Рішення № 78749634, 20.12.2018, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.12.2018 Справа № 917/1031/18

за позовною заявою Державної служби України з надзвичайних ситуацій, вул. О.Гончара, 55-а, м. Київ, 01601

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "АвтоКраз", вул. Київська, 62, м. Кременчук, Полтавська область, 39631

про стягнення 3 080 000, 00 грн. заборгованості.

Суддя Тимощенко О.М.

Секретар судового засідання Отюгова О.І.

Представники учасників справи :

від позивача: ОСОБА_2, дов. від 03.01.2018 року;

від відповідача: ОСОБА_3, дов. від 04.01.2018 року.

Обставини справи: 27.08.2018 року до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Державної служби України з надзвичайних ситуацій до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "АвтоКраз" про стягнення 3 080 000, 00 грн.

Ухвалою суду від 30.08.2018 року на підставі ст. 174 Господарського процесуального кодексу України позовну заяву Державної служби України з надзвичайних ситуацій залишено без руху та надано позивачу строк 5 днів з дня вручення такої ухвали для усунення недоліків.

10.09.2018 року через канцелярію Господарського суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою суду від 10.09.2018 року відкрито провадження у даній справі, призначено проведення підготовчого засідання на 18.10.2018 року.

18.10.2018 р. відповідач надав суду відзив на позов № 62 від 12.10.2018 р. (вх. № 9676), згідно якого проти позову заперечує та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

18.10.2018 року та 08.11.2018 року оголошувались перерви в підготовчому засіданні.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 04.12.2018 р. судом було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 20.12.2018 року.

В судовому засіданні 20.12.2018 року представник позивача оголосив позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні. Представник відповідача оголосив заперечення на позов.

В судовому засіданні 20.12.2018 року суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення, повідомив коли буде виготовлено повний текст рішення, роз’яснив порядок і строк його оскарження.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши подані докази, суд встановив:

15.05.2017 р. між Державною службою України з надзвичайних ситуацій (Замовник) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "АвтоКрАЗ" (Постачальник) укладено Договір № 21-6/5 про закупівлю Піротехнічних машин важкого типу ПМ-В, код 34130000-7, згідно ДК 021:2015 "Мототранспортні вантажні засоби" (далі - Договір) (а.с. 10-15).

Умовами Договору сторони узгодили, зокрема, наступне :

- ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "АвтоКрАЗ" (Постачальник) зобов'язується поставити у власність Державної служби України з надзвичайних ситуацій (Замовник) Піротехнічні машини важкого типу ПМ-В (КрАЗ- 6322-02) (далі - ОСОБА_4) в кількості та комплектації згідно з специфікацією (Додаток 1), що є невід'ємною частиною Договору, а Замовник зобов'язався прийняти та оплатити ОСОБА_4 на умовах цього Договору (п. 1.1 Договору);

- Замовник забезпечує приймання та оплату ОСОБА_4 в кількості та за цінами відповідно до специфікації (Додаток 1) (п. 1.2 Договору);

- ціна договору становить 10 000 000,00грн., в т.ч. ПДВ 1 666 666,66 грн. відповідно до цінової пропозиції та специфікації (п. 2.1 Договору);

- Замовник, керуючись вимогами абзацу другого підпункту 4 пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 23.04.2014р. № 117 "Про здійснення попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти", здійснює 100% попередню оплату Постачальнику, при умові надходження коштів до Державного бюджету України на реєстраційний рахунок Замовника (п. 2.2 Договору);

- ОСОБА_4 має бути поставлена Замовнику у повному обсязі до 14.08.2017р., але не пізніше 90 календарних днів від дати здійснення Замовником платежу (попередньої оплати) на виконання умов Договору. Допускається дострокова поставка частини ОСОБА_4 або ОСОБА_4 у повному обсязі, про що Постачальник повинен повідомити Замовника за три робочі дні (п. 3.2 Договору);

- приймання-передача ОСОБА_4 (кожної частини ОСОБА_4) здійснюється у присутності представників Сторін, за накладними та актами приймання-передачі в місці постачання ОСОБА_4, зазначених у п. 5.3. Договору (п. 4.1. Договору);

Позивач на виконання умов Договору, перерахував на рахунок відповідача попередню оплату у розмірі 10 000 000,00 грн. платіжним дорученням від 16.05.2017 р. № 41 (а.с. 16). Факт сплати суми попередньої оплати по Договору відповідачем не заперечується.

В порушення взятих на себе договірних зобов'язань відповідач ОСОБА_4 не поставив.

Позивач, вважаючи свої права порушеними, звернувся до суду з вимогами про зобов"язання відповідача виконати умови Договору від 15.05.2017 р. №21-6/5 на закупівлю піротехнічних машин важкого типу ПМ-В у кількості та комплектації згідно зі специфікацією - Додаток № 1 до Договору), а також стягнення з нього :

100 000,00 грн. пені за порушення строків виконання зобов'язання;

200 000,00 грн. інфляційних втрат за завдані збитки;

100 000,00 грн. відсотків за користування коштами у зв'язку з простроченням поставки продукції.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 21.11.2017 у справі № 917/1568/17, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 13.03.2018, зобов’язано відповідача виконати умови Договору шляхом поставки ДСНС на територію Загону технічної служби ГУ ДСНС України у Київській області (Київська область, м. Вишневе, вул. Київська, 6) продукції у кількості та комплектації згідно зі специфікацією (додаток 1 до Договору) та стягнуто з відповідача на користь ДСНС штрафні санкції та проценти за користування коштами у зв’язку із простроченням поставки продукції за період з 14.08.2017 по 23.08.2017. Дане рішення набрало законної сили.

Відповідно до частини четвертої статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

За даними позивача відповідач виконав свої зобов'язання з поставки продукції лише 20.12.2017 р., про що сторонами було складено відповідний акт прийняття-передачі основних засобів (копія наявна у матеріалах справи, а.с.17).

04.04.2018 року позивачем на адресу відповідача було направлено претензію № 01-4605/08, згідно якої позивач вимагав сплатити штрафні санкції та проценти за користування коштами у зв'язку з простроченням поставки продукції за Договором. Термін для сплати коштів в розмірі 3 080 000,00 грн., був встановлений позивачем - 1 місяць з моменту отримання претензії. Направлення вищезазначеної претензії відповідачу підтверджується наявними у матеріалах справи копіями опису вкладення у цінний лист та фіскального чеку "Укрпошти" (а.с. 30-33).

За даними позивача на момент звернення з даним позовом до суду останній не отримав ні відповіді на претензію, ні сплати коштів.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 3 080 000, 00 грн., з яких : 1 190 000,00 грн. пені за період з 24.08.2017 р. по 20.12.2017 р., 700 000,00 грн. штрафу та 1 190 000,00 грн. відсотків за користування коштами за період з 24.08.2017 р. по 20.12.2017 р., що нараховані за несвоєчасну поставку продукції за укладеним між сторонами 15.05.2017 р. Договору № 21-6/5.

При прийнятті рішення суд керувався наступним.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Враховуючи правову природу укладених договорів, кореспондуючи права та обов'язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з договору поставки.

Відповідно ст. 712 Цивільного Кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За приписами ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона-постачальник, зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій сторони - покупцеві товар, а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму. Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Якщо продавець зобов'язаний передати покупцеві крім неоплаченого також інший товар, він має право зупинити передання цього товару до повної оплати всього раніше переданого товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства (п. 1 та п. 5 ст. 692 Цивільного Кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається. Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк виконання боржником зобов'язання не встановлений, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, а боржник повинен виконати таке зобов'язання у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вже було зазначено судом у описовій частині даного рішення, у п. 3.2 Договору сторони визначили, що відповідач зобов’язувався до 14.08.2017, але не пізніше 90 календарних днів від дати здійснення позивачем платежу (попередньої оплати) на виконання умов Договору поставити на територію Загону технічної служби ГУ ДСНС України у Київській області (Київська область, м. Вишневе, вул. Київська, 6) піротехнічні машини важкого типу ПМ-В (KpA3-6322-02) у кількості та комплектації згідно з специфікацією - додаток 1 до Договору.

Позивачем в дотримання умов Договору було проведено попередню оплату 10 000 000,00 грн. з ПДВ згідно зі платіжним дорученням від 16.05.2017 р. №41.

Таким чином, ДСНС свої зобов’язання за Договором щодо проведення попередньої оплати виконала належним чином, а відтак продукція повинна бути поставлена ОСОБА_1 у повному обсязі 14.08.2017.

У судових рішеннях у справі № 917/1568/17 з ОСОБА_1 було встановлено факт прострочення відповідачем зобов'язання з поставки позивачу продукції, зобов'язано останнього поставити позивачу продукцію та стягнуто на користь останнього пеню та проценти за користування коштами у зв’язку із простроченням поставки за Договором у період з 14.08.2017 по 23.08.2017 р.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України та ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

В порушення умов Договору відповідач виконав свої зобов'язання за Договором з поставки позивачу продукції 20.12.2017 р., що підтверджується наявною у матеріалах справи копією акту прийняття-передачі основних засобів (копія наявна у матеріалах справи, а.с.17). Дана обставина відповідачем не спростовується.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (пункт 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України). Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Відповідно до частини 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Штрафними санкціями згідно з частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Згідно з частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1% вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

В пункті 8.2 Договору сторони визначили, що за порушення строків виконання зобов'язання постачальник сплачує на користь замовника пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, відповідно до вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", а за прострочення понад 30 днів постачальник сплачує штраф у розмірі 7% від вартості непоставленої продукції.

З огляду на те, що факт порушення відповідачем своїх зобов'язань зі своєчасної поставки продукції позивачу є доведеним, тобто мало місце порушення відповідачем строків поставки товару, встановлених в Договорі, врахувавши те, що в договорі передбачено право позивача на нарахування штрафних санкцій (пені, штрафу), як захід відповідальності постачальника за порушення строків виконання зобов'язання, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача пені та штрафу заявлені Державною службою України з надзвичайних ситуацій обґрунтовано та правомірно.

Разом з цим, суд встановив, що проведений позивачем розрахунок заявлених до стягнення сум пені є таким, що не відповідає вимогам частині 2 статті 251, частині 2 статті 252, статті 253, частини 1 статті 255, частині 3 статті 549 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 2 статті 251 Цивільного кодексу України терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (частина 2 статті 252 Цивільного кодексу України). Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Згідно з частиною 1 статті 255 Цивільного кодексу України якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку. Відповідно до частини 3 статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Зазначені вище норми закону свідчать про те, що пеня може бути нарахована лише за кожен повний день прострочення платежу, а день фактичної поставки товару не включається до періоду часу, за який може здійснюватися стягнення пені.

Отже, суд прийшов до висновку, що проведений позивачем розрахунок пені не відповідає наведеним вимогам, розрахунок проведено з урахуванням дня, в який відбулася поставка товару, що суперечить нормам чинного законодавства.

З огляду на викладене, суд здійснив власний розрахунок пені за порушення строків виконання зобов'язань з поставки товару та визначив, що розмір пені за період прострочення поставки товару з 24.08.2017 р. по 19.12.2017 р. (без урахування дня, в який відбулась поставка товару) загалом складає 1 180 000,00 грн., у зв'язку з чим позовні вимоги про стягнення пені підлягають задоволенню частково на зазначену суму - 1 180 000,00 грн.

Крім того, керуючись положеннями частини 2 статті 231 Господарського кодексу України та пунктом 8.2 Договору, яким передбачено відповідальність за порушення строків виконання постачальником зобов'язань у вигляді нарахування штрафу в розмірі 7% від вартості непоставленого товару, суд встановив, що відповідач прострочив виконання негрошового зобов'язання, пов'язаного з поставкою продукції на суму 10 000 000,00 грн. (акт приймання-передачі основних засобів від 20.12.2017 р.) з 14.08.2017 р. по 19.12.2017 р., тобто понад 30 днів, а тому суд приходить до висновку, що позивачем правомірно заявлено вимоги щодо застосування до відповідача штрафної санкції у вигляді штрафу в розмірі 700 000,00 грн.. При цьому судом встановлено, що заявлений до стягнення розмір штрафу позивач визначив правильно.

Відповідно до статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Статтею 617 Цивільного кодексу України встановлено підстави звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, а саме: особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Відповідно до статті 218 Господарського кодексу України непереборною силою є надзвичайні і невідворотні обставини, за умов настання яких виконання договірних зобов'язань є неможливим. У пункті 1 частини першої статті 263 Цивільного кодексу України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, яка повністю звільняє від відповідальності особу, що порушила зобов'язання, за умови що остання не могла її передбачити або передбачила однак не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків. Норми статей 614, 617 Цивільного кодексу України кореспондуються із нормами статті 218 Господарського кодексу України, згідно з якими учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

В пункті 9.1 Договору встановлено, що сторони звільняються від відповідальності за часткове чи повне невиконання обов'язків, якщо воно трапилось внаслідок дії форс-мажорних обставин.

Відповідно до приписів п. 9.3 Договору, сторона для якої створилася неможливість виконання зобов'язання, про настання, передбачуваний термін дії і припинення вищезазначених обставин зобов'язана негайно, однак не пізніше 10 календарних днів з моменту їхнього настання і припинення, у письмовій формі повідомити іншу сторону. Факти, викладені у повідомленні, повинні бути підтверджені Торгово-промисловою палатою України або іншим компетентним органом. Неповідомлення або несвоєчасне повідомлення позбавляє сторону права посилатися на будь-яку вищевказану обставину як на підставу, що звільняє від відповідальності за невиконання зобов'язання (п. 9.4 Договору).

Відповідач в заперечення позовних вимог посилається на те, що він відповідно до статті 617 Цивільного кодексу України звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання зі своєчасної поставки товару з огляду на настання обставин непереборної сили (форс- мажорні обставини), а саме : 28.09.2017 року Торгово-промисловою палатою України на підставі аналізу фактичних обставин, нормативно-правових актів та інших документів було видано висновок щодо унеможливлення виконання зобов’язань за Договором № 21-6/5 про закупівлю Піротехнічних машин важкого типу ПМ-В, код 34130000-7, згідно з ДК 021:2015 «Мототранспортні вантажні засоби» від 15.05.2017 року та Договором комісії № 259ТД/17 від 15.05.2017 року, спричиненого істотною зміною обставин, яку сторони не могли передбачити внаслідок дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), що полягають в прийнятті обов’язкових до виконання нормативних актів, що перешкоджають однієї з сторін виконати свої зобов’язання зокрема: прийняття Указу Президента України № 133/2017 від 15.05.2017 «Про рішення Ради національної безпеки та оборони України від 28 квітні 2017 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), яким застосовано обмежувальні заходи (санкції) до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Група ГA3» (LIMITED LIABILITY COMPANY «GAZ GROUP», Общества c ограниченной ответственностью «Управляющая компания «Группа ГАЗ» (603004, м. Нижній Новгород, проспект Леніна,88, ИНН НОМЕР_1, КПП 525601001, ОГРН 1057746718193, ОКПО 77289459), до складу якого входить Открытое акционерное общество «Автодизель» (ЯМЗ) /Російська Федерація/строком на три роки.

Суд приходить до висновку про те, що підстави для звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов'язання у зв'язку з існуванням форс-мажорних обставин, на які посилається відповідач, відсутні, оскільки :

- по-перше, в матеріалах справи відсутній висновок Торгово-промислової палати України від 28.09.2017 року, на яких відповідач посилається, як на підставу для звільнення його від відповідальності за порушення виконання зобов’язань за Договором № 21-6/5, що унеможливлює здійснення судом оцінки даного доказу;

- по-друге, в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження направлення відповідачем позивачу повідомлення про настання форс-мажорних обставин, як того вимагає п. 9.3 Договору, що відповідно до п. 9.1 Договору позбавляє відповідача права посилатися на будь-яку вищевказану обставину як на підставу, що звільняє від відповідальності за невиконання зобов'язання. На наявність таких доказів відповідач не посилався.

Стосовно позовних вимог щодо стягнення з відповідача 1 190 000,00 грн. відсотків за користування грошовими коштами, суд не вбачає підстав для їх задоволення за наступного мотивування.

Як встановлено судом вище, пунктом 8.6 Договору про закупівлю № 21-6/5 від 15.05.2017 р., укладеного між сторонами у справі, визначено, що за користування коштами у разі несвоєчасної поставки продукції постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 % від суми попередньої оплати за кожен день від дня, коли продукція мала бути передана замовнику, до дня фактичної передачі продукції або повернення суми попередньої оплати.

Правовою підставою позовної вимоги про стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами позивачем зазначені норми статті 536, частини 3 статті 693 Цивільного кодексу України. Проценти, зазначені у статті 536 Цивільного кодексу України, - це плата за користування чужими коштами. Підставами для застосування до правовідносин сторін статті 536 Цивільного кодексу України є факт користування чужими коштами і встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством. Частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Відповідно до частини 3 статті 693 Цивільного кодексу України на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Ця правова норма є спеціальною і поширює свою дію лише на правовідносини, пов'язані з купівлею-продажем товару, або на правовідносини, до яких згідно з чинним законодавством застосовуються положення про купівлю-продаж (в тому числі правовідносини, пов'язані з поставкою товару). Частиною 3 статті 693 Цивільного кодексу України конкретизовано визначений статтею 536 цього Кодексу обов'язок продавця (постачальника) сплачувати встановлений договором або законом розмір процентів за користування чужими грошовими коштами та передбачене статтею 625 цього Кодексу право кредитора вимагати від боржника сплати 3% річних за весь час прострочення, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Разом із цим згідно з визначенням поняття неустойки, що закріплено в статті 549 Цивільного кодексу України грошовою сумою, яку боржник повинен передати кредитору у разі порушення зобов'язання, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання, є пеня. Отже, проценти за користування чужими грошовими коштами, які за умовами пункту 8.6. укладеного між сторонами у справі Договору про закупівлю нараховуються за кожен день прострочення виконання зобов'язання, за своєю правовою природою, ураховуючи спосіб їх обчислення за кожен день прострочення, підпадають під визначення пені, яка також була нарахована позивачем, що не узгоджується з положеннями статті 61 Конституції України, за змістом якої ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 01.07.2014 у справі № 5010/1575/2012-20/83 та № 11/5026/1925/2012, постанові Верховного Суду від 10.07.2018 р. по справі № 927/1091/17.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що вимоги в цій частині не є правомірними, а тому задоволенню не підлягають.

Згідно із ч.2-3 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Допустимих доказів в спростування вищевикладеного чи будь-яких обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.

Отже, з аналізу наведених норм права та поданих доказів, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 1 180 000,00 грн. пені та 700 000,00 грн. штрафу є підтвердженими документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому в цій частині підлягають задоволенню. В іншій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

Вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "АвтоКрАЗ" (39631, Полтавська область, м. Кременчук, вул. Київська, 62, ідентифікаційний код 37468941) на користь Державної служби України з надзвичайних ситуацій (01601, м. Київ, вул. О. Гончара, 55, ідентифікаційний код 38516849) 1 180 000,00 грн. пені, 700 000,00 грн. штрафу та 28 200,00грн. витрат по сплаті судового збору

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині - у позові відмовити.

Повне рішення складено 21.12.2018 року

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.М.Тимощенко