Постанова № 78747979, 17.12.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2018 р. м. ХарківСправа № 816/1640/18Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Калиновського В.А.

суддів: Кононенко З.О. , Бондара В.О.

за участю секретаря судового засідання Ковальчук А.С

представник відповідача Оніщенко В.В.

представник позивача Хруленко М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Факторинг Про" на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 31.10.2018, суддя Є.Б. Супрун, м. Полтава, повний текст складено 05.11.18 по справі № 816/1640/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Факторинг Про"

до Головного управління ДФС у Полтавській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Факторинг Про", звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Полтавській області, в якому просив суд: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 21.02.2018: №0001781407, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в загальному розмірі 3066367,50 грн.; №0001791407, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене юридичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості в загальному розмірі 89855,00 грн.; №0001801407, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 170,00 грн.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 31.10.2018 року адміністративний позов залишено без розгляду.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану ухвалу.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті ухвали, норм процесуального права, а саме: ст.ст. 77, 78, ч.ч. 4-5 ст. 79, ч. 4 ст. 90, п. 9 ч.1 ст. 240 КАС України, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому він, наполягаючи на законності та обґрунтованості ухвали суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача, наполягаючи на порушенні судом першої інстанції, при прийнятті ухвали, норм процесуального права, просив скасувати оскаржувану ухвалу, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Представник відповідача, наполягаючи на законності та обгрунтованості ухвали суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які прибули в судове засідання, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції, залишаючи позов без розгляду, виходив з того, що витребувані судом докази були необхідні для повного та всебічного дослідження обставин, що мають значення для правильного вирішення спору. Невиконання позивачем вимог суду зумовило неможливість розгляду даної адміністративної справи по суті, у зв'язку з чим позовна заява підлягає поверненню без розгляду.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Як свідчать матеріали справи, підставою для нарахування податкового зобов'язання за податковою вимогою від 21.02.2018 року №0001781407 став договір страхування від 07.12.2016 №9910.0000101, укладений між ТОВ "ФК "Факторинг Про" та ТДВ "СК "Юніті" (далі - Договір страхування від 07.12.2016). Умови даного договору були чітко відображені в Акті перевірки (аркуш 9-10). Умови договору визнавалися як позивачем так і відповідачем у своїх заявах по суті. Підставою нарахування податкового зобов'язання за податковою вимогою від 21.02.2018 року №0001791407 стало наявність у позивача в період з 20.01.2016 року по 02.06.2016 року права власності на нежитлові будівлі літ. «АА-8» площею 15285,0 кв. м., літ. «АБ-1» площею 11431,4 кв.м., що розташовані за адресою: м. Харків, вул. Морозова, 13-Б (реєстраційний номер №157008963101, надалі за текстом - Об'єкт нерухомості). Умови набуття та втрати права власності на Об'єкт нерухомості також визнавалися як позивачем так і відповідачем у своїх заявах по суті. Жодною із сторін у справі не заперечувалися обставини укладання договору між позивачем та ТДВ "СК "Юніті" так і обставини набуття та припинення права власності на Об'єкт нерухомості. Суть спору полягала у тлумаченні цих умов з точки зору податкового законодавства України.

У підготовчих засіданнях 17.07.2018 р. та 25.07.2018 р. суд першої інстанції, не зважаючи на визнання сторонами умов Договору страхування від 07.12.2016 та умов набуття та припинення права власності позивача на Об'єкт нерухомості, надав час сторонам до 25.07.2018 р. та 13.09.2018 року відповідно для добровільного надання додаткових доказів у справі у вигляді первинної документації. Оскільки дані документи були вилучені в позивача під час обшуку в межах кримінального провадження № 12015000000000405, позивач, з метою здійснення всіх можливих дій щодо отримання копій вказаних первинних документів, звернувся з адвокатськими запитами від 18.07.2018 року до Генеральної прокуратури України та від 23.07.2018 ТДВ «СК «ЮНІТІ». Оскільки жоден із адресатів не надав у відповідь запитувані документи, позивач надіслав відповідь на відзив до суду та подав копії вказаних адвокатських запитів та відповідей на них в якості додатків.

13.09.2018 року суд першої інстанції, ухвалив витребувати від ТОВ "Фінансова компанія "Факторинг Про" належним чином завірені копії: примірнику опису до протоколу обшуку від 22.08.2017; договір страхування від 07.12.2016 №9910.0000101, укладений між ТОВ "ФК "Факторинг Про" та ТДВ "СК "Юніті" та усі додатки до нього, а також докази фактично здійснених платежів за даним договором; іпотечний договір № 1-2540, посвідчений 30.08.2017 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Глуховцевою Н.В.; договір купівлі-продажу нежитлових будівель від 02.06.2016, укладений між ТОВ "ФК "Факторинг Про" та ТОВ "Роттен Мікс".

На вимогу суду позивачем було надано опис до протоколу обшуку від 22.08.2017 року, при цьому ще раз було зазначено, що дані документи вилучені правоохоронними органами під час обшуку 22.07.2018 року, однак чітко не відображені в описі до протоколу обшуку, оскільки працівники правоохоронних органів під час складання опису не вказували належним чином індивідуальні реквізити документів, а зазначали вилучені документи за загальними ознаками. Також позивач зазначив, що вилучення таких документів чітко підтверджується тою обставиною, що умови витребуваних документів відображені в акті перевірки. Оскільки ревізори ГУ ДФС у Полтавській області знайомилися з даними документами, то такі документи знаходяться або у відповідача або в Генеральній прокуратурі України, яка надала доступ працівників відповідача до вилучених документів.

Колегія суддів звертає увагу на те, що в Акті ГУ ДФС у Полтавській області "Про результати планової виїзної документальної перевірки ТОВ "Фінансова компанія "Факторинг Про" (код ЄДРПОУ 39030472) по питанню дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2016, правильності нарахування та обчислення єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 20.12.2013 по 31.12.2016" від 05.02.2018 р. № 158/16-31-14-02-08/39030472, зазначаються умови договорів страхування та іпотеки, які не заперечуються позивачем: Договір страхування від 07.12.2016 року №9910.0000101 (аркуш 9-10 Акту перевірки); Іпотечний договір №1-2540, виданий 30.08.2007 (аркуш 26 Акту перевірки); Договір купівлі-продажу нежитлових будівель від 02.06.2016 (аркуш 26 Акту перевірки).

В оскаржуваній ухвалі суд першої інстанції зазначив, що неодноразові спроби суду витребувати ці докази від позивача позитивного результату не принесли. Фактично позивач відгородив себе від обов'язку надати ці докази з посиланням лише на факт їх вилучення в ході слідчих дій, здійснених Генеральною прокуратурою України. Така пасивна поведінка позивача, на переконання суду, свідчить про його небажання розкривати усю інформацію, яка міститься у цих доказах, хоча у судових засіданнях представник стверджував протилежне.» ... Не вживав позивач і заходів на витребування доказів від своїх контрагентів, зокрема від ТДВ "СК 'Юніті" - контрагента за договором страхування, з усіляких надуманих міркувань

Колегія суддів вважає, що такий висновок суду не відповідає обставинам справи, спростовується доказами, які знаходяться в матеріалах справи та йде в розріз з нормами Кодексу адміністративного судочинства, з огляду на наступне.

Як свідчать матеріали справи позивач вживав всі можливі активні дії, які були направлені на отриманні витребуваних судом документів, що підтверджується копіями таких документів: адвокатського запиту до ГУ ДФС у Полтавській області 1/07-02/18 від 07.02.2018 року щодо документів, які підтверджують інформацію, викладену в Акті перевірки та відповіддю ГУ ДФС у Полтавській області від 16.02.2018 року № 3427/10/16-31-14-02-15 про те, що в процесі перевірки опрацьовані первинні документи, щодо діяльності "Фінансова компанія "Факторинг Про", результат опрацювання викладений в акті перевірки від 05.02.2018 р. № 158/16-31-14-02-08/39030472; адвокатського запиту до ГУ ДФС у Полтавській області 2/07-02/18 від 07.02.2018 року щодо чіткого переліку документів, з яким знайомилися ревізори в Генеральній прокуратурі України та відповіддю від 16.02.2018 р. № 3428/10/16-31-14-02-15 про те, що працівники ГУ ДФС у Полтавській області здійснювали аналіз первинних документів, в тому числі вилучених документів товариства, без зазначення яких саме документів; копією адвокатського запиту до Генеральної прокуратури України від 18.07.2018 року; копією адвокатського запиту до ТДВ «СК «ЮНІТІ» від 23.07.2018 року.

Вказані документи знаходяться в матеріалах справи та свідчать про те, що на всьому етапі оскарження результатів перевірки позивач займав активну позицію та намагався постійно отримати інформацію про те, з якими документами знайомилися ревізори, на підставі яких документів зроблені висновки у справі та де знаходяться ці документи.

Також в оскаржуваній ухвалі суд зазначив про те, що позивач зайняв активну позицію у витребуванні доказів від Генеральної прокуратури України щодо перевірки факту виїзду службових осіб ГУ ДФС України в Полтавській області до м. Києва для здійснення виїзної перевірки у приміщенні прокуратури. З невідомих суду причин, позивач не скористався своїми правами у кримінальному процесі з метою ознайомлення з матеріалами досудового розслідування, у тому числі і з вилученими під час обшуку документами первинного бухгалтерського обліку.

Колегія суддів вважає помилковими такі висновки суду першої інстанції, оскільки стаття 221 КПК України не надає право під час досудового розслідування знайомитися з матеріалами справи особі, яка не є учасником кримінального провадження.

При цьому варто також звернути увагу на те, що позивач дійсно активно зайняв позицію щодо факту перевірки виїзду, оскільки на адвокатській запит Генеральна прокуратура України листами від 25.07.2018 року та від 06.08.2018 року відповіла, що інформація про перебування у відрядженні до ГПУ ревізорів відповідача відсутня. У листі від 28.09.2018 року ГПУ також повідомила, що інформація про відвідування ревізорів відповідача Генеральної прокуратури України в автоматизованій пропускній системі та журналах обліку теж відсутня. Тобто з однієї сторони від Департаменту ГПУ надходить інформація що такі працівники відвідували приміщення Департаменту, який вилучав документи в позивача, а з іншої жодних даних про таке відвідування ані в пропускній системі а не в журналах обліку немає. Позивач наполягав на виклику ревізорів відповідача у якості свідків, однак суд першої інстанції відмовив позивачу у в задоволенні такого клопотання про виклик свідків.

Оцінюючи мотиви залишення позовної заяви без розгляду, колегія суддів зазначає, що позивачем в якості доказів надано інші докази, на підставі яких в своїй сукупності суд міг встановити як обставини співпраці з ТДВ СК «Юніті» за договором страхування від 07.12.2016 №9910.0000101, так і набуття та припинення права власності на Об'єкт нерухомості. Такими доказами були бухгалтерська довідка від 27.08.2018 року, картки рахунку за вказаним контрагентом (щодо оплати за договором страхування від 07.12.2016 року), попередній договір купівлі-продажу Об'єкту нерухомості, а також витяг з реєстру нерухомого майна за номером 157008963101, ухвали Комінтернівського районного суду від 25.01.2016 та 02.06.2016 року (щодо підстав набуття та припинення права власності на Об'єкт нерухомості).

При цьому технічна описка (ЄСК замість ТДВ «СК «ЮНІТІ»), про яку зазначається в оскаржуваній ухвалі, не може бути для суду підставою для залишення даного доказу без уваги, а позову без розгляду, оскільки суд згідно із статтею 90 КАС України оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу як окремо, так і у взаємності з іншими доказами.

Колегія суддів зазначає, що відповідач не заперечував проти цих доказів, як і проти самих обставин взаємовідносин з ТДВ «СК «ЮНІТІ» та підстав набуття та припинення прав власності позивача на Об'єкт нерухомості.

Тобто, з урахуванням статті 77 КАС України, суд мав можливість вирішити справу на підставі наявних доказів.

Згідно ч.ч. 2, 4, 5 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 78 КАС України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Частина 4-5 статті 79 КАС України встановлює, що якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк. Учасник справи також повинен надати докази, які підтверджують, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо позивач у визначений судом строк без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору.

Відповідно до ч. 4 ст. 90 КАС України суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Європейський суд з прав людини у своєму рішення «Шестопалова проти України» (заява № 55339/07) наголосив, що відповідно до його практики пункт 1 статті 6 втілює «право на суд», за яким право на доступ до суду (тобто право ініціювати провадження у національних судах) становить лише один з його аспектів. Для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити діяння, що становить втручання в її права.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції, постановляючи ухвалу про залишення позову без розгляду, неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, а саме яким чином, де, коли і за яких умов ревізори відповідача аналізували документи ТОВ «ФК Факторинг Про», якими доказами як окремо так і в сукупності підтверджуються спірні відносини позивача з ТДВ СК «Юніті», також як і підстави набуття та припинення права власності на Об'єкт нерухомості.

Також висновки суду не відповідають обставинам справи в частині пасивності поведінки позивача щодо надання інформації, оскільки позивач надав всі наявні докази, надав докази поважності причин неподання витребуваних судом доказів, однак суд не врахував такі докази. Суд залишив поза увагою також той факт, що обставини, щодо яких суд вимагав надати докази, визнавалися відповідачем і жодним чином не заперечувалися.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно ч. 1 ст. 320 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції при винесенні ухвали було неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, і як наслідок апеляційна скарга підлягає задоволенню, ухвала суду першої інстанції скасуванню, справа - направленню до Полтавського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Факторинг Про" задовольнити.

Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 31.10.2018 по справі № 816/1640/18 скасувати.

Справу направити до Полтавського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

.

Головуючий суддя (підпис)В.А. КалиновськийСудді(підпис) (підпис) З.О. Кононенко В.О. Бондар Повний текст постанови складено 20.12.2018.