Ухвала суду № 78748787, 21.12.2018, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

21.12.2018 Справа № 908/2756/18

м.Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі судді Федорової Олени Владиславівни, розглянувши матеріали позовної заяви без номеру від 18.12.2018 (вх. № 2756/08-07/18 від 20.12.2018р.)

за позовом фізичної особи-підприємця Прокопенко Вікторії Костянтинівни (адреса місцезнаходження: 69093, АДРЕСА_1; поштова адреса: 69000, АДРЕСА_2)

до відповідача Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради (69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 206)

про відшкодування вартості витрат на поліпшення орендованого приміщення

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець Прокопенко Вікторія Костянтинівна звернулася до Господарського суду Запорізької області з позовом до Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради про відшкодування вартості витрат на поліпшення орендованого приміщення в розмірі 443.275,56 грн.

Підставою для звернення з позовом до суду позивачем зазначено наступне: 30.05.2003 між РВ ФДМ України по Запорізькій області та ФОП Прокопенко В.К. укладено договір №1000 оренди державного нерухомого майна, що знаходиться на балансі ВАТ "Запоріжхліб" з наступними змінами. За час користування об'єктом оренди позивачем проведено реконструкцію приміщення, а саме зроблені поліпшення, які не можуть бути відокремлені. Рішення Господарського суду Запорізької області від 24.02.2016 у справі №908/6289/15, яке набрало законної сили 11.03.2016, було розірвано зазначений договір оренди нежитлового приміщення.

Колегія Вищого господарського суду під час перегляду рішення у справі №908/1842/16 від 22.09.2016 та постанови Донецького апеляційного господарського суду від 05.12.2016 встановила факт здіснення позивачем поліпшення нежитлового приміщення, розташованого по вул. Волгоградська, 26 в м. Запоріжжя в розумінні ст. 778 ЦК України. Також в постанові ВГСУ від 01.03.2016 колегією суду було встановлено, що орендодавець надав згоду на проведення вказаних поліпшень, крім того встановлено, що витрати орендаря по проведенню поліпшень були погоджені із орендодавцем.

В якості доказу понесених витрат на поліпшення орендованого приміщення в розмірі 443.275,56 грн. позивачем до позову доданий висновок експерта №2294 від 13.06.2016.

З урахуванням викладеного, позивач, керуючись ст. 778 ЦК України, просить суд стягнути з орендодавця Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради вартість зроблених орендарем поліпшень в розмірі 443.275,56 грн.

Дослідивши матеріали позовної заяви та додані до неї документи, суд дійшов висновку, що позовна заява не відповідає вимогам Глави 1 Розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України за наступними підставами:

Згідно зі ст. 164 ГПК України до позовної заяви додаються докази сплати судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до норм ч. 1, пп. пп. 1, 2 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України від 08.07.2011 №3674-VІ "Про судовий збір" судовий збір за розгляд немайнових вимог складає 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а за розгляд майнових вимог - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява подається до суду.

Статтею 7 Закону України від 07.12.2017 № 2246-VІІ "Про Державний бюджет України на 2018 рік" установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2018 року в розмірі 1762,00 грн.

Як зазначалося вище позивачем ставляться вимоги про стягнення поліпшень в розмірі 443.275,56 грн. Таким чином, враховуючи приписи діючого законодавства, розмір судового збору повинен складати 6.649,13 грн.

Разом з тим, до позовних матеріалів позивачем додано клопотання про відстрочення сплати судового збору.

За наслідками розгляду зазначеного клопотання про відстрочення сплати судового збору, суд дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення у зв'язку із наступним:

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Пунктом 3.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 21.02.13 р. встановлено, що єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону, є врахування ним майнового стану сторін.

Клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.

В обґрунтування підстав для відстрочення сплати судового збору позивач, посилаюсь на ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір", посилався на скрутний фінансовий стан, про що суду надані податкові декларації з податку на додану вартість за 2017 та 2018 роки.

Податкова декларамція - офіційна заява платника податків про отримані ним за певний період прибутки та розповсюджувані на них податкові знижки та пільги. Згідно з чинним Податковим кодексом, податкова декларація визначається як документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених Податковим кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

На основі податкової декларації і чинних податкових ставок податковий орган здійснює контроль за величиною податку, що підлягає сплаті.

Аналіз наведеного свідчить, що податкова декларація це документ на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. Тобто податкова декларація з податку на додану вартість не свідчить про відсутність у позивача грошових коштів, не підтверджує його скрутний фінансовий стан тощо.

Суд зазначає, що статтею 129 Конституції України, як одну із засад судочинства, визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом і відсутність у заявника (позивача) коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися підставою для звільнення від такої сплати.

Статтею 7 Господарського процесуального кодексу України також унормовано, що правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності всіх фізичних осіб незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного і соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин.

Наведені позивачем суми податку на додану вартість за 2017 та 2018 роки в податкових деклараціях з податку на додану вартість не можуть вважатися безумовною підставою для відстрочення сплати судового збору.

Слід зазначити, що доказом існування тяжкого фінансового стану є офіційна фінансова звітність (баланс, звіт про фінансові результати). Проте, заявником таких доказів до суду не надано, а також не доведено належними та допустимими доказами існування тяжкого фінансового, тобто відсутність грошових коштів.

При цьому, заявником у клопотанні про відстрочення сплати судового збору не наведено доводів та не подано доказів на підтвердження того, що видатки на сплату судового збільшаться протягом визначеного процесуальним законом строку розгляду спору і він зможе сплатити судовий збір у встановленому розмірі.

Таким чином, наведені позивачем обставини, не є підставою для застосування ст. 8 Закону України "Про судовий збір", а саме для відстрочення сплати судового збору. При цьому, вжиття заходів в порядку ст. 8 Закону України "Про судовий збір" є правом суду, а не його обов'язком. Аналогічна позиція викладена Вищим господарським судом України в ухвалах від 16.01.2015 року у справі № 908/4180/14 та від 04.11.2015 року у справі №910/20108/15.

З огляду на вищевикладене слідує, що позивач недотримався положень Закону України "Про судовий збір" та Господарського процесуального кодексу України, а саме не додав до позову доказів сплати судового збору в установленому Законом розмірі.

Зазначені недоліки є порушенням загальних принципів господарського судочинства, зокрема рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальності сторін (п.п. 2 та 4 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Таким чином, позовні матеріали не містять належних та допустимих доказів дотримання позивачем положень ст. 164 ГПК України.

Відповідно до ст. 174 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статті 164 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

З врахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що ФОП Прокопенко В.К. не виконала вимоги ст. 164 Господарського процесуального кодексу України, що відповідно до вимог ч. 1 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України є підставою для залишення позовної заяви без руху з наданням строку для усунення вказаних недоліків.

Керуючись статтями 174, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовну заяву фізичної особи-підприємця Прокопенко В.К. без номеру від 18.12.2018 (вх. № 2965/08-07/18 від 20.12.2018) залишити без руху.

2. Позивачу усунути встановлені при поданні позовної заяви недоліки протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, а саме:

- надати докази сплати судового збору в установлених законом порядку та розмірі;

- читаємі копії документів, що додані до позову.

3. Роз'яснити фізичній особі-підприємцю Прокопенко В.К., що при невиконанні вимог даної ухвали, позовна заява вважається неподаною та повертається заявнику.

Ухвала набрала законної сили 21.12.2018р. та не підлягає оскарженню.

Суддя О.В. Федорова