Рішення № 78749661, 18.12.2018, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18.12.2018 Справа № 920/644/18м. Суми

за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Агрозахист Донбас», Київська область, Києво-Святошинський район, смт. Чабани,

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Суми-Цукор», м. Суми,

про стягнення 1 241 361,35 грн.

Суддя Котельницька В.Л.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 (довіреність № 1 від 04.01.2018)

від відповідача не прибув

при секретарі судового засідання Пономаренко Т.М.

Суть спору: позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою, відповідно до якої просив суд стягнути з відповідача на свою користь 1241361,35 грн. заборгованості за договором поставки № 18/22 від 04.04.2018, у тому числі: 1015002,00 грн. основного боргу, 32368,83 грн. – суму 12% річних, 92490,32 грн. пені, 101500,20 грн. штрафу; а також покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору.

Відповідач у підготовчому провадженні подав клопотання (вх. № 8291 від 20.11.2018), відповідно до якого просив суд долучити до матеріалів справи докази погашення основного боргу, а саме платіжного доручення від 19.11.2018 № 2064 в сумі 860002 грн. Дані докази були оглянуті судом у підготовчому засіданні та долучені до матеріалів справи.

05.12.2018 до суду від представника позивача надійшла заява (вх. № 2748к) про зменшення позовних вимог, у якій представник повідомив суд, що відповідачем сплачено суму основного боргу у розмірі 1015002,00 грн., у зв’язку з чим позивач зменшує позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача 133869,03 грн., з яких 101500,20 грн. – штраф та 32368,83 грн. – сума 12% річних.

Судом зазначену заяву представника позивача прийнято до розгляду.

Розгляд справи по суті розпочато у судовому засіданні 18.12.2018.

При розгляді справи по суті судом надано вступне слово представнику позивача.

Представник позивача зменшені позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

Судом досліджено докази, поданні позивачем.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, про причини неявки суд не повідомив.

Судом досліджено докази, подані відповідачем.

Присутнім представником були надані пояснення з приводу обставин, на які він посилався у поданих до суду заявах по суті справи.

У ході судового засідання судом були встановлені обставини справи, досліджено докази, надані сторонами на підтвердження своїх позицій по суті спору, а також вчинено інші необхідні дії, встановлені Главою 6 «Розгляд справи по суті» Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, дослідивши та оцінивши надані суду докази, суд встановив:

04.04.2018 між ТОВ «Агрозахист Донбас» (продавцем, позивачем у справі) та ТОВ «Суми-Цукор» (покупцем, відповідачем у справі) було укладено договір поставки № 18/22, за умовами якого продавець зобов’язався у терміни, визначені договором, передати у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення, а останній зобов'язався прийняти товар та оплатити його.

Відповідно до умов розділу 2 договору поставки № 18/22 за даним договором постачається виключно оригінальна продукція, виробництва провідних компаній світу, асортимент, кількість, ціна якої визначаються Додатками та/або накладними, що є невід’ємною частиною цього договору.

Ціна продукції, що поставляється за цим договором, вказується у Додатках в національній валюті та визначається, в залежності від виду товару (засоби захисту рослин (ЗЗР), насіння, міндобрива та мікродобрива). Для товару (ЗЗР, насіння та мікродобрив) сторони встановлюють ціну та його вартість у гривнях, а також визначають їх еквівалент у доларах США або Євро.

Загальна сума договору визначається сукупністю Додатків та/або накладних, що зазначені в п. 2.1., та які є невід’ємною частиною цього договору. У випадку розбіжностей даних у Додатках щодо кількості і ціни товару в порівнянні з даними у відповідній видатковій накладній перевагу має видаткова накладна. Видаткова накладна є невід'ємною частиною договору та підписується з боку покупця особою, уповноваженою довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей (товару).

Вартість тари, упаковки в якій постачається Товар, входить до ціни Товару.

Відповідно до умов п. 3.1 договору поставки порядок розрахунків за поставлений товар визначається у Додатках до даного договору. Згідно з положеннями п. 3.5 цього договору товар, що був переданий покупцю у межах цього договору тільки згідно накладних (без укладення інших письмових угод - додатків), має бути ним оплачений не пізніше 10 днів з моменту його отримання за відповідною накладною.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на виконання умов договору №18/22 відпустив відповідачу товар за наступними документами: згідно додатку № 1 від 04.04.2018 до договору поставки № 18/22 – добрива гранульовані на суму 216283,48 грн. (за видатковою накладною № 4102 від 08.05.2018 за довіреністю № 20 від 08.05.2018) - з терміном оплати 100% вартості товару в строк до 23.04.2018; згідно додатку № 2 від 27.04.2018 до договору поставки № 18/22 – добрива гранульовані на суму 1015002,00 грн. (за видатковою накладною № 4342 від 11.05.2018 за довіреністю № 18 від 11.05.2018) - з терміном оплати 100% вартості товару в строк до 04.05.2018.

Як стверджує позивач, вартість товару, переданого відповідачу згідно з Додатком № 1 сплачена останнім у повному обсязі згідно платіжного доручення № 1067 від 20.04.2018 (виписка з ПАТ «ОТП БАНК» за особовим рахунком ТОВ «Агрозахист Донбас» міститься у матеріалах справи).

Товар, поставлений згідно з Додатком № 2 відповідачем станом на дату звернення позивачем з даним позовом до суду залишалась несплаченою, що й стало підставою позову.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного Кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським, кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договорами.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 525 ЦК України передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Укладений сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення. Сторонами договору поставки можуть бути суб'єкти господарювання, зазначені у пунктах 1, 2 частини другої статті 55 цього Кодексу. Сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України. Поставка товарів без укладення договору поставки може здійснюватися лише у випадках і порядку, передбачених законом.

Статтею 266 ГК України визначено, що предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до ст. 267 ГК України договір поставки може бути укладений на один рік, на строк більше одного року (довгостроковий договір) або на інший строк, визначений угодою сторін. Якщо в договорі строк його дії не визначений, він вважається укладеним на один рік. Строки поставки встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачам, якщо інше не передбачено законодавством. Якщо в довгостроковому договорі кількість поставки визначено лише на рік або менший строк, у договорі повинен бути передбачений порядок погодження сторонами строків поставки на наступні періоди до закінчення строку дії договору. Якщо такий порядок не передбачений, договір вважається укладеним на один рік. У разі якщо сторонами передбачено поставку товарів окремими партіями, строком (періодом) поставки продукції виробничо-технічного призначення є, як правило, квартал, а виробів народного споживання, як правило, - місяць. Сторони можуть погодити в договорі також графік поставки (місяць, декада, доба тощо). У договорі поставки за згодою сторін може бути передбачений порядок відвантаження товарів будь-яким видом транспорту, а також вибірка товарів покупцем. Договором може бути передбачено відвантаження товарів вантажовідправником (виготовлювачем), що не є постачальником, та одержання товарів вантажоодержувачем, що не є покупцем, а також оплата товарів платником, що не є покупцем. Договором може бути передбачений порядок поставки недоодержаної покупцем у встановлений строк кількості товарів.

Якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) – ч. 1 ст. 530 ЦК України.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджено наявність факту заборгованості відповідача за переданий йому позивачем товар на суму 1015002,00 грн., яка також була визнана відповідачем згідно листа № 80 від 03.08.2018.

Однак сплачена вказана заборгованість була відповідачем після відкриття провадження у даній справі, у зв’язку з чим позивач скористався наданим йому правом та зменшив позовні вимоги, заявивши до стягнення нараховані суми 12 % річних та штрафу за неналежне виконання грошового зобов’язання.

Відповідно до умов пунктів 7.7, 7.8 договору поставки № 18/22 у разі невиконання покупцем зобов’язань щодо оплати отриманого товару та невиконання зобов’язань, передбачених розділом 3 цього договору, покупець відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, сплачує на користь постачальника крім суми заборгованості дванадцять відсотків річних, якщо інший розмір річних відсотків не встановлено відповідним додатком до договору. Річні нараховуються на загальну суму простроченої оплати.

В разі прострочення покупцем конкретного платежу, визначеного окремим додатком, більше ніж на 30 днів, покупець сплачує додатково штраф у розмірі 10% від суми несвоєчасно сплаченого товару.

Відповідно до ч.2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов’язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при триманням, завдатком.

Відповідно до ст. 549 вищевказаного Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Перевіривши, в межах позовних вимог розрахунки позивача, в тому числі: періоди нарахувань, розмір простроченого платежу, суд дійшов висновку, що вимоги по стягненню з відповідача на користь позивача 101500,20 грн. штрафу та 32368,83 грн. суми 12% річних підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. ст. 123, 129, 130 ГПК України позивачу за рахунок відповідача підлягають відшкодуванню витрати по сплаті судового збору у розмірі 18620,43 грн.

Керуючись ст. ст. 123, 129, 232, 233, 236–238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Суми-Цукор» (40021, АДРЕСА_1; код ЄДРПОУ 40649608) на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Агрозахист Донбас» (08162, Київська область, Києво-Святошинський район, смт. Чабани, вул. Машинобудівників, 4-В; код ЄДРПОУ 30048570) 32368,83 грн. суму 12% річних та 101500,20 грн. штрафу за неналежне виконання зобов’язань за договором поставки № 18/22 від 04.04.2018; а також витрати по сплаті судового збору у даній справі у розмірі 18620,43 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст. 256 ГПК України). Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України). Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено 21.12.2018.

Суддя В.Л.Котельницька