за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Співдружності, 96/110.

У вказаній квартирі наразі зареєстровані позивач та відповідач ОСОБА_3, який доводиться позивачеві сином. Відповідач не проживає за місцем реєстрації з квітня 2013 року, що підтверджується актом від 02.07.2018р.

Позивач справно оплачує комунальні послуги в повному обсязі. Відповідач ОСОБА_3 в квартирі не проживає, не сплачує комунальні послуги, які нараховуються на нього, не слідкує за станом квартири, та не поліпшує умови проживання. Відповідач в усній формі повідомив позивача, що не проживає за адресою реєстрації, оскільки виїхав до Росії з метою працевлаштування. Перешкод в користуванні жилим приміщенням відповідачу власник (позивач) не чинив. Відповідач добровільно визначив собі інше місце проживання і даною житловою квартирою не користується вже понад 1 рік без поважних причин. Наявність реєстрації відповідача у вказаній квартирі позбавляє можливості позивача здійснювати право власності у повному обсязі. Через те, що відповідач зареєстрований за вказаною адресою, але фактично не проживає, позивач не має права на призначення субсидії для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг.

Відповідно до вимог ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду зя захистом особистого немайнового або майнового права та інтересу. Таким чином, вирішення питання про зняття особи з реєстраційного обліку залежить, зокрема, від вирішення питання про право позивача користуватися житловим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства. Відповідно до ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна. Керуючись ст. 383 ЦК України, власник житлової квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб. Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування своїм майном. Частина 2 ст. 405 ЦК України, зазначає, що член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік/ якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Позивачка у судовому засіданні позов підтримала повністю, не заперечує проти розгляду справи у заочному порядку. При цьому пояснила, що відповідача не виганяла з квартири, останній вселитися у квартиру не намагався. Їй відомо, що він працює у іншій країні.

Відповідач у судове засідання не з’явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки в судове засідання заяв не надавав, у зв'язку з чим, на підставі ст. ст.. 223, 280 ЦПК України, судом проведено заочний розгляд справи.

У судовому засіданні безпосередньо досліджені наступні письмові докази: договір (а.с.8), витяг (а.с.9), договір дарування (а.с.10-11), витяг (а.с.12), акт (а.с.13), довідка (а.с.14).

Суд, керуючись вимогами ст. 77 ЦПК України, згідно якої предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, оцінюючи з точки зору належності досліджені у судовому засіданні докази, приходить до наступних висновків.

Суд вважає належними доказами: договір дарування (а.с.10-11), витяг (а.с.12), акт (а.с.13), довідку (а.с.14), так як ці докази стосуються обставин, що підтверджують заявлені вимоги, а саме перебування квартири АДРЕСА_1 у власності позивачки, перебування відповідача на реєстраційному обліку та його відсутність у зазначеній квартирі.

Суд вважає належними доказами: договір (а.с.8), витяг (а.с.9), так як ці докази стосуються обставин, що підтверджують заявлені вимоги, а саме перебування квартири АДРЕСА_1 у колишній співвласності відповідача.

Суд, відповідно до ст. 78 ЦПК України, вважає досліджені у судовому засіданні зазначені письмові докази: договір (а.с.8), витяг (а.с.9), договір дарування (а.с.10-11), витяг (а.с.12), акт (а.с.13), довідка (а.с.14) допустимими, так як ці докази одержані без порушення порядку, встановленого законом.

Оцінюючи докази з точки зору їх достовірності, суд приходить до висновку, що досліджені у судовому засіданні письмові докази є достовірними.

Керуючись вимогами ст. 80 ЦПК України, суд вважає, що сукупність визнаних судом допустимими, належними та достовірними доказами є достатньою для встановлення наступних фактів та обставин.

Квартира АДРЕСА_1 є власністю позивачки, що встановлено договором (а.с.10-11), витягом (а.с.12).

Відповідач є колишнім співвласником квартири АДРЕСА_1, що вбачається з договору (а.с.8), витягу (а.с.9).

В квартирі АДРЕСА_1 зареєстрований відповідач, що вбачається з довідки (а.с.14).

Відповідач у спірній квартирі не проживає понад один рік без поважних причин, що встановлено актом (а.с.13).

Відносини між сторонами регулюються нормами ЖК України, ЦК України.

Згідно ст. 150 ЖК України, громадяни, які мають у приватній власності квартиру, користуються нею для особистого проживання.

Згідно ст. 346 ч.1 п. 1 ЦК України, право власності припиняється у разі, відчуження власником свого майна.

У судовому засіданні встановлено, що у зв’язку з укладенням договору дарування спірної квартири, право власності відповідача на спірну квартиру припинилося, а тому останній не може користуватися нею для особистого проживання, що є підставою для визнання його таким, що втратив право користування жилим приміщенням за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Співдружності, 96/110.

Згідно ч. 2 ст. 405 ЦК України, член сім'ї власника житла втрачає право на користування житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Судом встановлено, що відповідач відсутній в спірній квартирі понад один рік без поважних причин, що є підставою для визнання його таким, що втратив право на користування житловим приміщенням за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Співдружності, 96/110.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими і підлягають повному задоволенню,

В силу ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача належить стягнути витрати по сплаті судового збору в сумі 704 грн. 80 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 346, 405 ЦК України, ст. 150 ЖК України, ст.ст. 2, 4, 12, 13, 77, 78, 80, 133, 141, 206, 223, 228, 258-260, 263-265, 280 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житлом- задовольнити.

Визнати ОСОБА_3 таким, що втратив право користування квартирою № 110 будинку № 96 по вул. Співдружності у м. Кривому Розі.

Стягнути з ОСОБА_3, РНОКПП НОМЕР_1, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1,на користь ОСОБА_1, РНОКПП НОМЕР_2, яка зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, витрати по сплаті судового збору в сумі 704 грн. 80 коп.

На рішення суду позивачем може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне рішення складено 21 грудня 2018 року.

Суддя В.М. Прасолов