Ухвала суду № 78749104, 21.12.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

21.12.2018Справа № 17/32 Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., за участю секретаря судового засідання Коверги П.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи

за заявою Приватного акціонерного товариства «Укренергозбут»

про видачу дублікату наказу

у справі № 17/32

за позовом Приватного акціонерного товариства «Укренергозбут»

до Дочірньої компанії «Укртрансгаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»

про визнання права власності на природний газ та зобов'язання поставити газ.

Представники учасників судового процесу: згідно протоколу судового засідання

ВСТАНОВИВ:

Арбітражний суд міста Києва у своєму рішенні від 12.07.2000 визнав за закритим акціонерним товариством «Укренергозбут» право власності на природний газ у кількості 305 000 000 куб. м., який знаходиться в газотранспортній системі дочірньої компанії «Укртрансгаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»; зобов'язав дочірню компанію «Укртрансгаз» Національної акціонерної компанії поставити природний газ у кількості 305000000 куб.м. споживачам закритого акціонерного товариства «Укренергозбут» за його вказівками.

12.07.2000 суд видав відповідні накази.

21.03.2007 суд відновив строк для пред'явлення наказу від 12.07.2000 до виконання та видав наказ зі строком пред'явлення до 21.03.2010.

26.06.2018 Приватне акціонерне товариство «Укренергозбут» звернулося до суду з заявою про видачу дублікату наказу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.07.2018 задоволено заяву Закритого акціонерного товариства "Укренергозбут". Видано дублікат наказу №17/32 від 21.03.2007.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.08.2018 ухвалу місцевого суду скасовано, в задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства "Укренергозбут" про видачу дублікату наказу відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 19.11.2018 касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Укренергозбут" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.08.2018 у справі №17/32 задоволено частково, постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.08.2018 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.07.2018 у справі №17/32 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.12.2018 вказану заяву передано для розгляду судді Грєховій О.А.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.12.2018 розгляд заяви призначено на 14.12.2018.

12.12.2018 представником заявника подано доповнення заяви.

14.12.2018 представником боржника подано письмові заперечення та клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

14.12.2018 представником Печерського районного відділу Державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві подано копії матеріалів виконавчого провадження № 17800349, витребувані ухвалою суду від 06.12.2018.

У судове засідання 14.12.2018 представники сторін з'явились.

За результатами судового засідання, судом оголошено перерву до 21.12.2018.

21.12.2018 представником боржника подано клопотання про витребування постанови про відкриття виконавчого провадження та заперечення на заяву про видачу дублікату наказу.

21.12.2018 представником стягувача подано письмові пояснення на заперечення боржника.

У судове засідання 21.12.2018 представники сторін з'явились.

За результатами розгляду клопотання боржника про витребування постанови про відкриття виконавчого провадження, судом відмовлено у задоволенні означено клопотання, у зв'язку з його необґрунтованістю та у зв'язку зі наданням у судовому засіданні представником стягувача оригіналу постанови про відкриття виконавчого провадження для огляду.

Розглянувши заяву Приватного акціонерного товариства «Укренергозбут» про видачу дублікату наказу у справі, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

26.06.2018 Приватне акціонерне товариство «Укренергозбут» звернулося до суду з заявою про видачу дублікату наказу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.07.2018 задоволено заяву Закритого акціонерного товариства "Укренергозбут". Видано дублікат наказу №17/32 від 21.03.2007.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.08.2018 ухвалу місцевого суду скасовано, в задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства "Укренергозбут" про видачу дублікату наказу відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 19.11.2018 касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Укренергозбут" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.08.2018 у справі №17/32 задоволено частково, постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.08.2018 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.07.2018 у справі №17/32 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Верховний Суд, скасовуючи судові акти попередніх судових інстанцій та скеровуючи справу на новий розгляд, у своїй постанові зазначив:

«Як вбачається з матеріалів справи, наказ Господарського суду міста Києва видано саме 21.03.2007 зі строком пред`явлення його до виконання до 21.03.2010.

Суд першої інстанції встановив, що саме 21.05.2007 відділ державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві відкрив виконавче провадження з виконання наказу про зобов'язання дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії поставити природний газ у кількості 305000000 куб.м. споживачам закритого акціонерного товариства "Укренергозбут" за його вказівками.

Разом з тим, суд першої інстанції не вказав доказів, на підставі яких він дійшов таких висновків щодо дати відкриття виконавчого провадження, як і щодо факту перебування його на виконанні до подачі вказаної заяви про видачу дублікату наказу.

В свою чергу, суд апеляційної інстанції двічі вказав в спірній постанові, що колегія суддів встановила, що теж саме 21.05.2007 відділ державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві відкрив виконавче провадження з виконання наказу про зобов'язання дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії поставити природний газ у кількості 305000000 куб.м. споживачам закритого акціонерного товариства "Укренергозбут" за його вказівками.

Проте, апеляційний суд відмовив в задоволенні заяви, вказавши, що наявна в матеріалах справи постанова про відкриття виконавчого провадження від 21.05.2007 (л.д.128,т.3) не приймається як належний та допустимий доказ того, що спірний наказ було пред`явлено заявником до виконання, оскільки в даній постанові вказано про прийняття до виконання наказу від 21.03.2009, в той час як наказ було видано 21.03.2007р., інші документи, які б підтверджували прийняття наказу до примусового виконання заявником суду не надано.

Отже, такі висновки суду апеляційної інстанції самі по собі прямо протирічать встановленим цим же судом фактам.

Поряд з цим, як свідчать матеріали справи, скаржником до його заяви про видачу дублікату наказу додавалися в копіях:

- постанова державного виконавця Державної виконавчої служби у Печерському районі м. Києва Філончук А.В. про зупинення виконавчого провадження від 18.09.2007, затверджена начальником ВДВС Печерського РУЮ у м. Києві Шпакович В.В. 18.09.2007 та скріплена печаткою відділу;

- постанова державного виконавця ВДВС Печерського РУЮ у м. Києві Онопрієнко Н.В. про поновлення виконавчого провадження від 01.07.2009, затверджена начальником ВДВС Печерського РУЮ у м. Києві Шпакович В.В. 01.07.2007 та скріплена печаткою відділу.

У даних документах зазначено, що вказані постанови винесені в межах виконавчого провадження про примусове виконання наказу №17/32, виданого саме 21.03.2007 Господарським судом міста Києва про зобов'язання Дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії поставити природний газ у кількості 305000000 куб.м. споживачам Закритого акціонерного товариства "Укренергозбут" за його вказівками.

Крім того, в постанові про поновлення вказано, що зазначене виконавче провадження було відкрито саме 21.05.2007 року за заявою Стягувача.

Також, на підтвердження факту перебування на виконанні у ВДВС Печерського РУЮ у м. Києві наказу №17/32, виданого саме 21.03.2007 Господарським судом міста Києва про зобов'язання Дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії поставити природний газ у кількості 305000000куб.м. споживачам Закритого акціонерного товариства "Укренергозбут" за його вказівками, скаржник додавав до заяви про видачу дублікату наказу:

- вимогу державного виконавця ВДВС Печерського РУЮ у м. Києві Онопрієнко Н.В. від 01.07.2009 №13/13-2009 на адресу ДП "Укртрансгаз";

- лист Печерського районного ВДВС міста Київ від 16.05.2018 №17/32 "Щодо відповіді на запит", адресований ПрАТ "УКРЕНЕРГОЗБУТ";

- довідку Печерського районного ВДВС міста Київ від 22.06.2018 про втрату виконавчого документу, видану ЗАТ "Укренергозбут" .

Проте, ні з ухвали суду першої інстанції, ні з постанови суду апеляційної інстанції не вбачається, що даним доказам надавалася будь-яка оцінка, як не надана оцінка доводам органу ДВС та скаржника про просту механічну помилку, а саме, що в постанові про відкриття виконавчого провадження від 21.05.2007 вказано про прийняття до виконання наказу від 21.03.2009, оскільки постанова не могла бути винесена за два роки до видачі наказу.

При цьому, апеляційний суд не послався на докази, які б підтверджували, що такий наказ саме від 21.03.2009 і саме по справі №17/32 видавався взагалі та, зокрема, перебував на виконанні Печерського районного ВДВС міста Київ.».

В силу ч. 1 ст. 316 ГПК України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

15.12.2017р. набрав чинності Закон України від 03.10.2017р. N2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким зокрема, Господарський процесуальний кодекс України викладений в новій редакції.

Пунктом 9 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017р. N2147-VІІІ, чинної з 15.12.2017р., передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до п. 19.4 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017р. N2147-VІІІ, чинної з 15.12.2017р., у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви. За видачу стягувачу дубліката виконавчого документа справляється судовий збір у розмірі 0,03 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ухвала про видачу чи відмову у видачі дубліката виконавчого документа може бути оскаржена в апеляційному та касаційному порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 21.03.2007, якою була задоволена заява Закритого акціонерного товариства "Укренергозбут" про відновлення строку для пред'явлення наказу арбітражного суду міста Києва від 12.07.2000 по справі №17/32 до виконання, був виданий наказ Господарського суду міста Києва від 21.03.2007 про зобов`язання Дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" поставити природний газ у кількості 305000000 куб.м. споживачам Закритого акціонерного товариства "Укренергозбут" за його вказівками.

21.05.2007 Відділ державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві відкрив виконавче провадження з виконання наказу про зобов'язання дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії поставити природний газ у кількості 305000000 куб.м. споживачам закритого акціонерного товариства "Укренергозбут" за його вказівками.

При цьому, з постанови про відкриття виконавчого провадження № 17800349 від 21.05.2017 вбачається, що виконавче провадження відкрито на підставі наказу № 17/32 від 21.03.2009.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, зокрема матеріалів виконавчого провадження, виконавче провадження № 17800349 було відкрито саме на підставі наказу № 17/32 від 21.03.2007, в свою чергу, зазначення у постанові про відкриття виконавчого провадження дати наказу - 21.03.2009, є виключно допущеною технічною помилкою.

При цьому, оглянувши у судовому засіданні 21.12.2018 оригінал постанови про відкриття виконавчого провадження, судом встановлено, що описка щодо року видачі наказу допущена лише у постанові, при внесенні її до автоматизованої системи виконавчих проваджень, оскільки у паперовій постанові, наданій стягувачем для огляду, відсутня така помилка.

Відтак, як встановлено судом, 21.05.2007 Відділом державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві було відкрито виконавче провадження з виконання саме наказу № 17/39 від 21.03.2007.

В свою чергу, з наявних у матеріалах справи матеріалів виконавчого провадження вбачається, що 18.09.2007 виконавче провадження було зупинено.

01.07.2009 державним виконавцем винесено постанову про поновлення виконавчого провадження та адресовано боржнику вимогу державного виконавця про виконання наказу Господарського суду міста Києва № 17/32 від 21.03.2007.

Вчинення будь-яких інших виконавчих дій після винесення означеної постанови, матеріали виконавчого провадження не містять, як і матеріали справи.

Таким чином, як на дату звернення стягувача із заявою про видачу дублікату виконавчого документа, так і станом на поточну дату, виконавче провадження є таким, що перебуває на виконанні у Печерському районному відділі Державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві.

Проте, з наявної у матеріалах справи довідки Печерського районного відділу Державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві від 22.06.2018 про втрату виконавчого документу, виданої ЗАТ "Укренергозбут" вбачається, що виконавчий документ - наказ Господарського суду міста Києва від 21.03.2007 втрачено працівниками відділу.

Водночас, згідно ст. 129-1 Конституції України, ст. 326 Господарського процесуального кодексу України та ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Згідно з мотивувальною частиною рішення №16-рп/2009 від 30.06.2009р. Конституційного Суду України виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової держави.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004р. по справі «Шмалько проти України» зазначено, що для цілей ст. 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина «судового розгляду».

У рішенні від 17.05.2005р. по справі «Чіжов проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії, передбаченої параграфом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. На державі лежить позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пар. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

У той же час: 1) виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 року № 18-рп/2012); 2) невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 року № 11-рп/2012); 3) відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини (надалі - Суд) право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція), було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (див. рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), від 19 березня 1997 року, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II); 4) за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права (див. рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії", № 22774/93, п. 74, ECHR 1999-V).

Оскільки п. 1 ст. 6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, вони не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно, виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (див., наприклад, рішення від 19 березня 1997 року у справі "Горнсбі проти Греції", Reports 1997-II, п. 40; рішення у справі "Бурдов проти Росії", заява № 59498/00, п. 34, ECHR 2002-III, та рішення від 6 березня 2003 року у справі "Ясюнієне проти Литви", заява № 41510/98, п. 27). Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці (див. рішення від 7 червня 2005 року у справі "Фуклев проти України", заява № 71186/01, п. 84). Саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у п. 1 ст. 6 Конвенції. Насамкінець, суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності (див. рішення у справі "Comingersoll S. A." проти Португалії", заява № 35382/97, п. 23, ECHR 2000-IV).

Враховуючи викладене у сукупності, оскільки наказ № 17/32 від 21.03.2017 було пред'явлено до виконання і виконавче провадження з примусового виконання означеного наказу перебуває на виконанні, а наказ втрачено, що підтверджується Довідкою Печерського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в м. Києві від 22.06.2018 про втрату виконавчого документа, заява Приватного акціонерного товариства «Укренергозбут» про видачу дублікату наказу у справі № 17/32 підлягає задоволенню.

В свою чергу, доповнення до заяви, подані представником Приватного акціонерного товариства «Укренергозбут» залишаються судом без розгляду, оскільки дублікат наказу має повністю відтворювати втрачений наказ, в свою чергу заміна сторін виконавчого провадження здійснюється у порядку визначеному процесуальним законом, а саме статтею 334 ГПК України шляхом подання окремої заяви.

Суд зазначає, що доступ до правосуддя в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини не може бути абсолютним і підлягає державному регулюванню й обмеженню. Кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений Господарським процесуальним кодексом України.

Керуючись ст.ст. 129, 234 ГПК України та п. 19.4 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

1. Заяву Приватного акціонерного товариства «Укренергозбут» про видачу дублікату наказу у справі № 17/32 задовольнити.

2. Видати дублікат наказу Господарського суду міста Києва № 17/32 від 21.03.2007.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» (01021, м. Київ, Кловський узвіз, 9/; ідентифікаційний код: 30019801) на користь Приватного акціонерного товариства «Укренергозбут» (01030, м. Київ, вул. Золотоворітська, 6-А; ідентифікаційний код: 30167642) витрати по сплаті судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп.

Згідно з ч. 1 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та відповідно до підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її складенні повного тексту.

Повний текст ухвали складено 21.12.2018

Суддя О.А. Грєхова