Рішення № 78749139, 17.12.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.12.2018Справа № 910/8435/18За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лемтранс"

до Акціонерного товариства "Українська залізниця"

про стягнення 36572,02 грн

Суддя Усатенко І.В.

Секретар судового засідання Микитин О.В.

Представники сторін:

від позивача Грузін А.І., Макаренко Т.Д.

від відповідача Богословський А.С., Ємцев Є.В.

В судовому засіданні 17.12.2018 на підставі ст. 240 ГПК України прийнято скорочене рішення суду.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулось з позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Лемтранс" до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 36572,02 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем було виявлено при здійсненні перевезень залізничним транспортом пошкодження вагонів, що належать йому на праві власності (оренди). З огляду на вказану обставину позивач вважає, що збитки, які він поніс усуваючи пошкодження (здійснюючи ремонту), підлягають відшкодуванню йому відповідачем у повному обсязі у розмірі 36572,02 грн.

Ухвалою суду від 16.07.2018 відкрито провадження у справі № 910/8435/18, постановлено, розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику учасників справи. Даною ухвалою, суд у відповідності до ст.ст. 165, 166 Господарського процесуального кодексу України встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповіді на відзив, а позивачу строк для подання відповіді на відзив.

Відповідач 06.08.2018 подав через канцелярію суду відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні, оскільки, про несправність вагонів було повідомлено позивача до здійснення перевезень, оскільки, гальма у вагонах були вимкнені, відповідач робить висновок, що вони не працювали. Крім того заволодіння деталями ваганів третіми особами не є його несправністю, в зв'язку з чим відсутні підстави для складення акту ВУ-25. Також відповідач вказує, що ні акт про пошкодження вагонів, ні акт загальної форми не складався, оригінали накладних квитанцій та комерційних актів позивачем не надані, а тому відсутні докази вини відповідача. Крім того, саме позивач є власником (орендарем) вагонів, як джерела підвищеної небезпеки.

Через канцелярію суду 10.08.2018 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що позивач неодноразово звертався до відповідача щодо оформлення актів належної форми, які б засвідчили пошкодження вагонів, однак, відповідач вказаний обов'язок не виконав. Крім того, допуск вагонів для здійснення перевезень свідчить про їх справність на станції відправки і що саме під час здійснення перевезень, що підтверджуються накладними станціями призначення було виявлено несправність вагонів, яка полягала у відсутності деталей в гальмівній системі. Підставою для звернення з позовом стало саме не збереження відповідачем майна позивача (вагонів) під час здійснення перевезення. Позивач вказує, що акт загальної форми ГУ-23 складається лише у разі пошкодження вагонів, що належать залізниці, оскільки вагони знаходяться у власності (оренді) позивача, то відсутні підстави для складення акту загальної форми. Позивач наголошує, що під час курсування вагонів позивача залізницею України, саме відповідач несе відповідальність за їх збереженість (схоронність); відповідач безпідставно відмовляється від складання актів, в підтвердження обставин пошкодження вагонів.

Через канцелярію суду 11.09.2018 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначено, що вагони були не пошкоджені, а розукомплектовані, а тому акт форми ВУ25 не складається з цього приводу. Крім того, про розукомплектування вагонів було повідомлено позивача телеграмами в період з 03.01.2018 по 16.01.2018. З огляду на зазначене, відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою суду від 18.09.2018 вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 18.10.2018.

21.09.2018 через канцелярію суду позивач подав відповідь на заперечення на відзив, в якому підтримав позовні вимоги і зазначив, що пошкодження гальмівною системи є пошкодженням вагону і на відповідача покладається обов'язок забезпечення безпеки руху та збереження вантажів.

17.10.2018 через канцелярію суду від позивача надійшли письмові пояснення та додаткові докази.

18.10.2018 відповідачем через канцелярію суду подано додаткові докази.

26.11.2018 через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання про продовження строку підготовчого провадження, в зв'язку з необхідністю подати додаткові докази.

Суд розглянув клопотання відповідача про продовження строку підготовчого провадження в зв'язку з необхідністю подання додаткових доказів, та відмовив у його задоволенні в зв'язку з його необґрунтованість. Провадження у даній справі було відкрито 16.07.2018, а тому у відповідача було достатньо часу для подання необхідних доказів в підтвердження його заперечень, відповідач не обґрунтував причин, чому у встановлений законодавством строк (разом з відзивом) відповідач не подав відповідні докази.

В підготовчому засіданні 18.10.2018 оголошено перерву до 26.11.2018

Ухвалою суду від 26.11.2018 закрито підготовче провадження у справі, справу призначено до розгляду по суті на 17.12.2018.

Через канцелярію суду 13.12.2018 позивач подав заяву про заміну найменування відповідача.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про акціонерні товариства" акціонерні товариства за типом поділяються на публічні акціонерні товариства та приватні акціонерні товариства. Тип акціонерного товариства зазначається у статуті акціонерного товариства. Зміна типу товариства з приватного на публічне або з публічного на приватне не є його перетворенням.

Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на день прийняття рішення з ідентифікаційним кодом 40075815 зареєстровано Акціонерне товариство "Українська залізниця".

Судом встановлено, що відповідачем було змінено найменування не пов'язане з перетворенням, яке не передбачає правонаступництва. З огляду на вказане, відповідачем у даній справі є Акціонерне товариство "Українська залізниця".

Представник позивача в судовому 17.12.2018 засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представники відповідача проти позову заперечували, з підстав викладених у відзиві.

Відповідно до ст. 217 ГПК України про закінчення з'ясування обставин та перевірки їх доказами суд зазначає в протоколі судового засідання і переходить до судових дебатів.

В судових дебатах представник позивача підтримав позовні вимоги, представник відповідача проти позову заперечував.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" здійснювало перевезення пустих вагонів до місця завантаження, згідно залізничних накладних: № 35984426 в період з 11.01.2018 по 16.01.2018 зі станції Бурштин (Льв) до станції Богуславський (Придн), дозвіл на використання вагона № 56023914 - № 200 від 08.01.2018; № 35934454 в період з 07.01.2018 по 12.01.2018 зі станції Бурштин (Льв) до станції Богуславський (Придн), дозвіл на використання вагона № 56040728 - № 136/ДД від 05.01.2018; № 35854751 в період з 02.01.2018 по 07.01.2018 зі станції Бурштин (Льв) до станції Богуславський (Придн), дозвіл на використання вагона № 62052162 - № 11063/ДД від 31.12.2017; № 53645230 в період з 31.12.2017 по 02.01.2018 зі станції Роя (ДОН) до станції Богуславський (Придн), в тому числі вагон № 62966411; № 35854769 в період з 02.01.2018 по 07.01.2018 зі станції Бурштин (Льв) до станції Богуславський (Придн), дозвіл на використання вагона № 62966585 - № 11063/ДД від 31.12.2017; № 53728895 в період з 07.01.2018 по 09.01.2018 зі станції Маріуполь-Сортувальний (ДОН) до станції Миколаївка-Донецька (Придн), в тому числі вагон № 60357043.

По прибуттю вагону № 56023914 на станцію призначення Богуславський (Придн) 16.01.2018 було встановлено розукомплектування ручного гальма, вказана обставина підтверджується повідомленням № 308 від 16.01.2018 (форма ВУ-23М, затверджена Наказом Укрзалізниці від 01.04.2011 № 114-Ц). Крім того, згідно повідомлення № 6809 від 08.02.2018 вагон був прийнятий на ремонт (форма ВУ-36М). Згідно дефектної відомості (форма ВУ-22) у вагоні відсутня коротка тяга, авторегулятор. Начальником експлуатаційного вагонного депо Нижньодніпровськ-Вузол затверджено калькуляцію № 421 на технічне обслуговування та відчеплення вагону № 56023914.

По прибуттю вагону № 56040728 на станцію призначення Богуславський (Придн) 12.01.2018 було встановлено розукомплектування ручного гальма, вказана обставина підтверджується повідомленням № 231 від 12.01.2018 (форма ВУ-23М, затверджена Наказом Укрзалізниці від 01.04.2011 № 114-Ц). Крім того, згідно повідомлення № 6809 від 08.02.2018 вагон був прийнятий на ремонт (форма ВУ-36М). Згідно дефектної відомості (форма ВУ-22) у вагоні відсутня магістральна частина повітророзподільника. Начальником експлуатаційного вагонного депо Нижньодніпровськ-Вузол затверджено калькуляцію № 428 на технічне обслуговування та відчеплення вагону № 56040728.

По прибуттю вагону № 62052162 на станцію призначення Богуславський (Придн) 07.01.2018 було встановлено розукомплектування ручного стояночного гальма, вказана обставина підтверджується повідомленням № 166 від 07.01.2018 (форма ВУ-23М, затверджена Наказом Укрзалізниці від 01.04.2011 № 114-Ц). Крім того, згідно повідомлення № 6809 від 08.02.2018 вагон був прийнятий на ремонт (форма ВУ-36М). Згідно дефектної відомості (форма ВУ-22) у вагоні відсутня головна частина повітророзподільника. Начальником експлуатаційного вагонного депо Нижньодніпровськ-Вузол затверджено калькуляцію № 427 на технічне обслуговування та відчеплення вагону № 62052162.

По прибуттю вагону № 62966411 на станцію призначення Богуславський (Придн) 02.01.2018 було встановлено розукомплектування ручного стояночного гальма, вказана обставина підтверджується повідомленням № 74 від 02.01.2018 (форма ВУ-23М, затверджена Наказом Укрзалізниці від 01.04.2011 № 114-Ц). Крім того, згідно повідомлення № 6802 від 06.02.2018 вагон був прийнятий на ремонт (форма ВУ-36М). Згідно дефектної відомості (форма ВУ-22) у вагоні відсутня головна частина повітророзподільника. Начальником експлуатаційного вагонного депо Нижньодніпровськ-Вузол затверджено калькуляцію № 358 на технічне обслуговування та відчеплення вагону № 62966411.

По прибуттю вагону № 62966585 на станцію призначення Богуславський (Придн) 07.01.2018 було встановлено розукомплектування ручного стояночного гальма, вказана обставина підтверджується повідомленням № 167 від 07.01.2018 (форма ВУ-23М, затверджена Наказом Укрзалізниці від 01.04.2011 № 114-Ц). Крім того, згідно повідомлення № 6809 від 08.02.2018 вагон був прийнятий на ремонт (форма ВУ-36М). Згідно дефектної відомості (форма ВУ-22) у вагоні відсутня головна частина повітророзподільника. Начальником експлуатаційного вагонного депо Нижньодніпровськ-Вузол затверджено калькуляцію № 426 на технічне обслуговування та відчеплення вагону № 62966585.

По прибуттю вагону № 60357043 на станцію призначення Миколаївка-Донецька (Придн) 09.01.2018 було встановлено розукомплектування ручного гальма, вказана обставина підтверджується повідомленням № 6425 від 09.01.2018 (форма ВУ-23М, затверджена Наказом Укрзалізниці від 01.04.2011 № 114-Ц). Крім того, згідно повідомлення № 1961 від 07.02.2018 вагон був прийнятий на ремонт (форма ВУ-36М). Згідно дефектної відомості (форма ВУ-22) у вагоні відсутня головна частина повітророзподільника, магістральна частина повітророзподільника, затяжка гальмівного циліндра. Начальником експлуатаційного вагонного депо Нижньодніпровськ-Вузол затверджено калькуляцію № 575 на технічне обслуговування та відчеплення вагону № 60357043.

У всіх вищезазначених вагонах була необхідність у здійсненні ремонту (технічного обслуговуванні) ТОВ-2 (код 04).

Комерційні акти по даним випадкам не складались, оскільки відповідно до інформації з перевізного документа вагони були порожні.

З метою подальшого використання вагонів № 56023914, 56040728, 62052162, 62966411, 62966585, 60357043 у господарській діяльності позивача, останнім було придбано у Товариства з обмеженою відповідальністю "АВ металл групп" за договором поставки № 410/11 від 17.06.2011 болти 12*50 ГОСТ 7798:2008 пр у кількості 16 шт (0,96 кг) на загальну суму 28,80 грн та гайки М12 ГОСТ 5915:2008 у кількості 0,42 кг на загальну суму 11,71 грн. На оплату деталей було виставлено рахунки на оплату № 500050181 від 16.06.2017 на загальну суму 203324,76 грн; № 500102091 від 06.11.2017 на загальну суму 152431,66 грн. Вартість деталей була оплачена позивачем на рахунок постачальника, що підтверджується платіжним дорученням № 111393 від 04.12.2017 на суму 152431,56 грн та платіжним дорученням № 554 від 19.06.2017 на суму 203324,76 грн

Також на підставі договору поставки № 710/16 від 01.11.2016, укладеного між ТОВ "Лемтранс" та ТОВ "Попаснянський вагоноремонтний завод" позивачем було придбано головну частину 270.023-1 у кількості 4 штуки на загальну суму 20692,16 грн та затяжку горизонтальних важелів кр532.40.100-0сб у кількості 1 штука на загальну суму 1380,00 грн, та магістральні частини 483.010.-01 у кількості 2 штуки на загальну суму 11258,08 грн. Вартість головної частини, магістральної частини рами, балки, п'ятника за договором № 710/16 від 01.11.2016 була оплачена позивачем, що підтверджується платіжним дорученням № 1140 від 19.02.2018 на загальну суму 2424112,44 грн.

Крім того, згідно договору поставки № 558/14 від 11.12.2014. укладеного між ТОВ "Лемтранс" та ТОВ "Фірма "ЛІК-РТІ" та специфікації, позивачем було придбано прокладку 270.326 ТУУ 600152135.047-97 у кількості 2 штуки на загальну суму 29,88 грн та прокладку (00032-НУ) 270.399.2 ТУУ 600152135.047-97 у кількості 2 штуки на загальну суму 26,16 грн. На підставі рахунку № 50 від 17.01.2018 на суму 256973,40 грн вартість вищезазначених деталей була оплачена, що підтверджується платіжним дорученням № 778 від 05.02.2018 на суму 256973,40 грн.

Згідно акту від 28.02.2018 використання запасних частин, наданих ТОВ "Лемтранс" для технічного обслуговування полу вагонів власності і оренди ТОВ "Лемтранс" згідно договору № ПР/В-18129/НЮдч від 01.02.2018 для ремонту вагонів № 56023914, 56040728, 62052162, 62966411, 62966585, 60357043 було використано затяжка горизонтальних важелів у кількості 1 штука, головна частина повітророзподільника у кількості 4 штуки, магістральна частина повітророзподільника у кількості 2 штуки, прокладки 270.326 у кількості 2 штуки, прокладки 270.399.2 у кількості 2 штуки, болти М12 у кількості 0,36 кг, шпилька М12 у кількості 16 штук, гайка М12 у кількості 0,42 кг.

З огляду на вказане, суд встановив, що згідно наданих до матеріалів справи доказів вартість використаних для ремонту вагонів деталей, що були передані ремонтній організації саме позивачем становить 33426,79 грн.

Виконання робіт щодо встановлення придбаних деталей на розкомплектовані вагони було здійснено у структурному підрозділі "Експлуатаційне вагонне депо Нижньодніпровськ-Вузол" Регіональної філії "Придніпровська залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" на підставі договору № ПР/В-18129/НБдч від 01.02.2018, що підтверджується складеними калькуляціями, дефектними відомостями, повідомленнями за формою ВУ-36М, повідомленнями за формою ВУ-23М.

Відповідно до Актів виконаних робіт № 144 від 01.02.2018 та акту № 145 від 01.02.2018 структурному підрозділі "Експлуатаційне вагонне депо Нижньодніпровськ-Вузол" Регіональної філії "Придніпровська залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" було виконано роботи, а саме:

- технічне обслуговування з відчепленням вагона № 56023914 - 434,73 грн.;

- технічне обслуговування з відчепленням вагона № 56040728 - 423,76 грн;

- технічне обслуговування з відчепленням вагона № 62052162 - 423,76 грн;

- технічне обслуговування з відчепленням вагона № 62966585 - 423,76 грн;

- технічне обслуговування з відчепленням вагона № 62966411 - 423,76 грн;.

технічне обслуговування з відчепленням вагона № 60357043 - 491,26 грн.

Загальна вартість виконаних по вищевказаним вагонам робіт становить 2621,03 грн без ПДВ та 3145,23 грн з урахуванням ПДВ.

Кошти за надані послуги були сплачені на підставі рахунків № 144 від 28.02.2018 на загальну суму 6796,21 грн № 145 від 28.02.2018 на загальну суму 7889,51 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 2466 від 28.03.2018 на суму 6796,21 грн, № 2465 від 28.03.2018 на суму 7889,51 грн.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач зазначає, що у зв'язку з незабезпеченням збереженості при перевезенні майна ТОВ "Лемтранс", а саме вагонів № 56023914, 56040728, 62052162, 62966411, 62966585, 60357043, відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу суму збитків, понесених останнім в результаті заміни розукомплектованих деталей на суму 36572,02 грн. (33426,79 грн. - вартість деталей + 3145,23 грн. - вартість виконаних робіт).

Згідно з ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Статтею 307 Господарського кодексу України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до п. 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457, Статут залізниць України (далі - Статут) визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

Згідно з ст. 5 Статуту нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту, безпеки руху, охорони праці, громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті, є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Статтею 6 Статуту залізниць України визначено, що накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів, і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи-одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення.

Як вбачається із матеріалів справи, згідно залізничних накладних було здійснено перевезення пустих вагонів, що перебувають у власності (оренді) позивача № 35984426 в період з 11.01.2018 по 16.01.2018 зі станції Бурштин (Льв) до станції Богуславський (Придн), дозвіл на використання вагона № 56023914 - № 200 від 08.01.2018; № 35934454 в період з 07.01.2018 по 12.01.2018 зі станції Бурштин (Льв) до станції Богуславський (Придн), дозвіл на використання вагона № 56040728 - № 136/ДД від 05.01.2018; № 35854751 в період з 02.01.2018 по 07.01.2018 зі станції Бурштин (Льв) до станції Богуславський (Придн), дозвіл на використання вагона № 62052162 - № 11063/ДД від 31.12.2017; № 53645230 в період з 31.12.2017 по 02.01.2018 зі станції Роя (ДОН) до станції Богуславський (Придн), в тому числі вагон № 62966411; № 35854769 в період з 02.01.2018 по 07.01.2018 зі станції Бурштин (Льв) до станції Богуславський (Придн), дозвіл на використання вагона № 62966585 - № 11063/ДД від 31.12.2017; № 53728895 в період з 07.01.2018 по 09.01.2018 зі станції Маріуполь-Сортувальний (ДОН) до станції Миколаївка-Донецька (Придн), в тому числі вагон № 60357043.

Обставини щодо перебування вищезазначених вагонів у власності (оренді) ТОВ "Лемтранс" сторонами визнаються та не заперечуються та підтверджуються наданими до матеріалів справи договорами.

Згідно ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

До матеріалів справи долучено копії телеграм, в яких зазначено про прибуття розукомплектованих вагонів № 56023914, 56040728, 62966411, 60357043 та зобов'язано припинити відправлення розукомплектованих вагонів. Вказані телеграми були складені та направленні по факту прибуття несправних вагонів на станції призначення, з яких вони були направлені для проведення ремонту.

Отже несправності у вагонах були виявлені по прибутті на вищезазначені у накладних станції, після чого вагони були направлені для проведення ремонту. Доказів того, що вони експлуатувались після виявлення несправностей та до здійснення ремонту суду не надано, в зв'язку з чим суд вбачає, що позивачем помилково зазначено у позовній заяві, що несправності у всіх вагонах були виявлені 24.01.2018. Дата 24.01.2018 зазначена в скаргах та листах до відповідача як дата звернення з приводу складання відповідних актів, а не є датою виявлення пошкоджень. З огляду на вказане докази відповідача у вигляді телеграм не спростовують обставин щодо виявлення розукомплектування вагонів після їх транспортування, здійсненого згідно вищезазначених накладних в процесі здійснення їх транспортування залізницею.

Згідно з ст. 8 Статуту перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти залізницями провадиться у вагонах парку залізниць або орендованих у залізниць, а також у власних вагонах, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності, в тому числі розташованим за межами України. Вагони, призначені для перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, повинні відповідати вимогам Правил технічної експлуатації залізниць України та санітарно-гігієнічним і протиепідемічним нормам і правилам.

За приписами п. 3.4 Правил експлуатації власних вантажних вагонів, затверджених Наказом Міністерства інфраструктури України від 29.01.2015 № 17, власні вантажні вагони, що виходять на колії загального користування, за конструкцією, строком служби, періодом проведення планових видів ремонту і технічним станом повинні відповідати всім вимогам, які встановлюються до вагонів інвентарного парку залізниць, включаючи спеціалізований рухомий склад, та мати відомості про комплектацію вагона.

Відповідно до п. 4.1 вказаних Правил, випуск власних вантажних вагонів на колії загального користування допускається після відповідного огляду їх технічного стану працівниками вагонного господарства, а для перевезення небезпечного вантажу в спеціалізованих вагонах - при пред'явленні відправником вантажу працівникам станцій і вагонного господарства свідоцтва про технічний стан вагона, що гарантує безпеку перевезення цього вантажу. Номер свідоцтва і результати огляду технічного стану вагонів працівник вагонного господарства записує в книзі пред'явлення вагонів вантажного парку до технічного обслуговування (форма ВУ-14).

Прийняття відповідачем до перевезення згідно залізничних накладних вагонів ТОВ "Лемтранс" свідчить про те, що останні перебували у технічно справному стані.

При цьому, як встановлено судом, по прибуттю вагонів на станції призначення (Богуславський та Миколаївка-Донецька Придніпровської залізниці) було виявлено розкомплектування вагонів № 56023914, 56040728, 62052162, 62966411, 62966585, 60357043, зокрема розукомплектування ручного стояночного гальма.

Відповідно до п. 6.2.7. Інструкції з експлуатації гальм рухомого складу на залізницях України, затверджена наказом Укрзалізниці №264-Ц від 28.10.1997 (зі змінами та доповненнями згідно наказом №312-Ц від 07.06.2001) забороняється ставити в состав поїзда вагони, гальмівне обладнання яких має хоча б одну з наступних несправностей:

несправні повітророзподільники, електроповітророзпо-дільники, електричний ланцюг ЕПГ (у пасажирському поїзді), авторежим, кінцевий або роз'єднувальний кран, випускний клапан, гальмівний циліндр, резервуар, робоча камера.

Згідно п. 6.2.1. зазначеної інструкції при технічному обслуговуванні вагонів слід перевіряти дію автогальм на чутливість до гальмування і відпускання. Повітророзподільники й електроповітророзподільники, що працюють незадовільно, замінити справними.

Таким чином, відсутність головної та/або магістральної частини повітророзподільника є саме пошкодженням вагону, а їх несправність є забороною для поставки такого вагону в состав поїзду.

За фактом встановлення відсутності вищезазначених деталей, працівниками Придніпровської залізниці було складено повідомлення форми ВУ-23М та форми ВУ-36М.

Відповідно до п. 4.6. Правил обслуговування залізничних під'їзних колій, затверджених, наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, обов'язок охорони вагонів і вантажів на під'їзній колії покладається на підприємство. Якщо під'їзна колія обслуговується локомотивом залізниці, то охорону вагонів і вантажів до моменту фактичної подачі вагонів і з моменту збирання вагонів з під'їзної колії організовує залізниця.

Згідно з пунктами 20, 21 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 № 113, пошкодження вантажного вагона - це порушення справного стану вагона або його складових частин унаслідок зовнішніх впливів, що перевищують рівні, установлені ГОСТ 22235-76, а також унесення змін у конструкції вагонів, заварювання дверей, люків, знімання бортів платформ, дверей напіввагонів, знімного устаткування вагонів тощо, свердління (пробивання, пропалювання) отворів для кріплення вантажів у деталях вагонів, а також кріплення до них вантажів за допомогою зварювання без дозволу залізниці.

Ремонт пошкодженого вагона здійснюється на підприємстві, що має право на виконання таких робіт, або на найближчому до місця пошкодження вагоноремонтному підприємстві. Перелік таких підприємств оприлюднюється у товарних конторах станцій обслуговування.

На виконання вищезазначених Правил, у зв'язку з розукомплектуванням вказаних вагонів, їх було відправлено до структурного підрозділу "Експлуатаційне вагонне депо Нижньодніпровськ-Вузол" Регіональної філії "Придніпровська залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" для проведення ремонтних робіт, про що останнім складено відповідні повідомлення на ремонт та технічне обслуговування вагонів форми ВУ-23М, затвердженої наказом Укрзалізниці від 01.04.2011 р. № 114-Ц, повідомлення про приймання вантажний вагонів із ТОВ-2(4) форми ВУ-36М, а також дефектні відомості форми ВУ-22.

Судом встановлено, що для ремонту пошкоджених вагонів позивачем було придбано та надано необхідні деталі на загальну суму 33426,79 грн., а також здійснено оплату виконаних робіт на суму 3145,23 грн.

Відповідно до п. 22 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 № 113, витрат на транспортування пошкодженого вагона від місця пошкодження до місця його ремонту в розмірі провізної плати, визначеної відповідно до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 15.11.99 N 551, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.12.99 за N 828/4121, з урахуванням коригувальних коефіцієнтів, що діють на момент транспортування; вартості ремонту пошкодженого вагона з урахуванням вартості втрачених та (або) пошкоджених частин; витрат на перевантаження вантажу з пошкодженого вагона, якщо його неможливо відремонтувати в навантаженому стані, які визначаються за калькуляцією вартості робіт, що надається разом з розрахунком збитків; плати за користування вагоном за нормативний час перебування пошкодженого вагона в деповському, капітальному ремонті або технічному обслуговуванні з відчепленням (додаток 9), визначеної за ставками плати за користування вагонами згідно з пунктом 14 цих Правил.

З наявних у матеріалах справи платіжних доручень вбачається, що позивачем було здійснено витрати на придбання деталей згідно виставлених рахунків на суму 33426,79 грн., а також витрати на оплату вартості ремонту вагонів на суму 3145,23 грн.

Отже, загальна сума витрат понесених позивачем на ремонт розукомплектованих вагонів № 56023914, 56040728, 62052162, 62966411, 62966585, 60357043 склала 36572,02 грн.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Стаття 224 Господарського кодексу України зобов'язує учасника господарських відношень, який порушив господарські зобов'язання або встановлені вимоги, які стосуються здійснення господарської діяльності, відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушені. Під збитками розуміються витрати, здійсненні уповноваженою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не отримані їй доходи, які уповноважена сторона отримала б у разі належного виконання зобов'язання або дотримання правил здійснення господарської діяльності іншою стороною.

Вимогами статті 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у разі порушення його цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому збитки визначаються, як втрата, яку особа отримала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила чи повинна зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально отримати при звичайних обставинах, якщо б його право не було порушено (упущена вигода).

Статтею 225 Господарського кодексу України визначений вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Проте, позивачу потрібно довести суду факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов'язань та причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань та заподіяними збитками.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов'язань та/або відшкодування позадоговірної шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.

Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Суд зазначає, що саме на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому, важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 02.06.2010 № 6-469св10).

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач вказує на відсутність належних доказів, які б могли бути для підставою матеріальної відповідальності залізниці а саме, акту форми ВУ-25 та акту загальної форми.

Як встановлено у п. 19 Правил експлуатації власних вантажних вагонів, затверджених Наказом Міністерства інфраструктури України від 29.01.2015 № 17, підставою для пред'явлення вантажовідправникам, вантажоодержувачам, власникам під'їзних колій, портам, підприємствам і організаціям, винним у пошкодженні вантажних вагонів (далі - винна сторона), претензій щодо відшкодування збитків є акт про пошкодження вагона форми ВУ-25 або ВУ-25М (у разі машинної обробки актів) і акт загальної форми ГУ-23 (додаток 6), які складаються відповідно до Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 N 334, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за N 567/6855.

За приписами п. 20 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334, акт про пошкодження вагона (контейнера) складається у разі пошкодження вагона (контейнера) під час перевезення, навантаження, вивантаження вантажу, виконання маневрових робіт, а також в інших випадках для засвідчення обставин і розмірів пошкодження і є підставою для матеріальної відповідальності винних у пошкодженні згідно із статтею 124 Статуту залізниць України.

Згідно ст. 124 Статуту за пошкодження і втрату вагонів, контейнерів на залізничних під'їзних коліях, у порту, на залізничній лінії, яка будується, під час навантаження або вивантаження засобами відправника або одержувача на станції, за пошкодження чи втрату знімних перевізних пристосувань (піддонів, строп, щитів, печей тощо), що належать залізниці, відправник, одержувач, порт, підприємство (організація) несуть матеріальну відповідальність перед залізницею у розмірі фактично заподіяної шкоди. Вантажовідправник, вантажоодержувач, порт, підприємство (організація) зобов'язані також відшкодувати залізниці збитки, завдані внаслідок пошкодження рухомого складу, перевантаження, неправильного навантаження, застосування неякісної упаковки або неправильного кріплення вантажу.

З аналізу вказаних норм вбачається, що складення акту відповідних форм є обов'язковим у разі пошкодження саме вагонів, які належать залізниці, а не перебувають у власності (оренді) інших осіб.

Суд вказує, що акти про пошкодження вагонів № 56023914, 56040728, 62052162, 62966411, 62966585, 60357043 не складалися, проте, в матеріалах справи наявні неодноразові запити ТОВ "Лемтранс", направлені структурному підрозділі "Експлуатаційне вагонне депо Нижньодніпровськ-Вузол" Регіональної філії "Придніпровська залізниця" ПАТ "Укрзалізниця"; Богуславському структурному підрозділу "Дніпровської дирекції залізничних перевезень" регіональної філії "Придніпровська залізниця" ПАТ "Укрзалізниця"; Миколаївка-Донецькому структурному підрозділу "Дніпровської дирекції залізничних перевезень" регіональної філії "Придніпровська залізниця" ПАТ "Укрзалізниця"; регіональній філії "Придніпровська залізниця" ПАТ "Укрзалізниця"; з вимогою про повідомлення причин пошкодження (розукомплектування) вагонів та надання актів про їх пошкодження, актів загальної форми, скарги (запит № 220/ДВ від 24.01.2018, № 221/ДВ від 24.01.2018, № 222/ДВ від 24.01.2018, № 223/ДВ від 24.01.2018, скарга № 272/ДВ від 29.01.2018, скарга № 273/ДВ від 29.01.2018). Докази направлення листі наявні в матеріалах справи).

У листах № НЗ-1-09/103 від 13.02.2018, № НЗ-1-09/102 від 13.02.2018 ПАТ "Укрзалізниця" зазначила про відмову у задоволенні скарг, оскільки, комерційні акти не складаються при здійсненні перевезення порожніх вагонів. Листами від 26.01.2018 № 6/004 та № 021 зазначено про необхідність звертатись до ПАТ "Укрзалізниця" як єдиної юридичної особи та про долучення до запитів копій документів.

Отже фактично всі запити та скарги не були розглянуті по суті. В тому числі не спростовано факт розукомплектування вагонів № 56023914, 56040728, 62052162, 62966411, 62966585, 60357043 при здійсненні їх перевезення відповідачем.

Отже, розглянувши заперечення відповідача щодо відсутності складених в порядку наведених Правил актів як підстави для покладення на нього відповідальності, суд зазначає, що відсутність цих документів не обмежує та не позбавляє суд можливості встановити обставини протиправності дій/бездіяльності відповідача у завданні збитків на підставі інших доказів у їх сукупності.

Як зазначено у п. 11 Оглядового листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання судової практики застосування Статуту залізниць України, інших норм транспортного законодавства" від 29.11.2007 № 01-8/91, порожні приватні власні вагони, які перевозяться залізницею за повними перевізними документами зі сплатою провізної плати, мають статус "вантажу", і якими залізниця не має права розпоряджатись на свій розсуд, як вона розпоряджається вагонами загального парку залізниць, а зобов'язана доставити ці власні порожні вагони на станцію призначення у цілості та збереженості і видати їх одержувачу, зазначеному в накладній.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 23.03.2017 №904/4195/16, від 17.01.2017 № 904/3013/16.

Відповідно до ст. 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не зміг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Статтею ст. 23 Закону України "Про залізничний транспорт" встановлено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України. За незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу, багажу, вантажобагажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.

За приписами п. 110 Статуту, залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

Відповідно до п. 114 Статуту залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме за псування і пошкодження - у розмірах тієї суми, на яку було зниженого його вартість.

Згідно з п. 2 ст. 126 Статуту за пошкодження залізницею вагонів або контейнерів, що належать підприємствам, залізниця несе матеріальну відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди.

Приймаючи до уваги вищенаведене, суд дійшов висновку про наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме протиправної бездіяльності відповідача, що виявилась у незабезпеченні збереженості належного позивачу майна (вагонів), завданої шкоди - пошкодження складових частин вагонів, та причинного зв'язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою. При цьому, відповідачем в свою чергу не доведено суду належними та допустимими доказами, що пошкодження вагонів під час їх перевезення залізницею сталось не з вини відповідача.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об»єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку, що оскільки при перевезенні належних позивачу вагонів № 56023914, 56040728, 62052162, 62966411, 62966585, 60357043 залізницею не було дотримано вимог щодо їх збереження, внаслідок чого позивачем було понесено витрати на оплату вартості ремонту з урахуванням вартості замінених деталей на загальну суму 36572,02 грн., покладення відповідальності на відповідача за заподіяні позивачу збитки є правомірним та справедливим, а тому позовні вимоги про стягнення збитків є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо заперечень відповідача про відсутність збитків, оскільки, ремонт вагонів був здійснений структурним підрозділом відповідача на підставі договору про обслуговування, суд зазначає наступне. Умови договору № ПР/В-18129/НЮдч від 01.02.2018 регулюють правовідносини сторін пов'язані з ремонтом та обслуговуванням вагонів, їх наслідками та результатами та не стосуються правовідносин щодо заподіяння позивачу збитків, внаслідок незбереження вантажу при здійсненні перевезення за договором перевезення (накладними). Оскільки, ремонт вагонів був здійснений не безкоштовно, то саме кошти, які позивачем витрачено на оплату ремонту (запасні частини, ремонтні роботи) і є розміром понесених позивачем збитків. Тобто обставини щодо виконання ремонту вагонів і відповідно оплата підтверджує реальність понесення збитків та їх розмір і не спростовує обов'язку відповідача відшкодувати збитки, спричинені неналежним виконанням зобов'язань за договорами перевезення, оформленими у вигляді накладних.

У рішенні Суду у справі "Трофимчук проти України" № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен із доводів сторін.

Відповідно до статті 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених вимог.

На підставі викладеного, ст.ст. 74, 76, 77, 123, 129, 237, 238, 239, 240, 241 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська Залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5, ідентифікаційний код 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лемтранс" (03150, м. Київ, вул. Антоновича, буд. 46-46А, ідентифікаційний код 30600592) збитки у розмірі 36572 (тридцять шість тисяч п'ятсот сімдесят дві) грн. 02 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено 21.12.2018

Суддя І.В.Усатенко