Постанова № 78747990, 13.12.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Мінаєвої О.М.

суддів: Макаренко Я.М. , Бартош Н.С.

за участю секретаря судового засідання Лисенко К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.08.2018 по справі № 820/5757/17, суддя Зоркіна Ю.В., м. Харків

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області , Горлівського МУ ГУМВС України в Донецькій області

про скасування рішення, стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 ( надалі позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління МВС України в Донецькій області ( надалі відповідач), в якому просив визнати протиправним та скасувати Наказ ГУМВС України в Донецькій області № 328 о/с від 29.08.2014 року, стягнути з Головного управління МВС України в Донецькій області середньомісячний заробіток за весь час вимушеного прогулу, стягнути з Головного управління МВС України в Донецькій області компенсацію моральної шкоди у розмірі 10 тис.грн.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 15.08.2018 позов задоволено частково.

Скасовано наказ Головного управління МВС в Донецькій області від 11.08.2014 року № 1473 « Про порушення службової дисципліни окремими працівниками Дзержинського МВ, ОВС Макіївського і Донецького МУ та покарання винних» в частині притягнення до відповідальності ОСОБА_1.

Скасовано наказ Головного управління МВС України в Донецькій області від 29.08.2014 року № 328 о/с «По особовому складу» в частині звільнення ОСОБА_1.

В іншій частині позову відмовлено.

Відповідач, Головне управління Національної поліції в Харківській області, не погодившись із рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позову, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його необгрунтованість, неправильне застосування судом норм матеріального права, просить суд апеляційної інстанції оскаржуване рішення скасувати та прийняти постанову, якою в позові відмовити.

В обгрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає доводи щодо порушення позивачем службової дисципліни та небажання його надати пояснення в ході службового розслідування, а також щодо пропуску строку звернення до суду з позовом.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на безпідставність вимог апеляційної скарги, просить рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Частиною 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів, переглядаючи судове рішення у даній справі в частині задоволення позову, в межах доводів апеляційної скарги, у відповідності до ч.1 ст. 308 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивач з 06.09.2013 року по 29.08.2014 року проходив службу на посаді інспектора патрульної служби батальйону патрульної служби міліції Горлівського міського управління.

Із долучених до матеріалів справи листів управління кадрового забезпечення, управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ГУ МВС України в Донецькій області від 22.12.2017 року № 324/лк, від 12.01.2018 року № 43/26/02-2018 судом встановлено, що особові справи співробітників Горлівського міського управління ГУМВС України в Донецькій області залишилися на непідконтрольній території. Листом від 27.06.2018 року суду надано копію наказу ГУМВС України в Донецькій області від 11.08.2014 року № 1473

З копії наказу від 11.08.2014 року № 1473 встановлено, що 11.08.2014 року до Головного управління МВС України в Донецькій області надійшла інформація про невихід на службу без поважних причин окремих працівників Дзержинського МВ, ОВС Макіївського та Донецького МУ ГУМВС в області.

За даними фактами ВІОС УКЗ проведено службове розслідування, яким встановлено, що 28.07.2014 року на підставі наказу № 477, керівництвом Макіївського МУ проведено перевірку за фактом неприбуття до місця дислокації та невихід на службу без поважних причин деяких співробітників ОВС Макіївського МУ, яким встановлено, що на виконання вимог наказу ГУМВС України в Донецькій області № 271 о/с від 21.07.2014 року « Про відкликання з чергових відпусток атестованих працівників МУ, МВ, РВ, ЛВ ГУМВС України в Донецькій області, наказом Макіївського МУ ГУМВС України в Донецькій області № 119 о/с від 23.07.2014 року у зв'язку із службовою необхідністю з 21 липня відкликані із чергових відпусток за 2014 рік деякі працівники ОВС Макіївського МУ. Також у зв'язку з бойовими діями на території м.Макіївки було встановлено нове місце дислокації працівників Макіївського гарнізону-м. Красний Лиман.

23.07.2014 - 24.07.2014 року керівниками відповідних підрозділів у телефонній розмові кожному працівникові доведено необхідність прибуття до нового місця дислокації для подальшого проходження служби.

25.07.2014 року до керівництва Макіївського МУ від начальників районних відділів міліції, командира БПС Макіївського МУ, керівників деяких служб міськуправління надійшли рапорти про те, що в т.ч. інспектор патрульної служби БПСМ Горлівського міського управління молодший сержант міліції ОСОБА_1 не прибув до місця дислокації, документів, які б підтвердили законність відсутності на службі, не надав, на службу не виходить, службові обов'язки не виконує.

Вказане порушення службової дисципліни стало підставою для прийняття Головним управління МВС України в Донецькій області наказу від 11.08.2014 року № 1473 «Про порушення службової дисципліни працівниками Дзержинського МВ, ОВС Макіївського і Донецького МУ та покарання винних», яким позивача за особисту недисциплінованість, грубе порушення вимог ст.10 Закону України «Про міліцію» , ст.7 Дисциплінарного статуту ОВС України, п.п.2.2, 4.1 (розділу ІІІ) Правил поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України, затверджених наказом МВС України № 155-2012, що виразилося у неприбутті до нових місць дислокації та невиходу на службу без поважних причин, вирішено звільнити з органів внутрішніх справ.

Наказом Головного управління МВС в Донецькій області від 29.08.2014 року № 328 о/с « По особовому складу» позивача звільнено з органів внутрішніх справ у запас за п.63 « є» (за порушення дисципліни) з 29.08.2018 року.

Приймаючи рішення в частині задоволення позову, суд першої інстанції виходив з порушення відповідачем порядку проведення службового розслідування.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, суд зобов'язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення, дії та бездіяльність на їх відповідність усім зазначеним вимогам.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З матеріалів справи встановлено, що підставою для звільнення позивача стали висновки про порушення ОСОБА_1 службової дисципліни, а саме порушення вимог ст.10 Закону України «Про міліцію» , ст.7 Дисциплінарного статуту ОВС України, п.п.2.2, 4.1 (розділу ІІІ) Правил поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України, затверджених наказом МВС України № 155-2012, що виразилося у неприбутті до нових місць дислокації та невиходу на службу без поважних причин.

Вказані висновки здійснені за результатом проведеного службового розслідування.

Підстави та порядок притягнення працівників міліції до дисциплінарної відповідальності, а також застосування заохочень на момент звільнення позивача було встановлено Законом України «Про міліцію», Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22 лютого 2006 року № 3460-IV (далі - Дисциплінарний статут) та Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114 (далі - Положення).

Статтею 25 Закону України «Про міліцію» встановлено, що працівник міліції несе за свої протиправні дії або бездіяльність дисциплінарну чи кримінальну відповідальність.

Статтею 2 Дисциплінарного статуту встановлено, що дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

Згідно статті 5 Дисциплінарного статуту за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Відповідно до ст. 14 Дисциплінарного статуту з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць. Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення. Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органів внутрішніх справ. Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу. Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

Таким чином, накладенню дисциплінарного стягнення передує проведення службового розслідування, порядок проведення якого визначений вказаною нормою.

Відповідно до п. 2.1 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої Наказом МВС України від 12.03.2013 року№ 230, службовою особою органу (підрозділу) внутрішніх справ, якій доручено проведення службового розслідування, має бути забезпечене повне, всебічне і об'єктивне дослідження обставин подій, які стали підставою для його призначення, задля чого ця особа наділена повноваженнями, передбаченими підпунктом 6.2.1 Інструкції.

Пунктом 6.2.2 Інструкції № 230 визначені обов'язки виконавця (голови, членів комісії) згідно із якими уповноважені особи зобов'язані у разі відмови опитуваної особи надати пояснення в обов'язковому порядку документально засвідчити таку відмову складанням акту.

Відповідно до п.п. 6.3.1, 6.3.2, 6.3.3, 6.3.5 пункту 6.3 Інструкції № 230, особа рядового чи начальницького складу органів внутрішніх справ, стосовно якої проводиться службове розслідування, має, зокрема, право отримувати інформацію про підстави проведення такого розслідування, брати участь у службовому розслідуванні, у тому числі давати усні чи письмові пояснення, робити заяви, в установленому порядку подавати документи, які мають значення для його проведення, висловлювати письмові зауваження щодо об'єктивності та повноти проведення службового розслідування, дій або бездіяльності службової особи (осіб), яка(і) його проводить(ять), за письмовим рапортом ознайомлюватися з висновком службового розслідування, а також з матеріалами, зібраними в процесі його проведення, у частині, яка її стосується, крім випадків, визначених законодавством України.

Так, з метою з'ясування обставин дисциплінарного проступку, вчиненого позивачем, що виразилось в неприбутті до нових місць дислокації та невиходу на службу без поважних причин, відповідачем було проведено службове розслідування, за результатом якого прийнято наказ про звільнення позивача зі служби.

Між тим, з наявних в матеріалах справи доказів встановлено, що відповідач, не повідомляв позивача про проведення службового розслідування та не пропонував позивачу надати пояснення стосовно порушень службової дисципліни.

Наказ від 11.08.2014 року № 1473 містить лише інформацію, що позивач з 25.07.2014 року не прибув до місця дислокації та на момент прийняття наказу не виходив на службу, на зв'язок не виходив.

Вказаний наказ не містить жодних посилань на повідомлення позивача про проведення службового розслідування. Таких доказів не надано суду і під час розгляду справи.

При цьому, колегія суддів вважає безпідставними посилання відповідача на правомірність накладення дисциплінарного стягнення у зв'язку з небажанням позивача надати пояснення, оскільки таке небажання повинно бути зафіксовано у відповідному акті про відмову від надання пояснень. При цьому, таке небажання може бути також підтверджено поштовим повідомленням про отримання повідомлення про проведення розслідування та необхідність надання пояснень.

Між тим, жодних доводів про повідомлення позивача про проведення службового розслідування та висловлення позивачем свого небажання надати пояснення відповідачем не наведено, доказів не надано.

Крім того, відповідачем не надано жодних доказів ознайомлення позивача з висновком службового розслідування та наказом про звільнення.

Відповідно до п.п. 6.3.6 пункту 6.3 Інструкції № 230 забороняється затверджувати висновок службового розслідування без отримання від особи, стосовно якої таке проводиться, письмового пояснення або за відсутності акта про її відмову в наданні письмового пояснення.

Таким чином, не дотримавшись встановленого порядку проведення службового розслідування, що призвело до порушення прав позивача на захист, відповідач, прийнявши наказ про звільнення за результатом такого розслідування, діяв всупереч приписам чинного законодавства України, а тому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в частині задоволення позову..

Крім того, колегія суддів вважає не обгрунтованими зауваження відповідача щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме відмови в задоволенні клопотання про залишення позову без розгляду, у зв'язку пропуском строку звернення до суду, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Згідно із ч. 1 ст. 121 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Відповідно до ч. 3 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

З матеріалів справи встановлено, що про звільнення зі служби позивач дізнався 04.09.2017 року, з відповіді на адвокатський запит, з даним позовом позивач звернувся 30.11.2017 року.

В період з 18.09.2017 року по 03.11.2017 року знаходився у лікувально-оздоровчій турбазі (а.с. 57), де проходив оздоровчу реабілітацію у зв'язку з подіями перебування його до 2015 року у полоні.

Доказів, які б спростовували дані факти, відповідачем не надано. Крім того, колегія суддів приймає до уваги той факт, що після прийняття оскаржуваного наказу, згідно наявних в матеріалах справи виписок банку по картці позивача (лист від 19.07.2018 року № 46-07/5316/5543БТ) 20.05.2014, 27.06.2014, 07.10.2014 та 19.11.2014 року на картку позивача здійснювалися зарахування заробітної плати Горлівським МУ ГУМВС України, ГМУ ГУМВС.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивач не мав чіткої фактичної можливості оскаржити рішення, що становило втручання у його права, оскільки не був обізнаним про його наявність та вважав, що трудові відносини з відповідачем не припинено, оскільки жодних письмових або усних повідомлень про наявність наказу йому доведено не було. Отже, колегія суддів вважає обгрунтованими висновки суду першої інстанції щодо наявності у позивача поважних причин пропуску строку звернення до суду.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Переглянувши рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що при його прийнятті суд дійшов правильних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.08.2018 по справі № 820/5757/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 20.12.2018 р.