Рішення № 78749099, 10.12.2018, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" грудня 2018 р.

м. Київ

Справа № 911/2124/18

Суддя Черногуз А.Ф., при секретарі Бразі Л.К, розглянув в порядку загального позовного провадження

позов Регіонального відділення фонду державного майна України по Київській області (03039, м.Київ, просп. Голосіївський, буд. 50, код ЄДРПОУ 19028107)

до фізичної особи ОСОБА_1 (08500, АДРЕСА_1 код НОМЕР_1)

про розірвання договору купівлі-продажу об'єкта державної власності від 14.02.2006 № 03-МП-ЗД та повернення об'єкта приватизації у державну власність.

за участю представників:

позивача: не з'явились;

відповідача: не з'явились;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява №55-03-2667 від 30.05.2018 Регіонального відділення фонду державного майна України по Київській області до фізичної особи ОСОБА_1 про розірвання договору купівлі-продажу об'єкта державної власності від 14.02.2006 № 03-МП-ЗД та повернення об'єкта приватизації у державну власність.

Згідно ст. 176 Господарського процесуального кодексу України за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п'яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому ст. 174 цього Кодексу.

Ухвалою від 02.10.2018 відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 23.10.2018, встановлено строк для подання відповідачу відзиву на позов протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення вказаної ухвали.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 14.02.2006 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області (продавець) та фізичною особою ОСОБА_1 (покупець) укладено договір № 03-МП-3Д купівлі-продажу об'єкта державної власності, який був переданий покупцю відповідно до акту прийому-передачі державного майна від 24.04.2006.Позивач зазначає, що ним здійснювались перевірки виконання умов договору, про що свідчать акти від 24.03.2009, від 27.08.2014, від 30.09.2017. Вказаними перевірками встановлено, що невиконані умови договору щодо: створення та збереження 5 робочих місць; виконання заходів щодо створення безпечних та нешкідливих умов праці та охорони навколишнього середовища; утримання об'єкт приватизації в належному технічному та санітарному стані; надання продавцю необхідних матеріалів, відомостей, документів тощо про виконання умов цього договору. На думку позивача вказані порушення є істотними, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з вимогою про розірвання договору купівлі-продажу № 03-МП-3Д від 14.02.2006 та повернення об'єкта приватизації у державну власність.

В судовому засіданні 23.10.2018 суд заслухав пояснення представника позивача, відповідач в судове засідання не з'явився, суд оголосив перерву до 19.11.2018.

09.11.2018 через канцелярію Господарського суду Київської області відповідачем подано заяву про застосування строків позовної давності та відзив на позов.

В судовому засіданні 19.11.2018 суд заслухав пояснення представника позивача, відповідач в судове засідання не з'явився, суд оголосив перерву до 03.12.2018.

В судовому засіданні 03.12.2018 суд заслухав пояснення представника позивача, відповідач в судове засідання не з'явився, суд постановив ухвалу про закриття підготовчого засідання та призначення справи до розгляду по суті на 10.12.2018.

Відповідач, заперечуючи проти позову, зазначає, що чинним на момент укладання законом було передбачено обмеження строку виконання зобов'язань за такими договорами п'ятирічним терміном. Водночас, позивачем здійснювались перевірки 27.08.2014 та 30.11.2017, тобто поза межами вказаного терміну. Водночас, позивач зазначив, що протягом строку дії зобов'язань належним чином їх виконував, що підтверджується актами від 06.02.2007, від 24.03.2008, від 24.03.2009, від 30.06.2010.

В судове засідання 10.12.2018 представники сторін не з'явились.

Судом встановлено, що сторони були належним чином повідомлені про розгляд справи судом. Так позивач був присутній в судовому засіданні 03.12.2018, коли судом було призначено дату розгляду справи по суті, а відповідачу надсилалась ухвала про повідомлення про розгляд справи по суті на адресу його реєстрації.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Реалізація норми ст. 81 Господарського процесуального кодексу України щодо витребування господарським судом документів і матеріалів, необхідних для вирішення спору, безпосередньо залежить від суб'єктивної реалізації сторонами їх диспозитивного права витребовувати через суд докази.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що положеннями п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства визначено змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом, в межах наданих повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

14.02.2006 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області (продавець) та фізичною особою ОСОБА_1 (покупець) укладено договір № 03-МП-3Д купівлі-продажу об'єкта державної власності, відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю будівлю будинку побуту, яка знаходиться за адресою: 08500, Київська обл., м. Фастів, вул. Південна, номер два, яка є державною власністю на підставі свідоцтва про право власності від 14.02.2006, виданого виконкомом Фастівської міської ради та Витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно № 9837436 від 14.02.2006, виданим Фастівським міжміським бюро технічної інвентаризації, а покупець зобов'язується прийняти вказаний об'єкт і сплатити за нього ціну відповідно до умов, що визначені в цьому договорі, та пройти реєстрацію об'єкта приватизації у бюро технічної інвентаризації. Питання виділення земельної ділянки вирішується покупцем самостійно в порядку встановленому законодавством. Цей договір підлягає реєстрації у відповідних органах місцевих рад. Вказана будівля будинку побуту цегляна, загальною площею 221,9 кв.м.

За змістом п.п. 1.2, 1.4. договору право власності на об'єкт приватизації переходить до покупця з моменту сплати повної вартості придбаного об'єкта приватизації. У результаті продажу на аукціоні вказаний в цьому договорі об'єкт приватизації коштує 138064,00 грн з урахуванням податку на додану вартість.

Відповідно до п. 2.2 договору розрахунок за придбаний об'єкт приватизації здійснюється покупцем шляхом безготівкового перерахування коштів з рахунку на рахунок продавця.

Пунктом 3.1 договору встановлено, що передача об'єкта приватизації здійснюється продавцем покупцю в 3-денний термін після сплати повної вартості придбаного об'єкта приватизації.

Згідно з п. 4.1 договору кожна сторона зобов'язується виконувати обов'язки, покладені на неї цим договором, та сприяти другій стороні у виконанні цих обов'язків.

Відповідно до підпунктів п. 5.1 договору покупець зобов'язаний: в установлений цим договором строк сплатити податок на додану вартість; в установлений цим договором строк сплатити вартість продажу об'єкта приватизації; в установлений цим договором строк прийняти об'єкт приватизації; створення та збереження 5 робочих місць; виконувати умови аукціону, а саме: виконувати заходи щодо створення безпечних та нешкідливих умов праці та охорони навколишнього середовища; утримувати об'єкт приватизації в належному технічному та санітарному стані; примати участь у благоустрої прилеглої території, не відчужувати об'єкт приватизації до сплати його повної вартості. Питання виділення земельної ділянки вирішується покупцем самостійно в порядку встановленому законодавством.

Відповідно до акту прийому-передачі державного майна від 24.04.2006 продавець передав, а покупець прийняв будівлю будинку побуту, що знаходиться за адресою: 08500, Київська обл., м. Фастів, вул. Південна, 2, відповідно до договору купівлі-продажу від 14.02.2006.

Пунктом 5.3. договору на покупця покладено зобов'язання надавати продавцю необхідні матеріали, відомості, документи тощо про виконання умов договору. Не перешкоджати продавцю у здійсненні контролю за виконанням умов цього договору.

Правовідносини, що виникли між сторонами є відносинами з приватизації державного майна, що регулюються, чинним на момент виникнення таких правовідносин, Законом України «Про приватизацію державного майна», умови якого цитуються судом у редакції на момент виникнення останніх.

Відповідно до ст. 1 Закону Україну «Про приватизацію державного майна» приватизація державного майна (далі - приватизація) - це відчуження майна, що перебуває у державній власності, і майна, що належить Автономній Республіці Крим, на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями відповідно до цього Закону, з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів на структурну перебудову економіки України.

Згідно з ч. 1 ст. 27 Закону Україну «Про приватизацію державного майна» при приватизації майна державного підприємства як цілісного майнового комплексу шляхом його викупу, продажу на аукціоні, за конкурсом між продавцем і покупцем укладається відповідний договір купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 2 ст. 27 Закону Україну «Про приватизацію державного майна» до договору купівлі-продажу повинні включатися передбачені бізнес-планом чи планом приватизації зобов'язання або зобов'язання сторін, які були визначені умовами аукціону, конкурсу чи викупу, щодо: здійснення програм технічного переозброєння виробництва, впровадження прогресивних технологій; здійснення комплексу заходів щодо збереження технологічної єдності виробництва та технологічних циклів; збереження та раціонального використання робочих місць; виконання вимог законодавства про захист економічної конкуренції; збереження номенклатури та обсягу виробництва продукції (послуг) відповідно до бізнес-плану; завершення будівництва жилих будинків; утримання об'єктів соціально-побутового призначення; виконання заходів щодо створення безпечних і нешкідливих умов праці та охорони навколишнього середовища; внесення інвестицій виключно у грошовій формі, їх розміру та строків; виконання встановлених мобілізаційних завдань; погашення боргів. До договору купівлі-продажу об'єкта приватизації також включаються: відомості про розподіл відповідальності за шкоду, завдану навколишньому природному середовищу внаслідок господарської діяльності підприємства до проведення його приватизації; вимоги та додаткові обмеження природоохоронного законодавства до користування об'єктом.

Згідно з ст. 7 Закону Україну «Про приватизацію державного майна» Державну політику в сфері приватизації здійснюють Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва у районах і містах, органи приватизації в Автономній Республіці Крим, що становлять єдину систему державних органів приватизації в Україні. Державні органи приватизації у межах своєї компетенції, зокрема, контролюють виконання умов договорів купівлі-продажу державного майна.

Відповідно до п. 1 Порядку здійснення державними органами приватизації контролю за виконанням умов договорів купівлі-продажу об'єктів приватизації, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 19.08.1998 № 1649, контроль за виконанням умов договорів здійснюється шляхом проведення органами приватизації перевірок реалізації покупцями державного майна зобов'язань, взятих на себе за результатами викупу, аукціонів чи конкурсів з продажу об'єктів приватизації та відображених у договорах, застосування санкцій, передбачених законодавством і умовами договорів за невиконання зазначених зобов'язань, а також передбачає систематичне інформування вищих державних органів про результати проведеної роботи.

Відповідно до п. 3.1. Порядку здійснення державними органами приватизації контролю за виконанням умов договорів купівлі-продажу об'єктів приватизації результати перевірок оформлюються актами перевірок.

Отже, позивач у справі - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській області є органом уповноваженим на здійснення контролю виконання умов договорів купівлі-продажу державного майна.

На виконання вказаних функцій, позивачем у 2007, 2008, 2009, 2010 роках здійснювались поточні перевірки виконання умов договору купівлі-продажу об'єкта малої приватизації «Будівля будинку побуту» № 03-МП-3Д від 14.02.2006, за результатами яких складено акти від 06.02.2007, від 24.03.2008, від 24.03.2009, від 30.06.2010, та встановлено, що умови договору купівлі-продажу об'єкта малої приватизації «Будівля будинку побуту» № 03-МП-3Д від 14.02.2006, за станом перевірки - виконуються. Усі акти підписані представниками продавця та покупця (копії зазначених актів надані суду відповідачем разом із відзивом та містяться в матеріалах справи).

Водночас, звертаючись до суду, позивач зазначає, що ним здійснювались перевірки виконання умов договору, про що свідчать акти від 24.03.2009, від 27.08.2014, від 30.09.2017. Вказаними перевірками встановлено, що невиконані умови договору щодо: створення та збереження 5 робочих місць; виконання заходів щодо створення безпечних та нешкідливих умов праці та охорони навколишнього середовища; утримання об'єкт приватизації в належному технічному та санітарному стані; надання продавцю необхідних матеріалів, відомостей, документів тощо про виконання умов цього договору.

Позивач зазначає, що відповідно до п. 11.3 договору у разі невиконання однією із сторін умов цього договору він може бути змінений або розірваний на вимогу другої сторони за рішенням суду або господарського суду.

Відповідно до ч. 5 ст. 27 Закону Україну «Про приватизацію державного майна» на вимогу однієї із сторін договір купівлі-продажу може бути розірвано або визнано недійсним за рішенням суду в разі невиконання іншою стороною зобов'язань, передбачених договором купівлі-продажу, у визначені строки.

Аналогічна норма міститься і у чинному на момент розгляду справи Законі України «Про приватизацію державного і комунального майна», ч. 9 ст. 26 якого встановлено, що на вимогу однієї із сторін договір купівлі-продажу може бути розірвано, у тому числі за рішенням суду, в разі невиконання іншою стороною зобов'язань, передбачених договором купівлі-продажу, у визначені строки або визнано недійсним за рішенням суду.

Відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Позивач зазначає, що на перевірку виконання умов договору, яка здійснювалась 27.08.2014 відповідач не з'явився, хоча листом від 29.07.2014 № 11-14-3805 його було повідомлено про проведення такої перевірки. У зв'язку з цим, позивачем було направлено відповідачу акт поточної перевірки виконання умов договору листом від 27.08.2014 № 11-14-4293.

Останню перевірку виконання умов договору було здійснено 30.09.2017. Відповідач на перевірку виконання умов договору не з'явився, хоча листом від 13.10.2017 № 14-10-4961 його було повідомлено про проведення такої перевірки. У зв'язку з цим, позивачем було направлено відповідачу акт поточної перевірки виконання умов договору листом від 30.11.2017 № 14-10-5655.

Виходячи, з наведеного, позивач звернувся до суду з вимогою розірвання договору купівлі-продажу об'єкта державної власності від 14.02.2006 № 03-МП-ЗД та повернення об'єкта приватизації у державну власність.

Відповідач, заперечуючи проти позову, зазначає, що чинним на момент укладання законом було передбачено обмеження строку виконання зобов'язань за такими договорами п'ятирічним терміном. Водночас, позивачем здійснювались перевірки 27.08.2014 та 30.11.2017, тобто поза межами вказаного терміну. Водночас, позивач зазначив, що протягом строку дії зобов'язань належним чином їх виконував, що підтверджується актами від 06.02.2007, від 24.03.2008, від 24.03.2009, від 30.06.2010.

Так, позивач зазначає, що факт порушення відповідачем умов договору, зокрема, підтверджується актом перевірки від 24.03.2009.

Водночас, суд, дослідивши вказаний акт, встановив, що в останньому зазначено, що умови договору купівлі-продажу об'єкта малої приватизації «Будівля будинку побуту» № 03-МП-3Д від 14.02.2006, за станом перевірки - виконуються. Акт підписаний представниками продавця та покупця.

Відтак, акт перевірки від 24.03.2009 не може бути доказом порушення зобов'язань відповідачем, оскільки фактів порушення в ньому не зафіксовано, тоді як зафіксовано факт належного виконання зобов'язань, що підтверджено представником позивача, яким підписано акт з боку продавця.

Щодо перевірок, проведених 27.08.2014 та 30.11.2017, то посилання на них, як на підставу розірвання договору також є необґрунтованим, виходячи з наступного.

Частиною 2 ст. 27 Закону Україну «Про приватизацію державного майна» передбачено перелік зобов'язань, що повинні включатися до договору купівлі-продажу. Водночас, тією ж ч. 2 ст. 27 встановлено, що термін дії зазначених зобов'язань, за винятком виконання встановлених мобілізаційних завдань, не повинен перевищувати п'ять років, а щодо підприємств-монополістів, підприємств військово-промислового комплексу, що підлягають конверсії, галузевих науково-дослідних інститутів та проектно-конструкторських бюро, інших підприємств і установ, приватизація яких здійснюється за погодженням з Кабінетом Міністрів України, порядок контролю за їх діяльністю затверджується Кабінетом Міністрів України. Контроль за виконанням умов договору купівлі-продажу здійснює державний орган приватизації.

Суд зазначає, що в договорі сторонами строку його дії та строку виконання зобов'язань не погоджено. Водночас, в силу положень ч. 2 ст. 27 Закону Україну «Про приватизацію державного майна» термін зобов'язань не повинен перевищувати п'ять років.

За змістом ст.ст. 253, 254 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.

Отже, оскільки договір укладено 14.02.2006, термін виконання зобов'язань за ним, з врахуванням вищенаведених положень, закінчився 15.02.2011.

Відтак, безпідставним є посилання позивача на перевірки, що проведені ним 27.08.2014 та 30.11.2017, оскільки строк виконання зобов'язань за договором на момент їх здійснення сплив, а виходячи із змісту вищезазначених норм, здійснення органом приватизації функцій контролю за виконанням приватизаційних зобов'язань обмежується терміном дії означених зобов'язань, який не може перевищувати 5-ти років. Отже, порушення визначених такими зобов'язаннями умов обтяжень об'єкту приватизації може бути зафіксоване виключно впродовж відповідного строку їх дії.

З доданих позивачем до позовної заяви доказів судом встановлено, що у 2011 році позивач звертався до відповідача з листом № 04-14-119 від 20.01.2011, в якому повідомляв про необхідність з'явитись на об'єкт для здійснення перевірки виконання договору купівлі-продажу та надати документи, що підтверджують виконання.

Проте, відповідачем, в порушення вимог чинного на той момент законодавства, не надано позивачу та суду доказів прибуття на об'єкт для здійснення перевірки, так само як і не надано доказів надання документів, які б підтверджували виконання ним умов договору, незважаючи на те, що позивач звернувся з вказаним листом в межах п'ятирічного строку. Відтак, посилання відповідача на те, що 2011 році перевірка не здійснювалась, судом не приймаються, позаяк дане твердження спростовується наявними в матеріалах справи доказами.

Суд оцінює факт невиконання вимог листа № 04-14-119 від 20.01.2011 відповідачем, як обставину, яка підтверджує факт порушення відповідачем умов договору та вимог Закону Україну «Про приватизацію державного майна», що є підставою для розірвання договору в порядку ст. 651 Цивільного кодексу України.

Водночас, суд констатує, що відповідачем подано заяву про застосування строків позовної давності, в якій останній зазначив, що строк виконання зобов'язань за договором сплинув 15.02.2011, тоді як, позивач звернувся до суду через чотири роки після спливу строків позовної давності.

За змістом ст. 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ст. 261 Цивільного кодексу України).

Суд акцентує увагу на тому, що оскільки договір укладено 14.02.2006, термін виконання зобов'язань за ним закінчився 15.02.2011, а позивач як контролюючий орган, та як продавець за договором знав або повинен був дізнатися про порушення своїх прав протягом строку дії зобов'язань.

Відтак, строк позовної давності за зобов'язаннями, що виникли з договору купівлі-продажу № 03-МП-3Д від 14.02.2006 сплив у 2014 році, тоді як позивач звернувся до суду лише 26.09.2018.

Отже, позивачем пропущено встановлений законом строк позовної давності для звернення до суду з даним позовом. Позивачем також не надано суду обґрунтованих пояснень з приводу підстав пропуску ним позовної давності.

В силу положень ч.ч. 3, 4 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для застосування наслідків спливу позовної давності, визначених ч.ч. 3, 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, у зв'язку з чим відмовляє Регіональному відділенню фонду державного майна України по Київській області у задоволенні позову, з підстав пропуску останнім строку позовної давності.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Відтак, сторони, звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 81 ГПК України сторонами доказів.

Судові витрати, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Судові витрати покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку статті 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені статтями 254-256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 20.12.2018.

Суддя А.Ф. Черногуз