Рішення № 78749542, 11.12.2018, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

______________

"11" грудня 2018 р.м. Одеса Справа № 916/1645/18

Господарський суд Одеської області у складі:

Суддя Гут С.Ф.

При секретарі судового засідання Себовій О.О.

За участю представників сторін:

Від позивача: ОСОБА_1 – на підставі довіреності №253 від 31.01.2018р.;

Від відповідача: ОСОБА_2 – на підставі довіреності № 43/вих-мр від 20.02.2018р.;

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства “Державний ощадний банк України” в особі філії – Одеського обласного управління АТ “Ощадбанк” до відповідача ОСОБА_3 громади в особі Одеської міської ради про звернення стягнення на предмет іпотеки

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство “Державний ощадний банк України” в особі філії – Одеського обласного управління АТ “Ощадбанк” (надалі – позивач) звернулося до господарського суду Одеської області із позовом до Одеської міської ради (надалі – відповідач) про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 13.08.2018р. позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрити провадження у справі №916/1645/18, справу прийнято розглядати за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на "06" вересня 2018 р. о 10:30 год.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 06.09.2018р. було відкладено підготовче засідання на "02" жовтня 2018 р. о 09:30 год.

18.09.2018р. до канцелярії Господарського суду Одеської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

У судовому засіданні 02.10.2018р. представником позивача було надано суду клопотання про продовження розгляду підготовчого провадження по справі №916/1645/18 на 30 днів.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 02.10.2018р. було продовжено строк підготовчого провадження по справі №916/1645/18 на 30 днів та відкладено підготовче засідання на "25" жовтня 2018 р. о 10:45 год.

18.10.2018р. до канцелярії Господарського суду Одеської області від позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої, позивач наполягає на задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

23.10.2018р. до канцелярії Господарського суду Одеської області від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, відповідно до яких відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 25.10.2018р. було закрито підготовче провадження у справі № 916/1645/18 за позовом Публічного акціонерного товариства “Державний ощадний банк України” в особі філії – Одеського обласного управління АТ “Ощадбанк” до ОСОБА_3 громади в особі Одеської міської ради про звернення стягнення на предмет іпотеки та призначено справу до судового розгляду по суті в засіданні суду на "12" листопада 2018 р. о 09:30 год.

01.11.2018р. до канцелярії Господарського суду Одеської області від позивача надійшло клопотання про доручення додаткових доказів до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 12.11.2018р. було відкладено розгляд справи до "06" грудня 2018 р. о 10:00 год.

В судовому засіданні 06.12.2018р. було оголошено перерву до "11" грудня 2018 р. до 14:30 год.

11.12.2018р. судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані сторонами докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

05 березня 2008 року між Публічним акціонерним товариством “Державний ощадний банк України” в особі філії – Одеського обласного управління АТ “Ощадбанк” та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір №1801/0309, відповідно до умов якого банк надав ОСОБА_4 кредитні кошти у розмірі 198 593,00 Євро зі сплатою 12% річних із терміном повернення до 05.03.2028 року.

05 березня 2008 року в забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором між Публічним акціонерним товариством “Державний ощадний банк України” в особі філії – Одеського обласного управління АТ “Ощадбанк” та майновим поручителем ОСОБА_5 було укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_6 за № 357. Предметом іпотеки є двокімнатна квартира № 18 в будинку № 13/1 по провулку генерала Вишневського в м.Одесі, загальною площею 85,3 кв.м., житловою площею 47,9 кв.м.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 18 листопада 2009 року у справі № 2-4520/2009 стягнуто солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_7 на користь Публічного акціонерного товариства “Державний ощадний банк України” в особі філії – Одеського обласного управління АТ “Ощадбанк” 1 956 568,02 грн. - суму основного боргу, 193 732,28 грн. - заборгованість за відсотками, 7 782,61 грн. - пені за кредитом, 17 059,79 грн. - пені за відсотками, всього стягнуто 2 175 142,70 грн.

Як зазначає позивач, вищезазначене рішення відповідачами виконано не було.

22 червня 2013 року ОСОБА_7 помер (свідоцтво про смерть серії І-ЖД №340628).

Банк звернувся з заявою – кредитора до Сьомої одеської Державної нотаріальної контори. Нотаріальною конторою заведено спадкову справу №560/2013, та було повідомлено, що із заявою про прийняття спадщини ніхто не звертався.

31.07.2018р. До приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_8 звернулись з письмовими заявами про відмову від спадщини брат померлого ОСОБА_9 та сестра ОСОБА_10

У червні 2017р. Публічне акціонерне товариство “Державний ощадний банк України” в особі філії – Одеського обласного управління АТ “Ощадбанк” звернулось до Малиновського районного суду міста Одеси із заявою про визнання спадщини відумерлою.

Рішенням Малиновського районного суду міста Одеси від 08 травня 2018 року у справі № 522/15066/17 визнано відумерлою спадщину у вигляді квартири №18, що в будинку №13/1 по провулку Генерала Вишневського в місті Одесі, що відкрилася після померлого 22.06.2013 р. ОСОБА_7; передано у власність територіальної громади Одеської міської ради квартиру №18, що в будинку № 13/1 по провулку Генерала Вишневського в місті Одесі.

Зважаючи на викладені обставини, пов’язані із невиконанням ОСОБА_4 умов укладеного кредитного договору № 1801/0309 та переходом до територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради права власності на квартиру, яка була предметом іпотеки, Публічне акціонерне товариство “Державний ощадний банк України” в особі філії – Одеського обласного управління АТ “Ощадбанк” звернулося до господарського суду Одеської області із позовом до Одеської міської ради про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме в рахунок погашення боргу в розмірі 2 175 142,70 грн. звернути стягнення на нерухоме майно – двокімнатну квартиру №18, що в будинку № 13/1 по провулку Генерала Вишневського в місті Одесі, що належить територіальній громаді Одеської міської ради, шляхом укладення від імені банку договору купівлі-продажу із будь-яким покупцем.

Одеська міська рада заперечує проти позовних вимог, та відповідно до відзиву на позовну заяву, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, у зв’язку із їх необґрунтованістю.

Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані сторонами докази, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій – це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов’язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Частиною 1 ст.15 ЦК України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у випадку його порушення, невизнання або оспорювання.

В силу частини 1 статті 20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

При цьому, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Згідно ст.20 Господарського кодексу України, Держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав, визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

В якості обґрунтування позовних вимог, позивач зокрема посилається на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 18 листопада 2009 року у справі № 2-4520/2009 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до мотивувальної частини вищезазначеного рішення, вказано що AT «ОЩАДБАНК» свої зобов'язання виконав у повному обсязі, а боржник ОСОБА_4 повністю не зробив оплату по кредиту й нарахованих відсотках, у результаті чого за нею утворилася заборгованість у сумі 220 778,45 євро, що згідно курсу НБУ станом на 26.01.2009р. в розмірі 9,852150 грн. за 1 євро становить 2 175 142 грн. 70 коп. Таким чином, відповідач ОСОБА_4 в однобічному порядку відмовився від виконання кредитного договору від 05 березня 2008 р. № 1801/0309 у частині погашення кредиту та нарахованих відсотків. Майновому поручителеві ОСОБА_5 була надіслана претензія від 13.08.2008 р. №06/1956, претензія була залишена без відповіді. Неодноразові нагадування про необхідність термінового погашення заборгованості за кредитом також залишилися без відповіді.

Згідно з ч. 5 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Обставини невиконання ОСОБА_4 умов кредитного договору, встановлені рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 18 листопада 2009 року у справі № 2-4520/2009, підлягають доказуванню у даній справі в загальному порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Згідно з ч. 2 ст. 543 Цивільного кодексу України кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.

Частиною 4 ст. 543 Цивільного кодексу України виконання солідарного обов'язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов'язок решти солідарних боржників перед кредитором.

Відповідно до ч . 2 ст. 80 ГПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Водночас, до матеріалів справи не додано доказів того, що з 2008 року по 2018 рік ОСОБА_4 не виконувала обов'язків за кредитним договором від 05 березня 2008 року № 1801/0309 та обов’язок решти солідарних боржників перед кредитором AT "ОЩАДБАНК" не припинено.

Як встановлено судом, рішенням Малиновського районного суду міста Одеси від 08 травня 2018 року у справі № 522/15066/17 за заявою публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеського обласного управління AT «Ощадбанк», за участю заінтересованої особи територіальна громада Одеської міської ради про визнання спадщини відумерлою, визнано відумерлою спадщину у вигляді квартири №18, що в будинку №13/1 по провулку Генерала Вишневського в місті Одесі, що відкрилася після смерті ОСОБА_7 та належала йому на праві приватної власності відповідно до договору купівлі-продажу № 3014 від 16.10.2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_6 та передано у власність територіальної громади Одеської міської ради квартиру №18, що в будинку № 13/1 по провулку Генерала Вишневського в місті Одесі.

На підставі вищезазначених обставин, Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеського обласного управління AT «Ощадбанк», звернулося із позовом у даній справі до відповідача - Одеської міської ради про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ч. 1 ст. 544 Цивільного кодексу України боржник, який виконав солідарний обов'язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього.

Із тексту позовної заяви та доданих до неї копій документів вбачається, що рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 18 листопада 2009 року у справі № 2-4520/2009 звернуто стягнення на заставлене майно, яке належить ОСОБА_7:

- квартиру АДРЕСА_1;

- квартиру АДРЕСА_2.

Проте, відповідно до доданих до відзиву на позовну заяву Інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Держаного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо суб’єкта - (№ № 136794910, 136811248) фізичній особі ОСОБА_5 ніколи не належала квартира АДРЕСА_1, разом із тим, відповідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Держаного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо суб’єкта - (№ 136795504) з метою забезпечення виконання зобов’язання у розмірі 198 593,00 євро ОСОБА_5 05.03.2008 р. була передана в іпотеку ВАТ «Державний ощадний банк України» (код ЄДРПОУ 00032129) квартира АДРЕСА_3, загальною площею 162,4 вк.м., житловою площею 108 кв.м.

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Держаного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо суб’єкта № 136795504 міститься інформація про розірвання іпотечного договору 31.01.2014 року та припинення права власності ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу від 31.01.2014 року, тобто квартира продана фактично померлою особою.

В свою чергу, позивачем не надано суду належних та допустимих доказів щодо забезпечення померлою особою ОСОБА_5 виконання зобов’язань за кредитним договором від 05 березня 2008 року № 1801/0309.

Крім того, при достроковому стягненні всієї суми кредиту за рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 18 листопада 2009 року у справі № 2-4520/2009, у тому числі процентів, пені тощо, кредитний договір є фактично вичерпним, кредитні правовідносини припинилися і перейшло у площину виконання судового рішення, а у боржників виникло нове зобов’язання перед кредитором з виконання судового рішення.

Таким чином, право на звернення стягнення на предмет іпотеки виникло у позивача 28.11.2009р.

Втім, за текстом позовної заяви зазначено, що станом на дату подачі позову судове рішення боржником ані в добровільному, ані в примусовому порядку не виконане.

Частиною 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» (в редакції станом на листопад 2009 року) передбачено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно з ч. 2 ст. 368 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 28 листопада 2009 року) за кожним судовим рішенням, яке набрало законної сили, за заявою осіб, на користь яких воно ухвалено, видається один виконавчий лист.

Відповідно до п. 1. ч. 1. ст. 21 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній станом на 28 листопада 2009 року) Виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання в такі строки: 1) виконавчі листи та інші судові документи - протягом трьох років.

Таким чином, 28.11.2012 року закінчився строк пред'явлення до виконання виконавчого листа із примусового виконання рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 18 листопада 2009 року у справі № 2-4520/2009 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 433 ЦПК України у разі пропуску строку для пред’явлення виконавчого документу до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

Втім, з матеріалів справи вбачається, що позивачем не надано жодних доказів пред'явлення до виконання виконавчого листа із примусового виконання рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 18 листопада 2009 року у справі № 2-4520/2009, не зазначено поважності причин пропуску строку пред’явлення виконавчого документу до виконання після закінчення визначеного законом трирічного строку пред’явлення виконавчого документа до виконання.

Європейський суд з прав людини, рішення якого згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права в Україні, неодноразово зазначав, зокрема і у справі "Устименко проти України", що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення.

Таким чином, звертаючись до суду у даній справі, позивач намагається домогтися повторного слухання справи щодо звернення стягнення на предмет іпотеки - двокімнатної квартири № 18 в будинку № 13/1 по провулку генерала Вишневського в м. Одесі, загальною площею 85,3 кв.м., житловою площею 47,9 кв.м.

Згідно з ч. 1 ст. 1277 Цивільного кодексу України у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини зобов'язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою.

Частиною 3 ст. 1277 Цивільного кодексу України встановлено, що спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.

Цивільний кодекс України не ототожнює спадкоємця з територіальною громадою в особі органу місцевого самоврядування, до якої переходить у власність відумерла спадщина. Вичерпний перелік підстав для задоволення територіальною громадою - власником відумерлого майна вимог кредиторів міститься у статті 1231 Цивільного кодексу України.

Так, відповідно до ч. 4 ст. 1277 Цивільного кодексу України територіальна громада, яка стала власником відумерлого майна, зобов'язана задовольнити вимоги кредиторів спадкодавця, що заявлені відповідно до статті 1231 цього Кодексу.

Таким чином, для наявності підставі для задоволення вимог AT «ОЩАДБАНК» за рахунок територіальної громади міста Одеси необхідно, щоб такі вимоги були заявлені відповідно статті 1231 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 1231 Цивільного кодексу України до спадкоємця переходить обов'язок відшкодувати майнову шкоду (збитки), яка була завдана спадкодавцем. До спадкоємця переходить обов'язок відшкодування моральної шкоди, завданої спадкодавцем, яке було присуджено судом зі спадкодавця за його життя. До спадкоємця переходить обов'язок сплатити неустойку (штраф, пеню), яка була присуджена судом кредиторові із спадкодавця за життя спадкодавця.

Водночас, відшкодування збитків (п. 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України) виступає окремим способом судового захисту, який не є тотожним стягненню заборгованості в судовому порядку, що фактично опосередковує передбачений п. 5 ч. 2 ст. 16 ЦК України законом спосіб судового захисту у вигляді примусового виконання обов'язку в натурі (у спірних правовідносинах - щодо повернення кредитних коштів, сплати відсотків за користування ними та штрафних санкцій).

Таким чином, Цивільний кодекс України не ототожнює спадкоємця з територіальною громадою в особі органу місцевого самоврядування, до якої переходить у власність відумерла спадщина за рішенням суду. Самі по собі правила спадкування на громаду, до якої перейшло відумерле майно, не розповсюджуються, що не було враховано позивачем при зверненні до суду з даним позовом.

Аналогічного висновку дійшов Вищий господарський суду України у постанові від 10 червня 2015 року у справі № 910/23399/14 за позовом Публічного акціонерного товариства «Місто банк» в особі Київської філії Публічного акціонерного товариства «Місто банк» до Київської міської ради про стягнення заборгованості за рахунок спадкового майна.

Враховуючи вищезазначені обставини, проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази та норми що регулюють спірні відносини, господарський суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об’єктивного з’ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до приписів ст.129 ГПК України витрати по сплаті судового збору, за подання позову, покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст.13, 20 73, 74, 76, 86, 126, 129, 165, 232, 233, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позовуПублічного акціонерного товариства “Державний ощадний банк України” в особі філії – Одеського обласного управління АТ “Ощадбанк” до відповідача ОСОБА_3 громади в особі Одеської міської ради про звернення стягнення на предмет іпотеки – відмовити.

2. Витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 21 грудня 2018 р.

Суддя С.Ф. Гут