Рішення № 78749305, 12.12.2018, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.12.2018 Справа №914/1601/18

Господарський суд Львівської області у складі судді Бортник О.Ю. за участі секретаря судових засідань ОСОБА_1, розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Державної екологічної інспекції у Львівській області, м. Львів,

до відповідача ОСОБА_2 підприємства «Бродиводоканал» виконавчого комітету Бродівської міської ради, м. Броди Львівської області,

про стягнення 1549573,4 грн.

За участю представників:

від позивача - не з»явився,

від відповідача – не з»явився.

Суть спору: Державна екологічна інспекція у Львівській області звернулась до Господарського суду Львівської області з позовом про стягнення ОСОБА_2 підприємства «Бродиводоканал» виконавчого комітету Бродівської міської ради, м. Броди, 1549573,4 грн. збитків, завданих державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства.

Стислий виклад позиції позивача.

Позовні вимоги мотивовано тим, що внаслідок проведення 06.06.2016 – 17.06.2017 року позапланової перевірки дотримання ОСОБА_2 підприємством «Бродиводоканал» вимог природоохоронного законодавства (Акт перевірки № 354/03/497) встановлено, що відповідач з 01.01.2014 р. по 22.12.2014 р. здійснював самовільний забір підземних прісних вод без спеціального дозволу на користування надрами. Протягом згаданого вище періоду часу відповідачем видобуто 774,62 тис. м куб. підземних прісних вод, що є порушенням норм ст. ст. 16, 19, 21, 23 Кодексу України про надра. Такими діями відповідача, на думку позивача, заподіяно державі збитки в розмірі 1549573,4 грн. Позивач у позовній заяві також посилається на норми ст.ст. 20-2, 68, 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища».

Стислий виклад заперечень відповідача.

Відповідач у відзиві просить у задоволенні позову відмовити повністю за безпідставністю. При цьому відповідач посилається на приписи ч. 2 ст. 1166 ЦК України, хоча й погоджується з тим, що з 14 січня 2013 року по 22 грудня 2014 року ним здійснювався видобуток води без спеціального дозволу на користування надрами, зважаючи на неодноразові безпідставні відмови державних органів у видачі дозволів та погоджень. Відповідач вважає, що відсутні будь-які ознаки його вини, його вину не доведено, оскільки відповідач завчасно звертався до уповноважених органів для погодження документів, необхідних для отримання спеціального дозволу на користування надрами, затримка в оформленні цього дозволу допущена не з вини відповідача. Відповідач є комунальним підприємством, одним із основних видів діяльності якого є забір, очищення та постачання води, основна кількість якої розподіляється між населенням, школами, дитсадками, лікарнею, іншими бюджетними організаціями. Відсутність водопостачання міста Броди призвела б до значних негативних наслідків. Відсутність вини відповідача у водокористуванні без спеціального дозволу підтверджується також і матеріалами кримінального провадження, яке 29.06.2018 р. закрито у зв»язку з відсутністю складу кримінального правопорушення.

Позивач у відповіді на відзив зазначає, що звернення відповідача про отримання спеціального дозволу на користування надрами не відповідали вимогам Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 2011 р. № 615 із наступними змінами і доповненнями, тому на них відповідачем і було отримано відмови у видачі спеціального дозволу на користування надрами.

Відповідачем 26.10.2018 р. подано у канцелярію суду заяву про застосування строків позовної давності. При цьому відповідач посилається на те, що вимоги про відшкодування збитків, завданих державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства могли ставитись позивачем у межах трирічного строку, а саме: за період часу з 04 вересня 2015 р. по 03 вересня 2018 р. Про відсутність у відповідача дозволу на спеціальне водокористування позивач міг довідатись ще 13.01.2013 р., у момент, коли виникло право на чергову перевірку відповідача позивачем. Таке право у позивача з»явилось з 14.01.2013 р. по 31.12.2013 р. та з 01.01.2014 р. по 22.12.2014 р. після спливу одного року з дати закінчення попередньої позапланової перевірки відповідача.

Ухвалою суду від 03.09.2018 р. відкрито провадження у справі. Підготовчі засідання у справі відкладались та строк підготовчого провадження продовжувався з підстав, викладених у наявних в матеріалах справи ухвалах суду. Ухвалою суду від 03.12.2018 р. закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив таке.

Державною екологічною інспекцією у Львівській області за результатами позапланової перевірки ОСОБА_2 підприємства «Бродиводоканал», проведеної у період з 06.06.2016 р. по 17.06.2017 р., складено акт за № 354/03/497. У цьому акті вказано, що відповідачем з 14.01.2013 р. по 22.12 2014 р. здійснено забір підземних прісних вод для виробничих потреб без спеціального дозволу на користування надрами, що є порушенням ст.ст. 16, 19, 21, 23 Кодексу України про надра. У зв’язку з виявленим порушенням відповідачу за період 14.01.2013 р. по 24.12.2015 р. нараховано 1549573,4 грн. збитків. Такий розмір збитків позивачем здійснено, виходячи із відомостей кількість м куб добутих підземних прісних вод за наведений вище період часу, наданих відповідачем у його довідках № 07/01-100 від 21.06.2016 р. та № 01/03-106 від 30.06.2016 р. При здійсненні розрахунку збитків позивач керувався Методикою розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання природних ресурсів, затвердженої Міністерством охорони навколишнього природного середовища за № 389 від 20.07.2009р. із змінами і доповненнями.

Відповідач у відзиві визнає, що у період з 14 січня 2013 р. по 22 грудня 2014 р. він здійснював видобуток та використання води без спеціального дозволу на користування надрами.

29 травня 2012 року відповідач звернувся із заявою до Державної служби геології та надр України з листом «Про продовження терміну дії спеціального дозволу на користування надрами» (№ 07/01-115). У листі-відповіді Державної служби геології та надр України від 20.07.2012 року № 6636/03/12-12 повідомлено про повернення документів відповідачу зв»язку із відсутністю усіх необхідних документів, передбачених п.14 та п. 27 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2011 р. № 615.

12 червня 2018 року відповідач звернувся із заявою № 07/01-120 до Територіального управління Держгірпромнагляду у Львівській області про надання висновку на продовження терміну дії спеціального дозволу на геологічне вивчення, в т. ч. дослідно-промислову розробку Бродівського родовища прісних підземних вод. У листі-відповіді Територіального управління Держгірпромнагляду у Львівській області від 09.07.2012 року № 2-6-1-12/2198 управління відмовило у погодженні продовження терміну дії спеціального дозволу па геологічне вивчення, в т. ч. дослідно-промислову розробку Бродівського родовища прісних підземних вод з підстав неподання усіх необхідних документів.

Відповідач 08.08.2012 року знову звернувся до Територіальної управління Держгірпромнагляду у Львівській області (вих. № 07/01-157) із заявою про надання висновку на продовження терміну дії спеціального дозволу па геологічне вивчення, в т. ч. дослідно-промислову розробку Бродівського родовища прісних підземних вод. Територіальне управління дослідно-промислову розробку Бродівського родовища прісних підземних вод у відповіді від 07.09.2012 року зазначило, що не заперечує проти продовження терміну дії спеціального дозволу на користування надрами № 4006 від 23.01.2011 року. Проте відповідачу необхідно отримати остаточне погодження в Держгірпромнагляді України. Таке остаточне погодження Держгірпромнагляду України отримано відповідачем після його звернень від 20.09.2012 року та після подання заяви від 18.06.2014 року.

Відповідачем відправлено до Міністерства екології і природних ресурсів пакет документів для надання висновку на продовження терміну дії спеціального дозволу на геологічне вивчення, в і. ч. дослідно-промислову розробку Бродівського родовища підземних вод (вих. № 07/01-128 від 18.06.2012 року). Відповідачем надіслано до Міністерства екології і природних ресурсів із додатками заяву на отримання спеціального дозволу (ліцензії) на право користування надрами (вих. № 07/01-128/1 від 18.06.2012 року.

Звернення відповідача до Міністерства екології і природних ресурсів щодо продовження дії дозволу мали місце й у 2013 р.

Листом № 15967/06/10-13 від 06.11.2013 р. Міністерство екології та природних ресурсів України повідомило відповідача, що комісією прийнято рішення про підтвердження можливості надання спеціального дозволу на користування надрами ОСОБА_2 підприємству «Бродиводоканал» виконавчого комітету Бродівської міської ради, м. Броди.

Відповідачу 23 грудня 2014 року надано спеціальний дозвіл на користування надрами (реєстраційний номер 4625).

Вивчивши матеріали справи, дослідивши наявні у ній докази, Господарський суд Львівської області дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 149, статтею 151 ГК України суб'єкти господарювання використовують у господарській діяльності природні ресурси в порядку спеціального або загального природокористування відповідно до цього Кодексу та інших законів. Суб'єктам господарювання для здійснення господарської діяльності надаються в користування на підставі спеціальних дозволів (рішень) уповноважених державою органів земля та інші природні ресурси (в тому числі за плату або на інших умовах). Порядок надання у користування природних ресурсів громадянам і юридичним особам для здійснення господарської діяльності встановлюється земельним, водним, лісовим та іншим спеціальним законодавством.

Відповідно до Водного кодексу України (далі – ВК України) підземні води належать до державного водного фонду України, а згідно з Кодексом України Про надра вони є частиною надр (є корисними копалинами загальнодержавного значення відповідно до Переліку корисних копалин загальнодержавного значення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 грудня 1994 року № 827).

Стаття 2 ВК України містить посилання на гірничі відносини, які виникають під час користування водними об'єктами та регулюються відповідним законодавством України. Тобто прісні підземні води – це природний ресурс із подвійним правовим режимом, а тому, використовуючи підземні води, слід керуватися і водним законодавством, і законодавством про надра.

Статтями 16, 19, 21 Кодексу України про надра передбачено, що користування надрами, у тому числі видобування підземних прісних вод, здійснюється на підставі спеціального дозволу на користування надрами. Таким чином, законодавством України передбачено обов'язок отримання господарюючими суб'єктами як дозволу на спеціальне водокористування, так і спеціального дозволу на користування ділянкою надр. При цьому спеціальний дозвіл на користування надрами дає право на видобування підземних вод, а дозвіл на спеціальне водокористування – право на їх використання.

Статтею 23 Кодексу України про надра (в редакції, чинній на момент здійснення правопорушення та перевірки) закріплено право землевласників і землекористувачів у межах наданих їм земельних ділянок без спеціальних дозволів видобувати, зокрема, підземні води для власних господарсько-побутових потреб, нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання, за умови, що продуктивність водозаборів підземних вод не перевищує 300 кубічних метрів на добу. У свою чергу, видобуток підземних вод для здійснення господарської діяльності вимагає отримання спеціального дозволу уповноваженого державою органу.

У матеріалах справи відсутні та відповідачем суду не надані докази, які б спростовували встановлений позивачем факт видобутку відповідачем з 14 січня 2013 р. по 22 грудні 2014 р. для виробничих потреб 1578,62 тис. м куб. води без спеціального дозволу на користування надрами, чим заподіяно державі збитки.

Згідно ч.1 ст.69 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Згідно з ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правом фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Як вбачається із змісту п. 1.6. Роз'яснення від 27.06.2001 № 02-5/744 ВГСУ "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища" розглядаючи справи про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок порушення природноресурсового, природоохоронного законодавства про забезпечення екологічної безпеки, господарські суди повинні обов'язково враховувати наявність таких умов відповідальності як безпосередній причинний зв'язок між відповідними діями (бездіяльністю) і шкодою та виною відповідача. До позовної заяви повинен бути доданий обґрунтований розрахунок суми, що стягується на відшкодування заподіяної шкоди.

Шкода, заподіяна внаслідок порушення вищезазначеного законодавства, повинна відшкодуватися в розмірах, які визначаються на підставі затверджених у встановленому порядку такс і методик обрахування розмірів шкоди, що діють на час здійснення порушення або, у разі неможливості встановлення часу здійснення порушення, - на час його виявлення.

З матеріалів справи вбачається, що розрахунок розміру збитків проведено відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів”, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009р. №389 (із змінами та доповненнями). Відповідно до проведеного обґрунтовано розрахунку, розмір збитків складає 1549573,4 грн. Враховуючи наведене, використання відповідачем добутих підземних вод для господарської діяльності, встановлення обсягу таких вод та вартості збитків, завданих державі у зв’язку із видобуванням відповідачем підземних прісних вод без спеціального дозволу, позовні вимоги про стягнення 1549573,4 грн. завданих відповідачем державі збитків є підставними та обґрунтованими.

Посилання відповідача у позовній заяві на приписи ч. 2 ст. 1166 ЦК України необгрунтовані. У матеріалах справи відсутні та відповідачем суду не надані докази того, що ним, за відсутності спеціального дозволу на використання надр, у період з 14 січня 2013 р. по 22 грудня 2014 р., вживались заходи для припинення видобутку підземних прісних вод, проте з незалежних від відповідача причин, він не зміг припинити цей видобуток, а за таких обставин й здійснюване ним порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Однак, відповідачем подано заяву про застосування судом позовної давності, зокрема наслідків її спливу.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР “Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції”, яка набрала чинності для України 11 вересня 1997 року, передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом. Проте Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що “позовна давність – це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав – учасниць Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу” (пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі відкрите акціонерне товариство “Нафтова компанія “Юкос” проти Росії”; пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі “Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства”).

Конституція України проголошує рівність усіх перед законом (стаття 24). Господарський процесуальний кодекс України встановлює, що правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом (стаття 42).

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. За загальним правилом, встановленим частиною 1 статті 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252 - 255 Цивільного кодексу України. Загальна позовна давність статтею 257 Цивільного кодексу України встановлюється тривалістю у три роки.

До 2016 року позивач мав можливість провести перевірку відповідача з питань дотримання ним вимог природоохоронного законодавства. Крім цього, при проведенні перевірки з 06.06.2016 р. по 17.06.2016 р. позивач довідався про допущене відповідачем у період з 14.01.2013 р. по 22.12.2014 р. порушення природоохоронного законодавства.

Відповідно до Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 13.04.2011 № 454/2011, Державна екологічна інспекція України входить до системи органів виконавчої влади та утворюється для забезпечення реалізації державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Пунктом 6 згаданого Положення, для виконання покладених на Держекоінспекцію України завдань, їй надано право проводити перевірки з питань, що належать до її компетенції, видавати за їх результатами обов'язкові для виконання приписи, розпорядження.

Процедура проведення перевірок з питань здійснення державного контролю у сфері охорони навколишнього природного середовища та оформлення їх результатів визначена Порядком організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженим наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.09.2008 № 464 (далі за текстом – Порядок № 464).

Згідно з п. 2.1 Порядку № 464 періодичність здійснення перевірок визначається відповідно до Критеріїв розподілу суб'єктів господарювання за ступенем ризику їх господарської діяльності для навколишнього природного середовища та періодичність здійснення заходів державного нагляду (контролю), затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 19.03.2008 №212. Із урахуванням екологічної ситуації в районі розташування об'єкта перевірки, ступеня і характеру його впливу на навколишнє природне середовище планові заходи державного нагляду (контролю) за діяльністю суб'єктів господарювання проводяться: з високим ступенем ризику - не частіше одного разу на рік, із середнім ступенем ризику - не частіше одного разу на два роки, з незначним ступенем ризику - не частіше одного разу на три роки.

Згідно з абзацом першим пункту 2 Критеріїв критеріями віднесення суб’єктів господарювання до групи суб’єктів з високим ступенем ризику є наявність в них об’єктів, що забезпечують життєдіяльність населених пунктів, зокрема водопровідно-каналізаційні господарства. Відповідач надає платні послуги по забезпеченню водою та прийманню стічних вод до каналізаційної мережі м. Броди. Відповідно до пункту 2.1. Статуту відповідача метою його діяльності є задоволення потреб споживачів у водопостачанні та водовідведенні. Відповідно до детальної інформації про юридичну особу відповідача до видів його діяльності належить у тому числі очищення та постачання води.

Відповідно до абзацу 2 пункту 4 та пункту 5 Критеріїв у разі коли суб'єкт господарювання може бути віднесений одночасно до двох груп за ступенем ризику господарської діяльності для навколишнього природного середовища, він відноситься до групи з вищим ступенем ризику. Планові заходи державного нагляду (контролю) за діяльністю суб'єктів господарювання проводяться: з високим ступенем ризику - не частіше одного разу на рік, із середнім ступенем ризику - не частіше одного разу на два роки, з незначним ступенем ризику - не частіше одного разу на три роки.

Враховуючи норми пунктів 2 - 5 Критеріїв розподілу суб'єктів господарювання за ступенем ризику їх господарської діяльності, позивач міг довідатись про порушення відповідачем вимог природоохоронного законодавства в частині видобутку прісної води без спеціального дозволу на право користування надрами за період часу з 14.01.2013 р. по 22.12.2014 р. після спливу одного року з дати закінчення попередньої перевірки, яка відповідно до відомостей акта перевірки № 354/03/497 проводилась з 01.01.2012 р. (планова) та з 10.08.2012 р. (позапланова). Тоді як з позовом позивач звернувся до суду 20.08.2018 р. відповідно до штемпеля поштового відділення на поштовому конверті.

За наведених обставин, позивачем подано позов у справі після спливу позовної давності, строк якої встановлено статтею 257 Цивільного кодексу України. Відповідно до ч. 4 статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Як зазначено вище, таку заяву у письмовій формі відповідачем подано суду.

Висновок господарського суду щодо початку перебігу строку позовної давності при зверненні з позовом до суду зроблено з урахуванням висновку Верховного Суду, зробленого у його постанові від 26 квітня 2018 р. у справі № 903/744/16, висновку Верховного Суду України, викладеного у його постанові від 18.11.2015 № 917/2579/14, та правової позиції Вищого господарського суду України, викладеної у постанові від 30 березня 2017 року № 914/1743/16.

Беручи до уваги усе наведене вище, у суду відсутні правові підстави для задоволення позову.

Судові витрати у справі на підставі ст. 129 ГПК України слід покласти на позивача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 2, 3, 13, 74,76, 77, 78, 79, 86, 129, 236-241 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позову Державної екологічної інспекції у Львівській області (79026, м. Львів, вул. Стрийська, 98, код ЄДРПОУ 38057086) до ОСОБА_2 підприємства «Бродиводоканал» виконавчого комітету Бродівської міської ради (80600, Львівська область, м. Броди, вул. Стуса, 22а, код ЄДРПОУ 20801937) відмовити повністю.

2. Сплачений судовий збір у справі покласти на Державну екологічну інспекцію у Львівській області (79026, м. Львів, вул. Стрийська, 98, код ЄДРПОУ 38057086).

3. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

3. Апеляційна скарга на рішення Господарського суду Львівської подається до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду.

Повне рішення складено 21.12.2018 р.

Суддя Бортник О.Ю.