Постанова № 78747984, 18.12.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2018 р. м. ХарківСправа № 1640/2327/18Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Зеленського В.В.

суддів: Калиновського В.А. , Кононенко З.О.

за участю секретаря судового засідання Струкової Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.08.2018, суддя К.І. Клочко, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 09.08.18 по справі № 1640/2327/18

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області

про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, в якій просить:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо відмови позивачу, у перерахунку пенсії, виплати перераховано та виплати пенсії в подальшому з врахуванням розміру 80 відсотків відповідної суми грошового забезпечення з 01.01.2016;

- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області перерахувати пенсію позивачу, виплати перераховане та виплачувати пенсію в подальшому з врахуванням розміру 80 відсотків відповідної суми грошового забезпечення з 01.01.2016 року;

- встановити судовий контроль за виконанням рішення суду шляхом зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області подати в установлений судом термін, з моменту набрання рішенням законної сили, звіт про виконання судового рішення ( ст.382 КАС України).

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 09.08.2018 р. по справі 1640/2327/18 позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, рнокпп НОМЕР_1) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, 66, м. Полтава, Полтавська область, 36000, ідентифікаційний код 13967927) про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо відмови у перерахунку та виплаті пенсії ОСОБА_1 з урахуванням розміру 80% відповідної суми грошового забезпечення з 01.01.2016.

Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, 66, м. Полтава, Полтавська область, 36000, ідентифікаційний код 13967927) провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, рнокпп НОМЕР_1) пенсії у з урахуванням 80% грошового забезпечення, починаючи з 01 січня 2016 року з урахуванням проведених виплат.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, рнокпп НОМЕР_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 352,40 грн (триста п'ятдесят дві гривні сорок копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, 66, м. Полтава, 36014, код ЄДРПОУ 13967927).

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області подано апеляційну скаргу, в якій зазначено, що висновок суду першої інстанції не відповідає обставинам справи, а оскаржувана постанова винесена у зв'язку з неправильним встановленням обставин по справі. Просить вказане рішення скасувати, як незаконне та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позову в повному обсязі.

Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Частиною 1 ст. 308 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1) з 20.05.2011 отримує пенсію за вислугою років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-IV та перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Полтавській області. Пенсія призначена в розмірі 80% місячного грошового забезпечення.

У зв'язку зі зміною розмірів грошового забезпечення поліцейських (колишніх працівників міліції) Ліквідаційна комісія УМВС України в Полтавській області направила до ГУ ПФУ в Полтавській області довідку від 21.03.2018 №4/1312 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 для перерахунку його пенсії.

02.04.2018 року позивачу проведено перерахунок пенсії на підставі від 21.03.2018 №4/1312 з 01.01.2016 у розмірі 70% грошового забезпечення замість раніше призначених 80%/.

11.06.2018 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області із заявою, у якій просив провести перерахунок та виплату пенсії у розмірі 80% суми грошового забезпечення відповідно до довідки від 23.03.2018 №4/1312.

Листом від 14.06.2018 №1066/Г-03 відповідачем надано відповідь, згідно якої розмір пенсії визначається відповідно норм Закону, що діє на дату, з якої переглядається її розмір. Відповідно до статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70% відповідних сум грошового забезпечення.

Не погодившись з такою відповіддю суб'єкта владних повноважень, позивач звернувся до суду з даним позовом

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем допущено протиправної бездіяльності щодо відмови у перерахунку та виплаті пенсії ОСОБА_2 з урахуванням 80% грошового забезпечення, починаючи з січня 2016 року та вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 з урахуванням 80% грошового забезпечення, починаючи з 01 січня 2016 року з урахуванням проведених виплат.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно з ч.2 ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", в редакції, що діяла на час призначення пенсії ОСОБА_2 максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43), а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів. З урахуванням вислуги 30 років ОСОБА_2 було встановлено основний розмір пенсії на рівні 80% грошового забезпечення, що підтверджено матеріалами справи.

Відповідно до статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 9 квітня 1992 року № 2262-XII (в редакції чинній на час призначення позивачу пенсії) пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах:

- особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт "а" статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров'я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення.

Загальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення.

Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 8 липня 2011 року № 3668-VI внесено зміни до частини 2 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 9 квітня 1992 року № 2262-XII, яким встановлено, що максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 80 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43).

Законом України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27 березня 2014 року № 1166-VII внесено зміни у частину другій статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". згідно яких цифри " 80" замінено цифрами " 70".

Оскільки призначення та перерахунок пенсії є різними за змістом та механізмом процедурами їх проведення, внесені зміни до частини 2 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" щодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 80 відсотків, а потім 70 відсотків грошового забезпечення не стосуються перерахунку вже призначеної пенсії, отже при перерахунку пенсії відповідним категоріям військовослужбовців має застосовуватись норма, що визначає розмір грошового забезпечення у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії.

Тобто, колегія суддів приходить до висновку, що вищевказаний Закон №3668-VI набрав чинності після призначення 20.05.2011 пенсії ОСОБА_2 з розрахунку 80% розміру грошового забезпечення військовослужбовця.

Таким чином, при перерахунку пенсії відповідним категоріям військовослужбовців має застосовуватися норма, що визначає розмір грошового забезпечення у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії.

Внесені Законами №3668-VІ та №1166-VII зміни до частини другої статті 13 Закону № 2262-ХІІ щодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 80%, а згодом 70% грошового забезпечення не стосуються перерахунку вже призначеної пенсії.

Колегія суддів зазначає, що ч. 2 ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" регулює порядок та визначення розміру при призначенні пенсії, а не при перерахунку раніше призначеної пенсії.

Процедури призначення та перерахунку пенсії різні за змістом і механізмом їх проведення.

Аналогічну правову позицію висловив Верховий Суд в рішенні від 03.04.2018 у справі № 175/1665/17 .

Таким чином, застосування до позивача граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 70% передбачених ч. 2 ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" до позивача не можливий, оскільки позивачу правомірно встановлено граничний розмір пенсії за вислугу років у розмірі 90%, на підставі закону який діяв на момент призначення позивачу пенсії.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що згідно зі ст. 22 Конституції України, права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей.

Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

Виходячи із вищезазначеного у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.

Враховуючи, що при перерахунку пенсії відповідним категоріям військовослужбовців має застосовуватись норма, що визначає розмір грошового забезпечення у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії тож, обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції, щодо визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо відмови у перерахунку та виплаті пенсії ОСОБА_2 з урахуванням 80% грошового забезпечення, починаючи з січня 2016 року та вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 з урахуванням 80% грошового забезпечення, починаючи з 01 січня 2016 року з урахуванням проведених виплат.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів, переглянувши рішення суду першої інстанції, дійшла висновку, що при прийнятті рішення суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.08.2018 по справі № 1640/2327/18 залишити без змін

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України .

.

Головуючий суддя В.В. ЗеленськийСудді В.А. Калиновський З.О. Кононенко Повний текст постанови складено 20.12.2018.