Рішення № 78749858, 18.12.2018, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

58000, м. Чернівці, вул. О.Кобилянської, 14, тел. 55-09-34, е-mail: inbox@cv.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

18 грудня 2018 року Справа № 926/2044/18

Господарський суд Чернівецької області у складі головуючого судді Ковальчук Т.І.,

за участю секретаря судового засідання Гаврилюк І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 926/2044/18

за позовом Служби безпеки України, м. Київ,

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Будмонтаж-2001”, м. Чернівці,

про стягнення штрафних санкцій у сумі 12854,40 грн.

за участю представників:

Позивача – ОСОБА_1, дов. № 22/210-Д від 28.08.2018 р.

Відповідача – ОСОБА_2, дов. від 07.11.2018 р.

В С Т А Н О В И В :

Служба безпеки України, м. Київ, звернулася з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Будмонтаж-2001”, м. Чернівці, про стягнення штрафних санкцій у сумі 12854,40 грн. за порушення ОСОБА_3 ведення авторського нагляду згідно з договором від 23.12.2016 р. № 19/2-40 щодо авторського нагляду за будівництвом 1, 2 та 3 пускових комплексів V черги будівництва об’єкту “Будівництво житлових будинків з об’єктами обслуговування населення та паркінгом по вул. Онуфрія Трутенка, 3 у Голосіївському районі м. Києва”.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неналежним чином виконував умови укладеного з позивачем договору від 23.12.2016 р. № 19/2-40 щодо авторського нагляду за будівництвом 1, 2 та 3 пускових комплексів V черги будівництва об’єкту “Будівництво житлових будинків з об’єктами обслуговування населення та паркінгом по вул. Онуфрія Трутенка, 3 у Голосіївському районі м. Києва”, що підтверджується ОСОБА_2 зняття вартості робіт. Відповідно до умов договору, зазначено у позові, за таке порушення передбачено штраф в розмірі 20% вартості робіт, з вимогою про сплату якого позивач звернувся до відповідача згідно з претензією від 14.05.2018 р. Однак відповідач залишив указану претензію без відповіді та реагування, в зв’язку з чим позивач просить стягнути штраф з ТОВ “Будмонтаж-2001” в судовому порядку.

Ухвалою від 29.11.2018 р. відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 18.12.2018 р. за участю представників сторін, позивача зобов’язано надати докази надіслання претензії відповідачеві, відповідача зобов’язано до дати першого судового засідання надати відзив на позовну заяву, докази на його підтвердження, докази надіслання відзиву позивачеві та заяву із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, якщо такі заперечення наявні.

17.12.2018 р. через канцелярію суду від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали від 29.11.2018 р.

До початку судового засідання 18.12.2018 р. від ТОВ “Будмонтаж-2001” через канцелярію суду надійшла заява про застосування наслідків пропуску строку позовної давності.

У судовому засіданні 18.12.2018 р. представник позивача позов підтримав, пояснив, що при здійсненні авторського нагляду у межах виконання укладеного сторонами договору щодо авторського нагляду за будівництвом об’єкту відповідач допускав порушення ОСОБА_3 ведення авторського нагляду, в результаті чого сторонами було підписано акт зняття вартості робіт та відповідачем повернуто 16068,00 грн. вартості не наданих послуг. Також представник позивача зазначив, що договором передбачено відповідальність за порушення ОСОБА_3 у вигляді штрафу, за сплатою якого позивач звернувся до відповідача з претензією, однак останній на претензію не відповів і добровільно її не задовольнив, просив задовольнити позов.

Представник відповідача у судовому засіданні 18.12.2018 р., не заперечуючи проти факту вказаного в позовній заяві порушення, зазначив про пропуск позивачем строку позовної давності щодо вимог про стягнення штрафу і просив застосувати наслідки пропуску позовної давності та відмовити у позові.

Заслухавши пояснення представників сторін у судовому засіданні, розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини справи, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суд встановив наступне.

23 грудня 2016 року між позивачем і відповідачем було укладено договір № 19/2-40 на виконання авторського нагляду, відповідно до п. 1 якого Служба безпеки України (Замовник) доручає, а ТОВ “Будмонтаж-2001” (Генпроектувальник) бере на себе зобов’язання виконати авторський нагляд 1, 2 та 3 пускових комплексів V черги будівництва об’єкту: “Будівництво житлових будинків з об’єктами обслуговування населення та паркінгом по вул. Онуфрія Трутенка, 3 у Голосіївському районі м. Києва” (надалі – Об’єкт), (далі – Договір на виконання авторського нагляду, а.с. 10-12).

Згідно з пунктами 2.1, 2.3 Договору на виконання авторського нагляду вартість робіт по Договору на 2016 рік згідно з договірною ціною та кошторисами №№ 1, 2, 3 (додаток № 2) та протоколом (додаток № 1) складає 64272,00 грн., у тому числі ПДВ, платником за Договором є Департамент господарського забезпечення Служби безпеки України (а.с. 13-17).

Обов’язки відповідача як Генпроектувальника визначені пунктами 5.1, 5.3 Договору на виконання авторського нагляду, а саме: Генпроектувальник зобов’язується виконати авторський нагляд протягом всього періоду будівництва, відвідування об’єкта представниками авторського нагляду здійснюється відповідно з план-графіком в міру потреби з урахуванням обсягу робіт. За зверненням замовника окремі технічні питання можуть вирішуватися спеціалістами – учасниками авторського нагляду, без відвідування об’єкта будівництва.

Пунктом 3.3 Договору на виконання авторського нагляду передбачено, що Генпроектувальник несе відповідальність за неякісне виконання робіт (в тому числі порушення плану-графіку ведення авторського нагляду) у вигляді штрафу у розмірі 20% вартості робіт.

У пункті 7.1 Договору на виконання авторського нагляду строк його дії встановлений з моменту підписання до 31 грудня 2016 р., але до повного виконання сторонами своїх зобов’язань, у тому числі в частині взаєморозрахунків, а у пункті 7.2 сторони погодили, що умови цього Договору застосовуються до відносин, які виникли між сторонами до його укладання з 01 листопада 2016 року відповідно до положення пункту 3 статті 631 ЦК України.

Додатком № 3 до Договору на виконання авторського нагляду є План-графік ведення авторського нагляду 1, 2, 3 пускових комплексів V черги за будівництвом об’єкту: “Будівництво житлових будинків з об’єктами обслуговування населення та паркінгом по вул. Онуфрія Трутенка, 3 у Голосіївському районі м. Києва” (а.с. 18-19).

Згідно вказаного ОСОБА_3 кількість виходів працівників авторського нагляду на об’єкт визначено з розбивкою по спеціалістах і місяцях: на 1 ПК V черга у листопаді-грудні 2016 року – 41 виходів (днів), на 2 ПК V черга за цей же період – 37 виходів (днів), на 3 ПК V черга за цей же період – 26 виходів (днів) (всього 104 виходи).

Відповідачем велися Журнали авторського нагляду за будівництвом по пускових комплексах, в яких зафіксовано виїзди працівників авторського нагляду на об’єкт: 1 ПК (а.с. 22-33), 2 ПК (а.с. 34-46), 3 ПК (а.с. 47-58).

Згідно Журналу авторського нагляду за будівництвом по 1 ПК працівники відповідача, які здійснювали авторський нагляд, виконали 25 виходів на об’єкт протягом листопада-грудня 2016 року, у той час як згідно з Планом-графіком таких виходів мало відбутися 41.

Згідно Журналу авторського нагляду за будівництвом по 2 ПК виходів на об’єкт було 27 проти 37, передбачених Планом-графіком.

Аналогічно, за даними Журналу авторського нагляду за будівництвом по 3 ПК виходів було 14, а мало бути 26.

Таким чином, недотримання відповідачем ОСОБА_3 ведення авторського нагляду 1, 2, 3 пускових комплексів V черги за будівництвом об’єкту: “Будівництво житлових будинків з об’єктами обслуговування населення та паркінгом по вул. Онуфрія Трутенка, 3 у Голосіївському районі м. Києва” підтверджується матеріалами справи і не спростовано відповідачем.

Більше того, сторонами – позивачем і відповідачем, складено ОСОБА_2 зняття необгрунтовано нарахованої вартості виконаних робіт по договору від 23.12.2016 р. № 19/2-40 з ТОВ “Будмонтаж-2001” на здійснення авторського нагляду 1, 2 та 3 пускових комплексів V черги за будівництвом об’єкту: “Будівництво житлових будинків з об’єктами обслуговування населення та паркінгом по вул. Онуфрія Трутенка, 3 у Голосіївському районі м. Києва” за період листопад-грудень 2016 року, відповідно до якого за вказаний період знято з належної відповідачеві оплати за послуги з авторського нагляду за 26 людино-днів на загальну суму 16068,00 грн. Платіжним дорученням № 152 від 12.05.2017 р. відповідач повернув на рахунок Департаменту господарського забезпечення СБ України кошти в сумі 16068,00 грн. з призначенням “згідно ОСОБА_4 нагляд-Договір № 19/2-40 від 23.12.2016 р.” (а.с. 63-64).

Отже, суд робить висновок, що порушення відповідачем умов Договору на виконання авторського нагляду підтверджується не лише матеріалами справи, але й визнано відповідачем, який в добровільному порядку повернув позивачеві кошти, сплачені за виїзди на об’єкт, які фактично не відбувалися.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 193 Господарського кодексу України також передбачено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку (ст. 509 ЦК України)

Якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У ході розгляду справи суд встановив на підставі досліджених і оцінених у сукупності за правилами статті 86 ГПК України наданих позивачем належних і допустимих доказів порушення відповідачем умов Договору на виконання авторського нагляду в частині виконання ОСОБА_3 ведення авторського нагляду 1, 2, 3 пускових комплексів V черги за будівництвом об’єкту: “Будівництво житлових будинків з об’єктами обслуговування населення та паркінгом по вул. Онуфрія Трутенка, 3 у Голосіївському районі м. Києва”.

За вказане порушення названим договором передбачено відповідальність – штраф у розмірі 20% вартості робіт (п. 3.3). Позивач визначив указаний штраф в сумі 12854,40 грн. з розрахунку 64272,00 грн. (вартість робіт за договором) х 20%.

Враховуючи, що у пункті 3.3 Договору на виконання авторського нагляду вказано про штраф від вартості робіт, а не від вартості невиконаних робіт, і що цей штраф носить загальний характер безвідносно до виду порушення, суд доходить висновку, що позивачем правильно визначено суму штрафу виходячи із загальної вартості робіт за договором.

Суд також виходить з того, що такий спосіб нарахування штрафу, як визначено Договором на виконання авторського нагляду, не суперечить частині 4 статті 231 Господарського кодексу України, якою передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач подав заяву про застосування позовної давності, стосовно якої суд зазначає наступне.

Статтею 15 ЦК передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

За змістом положень статті 256 ЦК позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК).

Відповідно до п. 1 ч. 2 статті 258 Цивільного кодексу України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Частиною 1 статті 259 ЦК передбачено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін, однак такої домовленості Договір на виконання авторського нагляду не містить.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

У пункті 2.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року № 10 “Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів” зазначено, що за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з’ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв’язку зі спливом позовної давності – за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Положеннями статей 263, 264 ЦК передбачено обставини, за яких перебіг позовної давності переривається та зупиняється.

Так, відповідно до частини першої статті 264 ЦК визначено, що позовна давність переривається, вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов’язку.

У пункті 4.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року № 10 “Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів” роз’яснено, що правила переривання перебігу позовної давності (стаття 264 ЦК України) застосовуються господарським судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останній є докази, що підтверджують факт такого переривання. При цьому господарським судом слід мати на увазі, що у дослідженні обставин, пов’язаних із вчиненням зобов’язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов’язку (частина перша статті 264 ЦК України), господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов’язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати:

визнання пред’явленої претензії;

зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору;

письмове прохання відстрочити сплату боргу;

підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір;

письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу;

часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. При цьому якщо виконання зобов’язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.

У ході розгляду справи судом встановлено, що позивач дізнався про порушення відповідачем ОСОБА_3 ведення авторського нагляду до 12.05.2017 р.

Такий висновок суд робить з огляду на те, що хоча ОСОБА_4 зняття необгрунтовано нарахованої вартості виконаних робіт по договору від 23.12.2016 р. № 19/2-40 з ТОВ “Будмонтаж-2001” на здійснення авторського нагляду 1, 2 та 3 пускових комплексів V черги за будівництвом об’єкту: “Будівництво житлових будинків з об’єктами обслуговування населення та паркінгом по вул. Онуфрія Трутенка, 3 у Голосіївському районі м. Києва” за період листопад-грудень 2016 року не містить дати його підписання сторонами, відповідач на підставі цього акту платіжним дорученням № 152 від 12.05.2017 р. повернув позивачеві надмірно нараховані кошти за не надані послуги з авторського нагляду.

Отже, про порушення відповідачем договірного зобов’язання позивач щонайпізніше дізнався 12.05.2017 р., відтак, перебіг строку позовної давності щодо застосування до ТОВ “Будмонтаж-2001” штрафу за це порушення розпочався з 13.05.2017 року.

Проте, з позовом до Господарського суду Чернівецької області позивач звернувся лише 22.11.2018 р. (штемпель на конверті, а.с. 67), тобто після спливу річного строку позовної давності.

У ході розгляду справи позивач не довів належними і допустимими доказами наявність обставин, з якими закон пов’язує переривання чи зупинення перебігу позовної давності.

Так, не встановлено передбачених ст. 263 ЦК України обставин, які зумовлюють зупинення перебігу позовної давності.

За приписами статті 264 ЦК перебіг позовної давності переривається у разі вчинення відповідачем дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов’язку, однак такого щодо вимог про сплату штрафу у справі не доведено. Пред’явлення позивачем претензії від 14.05.2018 р. про сплату штрафу також не перериває перебігу позовної давності, оскільки закон пов’язує таке переривання з пред’явленням позову, а не претензії (ч. 2 ст. 264 ЦК).

Поважних причин пропуску строку позовної давності, за наявності яких порушене право підлягає захисту, позивач суду не навів (ч. 5 ст. 267 ЦК України).

Отже, за результатами розгляду справи суд встановив, що відповідачем порушені права позивача, за захистом яких останній звернувся до господарського суду, однак строк позовної давності позивачем пропущено, поважних причин для захисту порушеного право не доведено, обставин, які б свідчили про зупинення чи переривання перебігу позовної давності, не встановлено, тому з урахуванням заяви відповідача про застосування наслідків пропуску позовної давності у позові належить відмовити.

В зв’язку з відмовою у задоволенні позову у відповідності до приписів статті 129 ГПК України судовий збір у сумі 1762,00 грн. слід залишити за позивачем.

Надмірно сплачений судовий збір у сумі 79,00 грн. може бути повернутий позивачеві за його заявою ухвалою суду у відповідності до п. 1 ч. 7 Закону України “Про судовий збір”.

На підставі викладеного керуючись ст.ст. 4, 20, 129, 238 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позову Служби безпеки України (01601, м. Київ, вул. Володимирська, 33, код ЄДРПОУ 00034074) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Будмонтаж-2001” (58009, м. Чернівці, вул. Миколаївська, 36Б, код ЄДРПОУ 31621021) штрафних санкцій у сумі 12854,40 грн. відмовити повністю.

2. Судовий збір у сумі 1762,00 грн. залишити за Службою безпеки України.

Строк і порядок набрання рішенням законної сили та його оскарження.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).

У судовому засіданні 18.12.2018 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення, повний текст підписано 20.12.2018 р.

Суддя Т.І. Ковальчук