Постанова № 78747976, 12.12.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: А.О. Чеснокова

Суддя-доповідач: Бартош Н.С.

Харківський апеляційний адміністративний суд

колегія суддів у складі:

Головуючого судді Бартош Н.С.,

Суддів: Мінаєвої О.М., Макаренко Я.М.

за участю секретаря судового засідання Лисенко К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду (суддя Чеснокова А.О.) від 02.10.2018 р. (повний текст рішення складений 02.10.2018 р.) по справі № 1640/2837/18

за позовом ОСОБА_2

до Головного управління ДФС у Полтавській області

про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_2, звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив: визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не звільнення позивача від сплати єдиного соціального внеску, як особи, що має статус пенсіонера за віком та отримує довічну пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ» та займається незалежною професійною діяльністю (адвокат); зобов'язати відповідача звільнити позивача від сплати єдиного соціального внеску, як особи, що має статус пенсіонера за віком та отримує довічну пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ» та займається незалежною професійною діяльністю (адвокат); зобов'язати відповідача повернути позивачу помилково сплачену суму єдиного внеску за 2017 рік в сумі 8448,00 грн., за І квартал 2018 року - 2457,18 грн., за ІІ квартал 2018 року - 2457,18 грн., перерахувавши її на зазначений ним рахунок в установі Ощадбанку.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 02.10.2018р. по справі № 1640/2837/18 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив про законність судового рішення, у зв'язку з чим просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги та відзив на неї, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Полтавській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (а.с. 17).

З 2002 року позивач здійснює незалежну професійну діяльність на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 02.08.2002 р. № 349 (а.с. 16), у зв'язку з чим перебуває на податковому обліку в Кременчуцькій ОДПІ як платник податків.

Також судом першої інстанції встановлено, що 24.03.2018 р. позивач звернувся до контролюючого органу із заявою-скаргою про надання роз'яснень щодо наявності у нього обов'язку зі сплати єдиного внеску (а.с. 19).

Листом від 11.04.2018 р. № 5218/0/99-99-13-02-01-14 відповідач повідомив позивача про наявність в останнього обов'язку зі сплати єдиного внеску, оскільки положення частини четвертої статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» не поширюється на осіб, які не є пенсіонерами за віком (а.с. 20-21).

У зв'язку з цим, 23.04.2018 р. ОСОБА_2 звернувся до Кременчуцької ОДПІ із заявою, в якій вимагав надати відповідь щодо наявності у позивача обов'язку зі сплати єдиного внеску за період січень-листопад 2017 року, а також просив роз'яснити порядок застосування контролюючим органом санкцій у разі відмови сплати ОСОБА_2 зазначеного внеску (а.с. 22).

Відповідачем, 08.05.2018 р. на вищевказане звернення надано відповідь у формі листа № 2204/0/16-31-13-02-21, в якому контролюючий орган роз'яснив позивачу порядок нарахування та сплати єдиного внеску, а також механізм застосування до платників штрафних (фінансових) санкцій за несплату (несвоєчасну сплату) або неперерахування (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску (а.с. 23-25).

Вважаючи суми єдиного внеску за 2017 рік, І та ІІ квартали 2018 року сплаченими за наявності підстав для звільнення від їх сплати, тобто за відсутності у позивача такого обов'язку, ОСОБА_2 звернувся до суду першої інстанції із вищевказаними позовними вимогами.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції дійшов до висновку, що відповідачем доведено правомірність своїх дій щодо відмови у звільненні позивача від сплати єдиного внеску на підставі ч. 4 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Спірні правовідносини регулюються нормами Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464), Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058), Законом України «Про пенсійне забезпечення» (далі Закон № - 1788).

Відповідно до пп. 2 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Положеннями п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464 та пп. 2.1.3 п. 2.1 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої постановою Пенсійного фонду України від 27.09.2010 р. № 21-5, платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Приписами ст. 1 Закону № 1058 визначено, що пенсіонер - це особа, яка відповідно до цього закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону № 2464 (в редакції Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України» від 07.07.2011 р. № 3609, який набув чинності з 06.08.2011 р.), особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Аналіз цієї норми свідчить про те, що звільнення фізичної особи-підприємця, який обрав спрощену систему оподаткування від сплати єдиного внеску можливе при наявності двох умов, по-перше, така особа повинна мати статус пенсіонера за віком або інваліда, по-друге, отримувати відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.

Згідно із абзацами 1 та 2 п. 16 Прикінцевих положень Закону № 1058 до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Положення Закону № 1788 застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.

Положеннями ст. 2 Закону № 1788 визначено виключний перелік трудових пенсій, які призначаються за цим Законом (за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років).

В свою чергу, загальні умови призначення пенсій за віком визначені ст. 12 цього Закону та ч. 1 ст. 26 Закону № 1058. Таке право виникає у чоловіків після досягнення 60 років та за наявності відповідного стажу.

Судовим розглядом встановлено, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Полтавській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». В той же час, з 2002 року позивач здійснює незалежну професійну діяльність на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 02.08.2002 р. № 349.

Положеннями пп. 14.1.226 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено поняття самозайнятої особи, податковий облік якої здійснюється відповідно до ст. 65 цього Кодексу шляхом внесення відомостей до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків. Так, згідно пп. 14.1.226 п. 14.1 ст. 14 ПК України, самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Положеннями пп. 14.1.266 п. 14.1 ст. 14 ПК України також зазначено, що незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

В доводах апеляційної скарги позивач по справі зазначив, що контролюючий орган неправомірно трактуючи на свою користь визначення терміну «пенсіонер за віком», як особи, що отримала пенсію при досягненні 60 років та наявності стажу не менше 15 років і ігноруючи іншу категорію пенсіонерів за віком, які отримали пенсію на пільгових умовах, інвалідності чи за вислугою років, здійснює щодо позивача протиправну бездіяльність, відмовляючись звільнити його від сплати ЄСВ.

Колегія суддів зазначає, що ст. 26 Закону № 1058 визначено умови призначення пенсій за віком.

Абзацом 1 ст. 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 р. № 2262-ХІІ (далі - Закон № 2262) передбачено, що особи офіцерського складу, які мають право на пенсію за цим Законом, за наявності встановленої цим Законом вислуги на службі в органах внутрішніх справ мають право на довічну пенсію за вислугу років.

З аналізу наведених вище норм права, колегія суддів зазначає, що звільняються від сплати ЄСВ ФОП, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, які: отримують пенсію за віком (у тому числі на пільгових умовах (передбачену частиною другою та третьою ст. 114, п. 2 розділу XV Закону № 1058)); отримують дострокову пенсію (у тому числі на пільгових умовах (передбачену частиною п'ятою ст. 115, п. 72 розділу XV Закону № 1058)); отримують пенсію зі зниженням пенсійного віку (у тому числі на пільгових умовах (передбачену ст. 55 Закону України від 28.02.91 р. № 796-ХІІ)); є особами з інвалідністю, незалежно від отримання пенсії або соціальної допомоги; досягли віку, встановленого ст. 26 Закону № 1058, та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу (незалежно від виду пенсії).

Зазначена пільга не поширюється на осіб, які: отримують пенсію у зв'язку з втратою годувальника та не досягли віку, встановленого ст. 26 Закону № 1058; отримують пенсію за вислугу років та не досягли віку, встановленого ст. 26 Закону № 1058. Також, дія ч. 4 ст. 4 Закону № 2464 не поширюється на осіб, які провадять незалежну професійну діяльність.

Отже, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, яким призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону № 2262, не є пенсіонерами за віком у розумінні Закону № 2464 і зобов'язані нараховувати та сплачувати єдиний внесок на загальних підставах.

При цьому безпідставними є посилання позивача на правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 20.03.2018 р. у справі № 805/2195/18, з тих підстав, що предметом розгляду зазначеної справи є правовідносини між фізичною особою-підприємцем та органом Державної фіскальної служби щодо наявності у ФОП обов'язку зі сплати єдиного внеску за умови виходу останнього на пенсію за віком до настання пенсійного віку (на пільгових умовах на підставі ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»), в той час як позивач провадить незалежну професійну діяльність та отримує пенсію за вислугою років на підставі Закону № 2262. Тобто, обставини справ не є тотожними.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи те, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 02.10.2018р. по справі № 1640/2837/18 прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів не виявила підстав для його скасування.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 02.10.2018р. по справі № 1640/2837/18 - залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 02.10.2018р. по справі № 1640/2837/18 за позовом ОСОБА_2 до Головного управління ДФС у Полтавській області, про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Повний текст постанови складений 20.12.2018 року.