Рішення № 78749014, 17.12.2018, Господарський суд м. Києва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕНВЕР-ОІЛ";

до: публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК";

про: зобов'язання вчинити дії.

Суддя Балац С.В.

Секретар судового засідання Кучерява О.М.

Представники:

позивача: Голушко С.І.;

відповідача: Крюков Т.У.

С У Т Ь С П О Р У :

Товариство з обмеженою відповідальністю "ДЕНВЕР-ОІЛ" звернулося до господарського суду міста Києва із позовом до публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" про зобов'язання вчинити дії.

Позовні вимоги мотивовані наявністю підстав для зобов'язання відповідача передати позивачу оригінали документів, які засвідчують обов'язок боржника, а також оригіналів документів, які забезпечували виконання кредитних договорів боржником, враховуючи повне виконання зобов'язань перед відповідачем.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.07.2018 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/9482/18 та вирішено розгляд справи здійснювати в порядку (за правилами) загального позовного провадження. Підготовче засідання призначене на 27.08.2018.

В підготовчих засіданнях 27.08.2018 та 17.09.2018 оголошено перерву до 17.09.2018 та 10.10.2018 відповідно.

Відповідач скориставшись своїм правом, наданим ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, надав суду відзив, яким позов відхилив з урахуванням відсутності в матеріалах справи доказів виконання боржником грошового зобов'язання за кредитним договором. Крім того, права позивача жодним чином не порушені.

Позивач скориставшись своїм правом, наданим ст. 166 Господарського процесуального кодексу України, надав суду відповідь на відзив, в якій вказано про те, що ігнорування відповідачем законних вимог позивача порушують права останнього, як нового кредитора по зобов'язанням товариства з обмеженою відповідальністю "МЕГАПРОМ ЛТД" перед відповідачем. Крім того, відповідач не спростовує того факту, що зобов'язання за договором поруки виконані.

Ухвалами-повідомленнями від 12.11.2018 сторони процесу повідомлені про призначення підготовчого засідання на 21.11.2018.

В підготовчому судовому засіданні 21.11.2018 суд на місці ухвалив: закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 17.12.2018.

В судовому засіданні 17.12.2018 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши доводи повноважних представників сторін по суті спору та дослідивши наявні у матеріалах даної справи докази, господарський суд міста Києва,

В С Т А Н О В И В :

Між товариством з обмеженою відповідальністю "ДЕНВЕР-ОІЛ", як поручителем (далі - позивач) та публічним акціонерним товариством комерційний банк "ПРИВАТБАНК", як кредитором (далі - відповідач) укладено договір поруки від 17.11.2016 № 4М13464И/П (далі - Договір поруки) предметом якого є надання поруки позивачем перед відповідачем за виконання товариством з обмеженою відповідальністю "МЕГАПРОМ ЛТД", як боржником, своїх зобов'язань за:

- кредитним договором від 02.08.2013 № 4М13464И (далі - Кредитний договір 1), а саме: з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до Кредитного договору 1;

- кредитним договором від 05.08.2013 № 4М13469И (далі - Кредитний договір 2), а саме: з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до Кредитного договору 2;

- кредитним договором від 08.04.2014 № 4М14158И (далі - Кредитний договір 3), а саме: з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до Кредитного договору 3;

- кредитним договором від 20.02.2015 № 4М15061И (далі - Кредитний договір 4), а саме: з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до Кредитного договору 4

Далі за текстом Кредитний договір 1, Кредитний договір 2, Кредитний договір 3 та Кредитний договір 4 - Кредитний договір/Кредитні договори.

Пунктом 2 Договору поруки визначено, що позивач відповідає перед відповідачем за виконання обов'язку боржника за кредитним договором з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до Кредитного договору.

Положеннями п. 4 Договору поруки, у випадку невиконання боржником зобов'язань за Кредитним договором, боржник і позивач відповідають перед відповідачем як солідарні боржники у сумі заборгованості за кредитом та у сумі відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни відповідно до Кредитного договору.

Згідно п. 8 Договору поруки, до поручителя, що виконав обов'язки боржника за Кредитним договором, переходять всі права кредитора за Кредитним договором і договору(ам) застави (іпотеки), укладеним в цілях забезпечення виконання зобов'язань боржника перед кредитором за Кредитним договором у частині виконаного зобов'язання.

Відповідно до п 10 Договору поруки, відповідач зобов'язаний у випадку виконання позивачем обов'язку боржника за Кредитним договором передати позивачу впродовж 5 робочих днів Банку з моменту виконання обов'язку належним чином посвідчені копії документів, що підтверджують обов'язки боржника за Кредитним договором.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до статей 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків (зобов'язань), які повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Укладений між сторонами спору Договір за своєю правовою природою є договором поруки.

Приписами ст. 553 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Відповідно до ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

За приписами ч. 1 ст. 556 Цивільного кодексу України після виконання поручителем зобов'язання, забезпеченого порукою, кредитор повинен вручити йому документи, які підтверджують цей обов'язок боржника.

Відповідно до ч. 2 ст. 556 Цивільного кодексу України до поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

Виходячи з викладених вище обставин та наявних у матеріалах даної справи доказів, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає з урахуванням такого.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно з ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, юридичні особи мають право звертатись до господарського суду за захистом своїх оспорюваних або порушених прав.

У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Зі змісту позовних вимог слідує, що в даному випадку позивач просить суд застосувати спосіб захисту, передбачений п. 5 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, а саме - примусове виконання обов'язку в натурі.

Суд відзначає, що такий спосіб захисту як примусове виконання обов'язку в натурі застосовується у тих випадках, коли відповідач зобов'язаний був вчинити певні дії по відношенню до позивача, але відмовився або уникає можливості виконати свій обов'язок. Тобто цей засіб захисту застосовується за наявності зобов'язальних правовідносин між позивачем та відповідачем.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.

Згідно зі ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Суд вказує, що ні умовами укладеного між сторонами Договору поруки, ні положеннями закону (в тому числі нормами ч. 1 ст. 556 Цивільного кодексу України, на яку посилається позивач) не передбачено обов'язку кредитора передати поручителю саме оригінали документів, що підтверджують обов'язок боржника.

Положеннями Договору поруки (п. 10) визначено, що у випадку виконання поручителем обов'язку боржника за кредитним договором кредитор зобов'язаний передати поручителю належним чином посвідчені копії таких документів.

При цьому, позивачем не наведено жодних приписів закону, з яких би безпосередньо виникав обов'язок відповідача виконати дії, про зобов'язання вчинення яких просить позивач, а також не доведено існування будь-яких інших підстав виникнення у відповідача обов'язку передати позивачу оригінали відповідних документів.

Таким чином, позивачем належними та допустимими доказами в розумінні приписів Господарського процесуального кодексу України не доведено існування у відповідача обов'язку передати позивачу оригінали Кредитних договорів та всіх інших документів, якими забезпечувались кредитні договори, та не доведено порушення відповідачем прав та законних інтересів позивача.

Таким чином позовні вимоги є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Приймаючи до уваги викладені вище обставини судом відхилені заперечення позивача, викладені у відповіді на відзив.

Враховуючи те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, суд керуючись п. 2 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладає витрати по сплаті судового збору на позивача.

Керуючись ст.ст. 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили та може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст.ст. 241, 254, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 21 грудня 2018 року

Cуддя С.В. Балац