Рішення № 78749849, 12.12.2018, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2018 року м. Черкаси справа № 925/901/18

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Кучеренко О.І., із секретарем судового засідання Юхименко О.В, за участю представників: від позивача – ОСОБА_1, за довіреністю, від відповідача - ОСОБА_2, за довіреністю, від першої третьої особи – ОСОБА_3, за довіреністю, від другої третьої особи – представник не з’явився, розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сміла Енергоінвест», треті особи на стороні відповідача: Комунальне підприємство «Смілакомунтеплоенерго» та Смілянська міська рада про стягнення 19390621 грн 23 коп

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулося з позовом до суду про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сміла Енергоінвест» 19390621 грн 23 коп із яких: 15183873 грн 63 коп основного боргу, 1583558 грн 64 коп пені, 485486 грн 81 коп три процента річних та 2137702 грн 15 коп інфляційних втрат обґрунтувавши позовні вимоги неналежним виконанням відповідачем умов договору №2568/1617-БО-36 від 31.10.2016 в частині своєчасного розрахунку за поставлений позивачем природний газ.

20.09.2018 відповідач надав суду відзив та 08.10.2018 надав заперечення, в яких проти позовних вимог заперечував, з підстав того, що стягнення з відповідача неустойки у повному обсязі не є співрозмірним з можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобов'язання та просить суд її зменшити. Крім того, відповідач вважає, що по спірних правовідносин сплинув строк позовної давності, тому при вирішенні спору просив застосувати наслідки його спливу. 02.10.2018 позивачем направлено до суду відповідь на відзив та 17.10.2018 письмові пояснення, у яких спростовуючи доводи відповідача, позивач послався на порушення відповідачем умов договору поставки природного газу, що є підставою для застосування до нього відповідальності, яка передбачена умовами договору, звільнення від застосування якої доводиться боржником, як неможливість його виконання. Крім того, посилаючись на встановлений договором збільшений строк, протягом якого сторони можуть звернутися за захистом своїх прав, вказав, що нарахування виконані позивачем здійснені з врахуванням узгодженого п'ятирічного строку позовної давності.

21.11.2018 третя особа - Смілянська міська рада надала пояснення щодо позову, де зазначила, що не є стороною договору постачання природного газу, дозволу на його укладення відповідачу не надавала, гарантом виконання відповідачем зобов’язань не виступала, а тому їй невідомі причини невиконання або неналежного виконання відповідачем зобов’язань.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позов з викладених у ньому підстав, представник відповідача проти позову заперечував, підтримував позицію викладену у відзиві на позов, представник третьої особи — КП «Смілакомунтеплоенерго» просила позов задовольнити з викладених у ньому підстав, оскільки відповідач не виконав зобов’язання у строк визначений договором, а тому існуючу заборгованість та штрафні санкції повинен сплатити у заявленій позивачем сумі.

У судовому засіданні 12 грудня 2018 року оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши докази, судом встановлено, що 31 жовтня 2016 року між Публічним акціонерним товариством Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (надалі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сміла Енергоінвест», (надалі - споживач) було укладено договір постачання природного газу №2568/1617-БО-36 (далі - договір), згідно з яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві у 2016-2017 роках природний газ, а споживач зобов’язується оплатити його на умовах цього договору. Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями. Пунктом 2.1 договору визначено, що постачальник передає споживачу з 01 жовтня 2016 року по 31 березня 2017 року (включно) природний газ обсягом до 2757 тис куб метрів. Постачальник передає споживачу у загальному потоці імпортований газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД НОМЕР_1. Ввезений на митну територію України ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» у пунктах приймання-передачі газу на газовимірювальних станціях, які знаходяться на кордоні України, та/або в пунктах приймання-передачі газу з ПСГ в газотранспортну систему (пункт 3.1 договору).

Відповідно до пункту 3.4 договору приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складення добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вуз обліку природного газу. Пунктами 5.2 договору сторони визначили ціну за 1000 куб. м природного газу з 01 жовтня 2016 року у сумі 5916 грн, крім того ПДВ у сумі 1 183 грн 20 коп, а усього з ПДВ у сумі 7099 грн 20 коп. Порядок та умови проведення розрахунків сторони встановили у Розділі 6 договору, за яким оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

У разі наявності заборгованості за минулі періоди та/або заборгованості зі сплати пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних та судового збору сторони погоджуються, що грошова сума, яка надійшла від споживача, погашає вимоги постачальника у такій черговості незалежно від призначення платежу, визначеного споживачем: у першу чергу відшкодовуються витрати постачальника, пов'язані з одержанням виконання; у другу чергу сплачуються інфляційні нарахування, відсотки річних, пені, штрафи; у третю чергу погашається основна сума заборгованості (пункт 6.3 договору). Пунктом 8.2 договору сторони передбачили, що у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1. цього договору він зобов’язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Пунктом 10.3 договору сторони погодили, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п'ять років.

Додатковими угодами до договору сторони вносили зміни до пункту 5.2 договору щодо зміни ціни природного газу. Додатковою угодами №1 від 31.10.2016, було встановлено, що починаючи з 01.11.2016 ціна за 1000 куб м природного газу разом з ПДВ становить 8182 грн 80 коп. Додатковою угодою №2 від 22.11.2016, починаючи з 01.12.2016 ціна за 1000 куб м природного газу разом з ПДВ становить 8577 грн 60 коп. Додатковою угодою №3 від 30.12.2016 з 23.12.2016 ціну за 1000 куб м природного газу разом з ПДВ встановлено у розмірі 5930 грн 40 коп. Додатковою угодою №4 від 23.01.2017 доповнено розділ 1 «Предмет договору, пункт 1.3 договору вважати відповідно пунктом 1.4 цього договору; пункти 2.3, 2.4 та 2.5 договору викладено в новій редакції, у пункті 3.3 договору слова «приймання-передачі» замінено словами «використання споживачем»; доповнено пункт 7.1 договору; викладені в новій редакції підпункти 3), 4), 5) пункту 7.4 та підпункт 1) пункту 11.3 договору; до розділу 11 доданий пункт 11.9.

Позивач виконав свої зобов'язання за договором, поставивши природний газ відповідачу у строки та в об'ємах, визначених договором, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 30.11.2016 в обсязі 507301 куб м на суму 4 151 142 грн 62 коп, від 31.12.2016 в обсязі 202201 куб м на суму 1199132 грн 81 коп, від 31.12.2016 в обсязі 546552 куб м на суму 4688104 грн 44 коп, від 31.01.2017 обсягом 867647 на суму 5145493 грн 76 коп, а всього на суму 15183873 грн 63 коп (а.с.29-32). Однак, відповідач не розрахувався за поставлений йому у період з листопада 2016 року по січень 2017 року включно природний газ, що і стало підставою для звернення позивача з цим позовом до суду, у якому він просить стягнути з відповідача суму основного боргу, пеню, інфляційні нарахування та 3 відсотки річних, які були нараховані відповідачу за прострочення сплати вартості отриманого товару.

Згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України (далі – ГК України) майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Судом встановлено, що між сторонами у справі був укладений договір постачання природного газу. Відносини поставки урегульовані § 3 глави 54 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), відповідно до положень якої за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає х характеру відносин сторін. Відповідно до умов укладеного між сторонами договору, газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями. На його виконання позивач, передавав відповідачу протягом листопада-грудня 2016 року та січня 2017 року природний газ, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу в обсягах, які визначені у договорі, а відповідач зобов'язався його оплатити у строки, визначені договором. За умовами договору, оплата за природний газ здійснюється споживачем шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу, остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу. Проте, у встановлені договором строки відповідач не розраховувався, що не заперечувалось представником відповідача у судовому засіданні. Як вбачається з матеріалів справи заборгованість відповідача за вказаний період становить 15183873 грн 63 коп, оскільки споживач не розрахувався у визначений договором строк, ця заборгованість підлягає до примусового стягнення.

Частиною 1 статті 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Відповідно до частини 2 статті 193, частини 1 статті 216 ГК України порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором; учасники господарських правовідносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Стаття 230 ГК України штрафними санкціями у розумінні цього Кодексу визначає господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. А частина 4 статті 231 ГК України встановлює, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Відповідальність покупця за порушення строків оплати товару, передбачена у пункті 8.2 договору, згідно з якою покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплати пеню в розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Як встановлено судом відповідач прострочив сплату вартості отриманого газу, у зв’язку з чим, позивачем нарахована пеня за шість місяців по кожній сумі вартості щомісячно поставленого товару, починаючи з 27.12.2016 до 21.02.2018 на загальну суму 1583558 грн 64 коп. Перевіривши розрахунок позивача, суд прийшов до висновку, що він виконаний вірно з врахуванням вимог законодавства та умов договору. Суд не приймає до уваги доводи позивача про наявність підстав для зменшення суми неустойки, з огляду на таке. Відповідно до статті 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Згідно з частиною 3 статті 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Отже, згаданими нормами передбачено, що при прийнятті рішення про зменшення неустойки суд має право зменшити її розмір при врахуванні обставин, що мають істотне значення, зокрема, враховуючи ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін та, коли розмір неустойки значно перевищує розмір збитків. З огляду на наведені правові норми та встановлені обставини справи (відсутність сплати заборгованості протягом тривалого проміжку часу, повна бездіяльність відповідача щодо зменшення суми заборгованості), суд не вбачає підстав для зменшення розміру неустойки, тому нарахована пеня у розмірі 1583558 грн 64 коп підлягає до стягнення з відповідача у повному розмірі.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Оскільки, відповідач в порушення умов договору прострочив виконання грошового зобов'язання позивач правомірно нарахував відповідачу суми, передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України інфляційні нарахування у розмірі 2137702 грн 15 коп за період з 27.12.2016 до 01.01.2018 та три проценти річних у розмірі 485486 грн 81 коп за період з 27.12.2016 до 21.02.2018. Не підлягає до задоволення також клопотання відповідача про зменшення заявлених до стягнення нарахувань через відсутність спричинених позивачу значних збитків, посилаючись на положення статті 233 ГК України та статті 551 ЦК України, оскільки пред'явлені до стягнення суми інфляційних та річних не є штрафними санкціями у розумінні Цивільного та Господарського кодексів України, а є платою, що носить компенсаційний характер, який пов'язаний із знеціненням грошових коштів через інфляційні процеси, застосування до цих правовідносин правових норм щодо зменшення неустойки, суд вважає безпідставним.

Щодо вимог відповідача про застосування наслідків спливу строку позовної давності, то вказана вимога не підлягає до застосування з огляду на те, що пунктом 10.3 договору сторони погодили, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у п'ять років. Відповідно до статей 256-257 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права та інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Стаття 259 цього кодексу встановлює право зміни тривалості позовної давності, яка може бути збільшена за домовленістю сторін у письмовій формі. Отже, суд встановив, що оскільки сторони у договорі узгодили інший строк позовної давності, то і вимоги позивача відповідають цим положенням та заявлені у межах збільшеного сторонами строку. Перевіривши розрахунок інфляційних та 3% річних, суд встановив, що позивач правильно вирахував суму відсотків та річних, тому вимога про їх стягнення є обґрунтованою та такою, що підлягає до задоволення.

Отже, судом встановлено, що відповідач, в порушення взятих на себе зобов'язань за договором не здійснив оплату отриманого природного газу, у зв'язку з чим позовні вимоги позивача підлягають до повного задоволення у сумі 15183873 грн 63 коп заборгованості за поставлений протягом листопада-грудня 2016 року та січня 2017 року, пеня у сумі 1583558 грн 64 коп за період з 27.12.2016 до 21.02.2018, інфляційні нарахування у розмірі 2137702 грн 15 коп за період з 27.12.2016 до 01.01.2018 та три проценти річних у розмірі 485486 грн 81 коп за період з 27.12.2016 до 21.02.2018.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається, зокрема, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги позивача задоволенні повністю, сплачена ним сума судового збору підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача у сумі 290 859 грн 32 коп.

На підставі викладеного, керуючись статтями 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сміла Енергоінвест» (вул. Свердлова, буд.94, м. Сміла, Черкаська область, 20700, код ЄДРПОУ 36779078) на користь Публічного акціонерного товариства Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 20077720) - 15 183 873 грн 63 коп - основного боргу, 1 583 558 грн 64 коп - пені, 485 486 грн 81 коп - 3% річних, 2 137 702 грн 15 коп інфляційних втрат та 290 859 грн 32 коп судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано; у разі подання апеляційної скарги рішення набирає законної сили після прийняття судового рішення судом апеляційної інстанції. Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня ухвалення судового рішення до Північного апеляційного господарського суду.

Повне рішення підписано 21.12.2018.

Суддя О.І.Кучеренко