Рішення № 78749292, 10.12.2018, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.12.2018 Справа №914/1906/18

Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б. за участю секретаря судового засідання Айзенбарт А.І., розглянув матеріали позовної заяви

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дом «ДНЛ Груп», м. Дніпро

до відповідача: Державного підприємства «Львівський бронетанковий завод», м. Львів

про стягнення 70 993,63 грн.

за участю представників:

від позивача: не з’явився;

від відповідача: не з’явився

Обставини розгляду справи. 10.10.2018 на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дом «ДНЛ Груп», м. Дніпро до Державного підприємства «Львівський бронетанковий завод», м. Львів про стягнення 70 993,63 грн.

Ухвалою суду від 11.10.2018 позовну заяву було залишено без руху.

29.10.2018 через канцелярію суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дом «ДНЛ Груп» надійшла заява про усунення недоліків (вх. 41258/18 від 29.10.2018).

Ухвалою від 31.10.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, засідання призначено на 26.11.2018.

21.11.2018 через канцелярію суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дом «ДНЛ Груп» надійшли письмові пояснення (вх. №44750/18 від 21.11.2018).

Ухвалою суду від 26.11.2018 судове засідання було відкладено на 10.12.2018.

Заяви про відвід суду не поступали.

Суть спору та правова позиція сторін. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки, на виконання умов якого відповідачу було передано у власність металопрокат. Однак, відповідач свої зобов’язання щодо оплати вартості отриманого товару не виконав, заборгованість на момент звернення позивача із позовом до суду становила 69 522,24 грн. Після звернення позивача із позовом до суду відповідачем 11.10.2018 було сплачено 69 522,24 грн. У зв’язку з порушенням строків оплати відповідачу нараховано пеню в сумі 1 259,97 грн., 3% річних в сумі 211,42 грн. Таким чином, загальний розмір заборгованості, який підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача, становить 1 471,39 грн.

Відповідач в судове засідання явку представника не забезпечив, відзиву на позовну заяву не надав, доказів погашення заборгованості не представив, вимог ухвали суду не виконав, виклик у судове засідання надсилався за адресою відповідача, вказаною у позовній заяві та зазначеною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Вказана ухвала також була розміщені на веб-сторінці офіційного веб-порталу судової влади України. Таким чином, в розумінні ст. 120, 122, 242 ГПК України відповідач повідомлений про дату, час та місце розгляду справи належним чином.

Відповідно до вимог ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.

У процесі розгляду справи суд встановив наступне.

10.07.2018 між Державним підприємством «Львівський бронетанковий завод» (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий Дом «ДНЛ Груп» (постачальник) було укладено договір поставки №ДНЛ-2441.

За цим договором постачальник (позивач) зобов’язувався поставити металопрокат, згідно специфікацій, які є невід’ємною частиною даного договору, покупець (відповідач) зобов’язувався прийняти цей товар та оплатити його загальну вартість на умовах цього договору.

Додатком №1 до вказаного договору сторонами було підписано специфікацію, відповідно до якої узгоджено асортимент, кількість та вартість товару. Загальна вартість товару була погоджена сторонами у розмірі 70 522,56 грн.

На виконання умов вищевказаного договору, позивач поставив відповідачу по видатковій накладній №2931 від 07.08.2018 та довіреності на отримання ТМЦ №470 від 07.08.2018 товар на загальну суму 69 522,24 грн.

Відповідно до п. 5.2. договору покупець здійснює 100% оплату після поставленої партії продукції протягом 15 робочих днів з моменту поставки продукції – на підставі виставлених постачальником рахунків-фактур за умови надання постачальником усіх належно оформлених супровідних документів на продукцію.

У зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов’язків щодо оплати вартості товару, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача 69 522,24 грн. основного боргу, 1 259,97 грн. пені, 211,42 грн. 3% річних.

Після звернення позивача із позовом до суду відповідач перерахував на рахунок позивача 69 522,24 грн., що підтверджується платіжним дорученням №2491 від 11.10.2018.

Дослідивши представлені суду докази, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов’язань, є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Згідно ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Через канцелярію суду від відповідача надійшли пояснення, у яких зазначено про сплату відповідачем основного боргу.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Як встановлено судом, відповідачем після подання позову було сплачено основний борг у розмірі 69 522,24 грн.

За таких обставин, суд вважає за необхідне закрити провадження у справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 69 522,24 грн. у зв’язку з відсутністю предмету спору в цій частині згідно п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

В силу ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов’язання внаслідок односторонньої відмови від зобов’язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов’язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до пункту 7.2. договору, у випадку порушення строку оплати продукції, покупець сплачує постачальникові пеню в розмірі облікової ставки НБУ, що діяла у період нарахування пені, від суми заборгованості.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З врахуванням цих положень, позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню в сумі 1 259,97 грн., 3% річних в сумі 211,42 грн.

Судом перевірено розрахунок та встановлено, що пеня в сумі 1 259,97 грн., 3% річних в сумі 211,42 грн. нараховані правильно.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частиною 2 статті 86 ГПК України передбачено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення частково, складає 1 259,97 грн. пені, 211,42 грн. грн. 3% річних. В частині стягнення 69 522,24 грн. основного боргу провадження слід закрити.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 129 ГПК України необхідно покласти на відповідача пропорційно до задоволених вимог.

Частиною 4 ст. 231 ГПК України встановлено, що про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв’язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Таким чином, сплачені суми судового збору підлягатимуть поверненню особам, які їх сплатили, у випадку подання ними відповідних клопотань.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 215, 216, 218, 509, 526, 530, 546, 547, 549, 599, 610, 625, 626 ЦК України, ст. 193, 230, 231 ГК України та ст.ст. 4, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 233, 236, 237, 241, 326, 327 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства «Львівський бронетанковий завод», м. Львів, вул. Стрийська, 73 (ідентифікаційний код 07985602) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дом «ДНЛ Груп», АДРЕСА_1 (ідентифікаційний код 35395547) 1 259,97 грн. пені, 211,42 грн. грн. 3% річних, 36,47 грн. судового збору.

3. В частині стягнення 69 522,24 грн. основного боргу провадження закрити.

4. Наказ видати згідно ст. 327 ГПК України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

В судовому засіданні 10.12.2018 оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 12.12.2018.

Суддя Мазовіта А.Б.