Рішення № 78749234, 18.12.2018, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.12.2018 Справа №914/3234/15

Господарський суд Львівської області у складі

Головуючого судді Фартушка Т.Б. за участю секретаря судового засідання Кіри О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом: Львівського міського комунального підприємства «Львівводоканал», м.Львів;

до відповідача: Приватного акціонерного товариства «Компанія Ензим», м.Львів;

за участі Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні Позивача: ОСОБА_1 міська рада, м.Львів;

про: стягнення додаткової плати за скид стічних вод з перевищенням допустимих забруднень;

ціна позову: 458988,90грн.

Представники:

Позивача: ОСОБА_2 – представник (довіреність від 05.09.2018р. №Вих-Вд8388-18);

Відповідача: ОСОБА_3 – представник (довіреність від 29.01.2018р. №402);

Третьої особи: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

07.09.2015р. ОСОБА_1 міське комунальне підприємство «Львівводоканал» звернулося до Господарського суду Львівської області із позовною заявою від 07.09.2015р. №10-4672 до Приватного акціонерного товариства «Компанія Ензим» про стягнення додаткової плати за скид стічних вод з перевищенням допустимих забруднень; ціна позову:458988,90грн.

Ухвалою Господарського суду Львівської області у даній справі від 09.09.2015р. порушено провадження у справі та розгляд справи призначено в судовому засіданні на 22.09.2015р.

В судовому засіданні, яке відбулось 22.09.2015р. оголошено перерву до 06.10.2015р.

В судовому засіданні, яке відбулось 06.10.2015р. оголошено перерву до 13.10.2015р.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 13.10.2015р. суд ухвалив зупинити провадження у справі №914/3234/15 до отримання висновку експерта у справі №5015/3041/12, яка розглядається Господарським судом Львівської області (суддя Мороз Н.В.) та набрання судовим рішенням законної сили; сторонам повідомити про це суд долучивши при цьому належним чином завірену копію такого висновку.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 28.08.2018р. суд постановив поновити провадження у справі; проводити розгляд справи за правилами загального позовного провадження на стадії підготовчого провадження; призначити підготовче засідання на 25.09.2018р.

Підготовче засідання відкладено на 10.10.2018р. з причин та підстав, викладених в ухвалі Господарського суду Львівської області від 25.09.2018р. у даній справі.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 10.10.2018р. суд постановив залучити до участі у справі в якості Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні Позивача ОСОБА_1 міську раду (79008, Львівська обл., м.Львів, площа ОСОБА_2, 1; ідентифікаційний код 04055896); продовжити строк підготовчого провадження на 30 днів; підготовче засідання відкласти на 30.10.2018р.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 30.10.2018р. суд постановив продовжити Львівському міському комунальному підприємству «Львівводоканал» пропущений строк на подання відповіді на відзив по 30.10.2018р.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 30.10.2018р. суд постановив підготовче засідання відкласти на 20.11.2018р.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 20.11.2018р. у даній справі суд постановив оголосити перерву в судовому засіданні на 22.11.2018р.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 22.11.2018р. у даній справі суд постановив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті; призначити судове засідання з розгляду спору по суті на 12.12.2018р.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 12.12.2018р. у даній справі судом постановлено відкласти розгляд справи по суті на 18.12.2018р.

Окрім того, ухвалою Господарського суду Львівської області від 12.12.2018р. у даній суд постановив залишити без розгляду клопотання Львівського міського комунального підприємства «Львівводоканал» від 05.12.2018р. вх. №46532/18.

Відповідно до ст.222 ГПК України, фіксування судового процесу здійснюється з допомогою звукозаписувального технічного засобу, а саме: програмно-апаратного комплексу «Акорд».

Процесуальні права та обов’язки Учасників справи, відповідно до ст.ст. 42, 46 ГПК України, як підтвердили представники Учасників справи в судовому засіданні, їм відомі, в порядку ст.205 ГПК України клопотання від Учасників справи про роз’яснення прав та обов’язків до суду не надходило.

Заяв про відвід головуючого судді чи секретаря судового засідання не надходило та не заявлялось.

Представник Позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав, в судовому засіданні надав усні пояснення з обґрунтуванням підстав до задоволення позову, аналогічні до викладених в позовній заяві, надав оригінали документів, належним чином завірені копії яких долучено до позовної заяви для огляду судом, зазначив про неможливість врегулювання спору між сторонами у добровільному порядку та подання всіх наявних у Позивача доказів в обґрунтування обставин, на які посилається, як на підставу своїх позовних вимог.

Представник Відповідача в судове засідання з'явився, проти заявлених позовних вимог заперечив, в судовому засіданні надав усні пояснення з обґрунтуванням підстав до відмови в позові, аналогічні до викладених у відзиві на позовну заяву, надав оригінали документів, належним чином завірені копії яких долучено до відзиву на позовну заяву для огляду судом, зазначив про неможливість врегулювання спору між сторонами у добровільному порядку та подання всіх наявних у Відповідача доказів в обґрунтування обставин, на які посилається, як на підставу своїх заперечень проти заявлених позовних вимог.

Представник Третьої особи в судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, явка не визнавалась судом обов’язковою.

Позиція Позивача:

Позивач, просить суд стягнути з Відповідача на користь Позивача 458988,90грн. плати за скид стічних вод з перевищенням меж допустимих забруднень.

Позиція Відповідача:

Відповідач проти заявлених позовних вимог заперечує, вважає позов безпідставним та необґрунтованим, просить суд відмовити Позивачу в його задоволенні з підстав порушення Позивачем порядку забору проб, а також застосування в розрахунку не собівартості очищення 1 м.куб. стічних вод, а тарифу на послуги з водовідведення.

Позиція Третьої особи:

Третя особа підтримує заявлений Позивачем позов, просить суд його задоволити.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідно до ч.1 ст.76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч.9 ст.81 ГПК України у разі неподання учасником справи витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання та яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання таких доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.

Згідно ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Враховуючи те, що норми статті 81 Господарського процесуального кодексу України щодо обов’язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом Учасників справи подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

З огляду на відсутність підстав для відкладення розгляду справи, передбачених статтями 202, 216 та 252 Господарського процесуального кодексу України, надання Відповідачу можливості для подання відзиву на позов, суд вважає за можливе розглянути справу по суті без участі представника Третьої особи за наявними у справі матеріалами.

За результатами дослідження наданих Учасниками справи доказів та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що в позові слід відмовити з огляду на наступне.

13.10.2009р. між ОСОБА_1 міським комунальним підприємством «Львівводоканал» (надалі – Позивач, Львівводоканал) та Закритим акціонерним товариством «Ензим», правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «Компанія Ензим» (надалі – Відповідач, Абонент) укладено Договір на подачу води з комунального водопроводу та прийняття стічних вод до каналізаційної мережі №300058 (надалі – Договір), відповідно до п.1.1 якого Львівводоканал надає послуги у забезпеченні питною водою та прийманні стічних вод, а Абонент користується послугами: здійснює забір води з водопроводу, скид стічних вод у каналізацію та сплачує вартість наданих послуг на умовах, які визначені Договором та чинним законодавством України, зокрема: Законом України «Про питну воду та питне водопостачання», Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України (надалі – Правила користування), Правилами технічної експлуатації систем водопостачання та водовідведення (надалі – Правила експлуатації), Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації міст і селищ України, Правилами приймання стічних вод підприємств у систему міської каналізації м.Львова (надалі – Правила приймання).

Відповідно до п.2.1.1 Договору Львівводоканал зобов'язався згідно з технічними умовами на приєднання Абонента до міської мережі водопроводу та каналізації, виданими Львівводоканалом, забезпечити в розмірі лімітів постачання питної води, яка відповідає чинному стандарту (ГОСТ 2874-28) або дозволу Держстандарту України та Міністерства охорони здоров'я України на відхилення від стандарту в об’ємі 20000 куб.м./місяць; приймання стічних вод, у яких не перевищено допустимі концентрації забруднювальних речовин в об’ємі 64736 куб.м./місяць; дощових (талих) стічних вод в об’ємі 3864 куб.м./місяць.

Згідно п.2.1.3 Договору Водоканал зобов'язується проводити обстеження систем водопостачання та водовідведення на предмет дотримання Абонентом умов Договору.

Згідно із п.2.2.1 Договору Абонент зобов’язався отримати у Львівводоканалі технічні умови (в разі їх відсутності) на приєднання Абонента до каналізаційної мережі, погодити паспорт водного господарства (в разі його відсутності) протягом одного місяця з моменту укладення Договору і у встановленому порядку отримати Дозвіл на скид стічних вод, погодивши проект ліміту на скид забруднювальних речовин.

Окрім того, згідно п. 2.2.4 та 2.2.7 Договору Абонент зобов’язувався сплачувати вартість наданих Львівводоканалом послуг за чинними тарифами, з поданими розрахунками, а також не перевищувати встановлені ліміти водоспоживання та водовідведення та допустимі рівні концентрації забруднювальних речовин в контрольних колодязях на каналізаційних випусках Абонента.

Відповідно до п. 4.1 Договору за невиконання або неналежне виконання обов’язків, передбачених договором, сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України.

Згідно із п. 4.4 Договору об’єм відібраної води, а також об’єм скинутих стічних вод понад встановлений ліміт оплачується в п’ятикратному розмірі. При відсутності технічних умов і неотриманні їх протягом чотирьох місяців від дати укладення Договору, весь об’єм води та стічних вод вважається понадлімітним і оплачується у п’ятикратному розмірі. При відсутності дозволу за скид забруднювальних речовин чи закінченні строку його дії весь об’єм стоків вважається понадлімітним і оплачується в п’ятикратному розмірі.

Пунктами 5.1 та 5.2 Договору встановлено, що Договір укладається терміном на один рік. Договір вважається переукладеним на новий термін на тих самих умовах, якщо за один місяць до його розірвання жодна із Сторін не заявить про закінчення його дії.

Окрім того, 01.12.2011р. між Сторонами укладено Договір про приймання наднормативно забруднених стічних вод №217, який діє з 01.12.2011р. (надалі – Договір 217), за умовами якого (п.1. Договору №217), з врахуванням Протоколу розбіжностей до Договору, Водоканал приймає наднормативно забруднені стічні води Абонента, а Абонент здійснює скид забруднених стічних вод у каналізацію і сплачує додаткову плату за приймання цих вод на умовах, які визначені Договором згідно з «Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальну систему каналізації м.Львова» (надалі – Правила приймання).

Відповідно до пункту 2.1. Договору 217 на час дії договору Водоканал зобов’язувався надавати Дозвіл на скид стічних вод в систему міської каналізації та забезпечувати приймання стічних вод (в об’ємі лімітів, встановлених Договором про водопостачання), у яких не перевищено допустимі концентрації згідно з Правилами, в тому числі забруднених понад граничні норми (ГН – додатки 10.1 і 10.2 Правил), а саме: з об'єкту Абонента за адресою: м.Львів, вул.Личаківська, 232 (код 857): БСК – до 550мг./л.; сухий залишок до 1870 мг./л.; ХСК – до 3000 мг./л.

Пунктом 3.1. Договору 217 встановлено зобов'язання Абонента сплачувати додаткову плату за приймання наднормативно забруднених стічних вод з об'єкту Абонента за адресою: м.Львів, вул.Личаківська, 232 (код 857) з коефіцієнтом 0,91 у розмірі 1,51грн./м.куб.

Кількість стічних вод з об’єктів Абонента визначається згідно з груповим рахунком, що виставлених Водоканалом на виконання Договору про водопостачання за розрахунковий місяць (п.4.1. Договору 217).

Згідно пункту 4.2. Договору 217 нарахування плати здійснюється Водоканалом за чинними на час розрахунку тарифами. при зміні тарифів – плата за Договором здійснюється за вказаним у п.3.1. Договору коефіцієнтом, застосованим до нових тарифів, без зміни інших умов Договору чи Розрахунку.

Пунктом 4.3. Договору 217 встановлено, що при виявленні перевищення фактичної концентрації будь-якого інгредієнта, вказаного у пункті 2.1. Договору над концентрацією, визначеною вищезазначеним пунктом оплата послуг водовідведення здійснюється Абонентом з коефіцієнтом кратності, що визначається Водоканалом за нормами (ГН – додатки 10.1 і 10.2 Правил, ГДК – дод. 10.3. Правил) і чинними тарифами відповідно до Правил. При цьому об’єми визначаються згідно п.4.1. Договору 217.

Відповідно до п.4.5. Договору 217 сплата здійснюється згідно з поданими Водоканалом рахунками шляхом перерахування Абонентом на рахунок Водоканалу (який вказано в п.7 Договору 217) коштів до 25 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Пунктом 6.1. Договору 217 Сторонами встановлено, що Договір 217 укладається на термін від 01.12.2011р до 31.12.2012р. включно.

Згідно пункту 6.3. Договору 217 договір вважається переукладеним на новий термін на тих самих умовах, якщо за один місяць до його припинення жодна із сторін не заявить про закінчення його дії.

Розрахунком додаткової питомої вартості приймання наднормативно забруднених стічних вод (Додаток до Договору 217) встановлено максимально допустимі кількісні та якісні характеристики забруднюючих речовин у стічних водах Абонента та питому додаткову плату за приймання таких стічних вод в розмірі 1,51грн. за 1 м./куб.

ОСОБА_4 Договори підписано повноважними представниками, їх підписи засвідчено відтисками печаток юридичних осіб – Сторін Договору.

Лімітом на скид забруднювальних речовин в систему міської каналізації від 10.05.2012р. №1740 з 01.05.2012р. встановлено максимально допустимі концентрації забруднюючих речовин у стічних водах, які скидаються Абонентом в систему міської каналізації за Договором.

Окрім того, Тимчасовим лімітом на скид забруднювальних речовин в систему міської каналізації від 14.05.2012р. №1741 з 01.05.2012р. встановлено максимально допустимі концентрації забруднюючих речовин у стічних водах, які скидаються Абонентом в систему міської каналізації за Договором 217.

Актом про відбір вибіркової проби від 10.09.2012р. №4845 Позивачем в присутності уповноваженої особи Відповідача о 10:45 год. 10.09.2012р. здійснено відбір стічних вод Відповідача для проведення контрольного аналізу з контрольного колодця №1. ОСОБА_4 підписано повноважними представниками Водоканалу та Абонента за Договором.

Результатом вимірювань показників якості стічних вод №599 до ОСОБА_4 про відбір вибіркової проби від 10.09.2012р. №48745 визначено якісні характеристики стічних вод Відповідача, проби яких відібрані вищезазначеним актом.

Розрахунком величини додаткової плати для Відповідача за скид стічних вод з порушенням вимог Правил приймання стічних вод у комунальну систему каналізації м.Львова щодо їх складу та властивостей від 11.10.2012р. №4538/36 нараховано Відповідачу 458988,90грн. додаткової плати за скид стічних вод з перевищенням допустимих концентрацій забруднюючих речовин.

З метою досудового врегулювання спору Позивач 18.10.2012р. звертався до Відповідача ОСОБА_5 від 17.10.2012р. вих. №36-5213 із вимогою про сплату в місячний термін 79136,02грн. до місцевого фонду охорони навколишнього природного середовища, що утворений у складі міського бюджету та 379852,90грн. у розпорядження Водоканалу на ремонт, експлуатацію і розвиток каналізаційного господарства Львова. До вказаної ОСОБА_5 Позивачем долучено ОСОБА_4 про відбір проби від 10.09.2012р. №4845, Результат вимірювань від 21.09.2012р. №599 до ОСОБА_4 про відбір вибіркової проби від 10.09.2012р. №4845, Розрахунок додаткової плати за скид стічних вод від 11.10.2012р. №4538/36, Рахунок №П1 №4538/ВК та Рахунок №П2 №4538/ЕК. Відповідачем вказану претензію залишено без відповіді та реагування, належні, достатні та допустимі докази задоволення Відповідачем ОСОБА_5 Позивача станом на час розгляду справи по суті Учасниками справи суду не заявлені та не подані, в матеріалах справи такі докази відсутні.

З підстав наведеного Позивач просить суд стягнути з Відповідача 458988,90грн. плати за скид стічних вод з перевищенням допустимих меж забруднюючих речовин.

29.09.2015р. Відповідачем подано Відзив на позовну заяву (вх. №41536/15), у якому вважає заявлені позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими, просить суд відмовити Позивачу в його задоволенні з підстав того, що Позивачем при здійсненні відбору проб для проведення аналізу порушено норми чинного законодавства України щодо порядку та способу такого відбору, а також використання при розрахунку додаткової плати за скид стічних вод із перевищенням максимально допустимих рівнів концентрації забруднюючих речовин повного тарифу замість собівартості очищення 1 м.куб. стічних вод, внаслідок чого порушено встановлену Інструкцією про встановлення та стягнення плати та скид промислових стічних вод у системи каналізації населених пунктів формулу розрахунку і неправомірно визначено розмір плати.

У поданих до суду 05.10.2015р. за вх. №42557/15 Запереченнях на відзив на позовну заяву Позивач в обґрунтування обставин, на які посилається, як на підставу своїх позовних вимог зазначає, що ним не порушено порядку відібрання проб та їх транспортування, а в акті №4845 відображена вся передбачена чинним законодавством України інформація, яка є необхідною для такого акту.

Окрім того, Позивач зазначає, що Розрахунок величини додаткової плати за скид стічних вод з порушенням Правил здійснено відповідно до розділу 8 Місцевих правил атестованою лабораторією Позивача.

Відповідач у поданому до суду 24.09.2018р. за вх. №35365/18 Відзиві на позовну заяву звертає увагу суду на те, що Висновком судово-економічної експертизи по господарській справі №5015/3041/12 від 29.06.2016р. №1876 встановлено, що дослідженням розрахунку №4443/36 від 15.06.2012р. підтверджена невідповідність зазначеного у цьому документі розрахунку додаткової плати за скид наднормативно забруднених стічних вод порядку обчислення даної додаткової плати, встановленому вимогами п. 2.3. Інструкції про встановлення та стягнення плати за скид промислових та інших стічних вод у системи каналізації населених пунктів, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19.02.2002р. №37, оскільки у вказаному Розрахунку норматив плати за скид понаднормативних забруднень у системи каналізації населених пунктів застосовано у розмірі тарифу на послуги централізованого водовідведення, а не на рівні виробничої собівартості очищення 1 куб.м. стічних вод з умістом забруднень у межах установлених допустимих концентрацій забруднюючих речовин.

Крім того, в експертному Висновку також зазначено, що вимогами Інструкції про встановлення та стягнення плати за скид промислових та інших стічних вод у системи каналізації населених пунктів, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19.02.2002р. №37 встановлено наступний порядок стягнення плати за скид стічних вод підприємств у системи каналізації населених пунктів:

« 4.2. Плата за скид понаднормативних забруднень розподіляється таким чином:

20 відсотків перераховуються Водоканалом до місцевих фондів охорони навколишнього природного середовища, що утворені в складі сільських, селищних, міських бюджетів;

80 відсотків залишаються у розпорядженні Водоканалу і використовуються на відшкодування збитків Водоканалу, викликаних цими скидами, на ремонт і поліпшення експлуатації каналізаційної мережі та очисних споруд, а також на розвиток каналізаційного господарства населеного пункту».

Проте, поданий на дослідження експертам Розрахунок №4443/36 від 15.06.2012 року не передбачає проведення розподілу додаткової плати підприємства за скид у систему каналізації наднормативно забруднених стічних вод, у відповідності із вищенаведеними вимогами Інструкції про встановлення та стягнення плати за скид промислових та інших стічних вод у системи каналізації населених пунктів, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19.02.2002р. №37.

У вказаному Розрахунку відсутні обчислення щодо проведення розподілу нарахованої додаткової плати підприємства за скид у систему каналізації наднормативно забруднених стічних вод в розмірі 20% та 80%. Проте, здійснено нарахування додаткової плати (П2), яка перераховується Підприємством до місцевого фонду охорони навколишнього середовища в розмірі 25% (коефіцієнт 0,25) від суми додаткової плати (ПО, методика розрахунку якої є аналогічною тій, що встановлена вимогами п. 3.2. вищевказаної Інструкції за винятком, застосування у даному розрахунку нормативу плати за скид понаднормативних забруднень у системи каналізації населених пунктів в розмірі тарифу на послуги централізованого водовідведення, а не на рівні виробничої собівартості очищення 1 куб.м. стічних вод з умістом забруднень у межах установлених допустимих концентрацій забруднюючих речовин.

Із врахуванням вищевикладених обставин, експертом зроблено висновок про те, що дослідженням доданих документів підтверджується, що порядок розрахунку додаткової плати підприємства за скид наднормативно забруднених стічних вод наведений у Розрахунку величини додаткової плати за скид стічних вод №4443/36 від 15.06.2012р., складений на підставі актів відбору проб №4545 від 03.05.2012 року та №4604 від 30.05.2012 року та результатів вимірювань №180 та №277 не відповідає методології проведення таких розрахунків, встановленій вимогами п. 2.3., 4.2. Інструкції про встановлення та стягнення плати за скид промислових та інших стічних вод у системи каналізації населених пунктів, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19.02.2002 року №37, зареєстрований у міністерстві юстиції України 26.04.2002 року за №402/6690.

При цьому, експертами встановлено, що оскільки у поданих на дослідження матеріалах справи відсутні та додатково, згідно клопотання експерта, на дослідження не подавались документи щодо підтвердження показника виробничої собівартості ЛМКП «Львівводоканал» по очищенню 1 куб.м. стічних вод з умістом забруднень у межах допустимих концентрацій забруднюючих речовин, тому проведення досліджень та складення висновку щодо розрахунку та документального підтвердження суми додаткової плати за скид стічних вод з перевищенням допустимих концентрацій забруднень на підставі актів відбору проб №4545 від 03.05.2012 року та №4604 від 30.05.2012 року, результатів вимірювань №180 та №277, яка підлягає сплаті ПрАТ «Компанія Ензим» у відповідності до вимог Інструкції про встановлення та стягнення плати за скид промислових та інших стічних вод у системи каналізації населених пунктів, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19.02.2002 року №37 є неможливим.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, переглядаючи справу №5015/3041/12 за касаційною скаргою ЛМКП «Львівводоканал», залишив в силі рішення судів попередніх інстанцій і зазначив: «посилання скаржника на порушення судами попередніх інстанцій пунктів 1.3, 2.3 Інструкції, пунктів 1.5,1.6, 2.4 Правил та пунктів 8.2, 8.2.1, 8.4.5 місцевих Правил, якими встановлено норматив плати за скид наднормативних забруднень, відхиляються судом касаційної інстанції, оскільки не спростовують правильних висновків судів про те, що відсутність документів щодо підтвердження показника виробничої собівартості ЛМКП, «Львівводоканал» по очищенню 1 куб.м. стічних вод з вмістом забруднень у межах допустимих концентрацій забруднюючих речовин, який є одним із складових частин формули розрахунку додаткової плати за скид понаднормативних забруднень та повинен дорівнювати виробничій собівартості очищення 1 куб.м стічних вод згідно вимог пункту 3.2 Інструкції, унеможливлює проведення розрахунку суми додаткової плати за скид стічних вод з перевищенням допустимих концентрацій забруднень на підставі актів відбору проб №4545 від 03.05.2012р. та №4604 від 30.05.2012р. результатів вимірювань №180 та №277, яка підлягає сплаті ПрАТ «Компанія Ензим» на користь позивача у відповідності до вимог Інструкції.

З підстав наведеного Відповідач робить висновки про те, що в порушення приписів вищевказаних нормативно-правових актів, позивач при складанні розрахунку за приймання наднормативно забруднених стічних вод використав повну вартість тарифу водовідведення, а не норматив плати за очищення 1 куб.м, стічних вод, що не відповідає формулі Інструкції. Із вказаного вбачається, що існує неузгодженість і протиріччя між нормами локального нормативного акта, яким є місцеві правила, затверджені рішенням виконавчого комітету ОСОБА_1 міської ради від 18.09.2002 року та нормами загальнодержавного нормативно-правового акта, яким є Інструкція про встановлення та стягнення плати за скид промислових та інших стічних вод у системи каналізації населених пунктів, затверджені наказом Державного комітету будівництва, архітектури житлової політики України від 12.02.2002р. №37.

В доповнення до викладеного Відповідач зазначає, що виходячи із вищенаведеного, відсутність величини собівартості очищення 1 куб.м. стічних вод з вмістом забруднень у межах допустимих концентрацій забруднюючих речовин виключає можливість правильного обрахування додаткової плати за скид понаднормативних забруднень, у зв'язку із чим розрахунок №3462/36 від 05.04.2012р. не може вважатись належним доказом у справі на підставі якого ЛМКП «Львівводоканал» заявлені позовні вимоги.

У відповіді на відзив на позовну заяву (вх. №41185/18 від 29.10.2018р.) Позивач в спростування доводів Відповідача, на які покликаєтьсяё як на підставу своїх заперечень проти заявлених позовних вимог, зазначає, що експертом у Висновку судово-економічної експертизи по господарській справі №5015/3041/12 від 29.06.2016р. №1876 всупереч положенням чинного ГПК України надано оцінку з правових питань.

Третя особа у поданих до суду 19.11.2018р. за вх. №44316/18 Поясненнях підтримує заявлені позовні вимоги та просить суд їх задоволити.

Висновком судово-економічної експертизи по господарській справі №5015/3041/12 від 29.06.2016р. №1876, який складено ОСОБА_1 науково-дослідним інститутом судових експертиз встановлено, що порядок розрахунку додаткової плати підприємства за скид наднормативно забруднених стічних вод, який наведено в Розрахунку величини додаткової плати за скид стічних вод №4443/36 від 15.06.2012р., складений на підставі ОСОБА_4 відбору проб №4545 від 03.05.2012р. та №4604 від 30.05.2012р. та результатів вимірювань №180 і №277 не відповідає методології проведення таких розрахунків, встановленій вимогами п.2.3., 4.2. Інструкції про встановлення та стягнення плати за скид промислових та інших стічних вод у системи каналізації населених пунктів, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19.02.2002р. №37, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 26.04.2002р. №402/6690; додаткова плата за скид ПрАТ «Компанія Ензим» стічних вод з перевищенням допустимих концентрацій забруднень, визначена на підставі актів відбору проб №4545 від 03.05.2012р. та №4604 від 30.05.2012р., результатів вимірювань №180 і №277, а також із застосуванням методології розрахунків, встановленої «Правилами приймання стічних вод підприємств у систему міської каналізації м.Львова», затвердженими рішенням Виконавчого комітету ОСОБА_1 міської ради від 18.09.2002р. №292 становить 1501380,80грн., в тому числі перераховується підприємством Водоканалу 1242522грн., перераховується підприємством на рахунок міського фонду охорони навколишнього природного середовища 258858,80грн.; у зв'язку із відсутністю документів щодо підтвердження показника виробничої собівартості ЛМКП «Львівводоканал» по очищенню 1 куб. м стічних вод з умістом забруднень у межах допустимих концентрацій забруднюючих речовин не надається можливим провести розрахунки суми додаткової плати за скид стічних вод з перевищенням допустимих концентрацій забруднень на підставі актів відбору проб №4545 від 03.05.2012р. та №4604 від 30.05.2012р., результатів вимірювань №180 та №277, яка підлягає сплаті ПрАТ «Компанія «Ензим» у відповідності до вимог Інструкції про встановлення та стягнення плати за скид промислових та інших стічних вод у системи каналізації населених пунктів, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19.02.2002р. №37, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 26.04.2002 за №402/6690.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 30.05.2017р. у справі №5015/3041/12 за позовом ЛМКП «Львівводоканал» до ПАТ «Компанія Ензим» за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача – ОСОБА_1 міської ради про стягнення 1501381,00грн. додаткової плати за скид вод з перевищенням допустимих забруднень вирішено в позові відмовити повністю.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 10.08.2017р. рішення Господарського суду Львівської області від 30.05.2017р. у справі №5015/3041/12 залишено без змін, а апеляційну скаргу Львівського міського комунального підприємства «Львівводоканал» без задоволення.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10.02.2018р. постановлено касаційну скаргу Львівського міського комунального підприємства «Львівводоканал» залишити без задоволення; постанову Львівського апеляційного господарського суду від 10.08.2017р. та рішення Господарського суду Львівської області від 30.05.2017р. у справі №5015/3041/12 залишити без змін.

У відповідності з пунктами 1, 3 частини першої статті 129 Конституції України, основними засадами судочинства є: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.2 ст.4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи – підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно ст.3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства зокрема є свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

У відповідності до вимог ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

У відповідності до вимог ч.1 ст.510 Цивільного кодексу України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами ч.1 ст.527 ЦК України передбачено, що боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про природні монополії» діяльність суб'єктів господарювання у сфері централізованого водопостачання та водовідведення регулюється згідно із цим законом. Відповідно до ст. 1 зазначеного Закону суб'єкт природної монополії - це суб'єкт господарювання (юридична особа) будь-якої форми власності, який виробляє товари (послуги) на ринку, що перебуває у стані природної монополії. Отже, згідно з вищевказаними положеннями Закону, ЛМКП «Львівводоканал» є суб'єктом природної монополії.

Згідно ст. 8 Закону України «Про природні монополії» предметом державного регулювання діяльності суб'єктів природних монополій є ціни (тарифи) на товари (послуги), що виробляються (реалізуються) такими суб'єктами господарювання.

Частиною другою статті 13 Водного кодексу України визначено, що державне управління в галузі використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів здійснюють Кабінет Міністрів України, ОСОБА_2 міністрів Автономної Республіки Крим, сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, районні, обласні ради, органи виконавчої влади та інші державні органи відповідно до законодавства України.

Приписами пункту 6 статті 14 Водного кодексу України встановлено, що до відання Кабінету Міністрів України у галузі управління і контролю за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів належить визначення порядку діяльності органів виконавчої влади у галузі використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів, координація їх діяльності.

Згідно п.3 ч.1 ст.44 Водного кодексу України водокористувачі зобов’язані дотримувати встановлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин та встановлених лімітів забору води, лімітів використання води та лімітів скидання забруднюючих речовин, а також санітарних та інших вимог щодо впорядкування своєї території.

Відповідно до положень статті 131 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення» скидання стічних вод у водні об’єкти допускається лише за умови дотримання нормативів гранично допустимих концентрацій та нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин. Місцеві правила приймання стічних вод до систем централізованого водовідведення населеного пункту встановлюють вимоги щодо приймання стічних вод населеного пункту.

Згідно ч.3 ст.19 Закону України «Про питну воду і питне водопостачання», порядок надання споживачам послуг з питного водопостачання встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

Відповідно до п.20 Правил охорони поверхневих вод від забруднення зворотними водами, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.1999р. №465 водокористувачі, які скидають промислові стічні води до каналізаційних мереж, повинні дотримуватися правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації міст та селищ.

Згідно п. 1.2 Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Держбуду від 19.02.2002р. №37 Правила поширюються на комунальні підприємства водопровідно-каналізаційного господарства міст і селищ України та інші підприємства, що мають на балансі системи місцевого водопроводу та каналізації, та на всі підприємства, установи, організації незалежно від форм власності й відомчої належності, які скидають свої стічні води в системи каналізації населених пунктів.

На підставі цих Правил та Інструкції про встановлення та стягнення плати за скид промислових стічних вод у системи каналізації населених пунктів Водоканали розробляють місцеві Правила приймання стічних вод підприємств у систему каналізації населеного пункту, у яких установлюються допустимі концентрації для кожної забруднюючої речовини, що може скидатися Підприємствами в систему каналізації, а також відображаються місцеві особливості приймання стічних вод Підприємств у міську каналізацію (п. 1.5 Правил приймання).

Відповідно до Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», Водного кодексу України розроблено Правила приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України», затверджені наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України №37 від 19.02.2002 р., зареєстровані в Міністерстві юстиції України 26.04.2002 р. за N 403/6691 (державні Правила). Ці Правила поширюються на комунальні підприємства водопровідно-каналізаційного господарства міст і селищ України та інші підприємства, що мають на балансі системи місцевого водопроводу та каналізації (далі - Водоканали), та на всі підприємства, установи, організації незалежно від форм власності й відомчої належності, які скидають свої стічні води в системи каналізації населених пунктів.

Пунктом 1.5. Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України визначено, що на підставі цих правил та Інструкції про встановлення та стягнення плати за скид промислових стічних вод у системи каналізації населених пунктів Водоканали розробляють місцеві Правила приймання стічних вод підприємств у систему каналізації населеного пункту, у яких встановлюються допустимі концентрації для кожної забруднюючої речовини, що може скидатися підприємствами в систему каналізації, а також відображаються місцеві особливості приймання стічних вод підприємств у міську каналізацію. Місцеві правила приймання згідно з Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» затверджують виконавчі органи місцевих рад за поданням водоканалів після погодження з територіальними органами Мінекоресурсів та Міністерства охорони здоров’я України (п. 1.6. правил).

Пунктом 2.4 Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України передбачено, що підприємства зобов’язані виконувати в повному обсязі вимоги цих Правил, місцевих Правил приймання та договору на послуги водовідведення, своєчасно оплачувати рахунки Водоканалу за надані послуги; дотримуватись установлених Водоканалом кількісних та якісних показників стічних вод на каналізаційних випусках підприємства; оплачувати рахунки за скид понаднормових забруднень при порушенні встановлених показників.

Згідно із умовами Правил Держбуду України, від 19.02.2002р. №37 «Правила приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України» підприємства, які скидають стічні води до міської каналізації, повинні забезпечити можливість проведення Водоканалом у будь-який час доби контролю за скидом стічних вод, включаючи надання необхідних відомостей та експлуатаційного персоналу. Порядок та періодичність відбору контрольних проб визначається у місцевих Правилах приймання (п.7.4). Водоканал здійснює контроль за витратою та якістю стічних вод, що скидають Підприємства. Цю роботу організовує адміністрація Водоканалу, яка розробляє інструктивні матеріали щодо контролю за стічними водами Підприємств, які затверджує керівник Водоканалу. Адміністрація Водоканалу повинна передбачити виділення відповідних трудових та матеріальних ресурсів, обладнання, транспортних засобів, виходячи з потреби контролю обсягів та якості стічних вод кожного Підприємства не менше одного разу на три місяці (п.7.5). Для визначення вмісту забруднень у стічних водах Підприємств використовуються як дані лабораторії Водоканалу, так і результати вибіркового контролю, виконаного лабораторіями місцевих органів Держсанепіднагляду, охорони навколишнього природного середовища або іншими лабораторіями, акредитованими у даній галузі акредитації (п.7.6). При проведенні вимірювань на випусках стічних вод Підприємств засоби вимірювань повинні бути повірені органами Держстандарту України та зареєстровані у Водоканалі. (п.7.7).

З метою контролю якості стічних вод підприємств Водоканал здійснює відбір разових проб. Виявлені в цих пробах перевищення ДК забруднюючих речовин у стічних водах є підставою для нарахування плати за скид понаднормативних забруднень. Відбір контрольних проб стічних вод Підприємств виконується уповноваженими представниками Водоканалу, що фіксується у спеціальному журналі або акті, який підписують як представники Водоканалу, так і представник Підприємства-абонента (п.7.8).

При виявленні перевищення ДК забруднень, установлених договором або місцевими Правилами приймання, Водоканал після закінчення аналізу направляє Підприємству повідомлення про виявлене перевищення ДК забруднень (листом або телефонограмою) у термін, визначений місцевими Правилами приймання, але не більше 15 днів. Протягом шестимісячного терміну після виявлення перевищення Водоканал направляє Підприємству претензію, до якої додаються: копія акта про відбір проби, копія результатів аналізу стічних вод, розрахунок величини додаткової плати за скид стічних вод (передаються лише ті документи, що відсутні на Підприємстві) (п.7.10). У місцевих Правилах приймання конкретизується порядок відбору проб стічних вод на аналіз, порядок їх оформлення, а також порядок проведення аналізу проб (п.7.11).

Згідно п.3.5.1. Правил приймання стічних вод підприємств у систему міської каналізації Львова затверджених рішенням Виконкому ОСОБА_1 міської ради від 18.09.2002р. №292 підприємство зобов'язане здійснювати систематичний контроль за кількістю та якістю стічних вод, які вони скидають до системи міської каналізації (п.7.3.). Не перевищувати встановлені ліміти водовідведення та допустимі показники стічних вод в КК на своїх випусках.

Пунктами 3.1.4, 3.1.5 Правил приймання стічних вод підприємств у систему міської каналізації Львова визначено, що Водоканал зобов'язаний здійснювати контроль за якістю стічних вод, що скидають Підприємства, а також за режимом і обсягом скиду, виставляти Підприємствам до оплати рахунки за послуги водовідведення. У випадку виявлення з боку Підприємств порушень Правил (перевищення встановлених показників об'єму та якості стічних вод, скид без Дозволу, невиконання вимог ОСОБА_4 тощо), Водоканалом нараховується додаткова плата із застосуванням коефіцієнта кратності.

Відповідно до п.3.2.4, п.3.2.3. Правил приймання стічних вод підприємств у систему міської каналізації Львова Водоканал має право у будь-який час самостійно або за участю представника Абонента (попередивши підприємство) відбирати проби стічних вод. Проводити обстеження водопровідних і каналізаційних систем будь-якого водоспоживача та складати акти за результатами цих обстежень. Згідно із п.3.2.6, п.3.5.5 місцевих Правил Водоканал має право проводити хімічний аналіз проб стічних вод підприємств та робити офіційні висновки про відповідність фактичних концентрацій забруднювальних речовин стічних вод допустимим. Підприємство зобов’язане забезпечити можливість проведення контролюючими службами у будь-який час доби обстеження підприємства з питання роботи локальних КОС та контролю за скиданням стічних вод у міську каналізацію, надавати необхідні документи та експлуатаційний персонал. Відповідно до п.3.10.3. місцевих Правил акт підписується уповноваженими представниками водоканалу і підприємства.

За умовами п.6.1. Правил приймання стічних вод підприємств у систему міської каналізації Львова граничні нормативні показники якості стічних вод, що скидаються Підприємством у міську каналізацію (загальні вимоги, додаток 10.1.) встановлюється згідно з державними правилами приймання з урахуванням таких факторів: допустима концентрація забруднювальних речовин в міській каналізації (на випуску підприємства); допустима концентрація забруднювальних речовин на вході в міські КОС; величини лімітів на скид забруднювальних речовин, які встановленні Водоканалу ДУЕП в дозволі на спеціальне водокористування; допустимий вміст солей важких металів в осадах стічних вод; вміст солей у воді місцевого водопроводу.

Згідно п.6.2. Правил приймання стічних вод підприємств у систему міської каналізації Львова для підприємств, внесених до переліку (п.4.3.1), допустима концентрація встановлюється згідно з доведеним Лімітом на скид (п.4.5), дотримання встановлених допустимих концентрацій визначається в КК на Випусках Підприємства.

Відповідно до пунктів 7.4.3.,7.4.4. Правил приймання стічних вод підприємств у систему міської каналізації Львова, на відібранні проби складається акт про відбір проб. Відбір проб проводиться уповноваженими працівниками контролюючих служб. При цьому на підприємство покладаються обов’язки згідно з п.3.5.5.

Згідно із п.5.15 Правил приймання стічних вод підприємств у систему міської каналізації Львова, підприємство яке допускає у свою каналізаційну мережу стічні води іншого підприємства, несе перед водоканалом відповідальність за якісні показники усієї суміші стічних вод на своїх випусках.

Згідно до п.2.3, 2.4 Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України затверджених наказом Держбуду України від 19.02.02р. №37, зареєстрованих Мінюстом України 26.04.02р. №403/6691 підприємства мають право перевіряти розрахунки допустимих концентрацій забруднюючих речовин в стічних водах свого підприємства, виконані водоканалом та оскаржувати їх, звертатися до господарського суду з оскарженням неправомірно (на їх погляд) виставлених рахунків та вимагати проведення аналізу стічних вод підприємства.

Хімічні аналізи здійснюються акредитованими на право проведення вимірювань показників стічних вод лабораторіями (п. 7.2.32 Правил). Відповідальність за вірогідність результатів аналізу несе лабораторія, яка проводила аналіз.

Згідно п. 2.2.7. Договору Відповідач зобов'язувався не перевищувати встановлені ліміти водоспоживання і водовідведення та допустимі концентрації забруднювальних речовин в контрольних колодязях на каналізаційних випусках абонента.

Пунктом 5.4. Договору визначено, що об’єм відібраної води, а також об’єм скинутих стічних вод понад встановлений ліміт оплачується в п’ятикратному розмірі. При відсутності технічних умов і неотриманні їх на протязі чотирьох місяців від дати укладення договору, весь об’єм води та стоків вважається понадлімітним і оплачується в п’ятикратному розмірі. При відсутності дозволу на скид забруднювальних речовин чи закінчення строку його дії весь об’єм стоків вважається понадлімітним і оплачується в п’ятикратному розмірі.

Відповідно до положень договору, абонент здійснює скид наднормативно забруднених стічних вод у систему міської каналізації, з перевищенням допустимих концентрацій забруднюючих речовин і сплачує додаткову плату за приймання водоканалом наднормативно забруднених стічних вод. ОСОБА_4 договором та лімітом (встановленим абоненту згідно з умовами п. 2.2. договору), визначено максимально допустимі концентрації забруднюючих речовин у стічних водах.

За умовами п. 3.6. договору, факт скиду абонентом стічних вод із перевищенням допустимих концентрацій забруднюючих речовин зумовлює виникнення у нього обов'язку зі сплати додаткової плати, розрахованої, відповідно до місцевих Правил.

При виявлені перевищень якісних показників стічних вод, відповідно до Правил (п.п. 3.1.5, 9.2.2) та договору (п.п. 4.8), Водоканал зобов’язаний провести нарахування, а відповідач зобов’язаний їх сплатити.

Згідно п. 3.6. Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом міністерства з питань жилого-комунального господарства України від 27.06.2008р. №190, зареєстрованого в міністерстві юстиції України 07.10.2008р. за №936/15627 оплата споживачами за скид промислових стічних вод здійснюється згідно Інструкції про встановлення та стягнення плати та скид промислових стічних вод у системи каналізації населених пунктів, затвердженої наказом Держбуду України від 19.07.2002р. №37, пунктом 1.2. якої встановлено, що ця інструкція встановлює єдиний на території України порядок встановлення та стягнення плати за скид промислових та інших стічних вод у системи каналізації населених пунктів і поширюється на комунальні підприємства водопровідно-каналізаційного господарства міст і селиш України та інші підприємства, що мають на балансі системи місцевого водопроводу та каналізації та на всі підприємства, установи організації незалежно від форми власності, які скидають води в системи каналізації населених пунктів. Отже, приписи цієї Інструкції щодо встановлення та стягнення плати за скид стічних вод є обов'язковим для сторін цього спору.

Інструкція встановлює єдиний на території України порядок встановлення та стягнення плати за скиди промислових та інших стічних вод у системи каналізації населених пунктів і поширюється на комунальні підприємства водопровідно-каналізаційного господарства міст і селищ України та інші підприємства, що мають на балансі системи місцевого водопроводу та каналізації, та на всі підприємства, установи, організації незалежно від форм власності й відомчої належності, які скидають свої стічні води в системи каналізації населених пунктів (пункт 1.2 Інструкції).

Розділом ІІ Інструкції передбачено нормативи плати за скид стічних вод підприємств у системи каналізації населених пунктів, зокрема, пунктом 2.3 передбачено нормативи плати за скид понаднормативних забруднень, які сторони передбачили у договорі № 217.

Згідно пункту 2.3 Інструкції нормативи плати за скид понаднормативних забруднень у системи каналізації населених пунктів (Нп) установлюються в місцевих Правилах приймання на рівні виробничої собівартості очищення 1 куб.м стічних вод з вмістом забруднень у межах установлених в місцевих Правилах приймання допустимих концентрацій забруднюючих речовин. Виробнича собівартість очищення 1 куб.м. стічних вод визначається згідно з Порядком формування тарифів на послуги централізованого водопостачання та водовідведення, затвердженим наказом Держбуду України від 27.06.2001 № 139.

Відповідно до п.3.2. Інструкції при перевищенні рівня вмісту забруднюючих речовин у стічних водах підприємств, що скидаються у систему каналізації, порівняно з встановленими місцевими правилами приймання, підприємства сплачують водоканалу плату за скид понаднормативних забруднень, яка нараховується за нормативами плати за очищення 1 куб.м. стічних вод з вмістом забруднень в межах допустимих концентрацій (Нп), обсягом скинутих наднормативно забруднених стічних вод (Упз) та коефіцієнтом кратності (Кк), який враховує рівень небезпеки скинутих забруднень для технологічних процесів очищення стічних вод та екологічного етапу водойми.

Тобто згідно Інструкції плата за скид наднормативно забруднених стічних вод має бути встановлена за формулою:

П= Нп х Упз х Кк, де

Нп - норматив плати за очищення 1 куб. м. стічних вод з умістом забруднень в межах допустимих концентрацій;

Упз - об'єм скинутих наднормативно забруднених стічних вод;

Кк - коефіцієнт кратності.

Згідно з пунктом 8.4.3 Правил приймання стічних вод підприємств у систему міської каналізації Львова приймання у випадку порушення правил стосовно вимог до складу і властивостей стічних вод підприємств, що скидаються в міську каналізацію, підприємства-порушники сплачують додаткову плату як водоканалу за водовідведення (обчислену за підвищеним коефіцієнтом кратності), так і на рахунок міського фонду охорони навколишнього природного середовища (пункти 8.4.5, 8.4.9). При цьому тарифи і об’єми визначаються згідно з груповим рахунком за послуги водопостачання і водовідведення за розрахунковий період, в якому було виявлене порушення.

Відповідно до пунктів 8.2 Правил приймання стічних вод підприємств у систему міської каналізації Львова приймання при перевищенні вмісту забруднювальних речовин у стічних водах підприємств, що скидаються у міську каналізацію, порівняно з встановленими Правилами, підприємства сплачують Водоканалу плату за скид наднормативних забруднень, яка нараховується за нормативом плати за очищення 1 м3 стічних вод з вмістом забруднень у межах допустимих концентрацій (Нп), який встановлюється як частка від тарифу за послуги водовідведення: Нпі = Чт х Ті, де Чт - частка собівартості очищення стічних вод у виробничій собівартості послуг водовідведення; Ті - тариф встановлений за послуги водовідведення.

Виробнича собівартість очищення 1 м3 стічних вод повинна визначатися згідно з Порядком формування тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 №869 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги».

З підстав наведеного суд дійшов висновків про те, що, в порушення приписів вищевказаних нормативно-правових актів, Позивач при складанні Розрахунку величини додаткової плати для Відповідача за скид стічних вод з порушенням вимог Правил щодо їх складу та властивостей використав повну вартість тарифу водовідведення, а не норматив плати за очищення 1 куб.м. стічних вод, що не відповідає формулі Інструкції.

Судом встановлено, що виробнича собівартість очищення 1 м3 стічних вод з вмістом забруднень в межах допустимих концентрацій має бути підтверджена відповідними первинними документами. Аналогічну правову позицію викладено, зокрема в постанові Верховного Суду від 15.02.2018р. у справі №5015/3041/12.

В той же час, належні, достатні та допустимі докази в підтвердження факту існування, а також розміру виробничої собівартості по очищенню 1 м3 стічних вод з вмістом забруднень у межах допустимих концентрацій забруднюючих речовин Позивачем суду не заявлені та не подані, в матеріалах справи такі докази відсутні.

Відсутність однієї зі складових частин формули розрахунку додаткової плати за скид понаднормативних забруднень, який повинен дорівнювати виробничій собівартості очищення 1 м3 стічних вод, виключає можливість правильного обрахування додаткової плати за скид наднормативних забруднень. Аналогічну правову позицію викладено, зокрема в постанові Вищого господарського суду України від 31.07.2013р. у справі №908/473/13-г.

Таким чином, за відсутності вказаних документів неможливо провести як розрахунок суми додаткової плати за скид стічних вод з перевищенням допустимих концентрацій забруднень на підставі ОСОБА_4, так і перевірити правомірність визначення виробничої собівартості очищення 1 м3 стічних вод згідно Порядку формування тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 №869.

Виходячи із вищенаведеного, відсутність величини собівартості очищення 1 куб.м. стічних вод з вмістом забруднень у межах допустимих концентрацій забруднюючих речовин виключає можливість правильного обрахування додаткової плати за скид понаднормативних забруднень, у зв'язку із чим розрахунок №4538/36 від 11.10.2012 року не може вважатись належним доказом у справі на підставі якого ЛМКП «Львівводоканал» заявлені позовні вимоги. Аналогічну правову позицію викладено, зокрема в постанові Вищого господарського суду України від 31.07.2013 у справі №908/473/13-г та постанові Верховного Суду від 15.02.2018р. у справі №5015/3041/12, а також рішенні Господарського суду Львівської області від 05.12.2018р. у справі №914/1861/18 (при цьому суд зазначає, що станом на час розгляду справи по суті Позивачем вказане Рішення не оскаржено).

Відповідно до статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищенаведене, в тому числі те, що матеріалами справи не підтверджено факту перевищення Відповідачем максимально допустимих норм забруднюючих речовин в стічних водах Відповідача, беручи до уваги недоведеність позовних вимог, а також помилкове застосування в Розрахунку величини додаткової плати для Відповідача за скид стічних вод з порушенням вимог Правил щодо їх складу та властивостей від 11.10.2012р. №4538/36 повної вартості тарифу водовідведення, а не нормативу виробничої собівартості очищення за очищення 1 куб.м. стічних вод, а також відсутність належних, достатніх та допустимих доказів в підтвердження розміру виробничої собівартості очищення за очищення 1 куб.м. стічних вод та нарахованої додаткової плати за скид понаднормативних забруднень суд дійшов висновків про те, що в позові слід відмовити повністю за недоведеністю позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Приписами частини другої вказаної статті встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» (у чинній станом на момент подання позову до суду редакції) судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції станом на момент подання позову) за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюються у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальної заробітної плати.

Нормою статті 8 Закону України «Про Державний Бюджет України на 2015 рік» установлено у 2015 році мінімальну заробітну плату в розрахунку на місяць у 1218 гривень.

Як доказ сплати судових витрат Позивач подав Платіжне доручення від 03.08.2015р. №11570 про сплату судового збору за подання позовної заяви до господарського суду в розмірі 9179,78грн. Оригінал вказаного платіжного доручення є додатком №1 до позовної заяви.

В той же час суд зазначає, що сума заявлених до стягнення позовних вимог у поданій до господарського суду позовній заяві становить 458988,90грн., а відтак, сума судового збору, належного до сплати за подання такої позовної заяви становить 6884,83грн.

Окрім того, суд зазначає що Відповідач наданим чинним законодавством правом на відшкодування документально підтверджених судових витрат не скористався.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Відповідно до ч.2 ст.7 Закону України «Про судовий збір» у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

З підстав наведеного, а також недоведення Позивачем в порядку, визначеному главою 8 розділу 1 ГПК України іншого розміру судових витрат, окрім суми сплаченого за подання позовної заяви до господарського суду судового збору, недоведення Відповідачем розміру понесених у справі судових витрат суд дійшов висновків про те, що судові витрати у справі, а саме сплачений Позивачем за подання позовної заяви до господарського суду судовий збір в розмірі 6884,83грн. слід покласти на Сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, залишити вказані судові витрати за Позивачем.

Окрім того, у зв’язку із внесенням судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом Позивач наділений правом повернення з Державного Бюджету України судового збору у розмірі 2294,95грн. (9179,78 – 6884,83).

З підстав відсутності клопотання Позивача про повернення сплаченого за подання позовної заяви до суду судового збору у зв’язку із внесенням судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом суд зазначає про відсутність правових підстав для такого повернення. Проте, вказане не позбавляє Позивача права на звернення до суду із відповідним клопотанням в майбутньому.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст. 42, п. 1, 3 ч. 1 ст.129 Конституції України, ст.ст.4, 13, 27, 42, 43, 46, 73, 74, 76,-79, 80, 81, 86, 129, 165, 205, 216, 222, 235, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.173, 174, 179, 193, 216, 218 Господарського кодексу України, ст.ст.3, 6, 11, 15, 16, 509, 526, 527, 530, 551, 610-612, 627, 629, 632, 655, 692, 712 Цивільного кодексу України, суд –

УХВАЛИВ:

1. В позові відмовити повністю.

2. Рішення набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.241 ГПК України.

3. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені главою І розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено 20.12.2018р.

Головуючий суддя Фартушок Т. Б.