Рішення № 78749615, 10.12.2018, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.12.2018 Справа № 917/793/18

За позовом Лубенського комунального житлово-експлуатаційного управління, вул. Метереологічна, 22, м. Лубни,Лубенський район, Полтавська область, 37500

до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Лубнигаз" вул. Л.Толстого, 87, м.Лубни, Лубенський район, Полтавська область, 37500

про визнання акту такими, що втратив чинність

Суддя Гетя Н.Г.

Секретар судового засідання Дяченко Д.Б.

Представники:

представник позивача: відсутні

представник відповідача: ОСОБА_1В

3-тя особа: відсутні

Фіксування судового процесу здійснюється за допомогою технічних засобів (аудіозапис).

Після виходу з нарадчої кімнати в судовому засіданні суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення на підставі ст.233 ГПК України та повідомив дату виготовлення повного тексту рішення.

Суть справи: розглядається позовна заява Лубенського комунального житлово-експлуатаційного управління до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Лубнигаз" про визнання актів такими, що втратили чинність.

Ухвалою суду від 08.08.2018 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі.

Ухвалою від 03.09.2018 року було продовжено строк підготовчого провадження.

Ухвалою від 13.11.2018р. залучено до участі у розгляді справи в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Лубенську міську раду Полтавської області.

Представник позивача позовні вимоги підтримує в повному обсязі, з підстав викладених в позовні заяві.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Від третьої особи 23.11.2018 року надійшли пояснення щодо позову.

Ухвалою суду від 06.12.2018р. підготовче провадження у справі закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні 10.12.2018 року відповідно до ст. 240 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення, повідомлено про дату складання повного судового рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши подані докази, суд встановив:

позовні вимоги обгрунтовані тим, що між Лубенським комунальним житлово-експлуатаційним управлінням та ВАТ "Лубнигаз" в 2011 році були укладені акти встановлення межі розподілу газопроводу та його обслуговування по будинкам, які знаходяться на обслуговуванні ЛКЖЕУ, зокрема стосовно будинку за адресою м. Лубни, вул. Прикордонників, 60А.

Позивач вважає що даний ОСОБА_2 не відповідає вимогам чинного законодавства та втратив чинність у зв'язку з істотною зміною законодавства з огляду на наступне:

- ОСОБА_2 встановлення межі розподілу газопроводу та його обслуговування» були укладені на підставі нормативно-правового акту, який втратив чинність, а саме «Правил безпеки систем газопостачання України», затверджених наказом Держнаглядохоронпраці від 01.10.1997 № 254 ;

- вимога щодо складання актів розмежування ділянок обслуговування була встановлена Правилами безпеки систем газопостачання України, що затверджені Наказом Держнаглядохоронпраці від 0 1.1 0.1 097 № 254. що на даний час втратив чинність;

- встановлена в актах межа є межею обслуговування і встановлюється за домовленістю. Вимога щодо врахування права власності відсутня. Натомість, в п.2 розділу 5 Кодексу газорозподільних систем, затверджений наказом НКРЕКП від 30.09.2015 № 2494 встановлено, що межа балансової належності визначається за ознаками права власності на газові мережі чи окремі її елементи;

- акти встановлення межі розподілу газопроводу та його обслуговування не є актами розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін в розумінні Кодексу ГРС так як не містять обов'язкових даних для такого виду актів (точки вимірювання, напрям потоку, розмежування на основі права власності;

Позивач вважає, що у зв'язку зі значними змінами в законодавстві та задля створення можливості належного обслуговування внутрішньо будинкових мереж та укладення індивідуальних (або колективного) договорів на надання комунальних послуг зі співвласниками багатоквартирних будинків, необхідно визнати акт встановлення межі розподілу газопроводу та його обслуговування будинку за адресою м. Лубни. вул.Прикордонників 60А таким, що втратив чинність.

Відповідач проти позову заперечує та вказує на те, що рішенням від 07.09.2017 р. Господарського суду Полтавської області у справі № 917/865/17 визнано укладеним договір на експлуатацію складових газорозподільної системи між Лубенським комунальним житлово-експлуатаційним управлінням та Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Лубнигаз», яке постановою від 21.05.2018р. Харківського апеляційного господарського суду змінено, а саме виключено із резолютивної частини рішення господарського суду Полтавської області від 07.09.2017 року у справі №917/865/17, а саме Додатку 1 до Договору.

Відповідач вказує на те, що даний акт уже досліджувався у справі №917/865/17 та в постанові Харківського апеляційного господарського суду від 21.05.2018 року вказано про те що, втрата чинності нормативного документу, на підставі якого складались спірні акти, не свідчить про їх недійсність та не спростовує існування обставин, зафіксованих в цих актах.

В поясненнях третя особа не заперечує проти позовних вимог та вказує на те що, у зв"язку з втратою чинності "Правил безпеки систем газопостачання України" ОСОБА_2 що є предметом спору не відповідає вимогам чинного законодавства та є таким що втратив чинність у зв"язку з істотною зміною законодавства. Крім того, Лубенська міська рада вказує на те, що акти розмежування балансової належності повинні бути підписані власником мереж, тобто з власником приміщень у багатоквартирному будинку тоді як договір між ЛКЖЕУ та співвласниками не укладався.

При винесенні рішення суд виходить з наступного:

відповідно до постанови Харківського апеляційного господарського суду №917/865/17 від 21.05.2018р. вказано що втрата чинності нормативного документу, на підставі якого складались спірні акти, не свідчить про їх недійсність та не спростовує існування обставин, зафіксованих в цих актах.

Укладення актів, які встановлюють межу відповідальності між балансоутримувачем будинків та газорозподільною компанією за експлуатацію і обслуговування газопроводу передбачено Кодексом газорозподільних систем, у зв'язку з чим посилання відповідача в апеляційній скарзі на відсутність законодавчої вимоги щодо складання таких актів є безпідставними.

Надані до матеріалів справи акти встановлюють межі розподілу газопроводу та його обслуговування, підписані позивачем та відповідачем, містять схему газопроводів з визначенням на них межі балансової належності, точки вимірювання, що відповідає вимогам пункту 1 глави 5 розділу III Кодексу ГРМ стосовно такого виду актів.»

Згідно ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

В позові позивач посилається на ст.652 ЦК України що передбачає можливість розірвання договору у разі недосягнення згоди як щодо при ведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінилися, так і щодо йогорозірвання. А також, на ст.215 ЦК України згідно якої якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставі, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Проте, у позовних вимог позивач просить суд визнати таким що втратив чинність ОСОБА_2 встановлення межі розподілу газопроводу та його обслуговування будинку.

Згідно зі статтею. 625 ЦК України, Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договором є домовленість сторін, що виражає узгоджену волю сторін, яка спрямована на досягнення конкретної мети, тобто договір це юридичний факт, на підставі якого виникають цивільні права та обов'язки. Так договором є юридичний факт, в той час як зобов'язанням є різновид цивільного правовідношення, яке може виникати як із договору, так і на інших підставах передбачених цивільним законодавством.

Відповідно до Кодексу газорозподільних систем ОСОБА_2 розмежування регламентує відносини між власниками (балансоутримувачами, управителями) на балансі чи в управлінні яких знаходяться багатоквартирні будинки і оператором газорозподільних мереж (ГРМ). З моменту підписання ОСОБА_2 розмежування чітко та прозоро визначається межа відповідальності між балансоутримувачем будинку - Позивачем та газорозподільною компанією - Відповідачем за експлуатацію і обслуговування газопроводу.

Відповідно до Кодексу ГРС з моменту підписання ОСОБА_2 балансоутримувач будинку має офіційний документ, що дає можливість на свій розсуд визначати компанію-підрядника з обслуговування газового обладнання. Разом із підписанням ОСОБА_2 розмежування, балансоутримувачам необхідно укласти договір на обслуговування внутрішньобудинкових газових мереж

Актами визначається перелік об'єктів газопостачання, місце розташування газопроводу та його характеристика, межа розподілу та обслуговування, схема розподілу межі розподілу та розташування газопроводу.

Отже, Акт встановлення межі розподілу газопроводу та його обслуговування будинку за адресою м.Лубни ву.Прикордонників, 60 А, який підписаний між Позивачем та Відповідачем та затверджений головою Лубенської міської ради чітко встановлює межу розподілу та обслуговування газопроводу житлових будинків, балансоутримувачем та не являється договором у розумінні статті 625 ЦК України.Так, згідно із ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до змісту ст. ст. 11, 15 ЦК України цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.

Захист же цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в ст. 16 ЦК України.

Як правило, власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Частіше за все спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини.

Таким чином, сам по собі ОСОБА_2 встановлення межі розподілу газопроводу та його обслуговування будинку встановлює факт відносин між власником та оператором газорозподільних мереж та не встановлює будь-яких обов'язків. ОСОБА_2 може бути надана правова оцінка з точки зору належності його як доказу під час вирішення пов'язаних спорів.

Відтак, заявлена вимога про визнання ОСОБА_2 встановлення межі розподілу газопроводу та його обслуговування будинку, таким що втратив чинність задоволенню не підлягає, оскільки не відповідає способам захисту права, встановленим законом.

Судовий збір, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 232-233, 237-238, 240 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні позовних вимог

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.ст.256 ГПК України). Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 20.12.2018

Суддя Гетя Н.Г.